СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 р. Справа № 480/659/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представників позивача - Кудлая Д.В., Хорошевської Т.В.,

представника відповідача - Мельник Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/659/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Акт інспекційного відвідування Управління Держпраці у Сумській області від 15.01.2019 №СМ44/50/176/АВ;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №СМ44/50/176/АВ/П від 23.01.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області №С1444/50/176/АВІП/ТД-ФС від 07.02.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 125190грн., прийняту відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002".

Вимоги позову мотивовані тим, що 15 січня 2019 року інспекторами праці Управління Держпраці у Сумській області Захарченко Л. та Шестериковою М . було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Стандарт-2002» в ході якого вивчалися питання щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, в тому числі неповнолітніх., а саме: на момент перевірки товариство має 178 найманих працівників, також у наявності 1 договір цивільно-правового характеру з гр. ОСОБА_2 від 11.05.2018 року № 11/5 та додаткова угода про розірвання цивільно-правового договору № 11/5 від 11.05.2018 року без номеру, датована 14.05.2018. За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 15.01.2019 року №СМ44/50/176/АВ, а 23.01.2019 видано припис №СМ44/50/176/АВ/П. Акт перевірки та припис оскаржено позивачем у адміністративному порядку. Так, у запереченні позивачем наголошено, що фактично допущено до виконання робіт підвищеної небезпеки з відома посадових осіб ТОВ «Стандарт-2002» гр. ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України. 23.01.2019 винесено припис про усунення виявлених порушень №CM 44/50/176/АВ/П, яким встановлено строку усунення порушень до 31.01.2019. Акту перевірки та припис позивач оскаржив у адміністративному порядку. У запереченні на Акт перевірки позивач посилався на укладання з працівником ОСОБА_2 цивільно-правового договору з чітко визначеним обсягом робіт, з істотними умовами: не розповсюдження правил внутрішнього трудового розпорядку на найманого працівника, самостійна організація на власний ризик виконання договору, використання власних обладнання і устаткування, самостійного забезпечення безпеки своєї праці і використання власних засобів індивідуального засобу. Крім цього, згідно п.3.2 Завдань згідно укладеного цивільно-правового договору: до початку робіт по розробці покрівлі лісопильного цеху надати всі дозвільні документи на проведення даних робіт,

Однак, управління Держпраці у Сумській області скаргу на акт інспекційного відвідування №CM44/50/176/АВ/П від 15.01.2019 р. та припис про усунення виявлених порушень №CM 44/50/176/АВ/П від 23.01.2019 р. директора ТОВ «Стандарт-2002» ОСОБА_3 розглянуло та винесло рішення залишити скаргу без задоволення, а припис № СМ44/50/176/АВ/П від 23.01.2019 без змін.

07 лютого 219 року відповідачем складено постанову №С1444/50/176/АВІП/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ТОВ "Стандарт-2002" в сумі 125190 грн.

На переконання позивача акт перевірки та постанова про накладення штрафу є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту інспекційного відвідування Управління Держпраці у Сумській області від 15.01.2019 №СМ44/50/176/АВ.

Ухвалою суду від 28.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

20.03.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.99-102), у якому відповідач вказує, що за результатами проведеного інспекційного відвідування позивача встановлено порушення в частині допуску працівника до роботи з підвищено небезпекою без оформлення трудового договору, з гр. ОСОБА_2 . На переконання відповідача цивільно-правові відносини за цивільно-правовим договором є підміною трудових відносин. Тобто, як стверджує відповідач, гр. ОСОБА_2 перебував з позивачем у трудових правовідносинах. На підставі встановлених порушень винесено припис та зобов`язано їх усунути. За наслідками виявлених порушень винесено постанову про накладення штрафу. Відповідач вважає, що припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафу прийняті ним за наявності законних підстав, відповідно, позовні вимоги про їх скасування є безпідставними.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оціникши докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Наказом Управління Держпраці у Сумській області №51 від 10.01.2019 "Про проведення інспекційного відвідування" призначено проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002" з питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі неповнолітніми (а.с.104).

На підставі Наказу №51 від 10.01.2019 Управлінням Держпраці у Сумській області видано направлення №26/сш44 від 10.01.2019 (а.с.105).

Так, у період з 14.01.2019 по 15.01.2019 Управлінням Держпраці у Сумській області було проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ТОВ "Стандарт-2002".

За результати проведеного інспекційного відвідування було складено акт №СМ44/50/176/АВ від 15.01.2019, яким було зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпПУ в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Порушення встановлено відносно працівника ОСОБА_2 (а.с.108-110).

14.01.2019 та 15.01.2019 директором перевіреного ТОВ надано пояснення щодо виявленого порушення (а.с.28). Пояснення надав також і працівник - ОСОБА_2 (а.с.29).

Крім цього, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки (а.с.22-24) в яких зазначив обставини, які на переконання відповідача, є підставою для скасування Акту перевірки.

В подальшому, 23.01.2019 Управління Держпраці у Сумській області складено припис №СМ44/50/176/АВ/П від 23.01.2019, яким зобов`язано директора ТОВ "Стандарт-2002" ОСОБА_3 усунути зафіксовані у акті перевірки порушення у строк до 31.01.2019 (а.с.70).

23.01.2019 директору ТОВ "Стандарт-2002" надано відповідь на заперечення до Акту інспекційного відвідування (а.с.68-69). У відповіді відповідач вказує, що для виконання робіт підвищеної небезпеки не можуть залучатися фізичні особи на умовах цивільно-правового договору, оскільки не мають підстав для отримання дозволу не виконання робіт підвищеної небезпеки.

Позивач скористався правом на досудове оскарження припису та звернувся до Управління Держпраці у Сумській області зі скаргою (а.с.71-74).

28.01.2019 позивачу вручено повідомлення №18-28/04/771/2019 про розгляд справи, яке призначено на 07.02.2019 (а.с.75).

На повідомлення від 28.01.2019 позивач направив Управлінню Держпраці повідомлення щодо помилкового сприйняття інспекторами взаємовідносин ТОВ "Стандарт-2002" та громадянином ОСОБА_2 , як трудових. (а.с.76).

Натомість, позивач отримав постанову від 07.02.2019 №СМ44/50/176/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 125190 (а.с.79-80).

Вважаючи такий припис від 23.01.2019 та постанову про накладення штрафу від 07.02.2019 протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення, Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).

Згідно з п. 24 вказаного Порядку припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Отже, лише у разі виявлення за результатами інспекційного відвідування порушень трудового законодавства, інспектор праці вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення припису стали встановлені за результатами інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.24 КЗпПУ щодо в частині фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (а.с.18-20).

Так, в акті зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002", в особі директора ОСОБА_3 , 11.05.2018 укладений цивільно-правовий договір №11/5 (далі - Договір, а.с.25) з громадянином ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 узяв на себе зобов`язання виконати роботи з розбірки покрівлі лісопильного цеху (п.2 Завдання, а.с.26). Згідно п.2.2.-2.3 умов Договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, використовує виключно власні засоби обладнання та устаткування і сам відповідає за неправильне їх використання, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку. Згідно умов "Завдання виконавцю згідно цивільно-правового договору №11/5 від 11.05.2018р." (далі - "Завдання") (а.с.26), відповідну роботу (розборку покрівлі лісопильного цеху) гр. ОСОБА_2 мав розпочати з 14.05.2018р.

Однак, позивач звернув увагу суду на те, що згідно п.2 "Завдання" до початку робіт по розборці покрівлі лісопильного цеху гр. ОСОБА_2 мав надати всі дозвільні документи на проведення даних робіт.

Відповідних документів гр. ОСОБА_2 надано не було, тому 14.05.2018р. з даним громадянином було розірвано Цивільно-правовий договір, що оформлено відповідною додатковою угодою від 14.05.2018р. (а.с.27).

При цьому, позивач стверджує, що 11.05.2018р. гр. ОСОБА_2 до роботи ніхто не допускав, він до роботи мав приступити лише 14.05.2018р. На території Товариства ОСОБА_2 перебував лише для підписання цивільно-правового договору, на об`єкт будівлі лісопильного цеху (дах якого мав в подальшому розібрати) потрапив самовільно "для того, щоб оглянути, можливо, об`єкт і визначити об`єм робіт на майбутьнє". Про те, що гр. ОСОБА_2 збирається відвідати об`єкт він 11.05.2018р. нікого з працівників товариства, або ж директора товариства, не повідомив.

На переконання інспекторів, фактично між Товариством та гр. ОСОБА_2 існували трудові правовідносини, які лише оформлені були цивільно-правовим договором. Так, умовами цивільно-правового договору від 11.05.2018 №11/5 не визначено чіткого завдання, окрім зазначених п.п.1.1. - «Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по розбірці покрівлі лісопильного цеху». Також в ході перевірки Товариством надано документ під назвою «Завдання виконавцю згідно цивільно-правового договору №11/5 від 11.05.20218 р. м. Шостка», в якому ОСОБА_2 визначено завдання - провести розбірку покрівлі, до початку робіт надати всі дозвільні документи, визначено початок виконання даних робіт - з 14.05.2018, матеріали, після демонтажу скласти біля будівлі, після проведених робіт і провести прибирання демонтованого матеріалу (а.с.26). Інспектори дійшли висновку, що це також підтверджує наявність саме трудових відносин з ОСОБА_2 .

