ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Нікітіної О.Ю. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 (суддя Ореховська О.О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 (головуючий суддя: Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького"

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

про стягнення коштів та визнання недійсним пункту договору,

За участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Гуйванюк Й.Є.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 10.09.2018 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (далі по тексту - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1 022 920,06 грн. заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2016 по 28.02.2017 згідно умов Договору №2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008 (далі по тексту - Договір).

2. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги мотивовані відмовою відповідача від підписання Додаткової угоди № 4 від 01.11.2016 до Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008, якою, зокрема, змінено структуру ціни та вартість послуг, які були надані позивачем у період з 01.11.2016 по 28.02.2017

3. Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що вимоги позивача ґрунтуються саме на обставині односторонньої зміни умов Договору (ціни), що суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору. Також відповідач вказує, що за податковими накладними №799, №772, №760 та №381, що складені ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" суми ПДВ не віднесені ПАТ "Укртатнафта" до податкового кредиту.

4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.09.2018 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1100/18.

5. Також 09.10.2018 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання недійсною частини пункту 8.1. Договору № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", а саме: "і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксуються сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни." з моменту укладення даного договору.

6. Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням сторонами при укладенні Договору норм чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про природні монополії", Закону України "Про захист економічної конкуренції", Повітряного кодексу України. Позивач вважає, що відмовою від підписання зміни ціни по договору, що була встановлена на підставі наказу №389, відповідачем порушено норми пункту 3 ст. 6 ЦК України, де зазначено, що сторонам договору заборонено відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. На думку позивача, частина пункту 8.1 Договору суперечить статті 203 ЦК України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

7. Відповідач у відзиві проти вказаної позовної вимоги заперечив, вважає, що ціни на послуги по прийому, зберіганню і відпуску пального в аеропортах не регулюються державою, а встановлюються позивачем, а тому є вільними в розумінні чинного законодавства. Відтак, сторони вправі керуватись загальними принципами господарської діяльності, що засновані на свободі договору, свободі ціни, свободі виходу із договірних відносин. Вказує, що позивачем не надано доказів, що обставини узгодження (неузгодження) контрагентами нової ціни на послуги позивача стали підставою для реагування відповідних контролюючих органів, як про те вказує ст. 180 Господарського кодексу України. Також, на думку відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

8. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2018 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1251/18.

9. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 у справі №917/1257/18 об`єднано справи №917/1100/18 та №917/1251/18 в одне провадження з присвоєнням номеру справи №917/1100/18.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

10. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 (з урахуванням ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.01.2019 про виправлення описки) у справі №917/1100/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" боргу за надані послуги в період з 01.11.2016 по 28.02.2017 в сумі 1 022 920,06 грн. та про визнання недійсним частини пункту 8.1. Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008 в повному обсязі.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

11. 24.04.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №917/1100/18.

12. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 20.05.2019 у справі №917/1100/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В.., Мачульський Г.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 11.07.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 14.06.2019.

14. 07.06.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено відзив касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 11.06.2019.

15. У судове засідання 11.07.2019 з`явився представник відповідача, який виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Позивач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

16. У касаційній скарзі Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №917/1100/18, постановити нове рішення, яким:

- визнати недійсною частину пункту 8.1. Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", а саме: "і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксуються сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни." з моменту укладення даного договору;

- стягнути з відповідача борг за надані послуги в період з 01.11.2016 по 28.02.2017 в сумі 1022920,06 грн.

17. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, в порушення ч.1 ст. 173 ГПК України, розглянули спір без врахування співвідношення між заявленими позовними вимогами, а саме: майнова позовна вимога про стягнення боргу, яка є похідною від немайнової позовної вимоги про визнання недійсною частини пункту договору, розглянута судами першою, після чого розглянуто немайнову основну позовну вимогу.

