Постанова

Іменем України

08 липня 2019 року

м. Київ

справа № 523/16915/15-ц

провадження № 61-11784св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2016 року у складі судді Сувертак І. В. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 січня

2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Погорєлова С. О., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Погорєлова С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» (далі - ТОВ «Бруклін-Київ») про стягнення невиплаченої премії, зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що його незаконно позбавили премії згідно із наказами від 22 квітня 2015 року № 63 у сумі 14 003,00 грн, від 25 серпня 2015 року

№ 85 у сумі 14 363,00 грн та від 22 грудня 2015 року № 227-П у сумі 11 917,00 грн, крім того, йому не підняли посадовий оклад до розміру 5 795,00 грн, який встановлений всім працівникам на аналогічній посаді.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив зобов`язати ТОВ «Бруклін-Київ» нарахувати та виплатити йому суму премії згідно із наказами від 22 квітня

2015 року № 63 та від 25 серпня 2015 року № 85; зобов`язати ТОВ «Бруклін-Київ» підняти посадовий оклад до рівня встановленого іншим працівникам згідно із штатним розкладом станом на 01 березня 2015 року які працюють на аналогічній посаді; зобов`язати ТОВ «Бруклін-Київ» нарахувати та виплатити йому різницю між посадовим окладом встановленим штатним розкладом 01 березня 2015 року і фактично отриманим ОСОБА_1 , з моменту введення штатного розкладу з дати постановлення рішення суду; стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Бруклін-Київ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму премії згідно із наказами від 22 квітня 2015 року № 63 у сумі 14 003,00 грн, від 25 серпня 2015 року № 85 у сумі 14 363,00 грн та від 22 грудня 2015 року № 227-П у сумі 11 917,00 грн. Зобов`язано ТОВ «Бруклін-Київ» підняти посадовий оклад до рівня встановленого іншим працівникам згідно із штатним розкладом станом на 01 березня 2015 року, які працюють на аналогічній посаді у розмірі 5 795,00 грн. Зобов`язано ТОВ «Бруклін-Київ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між посадовим окладом встановленим штатним розкладом

01 березня 2015 року і фактично отриманим ОСОБА_1 , з моменту введення штатного розкладу 01 березня 2015 року з дати постановлення рішення суду, виходячи із суми 1 656,00 грн за місяць. Стягнуто з ТОВ «Бруклін-Київ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. У іншій частині щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що посада не може бути іменною, тому непідвищення лише одного посадового окладу із п`яти начальників змін є порушенням трудового законодавства України, яким заборонено будь-яка дискримінація, а власник не довів, що непідняття зарплати пов`язано з нормою виробітку та іншими виробничо-економічними факторами. Крім того, власник незаконно позбавив позивача премії, що підтверджується висновком Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області. Також незаконними діями відповідача, позивачу завдані моральні страждання, що виразилися у втраті нормальних життєвих зв`язків, втраті засобів для існування, а саме заробітної плати, у зв`язку із чим у його сім`ї почалися чвари.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Бруклін-Київ» задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2016 року у частині зобов`язання ТОВ «Бруклін-Київ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму премії згідно із наказами від 22 квітня

2015 року № 63 у сумі 14 003,00 грн, від 25 серпня 2015 року № 85 у сумі 14 363,00 грн та від 22 грудня 2015 року № 227-П у сумі 11 917,00 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині неправомірного непідвищення позивачу посадового окладу, оскільки трудовим законодавством України заборонена будь яка дискримінація, а власник не довів, що не підняття зарплати пов`язано з нормою виробітку та іншими виробничо-економічними факторами. Також погодився з висновком суду щодо завдання позивачу моральної шкоди незаконними діями відповідача, яку суд правомірно оцінив у розмірі 2 000,00 грн. Проте апеляційний суд не погодився із висновком суду щодо зобов`язання ТОВ «Бруклін-Київ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму премії згідно із наказами від 22 квітня 2015 року № 63 у сумі 14 003,00 грн,

від 25 серпня 2015 року № 85 у сумі 14 363,00 грн та від 22 грудня 2015 року № 227-П у сумі 11 917,00 грн, які виплачувалась іншим працівникам підприємства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що основним нормативно-правовим документом із оплати заробітної плати та премій ТОВ «Бруклін-Київ» є положення про оплату праці, у якому визначений перелік підстав позбавлення премій, проте апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій частині послався на загальні норми законодавства, при цьому не звернув уваги на висновок Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області, яким також підтверджено незаконне позбавлення позивача премії.