Крім цього, інспектори дійшли висновку, що роботи, які виконував ОСОБА_2 , включають в себе роботу на висоті (висота приміщення перевищує 3 м., робота пов"язана з розібранням покрівлі). Отже, характер робіт також потребував як відповідних дозвільних документів так і укладання трудового договору.

11.05.2018 під час виконання робіт з розбірки покрівлі лісопильного цеху за юридичною адресою Товариства - м. Шостка, вул. Молодіжна, буд. 14 (фактична адреса - м.Шостка, вул. Молодіжна, буд. 14), громадянин ОСОБА_2 впав з даху одноповерхової будівлі. Відповідно до інформації правоохоронних органів 11.05.2018 постраждалий впав з висоти близько 3,5 метрів від балок, на яких він знаходився та отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до п.70 Переліку робіт з підвищеною небезпекою затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 р. №15, роботи пов`язані з експлуатацією підйомних установок відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Згідно Постанови від 26 жовтня 2011 року №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» ремонтні, монтажні, будівельні та інші роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, крім робіт верхолазних та скелелазних, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту з перекриття або робочого настилу та робіт, що виконуються за і допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів , та будівельних підйомників відносяться до робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства питань охорони праці та промислової безпеки.

За інформацією відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці Сумській області декларація на виконання таких робіт у ТОВ "Стандарт-2002" в наявності з 18.07.2016.

Відповідно статті 1 Закону України «Про охорону праці роботодавець - власник підприємства, установи, організації ас і уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю. Працівник - особа, яка працює на підприємстві, організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно 1 трудовим договором (контактом).

Оскільки декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці промислової безпеки отримує роботодавець, то здійснювати роботи підвищеної небезпеки можуть виключно працівники даного роботодавця.

Відповідно до Типового положення про порядок проведені навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Держави і комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 №15 робота підвищеної небезпеки - робота в умовах виливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреб, професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням управлінням, застосуванням технічних засобів праці технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю.

Отже, відповідач просив суд взяти до уваги те, що у позивача не було необхідності укладати цивільно-правовий договір з гр. ОСОБА_2 . Маючи декларацію для роботи на висоті позивачу доцільно було укладати трудовий договір, або самотужки силами своїх працівників виконати відповідні роботи по демонтажу покрівлі. При цьому, на переконання відповідача, до виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки не може залучатися фізичні особи на умовах цивільно-правового договорі.

Залучення осіб до робіт підвищеної небезпеки, у тому числі ремонтних, монтажних, будівельних та інших робіт, виконуються на висоті понад 1,3 метра можливе лише на підставі трудового договору. Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору про роботу з умовами підвищеного ризику для здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та гр. ОСОБА_2 11.05.2018 укладено цивільно-правовий договір №11/5 щодо розбірки покрівлі лісопильного цеху (а.с.25).

За умовами договору замовник доручає, а виконавець несучи відповідальність за втрату або пошкодження цього майна. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду - 2500 грн. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Отже, згідно дослідженого договору та доданих до нього документів (і розбіжностей з фактично існуючими обставинами не встановлено), замовник надає підряднику завдання (а.с.26), у якому вказують детальні вимоги для виконання роботи, передбаченої договором. Договором передбачена сума разової виплати винагороди, умовою якої є прийняття робіт за актом. Підрядник виконує роботу на всій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання компенсації, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Результат роботи підлягав оформленню актом приймання виконаних робіт.

Отже, згідно умов договору виконавець мав виконати певну роботу для досягнення конкретного матеріального результату.

У ході інспекційного відвідування ТОВ "Стандарт-2002" у період з 14.01.2019 по 15.01.2019 встановлено, що фактично допущено до виконання підвищеної небезпеки з відома посадових осіб ТОВ "Стандарт-2002" гр. ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, згідно з яким, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказ з розпорядженням власника або уповноваженого ним органу повідомлення центрального органу виконавчої влади з забезпечення формування та реалізації державної політики і адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Саме на підставі зазначених порушень інспектором Управління Держпраці у Сумській області внесено припис та зобов`язано директора підприємства їх усунути (а.с.19-20).

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпПУ працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд не погоджується з такими висновками інспекційного відвідування, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою передбачено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.902 цього ж Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з діючим Цивільним кодексом України, договір підряду є цивільно-правовим договором, який укладається між фізичною особою та юридичною особою на виконання певної роботи.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Крім цього, суд зазначає, що одним із принципів цивільного права (засад цивільного законодавства), є принцип свободи договору, передбачений ст. 3 ЦК України, який означає, що сторони правовідношення мають право вільно на свій власний розсуд узгодити умови договору та встановити взаємні права та обов`язки.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд дійшов переконання, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид та умови такого договору. При цьому сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Отже, сторони при укладенні договору мають право вільно на свій власний розсуд узгодити умови договору та встановити взаємні права та обов`язки, тому зазначення у цивільно-правовому договорі позивачем умови щодо надання підряднику засобів індивідуального захисту у тимчасове користування не заборонено законом, не суперечить вимогам ЦК та не характеризує такі відносини трудовими.

Крім цього, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 (п. 40-42) про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказаний договір позивачем укладався для виконання конкретної роботи (розбірка покрівлі лісопильного цеху). Досягнути мети не вдалося, оскільки працівник мав приступити до роботи лише 14.05.2018р., однак вже 14.05.2019 додатковою угодою договір №11/5 від 11.05.2018 було розірвано, у зв`язку з тим, що виконавцем не були надані дозвільні документи на виконання робіт підвищеної небезпеки та неможливістю виконавцем виконати роботу (а.с.27). Відповідачем не встановлено, що відносини між позивачем та гр. ОСОБА_2 продовжувалися після розірвання Договору.

Що стосується висновків відповідача щодо того, що виконання зазначених у договорі робіт є роботами на висоті, а залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки, на підставі цивільних договорів фізичних осіб не допускається.

Роботи на висоті відповідно до п.94 Переліку робіт з підвищеною небезпекою затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15 є роботами з підвищеною небезпекою.

Частиною 3 ст. 837 ЦК України визначено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Тобто, вказана норма визначає обов`язок роботодавця у разі перебування робітника у трудових відносинах щодо його навчання та перевірки знань, а не вказує, що від факту виконання робіт із підвищеною небезпекою працівник автоматично стає таким, що працює за трудовим договором.

Статтею 44 Закону України «Про охорону праці» визначено, що за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об`єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Відтак, винні особи за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці несуть відповідальність, але доказів цього відповідач суду не надав, тому відповідно цього не встановив, як щодо товариства так і фізичної особи з якою було укладені цивільно-правий договір.

Також, відповідач не враховує вимоги ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і ч.1 ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Доказів недійсності правочинів, які укладено без спеціального дозволу відповідач суду не надав, тому у суду, за встановлених обставин, не має підстав вважати їх недійсними та погоджуватись з доводами відповідача про те, що ці правочини вказують на наявність трудових відносин товариства з фізичними особами по укладених цивільно-правових договорах.

Як вбачається з Завдання виконавцю згідно цивільно-правового договору №11/5 від 11.05.2018 (а.с.26) та пояснень директора підприємства (а.с.28), розборку покрівлі лісоцеху ОСОБА_2 мав розпочати з 14.05.2018 і тільки після надання дозвільних документів на проведення даних робіт. При цьому, ОСОБА_2 пройшов інструктаж з охорони праці, про що свідчить його підпис у Журналі реєстрації інструктажів з охорони праці (а.с.65). Того ж дня приступив до роботи самовільно.

Відповідачем вказаного не спростовано.

Отже, гр. ОСОБА_5 розпочав розбірку лісоцеху до 14.05.2018 без відома керівництва ТОВ "Стандарт-2002", а також, не надавши обумовлені у п.2. Завдань, дозвільні документи. Зазначена обставина підтверджується поясненнями гр. ОСОБА_6 (а.с.29).

Таким чином, стверджуючи про допущення підприємством порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідачем не враховано того, що керівник ТОВ "Стандарт-2002" не надавав дозволу на початок виконання робіт та що працівник ОСОБА_5 , усвідомлюючи небезпеку, самовільно розпочав роботи за цивільно-правовим договором від 11.05.2018.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характер. Тому дії позивача щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Вказане свідчить, що жодних порушень вимог цивільного законодавства України, в укладених договорах підряду між ТОВ "Стандарт-2002" та гр. ОСОБА_5 не має. Договори укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ч.1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем спірний припис винесений не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, а в ході розгляду справи не доведено його правомірності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжних доручень №5173 від 20.02.2019 у сумі 1921 грн. (а.с.4) та №5220 від 26.02.2019 (а.с.95), позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 3842 грн.

Таким чином, судові витрати позивача зі сплати судового збору у загальному розмірі 3842 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень №СМ44/50/176/АВ/П від 23.01.2019;

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області №С1444/50/176/АВІП/ТД-ФС від 07.02.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 125190грн., прийняту відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-2002" (вул.Молодіжна, 14, м. Шостка, Сумська область, 41100, код /ДРПОУ 32009486) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) витрати зі сплати судового збору у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.07.2019 року.

Суддя О.М. Кунець