Позивач зазначає, що на момент укладення спірного Договору на підставі Розпорядження Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.2005 №14Р ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" включено до переліку суб`єктів природних монополій Львівської області на ринку з товарними межами спеціалізовані послуги аеропортів у географічних межах Львівської області із часткою 100%. Відносини між природними монополістом та споживачами, що виникають на ринку спеціалізованих послуг аеропортів України, регулюються Законами України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції". Повітряним кодексом України.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" вказує, що з моменту укладення Договору та до 01.11.2016 відповідач надавав згоду на зміну ціни по Договору, яка встановлювалася наказами скаржника та була рівнозначною для усіх його контрагентів. Між сторонами підписувалися протоколи узгодження ціни, у зв`язку із чим сторонами в цей період було дотримано за своєю суттю антимонопольне законодавство, яке зобов`язує суб`єктів природних монополій застосовувати для усіх суб`єктів господарювання однаковий рівень цін на товари та послуги на ринку природної монополії.

Позивач вважає, що у Договорі містяться елементи договору про надання послуг та договору зберігання, у зв`язку із чим наказами скаржника №389 та №390 від 16.09.2016, починаючи з 01.11.2016 для усіх суб`єктів господарювання, яким скаржник надавав послуги, встановлена ціна:

- за послуги по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна - 1300,00грн. без ПДВ;

- по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 8,50грн. без ПДВ.

Відповідач не погодився із новою ціною, таким чином, використовуючи спірну конструкцію п.8.1. Договору щодо порядку встановлення ціни, відповідач вчинив дії, які дозволяють йому одноосібно впливати на рівень цін за послуги по зберіганню авіаційного пального та заправці авіаційного палива в баки повітряного судна в аеропорту "Львів", чим поставив себе в кращі умови порівняно з іншими контрагентами, яким надавалися такі ж послуги.

На думку позивача, судом першої інстанції не проаналізовано оспорювану частину пункту 8.1 спірного Договору щодо її відповідності нормам п.1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії", п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 78 Повітряного кодексу України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ту обставину, що ціни на спірні правовідносини не регулюються державою і є вільними у розумінні чинного законодавства, без правового обґрунтування прийшов до висновку, що сторони спірних відносин повинні керуватися загальними принципами господарської діяльності, заснованої на основі вільного волевиявлення, поставив під сумнів статус природного монополіста скаржника та відповідно не застосував до правовідносин сторін даного спору антимонопольне законодавство України.

При цьому, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому факту, що антимонопольне законодавство України в частині вимог щодо забезпечення рівнозначної ціни для усіх суб`єктів господарювання на ринку природної монополії не розділяє такі ціни на вільні та державні регульовані в розумінні ст.190, 191 ГК України. Отже норми п.1 статті 10 ЗУ "Про природні монополії", ст.78 Повітряного кодексу України, п.2 ч.2 ст.13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" щодо обов`язку природного монополіста забезпечити рівнозначні ціни для усіх контрагентів на ринку природної монополії стосується як вільних цін, так і державних регульованих цін, тобто в скаржника виникає прямий обов`язок встановити рівнозначні ціни для усіх контрагентів на послуги з прийому, зберігання та відпуску авіапалива.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог врахували те, що на дату прийняття рішення у даній справі матеріали справи не містять документальних доказів порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та застосування до позивача штрафних санкцій. Але, на думку позивача, суди не взяли до уваги той факт та не надали оцінки тій обставині, що відсутність порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції зумовлено застосуванням позивачем рівнозначної ціни за надання послуги по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива для усіх контрагентів, в тому числі і для відповідача.

Також скаржник вважає, що судами не надано оцінки довідці про вартість послуг по прийому, зберіганню, видачі та контролю якості авіаційного пального у період з січня 2016 року - травня 2017р., доданій до листа №1326 від 22.06.2017, яка засвідчує рівень та структуру ціни на послуги впродовж спірного періоду, які були повідомлені в Антимонопольний комітет України, і які не визнані Антимонопольним комітетом як такі, що порушують антимонопольно- конкурентне законодавство, що призвело до протилежних висновків щодо недоведеності скаржником наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод (їх частин) недійсними, не надавши оцінки діям відповідача, щодо неприйняття ним зміни ціни та її структури в спірний період.

Щодо відмови в задоволенні про стягнення з відповідача 1022920,06 грн. заборгованості, позивач вказує, що сторонами без застережень узгоджені акти звірки прийому-передачі авіапалива на відповідальне зберігання за спірний період, якими відповідач підтверджує факт падання позивачем послуг із зберігання авіапалива, прийнятого від відповідача на виконання договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому факту, що Договір є змішаним в розумінні п.2 ст.628 ЦК України та включає в себе елементи договору про надання послуг та договору зберігання. Скаржником було долучено до матеріалів справи докази, які засвідчували надання по даному договору послуги зберігання (Акти звірки прийому-передачі авіапалива). Проте суди не оцінили дані докази в контексті реальності надання послуги із зберігання по договору, що призвело до відсутності в оскаржуваних судових рішеннях оцінки права скаржника на зміну структури ціни послуги шляхом її розділення на: послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна або у паливозаправники третіх осіб (у якій враховано прийом, контроль якості та відпуск авіапалива); послугу по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу. Також судом не взято до уваги той факт, що за умов збереження тих самих правовідносин, в наступному періоді з 01.03.2017 відповідач погодив зміну структури ціни і не заперечував її в подальшому.

Оскільки відповідачем при отриманні податкової накладної та акту виконаних робіт за період з 01.11.2016 по 28.02.2017 не подавалися вимоги щодо коригування податкових накладних, а суму нарахованого ПДВ в повному обсязі було віднесено до податкового кредиту, позивач вважає такі дії, як узгодження вартості наданих послуг за цей період, тобто конклюдентними діями відповідача.

Крім того, оскільки строк на включення Відповідачем до податкового кредиту сум нарахованих ПДВ по зазначених податкових накладних пройшов, то такі податкові накладні прийняті відповідачем без коригування, а відтак господарські операції за договором в спірний період прийняті відповідачем на повну вартість наданих послуг.

На думку позивача, висновок судів першої інстанції та апеляційної інстанції про те, що матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про узгодження відповідачем вартості наданих послуг за спірний період на підставі факту відсутності з боку відповідача вимоги щодо коригування податкових накладних та віднесення суми нарахованого ПДВ в повному обсязі до податкового кредиту, не обґрунтований належними доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.

Також скаржник вказує, що судом першої інстанції зазначено, що договір №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива на момент прийняття рішення є діючим. Проте, дане питання не було предметом дослідження у судовому засіданні та не відповідає дійсності, оскільки Договір №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива припинив свою дію з 24.06.2018 на підставі повідомлення скаржника від 05.03.2018 №572/01.01-16. Судом апеляційної інстанції вищевказана обставина не спростована, хоча до апеляційної скарги було надано копію зазначеного повідомлення від 05.03.2018 №572/01.01-16 із доказами його направлення відповідачу.

18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 917/1100/18 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач вважає, що у випадку, коли запропоноване позивачем збільшення ціни послуг не визнано та не прийнято ПАТ "Укртатнафта", позивач мав право припинити надання такої послуги (розірвати договір) або передати спір на розгляд до суду.

Крім того, на думку відповідача, без належного узгодження ціни (добровільно чи в судовому порядку) чинне законодавство не передбачає виникнення зобов`язання зі сплати коштів.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

19. 23.06.2008 між Закритим акціонерним товариством транснаціональною фінансово-промисловою компанією "Укртатнафта" (в подальшому назву змінено на Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" (замовник) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" (в подальшому назву змінено на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького") (виконавець) укладено Договір №2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що замовник передає виконавцеві паливо на зберігання і відпуск (налив, заправку в повітряне судно) клієнтам замовника, а виконавець зобов`язується приймати, зберігати і здійснювати відпуск (налив, заправку в повітряне судно) палива замовника або повернути паливо замовникові (або передати по письмовій вказівці замовника третій особі) в збереженні.

Виконавець по письмовій вказівці замовника проводить всі необхідні операції для своєчасного відпуску (наливу, заправки в повітряне судно) палива замовника клієнтам замовника в аеропорту "Львів" (п. 2.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що паливо, передане на зберігання, залишається власністю замовника до моменту перетину паливом заправного штуцера повітряного судна, що підтверджується витратним ордером, або заправної горловини транспортного засобу (при відвантаженні палива клієнтам замовника з складу виконавця на самовивезення), що підтверджується накладною, або до моменту підписання накладної на відпустку палива (при придбанні палива на умовах EXW склад ПММ виконавця іншими клієнтами замовника).

На підставі документів, вказаних в пункті 6.1 Договору (витратних ордерів, накладних) про кількість виданого палива, сторонами в строк не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним, складається звідний Акт прийому-передачі палива із зберігання за звітний місяць (п. 6.2 Договору).

В пункті 8.1 Договору сторони узгодили, що ціна на послуги, що надаються виконавцем, встановлюється в національній валюті України і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни.

Відповідно до розділу 9 Договору, замовник сплачує вартість послуг виконавця щомісячно в наступному порядку: в строк до 10 числа звітного місяця замовник здійснює переоплату у розмірі 50 % вартості послуг, наданих виконавцем замовникові в місяці, що передував звітному; протягом трьох банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі палива із зберігання за звітний місяць замовник, на підставі вищезгаданого акту і з урахуванням здійсненої передоплати, здійснює остаточний розрахунок за послуги, надані виконавцем в повному об`ємі (прийом, зберігання і відпуск палива) протягом такого звітного місяця (п.9.1.1, 9.1.2).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом десяти років. Дія цього Договору автоматично продляєтся на кожні подальші два роки, якщо жодна із Сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання за 90 днів до моменту закінчення дії даного Договору (п. 12.5, 12.7. Договору);

20. В подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладання Додаткових угод, а саме:

Додаткової угоди №1 від 04.03.2010р., якою викладено в новій редакції Розділ 13 "Реквізити сторін" (а.с. 105 т. 1 );

Додаткової угоди №2 від 22.03.2010р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів", Розділ 4 "Передача палива" (а.с. 106 т. 1);

Додаткової угоди №3 від 27.06.2012р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів" (а.с. 107 т. 1);

Додаткової угоди №4 від 01.03.2017р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів"; Розділ 2 "Предмет договору", п. 3.1. Договору, п. 4.3. Договору, п. 5.2. Договору, п. 12.12. Договору, а також доповнено Розділ 8 "Ціна" пунктом 8.2 (п. 108 т. 1).

21. В момент укладення Договору та в подальшому сторонами було підписано Протоколи узгодження ціни на послуги, що надаються за Договором №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008, а саме: від 23.06.2008 (а.с. 109 т. 1); від 15.10.2009 (а.с. 110 т.1 ); від 10.03.2011 (а.с. 111 т.1 ); від 02.10.2015 (а.с. 112 т.1 ).

Останнім протоколом узгодження ціни (02.10.2015) сторонами узгоджена вартість послуг за договором у розмірі 850 грн без ПДВ.

22. Відповідно до наказів №389, №390 від 16.09.2016, виданих генеральним директором позивача з 01.11.2016, з метою відшкодування витрат на зберігання та послугу по заправці авіаційним паливом повітряних суден та паливозаправників сторонніх організацій, встановлена вартість послуги по заправці однієї тони авіаційного палива у паливозаправники сторонніх організацій в розмірі 1300 грн без ПДВ.; вартість послуги по зберіганню однієї тони авіаційного палива за одну добу в розмірі 8,50 грн без ПДВ.

Як вбачається, цим наказом також розподілено ціну послуги по Договору на послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна або у паливозаправники третіх осіб та на послугу по зберіганню однієї тони авіаційного палива за одну добу.

23. Листом №1958 від 29.09.2016 позивач повідомив відповідача про зміну структури вартості послуги за спірним Договором, та направив проект додаткової угоди від 01.11.2016, де внесено зміни до пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 та 12 в іншій редакції.

Зокрема, пунктом 8.1 пропонується умова щодо вартості послуги що надаються виконавцем за цим Договором:

"за зберігання однієї тони авіаційного палива за одну добу в розмірі 8,50 грн без ПДВ,

за заправку однієї тони палива у паливозаправник - 1300 грн без ПДВ,

за заправку однієї тони палива в бак повітряного судна - 1300 грн без ПДВ."

Також у пункті 8.3 Договору позивач пропонує зазначити, що "зміна вартості послуг, що надаються за цим договором, може проводитися виконавцем в односторонньому порядку шляхом направлення замовнику письмового повідомлення за 30 календарних днів до запланованої дати вступу їх в силу. Незгода замовника із зміною вартості послуг не зупиняє її застосування, однак надає сторонам право на дострокове розірвання даного договору, шляхом письмового повідомлення про це іншу сторону".