У лютому 2017 року ТОВ «Бруклін-Київ» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно зобов`язали товариство нарахувати та виплатити позивачу різницю між посадовими окладами, оскільки розмір заробітної плати має індивідуальний характер, встановлюється окремо для кожного працівника виключно роботодавцем, закріплюється у колективному договорі та у штатному розкладі товариства, і підвищення розміру заробітної плати працівникам це право товариства, а не обов`язок, при цьому оплата праці є частиною господарської діяльності товариства, втручання в яку заборонено законом. Крім того, на порушення норм процесуального права у мотивувальній частині рішення обох інстанцій не зроблено жодного належного посилання на закон або нормативний акт, положення трудового договору, колективного договору або галузевої угоди, щодо порушення товариством прав позивача на підвищення посадового окладу.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Бруклін-Київ».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Бруклін-Київ».

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді начальника зміни у

ТОВ «Бруклін-Київ» із 2011 року і по цей час.

Наказом генерального директора ТОВ «Бруклін-Київ» від 17 грудня 2014 року

№ 110-к/тм він притягнутий до дисциплінарної відповідальності (винесена догана та позбавлено премії за грудень 2014 року) за неналежне виконання пунктів 3.9, 5.2, 5.3 посадової інструкції та наказу генерального директора від 13 листопада 2014 року

№ 103-к/тм.

Згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 липня 2015 року у справі № 523/2419/15-ц цей наказ скасований.

Територіальною Державною інспекцією з питань праці в Одеській області проведено перевірку цих фактів. Згідно з висновком інспекції від 09 жовтня 2015 року

№ 15-х0587/1574-036 встановлено, що власник незаконно позбавив позивача премії, про що складено відповідний акт.

01 березня 2015 року введено в дію новий штатний розклад підприємства, відбулося підняття посадового окладу на підприємстві на аналогічних посадах до розміру

5 795,00 грн, згідно з умовами колективного договору та положення про оплату праці, єдина посада, якій не проведено підвищення, це одна з п`яти начальників зміни, яку займає позивач у справі.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 11 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Згідно зі статтею 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

За змістом частин першої-четвертої статті 96 КЗпП України, частин першої-четвертої статті 6 Закону системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до частини другої статті 97 цього Кодексу форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» премії не відносяться до основної заробітної плати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про задоволення позову в частині неправомірного непідвищення позивачу посадового окладу, оскільки трудовим законодавством України заборонена будь-яка дискримінація, а власник не довів, що непідняття зарплати пов`язано з невиконанням позивачем норми виробітку та іншими виробничо-економічними факторами.

Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для нарахування та виплати премій ОСОБА_1 є обґрунтованим та узгоджується із положенням про оплату праці у ТОВ «Бруклін-Київ», оскільки премія - це додаткова винагорода, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва у цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначені підприємством.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що основним нормативно-правовим документом з оплати заробітної плати та премій ТОВ «Бруклін-Київ» є положення про оплату праці, у якому визначений перелік підстав позбавлення премій, проте апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій частині послався на загальні норми законодавства, при цьому не звернув уваги на висновок Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області, яким також підтверджено незаконне позбавлення позивача премії, не заслуговує на увагу, оскільки право на призначення премій та заохочень працівників надано керівництву, враховуючи, що премія - це винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи та особливі умови праці, яка розраховується виходячі із коефіцієнта трудової участі кожного працівника, його особистого внеску, інтенсивності і результату роботи бригади.

Наведені у касаційній скарзі ТОВ «Бруклін-Київ» доводи про те, що суди безпідставно зобов`язали товариство нарахувати та виплатити позивачу різницю між посадовими окладами, оскільки розмір заробітної плати має індивідуальний характер, встановлюється окремо для кожного працівника виключно роботодавцем, закріплюється у колективному договорі та у штатному розкладі товариства, і підвищення розміру заробітної плати працівникам це право товариства, а не обов`язок, при цьому оплата праці є частиною господарської діяльності товариства, втручання в яку заборонено законом, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами, а тому Верховний Суд погоджується з тим, що розмір посадового окладу ОСОБА_1 повинен відповідати штатному розкладу, затвердженому на підприємстві. При цьому, відповідач не довів що на підприємстві встановлюється окремо оплата праці для кожного конкретного робітника, що є його процесуальним обов`язком.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Бруклін-Київ» про порушення судами норм процесуального права, а саме: не зазначення у мотивувальних частинах рішень жодного належного посилання на закон або нормативний акт, положення трудового договору, колективного договору або галузевої угоди, які були порушені товариством щодо вимог позивача про підвищення посадового окладу, не заслуговують на увагу, оскільки мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень містять висновки, які відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України,

№ 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2016 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 січня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик