Справа № 524/39/18
Провадження №2/524/101/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідачів ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» - ОСОБА_9, представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» про визнання права власності на майнові права, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» про визнання права власності на майнові права.
Вказувала, що ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» є замовником будівництва і забудовником багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, що розташований за будівельною адресою: м . Кременчук , вул . Федора Логінова.
Забудовником будівництва ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» виступає на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК у Полтавській області.
У процесі будівництва між ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» (Забудовник) та ТОВ «МЖК «Житлобуд» (Генеральний підрядник) було укладено договір № 17/01-1 про припинення зобов`язань, відповідно до якого Забудовник залучив Генерального підрядника до фінансування будівництва будинку і делегував йому право залучати кошти для фінансування будівництва шляхом продажу майнових прав на квартири, що входять до складу багатоквартирного житлового будинку, фізичним особам.
Зазначала, що 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_1 було укладено два договори купівлі-продажу майнових прав № 12/06-01 та 12/06-2 на придбання прав на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 - майнових прав на квартиру та гараж, що розташовані в одному будинку.
За умовами п. 1.1., 2.1. Договору купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 від 12 червня 2012 року, ТОВ «МЖК «Житлобуд» продав, а ОСОБА_1 придбала майнові права на квартиру, що входить до складу багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.3. договору, Забудовником зазначено - ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП».
За п.1.2., п. 2.1. та Додатку № 1 до договору, предметом договору є продаж майнових прав на квартиру, яка має технічні характеристики: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальна проектна площа 105,79 кв.м.
Згідно п. 2.2. майнові права на квартиру належать ТОВ «МЖК «Житлобуд» на підставі договору № 17/01-1 про припинення зобов`язань, укладеного між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП».
Запланований (орієнтовний) термін здачі будинку в експлуатацію був зазначений - 2-й квартал 2013 року. Цей термін може бути змінений з обов`язковим письмовим повідомленням покупця (п. 2.9. Договору).
За п.п. 3.1.-3.5 Договору, ТОВ «МЖК «Житлобуд» зобов`язався передати ОСОБА_1 майнові права на квартиру, якісно виконати будівельно-монтажні роботи та здійснити всі необхідні дії щодо сприяння реєстрації права власності покупця на квартиру, майнові права на яку є предметом договору.
Вартість майнових прав становить 804 268, 50 грн. (п. 4.1. Договору).
Згідно п. 3.1. та 4.4. Продавець зобов`язаний передати Покупцю майнові права та підписати Акт приймання- передачі від Покупця майнових прав.
За умовами п. 1.1., 2.1. Договору купівлі-продажу майнових прав № 12/06-2 від 12 червня 2012 року, ТОВ «МЖК «Житлобуд» продав, а ОСОБА_1 придбала майнові права на гараж, що входить до складу багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .
За п.п. 1.3. договору, Забудовником є - ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП».
За п.1.2., п. 2.1. та Додатку № 1 до договору, предметом договору є продаж майнових прав на гараж, який має технічні характеристики: гараж № 4, загальна проектна площа 21,70 кв.м.
Пункти 2.2, 2.9, п.п. 3.1.-3.5. та п. 4.4. аналогічні Договору № 12/02-01 від 12 червня 2012 року.
Згідно п. 4.1. вартість майнових прав становить 164 974,25 грн.
На виконання розділу 4 Договорів купівлі-продажу майнових прав, вона, ОСОБА_1 здійснила вчасну 100% оплату вартості майнових прав, згідно графіку платежів.
Так, 12 червня 2012 року позивач здійснила оплату вартості майнових прав в сумі 804 268,50 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, що були надані ТОВ «МЖК «Житлобуд» (квитанція від 12 червня 2012 року на суму 242 250,00 грн.; квитанція від 09 липня 2012 року на суму 161 400,00 грн.; квитанція від 31 грудня 2012 року на суму 400 000,00 грн.).
Зазначає, що згідно Договору купівлі-продажу майнових прав № 12/06-2 від 12 червня 2012 року, вона, позивач, здійснила оплату вартості майнових прав в сумі - 164 974, 25 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Позивач звертає увагу, що виконала свої зобов`язання за договорами купівлі-продажу майнових прав належно та в повному обсязі, а ТОВ «МЖК «Житлобуд» свої зобов`язання за договорами не виконало, а саме, в строк - 2-й квартал 2012 року будинок недобудований та не введений в експлуатацію, новий термін закінчення будівельних роботі їй, позивачу, ТОВ «МЖК «Житлобуд» не повідомляється, Акти приймання-передачі майнових прав не підписані, не надано комплект документів, необхідних для реєстрації права власності на оплачені нею об`єкти нерухомості.
Просила визнати за нею право власності на майнові права - трикімнатну квартиру, нумерація згідно проекту № 20 , секція 1, поверх 8 , загальною проектною площею 105,79 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за нею право власності на майнові права на гараж, нумерація згідно проекту № 4, загальною проектною площею 21,70 кв.м., що розташований в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 09 січня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків (т. 1 а.с.51).
26 січня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 було подано заяву на виконання вимог ухвали судді від 09 січня 2018 року (т. 1 а.с. 54-56).
Одночасно, із заявою на виконання вимог ухвали судді від 09 січня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про витребування доказів від ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» (т. 1 а.с. 120).