24. У відповідь на лист, 12.10.2016 відповідач повідомив позивача про те, що механізм двостороннього погодження істотної умови Договору - ціни, закріплений у спірному Договорі, повністю відповідає діючому законодавству. Зміна структури ціни та зміна вартості послуг, що надаються за вказаним договором, може бути розглянута ПАТ "Укртатнафта" у разі надання виконавцем послуг обґрунтованих пояснень щодо необхідності та доцільності внесення таких змін до Договору.

25. 26.10.2016 позивач звернувся до відповідача з листом №2176, в якому зазначив, що одностороння зміна вартості послуги за Договором, яка визначається ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького, обумовлена господарською діяльністю підприємства, така вартість може бути змінена підприємством при умові зміни фонду оплати праці, вартості матеріалів, електроенергії та інших витрат.

26. 10.11.2016 у відповідь на цей лист відповідач відповів, що зміна структури ціни та зміна вартості послуг, що надаються за вказаним Договором, може бути розглянута ПАТ "Укртатнафта" у разі надання виконавцем обґрунтованих пояснень щодо необхідності та доцільності внесенні змін до договору. Мова йде про обґрунтований розрахунок вартості послуг при умові зміни фонду оплати праці, вартості матеріалів, електроенергії та інших витрат, а також посилання на відповідні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері надання зазначених послуг. Крім того, відповідач в листі зазначає, що на станом на листопад 2016 року ціна сервісних послуг ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" є найвищою серед всіх державних підприємств, куди транспортує авіаційне паливо ПАТ "Укртатнафта".

27. За період з 01.11.2016 по 28.02.2017 позивачем оформлено та надіслано відповідачу акти про надання послуг: №2568 від 30.11.2016, №3106 від 31.12.2016, №493 від 31.01.2017, №980 від 28.02.2017, які повернулись на адресу позивача без підпису відповідача.

У вказаних актах визначено обсяг наданих послуг та вартість послуг з урахуванням наказу позивача №389 від 16.09.2016.

28. Також за цей період позивачем надіслано відповідачу рахунки на оплату наданих послуг за період з 01.11.2016 по 28.02.2017, де вартість послуг вказана у розмірі 1300,00 грн. та 8,50 грн., тобто також на підставі наказу №389, на загальну суму - 2 406 201,22грн.

29. Однак, відповідачем сплачено вартість послуг за договором у розмірі виходячи з вартості погодженої сторонами у протоколі погодження ціни від 02.10.2015, а саме у розмірі - 1 383 281,16 грн.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

30. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Договір № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., частину п. 8.1. якого позивач просить суд визнати недійсним, підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений відбитками їх печаток. Відтак сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов зазначених договорів, зокрема, і ціни договору. При цьому, суд зауважив, що умови Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008 не містять посилання на монопольне становище позивача на ринку з товарними межами "спеціалізовані послуги аеропортів" та включення його до Переліку суб`єктів природних монополій.

Місцевий господарський суд вказав, що ціни на вищевказані послуги не регулюються державою і є вільними у розумінні чинного законодавства. Відтак сторони вправі керуватися загальними принципами господарської діяльності, заснованої на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 ЦК України суд першої інстанції встановив, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання частини пункту Договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод (їх частини) недійсними, зокрема позивачем у належний спосіб не доведено, що зміст спірного пункту Договору суперечить нормам чинного законодавства України, а тому, зважаючи на встановлений ст. 3 ЦК України принцип свободи договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання частини п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008 недійсним.

31. Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1 022 920,06 грн., суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності.

При цьому, місцевий господарський суд вказав, що відсутність внесених у Договір змін щодо ціни на послуги протягом періоду з 01.11.2016 по 28.02.2017 унеможливлює виникнення у відповідача обов`язку сплати позивачу грошових коштів, які були нараховані ним в результаті зміни ціни своїх послуг в односторонньому порядку та за відсутності згоди відповідача.

32. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

VІІ. Позиція Верховного Суду

33. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

34. Щодо визнання недійсною частини пункту 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008, укладеного між сторонами, а саме: "і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксуються сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни." з моменту укладення даного договору, суд касаційної інстанції доходить наступних висновків.

35. Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду:

"Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.."