Ухвалою судді від 29 січня 2018 року було відкрито провадження у справі, залучено по справі сторони та третіх осіб, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 123).
23 лютого 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про виклик та допит свідка - сина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 131).
Ухвалою суду від 23 лютого 2018 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 . Витребувано від ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» документи в оригіналах та копіях. Задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про виклик та допит свідка (т. 1 а.с. 133).
27 серпня 2018 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було подано заяву про привід свідка - засновника ТОВ «МЖК «Житлобуд» ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 190).
Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 Застосовано до свідка ОСОБА_7 примусовий привід через відповідні органи Національної поліції (т. 1 а.с. 192).
03 вересня 2018 року до суду від відповідача ТОВ «МЖК «Житлобуд» надійшов відзив на позов (т. 1 а. с. 201-202).
У своєму відзиві відповідач зазначає про незгоду з позовом ОСОБА_1 . Вказує, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки, сплативши грошові кошти, вона вчинила дії спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об`єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об`єкт. Проте, право власності у позивача на квартиру і гараж, фактично, не виникло, оскільки, порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації врегульовано Законом України «Про фінансового-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність». Отже, на думку відповідача, позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.
Просили відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 20 вересня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Витребувано від ТОВ «МЖК «Житлобуд» документи в їх копіях та оригіналах, викликано в якості свідків директора та заступника підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 212).
08 жовтня 2018 року до суду від представника ТОВ «МЖК «Житлобуд» ОСОБА_9 надійшли копії документів, витребуваних ухвалою суду від 20 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 229-238).
06 листопада 2018 року до суду від ОСОБА_3 надійшла заява про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 2 а.с. 1).
Вказував, що між ним та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» було укладено договір № 12/06-17 купівлі-продажу майнових прав від 27 червня 2017 року за яким, він, ОСОБА_3 , придбав у ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» за ціною в 65 000 доларів США майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки, позивач у справі заявляє про майнові права на квартиру № НОМЕР_3 в цьому ж будинку, то рішення суду може істотно вплинути на його права та обов`язки. Тому, просив залучити його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
13 грудня 2018 року до суду від ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» надійшов відзив на позов (т. 2 а.с. 13-14).
У своєму відзиві відповідач ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» надав аналогічні заперечення, що були надані іншим відповідачем ТОВ «МЖК «Житлобуд». Додатково звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 продовжує бути володільцем майнових прав на квартиру і гараж, оскільки договори купівлі-продажу майнових прав не визнані судом недійсними і є чинними. За будь-якою інформацією чи оформленням документів позивач до відповідачів не зверталася, вважають, що позивач сама не бажає отримувати документи та оформляти їх.
Просили відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року було залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 26).
05 лютого 2019 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було подано відповідь на відзив (т. 2 а.с. 38-42).
У своїй відповіді на відзив представник позивача вказує, що позивач ОСОБА_1 повністю виконала обов`язки покупця, сплативши 100% оплати вартості майнових прав на квартиру та гараж, що не заперечується самими відповідачами. Проте, ТОВ «МЖК «Житлобуд» до цього часу не передав майнові права на квартиру та гараж позивачу, акти приймання-передачу майнових прав не підписав. На час подання позову будинок не був введений в експлуатацію. У процесі розгляду справи, як стало відомо із оприлюдненої інформації на сайті ДАБІ України, будинок в якому ОСОБА_1 придбала квартиру та гараж, у січні 2018 року був введений в експлуатацію у зв`язку із чим видано сертифікат серії ІУ 162180260922.
Звертає увагу, що не дивлячись на введення будинку в експлуатацію, ТОВ «МЖК «Житлобуд» не передає придбані об`єкти нерухомості ОСОБА_1 На листи від 24 липня 2018 року та 03 серпня 2018 року щодо надання інформації та копії документів не реагує.
Вказує, що долучені до відзиву відповідачем ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» листи від 02 березня 2018 року, 14 червня 2018 року та 20 листопада 2018 року ТОВ «МЖК «Житлобуд» щодо запрошення, нібито, позивача, адресовані невідомій особі, оскільки, не місять взагалі прізвища адресата, самої адреси направлення листів та не мають доказів отримання цих листів позивачем. Посилання у відзиві на позов про те, що сама позивач ОСОБА_1 подала заяву про розірвання договору та повернення коштів безпідставні та не підтверджені належними доказами, адже факт наявності заяви про без дати, без зазначення самих договорів та сум не свідчать про одностороннє розірвання договору.
Додаткового звертає увагу, що у телефонній розмові із керівником ТОВ «МЖК «Житлобуд» останній повідомив, що придбані ОСОБА_1 об`єкти нерухомості не будуть передаватися їй, оскільки ці об`єкти повторно відчужені іншій особі.
Просила взяти до уваги подану відповідь на відзив, задовольнити позов у повному обсязі.
03 травня 2019 року до суду від ТОВ «МЖК «Житлобуд» на виконання вимог ухвали суду від 20 вересня 2018 року надійшли копії документів (т. 2 а.с. 124-143).
Ухвалою суду від 03 липня 2019 року було відмовлено представнику відповідачів ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю спору (т. 2 а.с. 185-186).
У судовому засіданні 19 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та 03 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачами умов договорів укладених з позивачем та виконанням позивачем умов договорів щодо сплати коштів в інвестування будівництва. Крім того, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на судову практику надала суду постанову судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року по справі № 6-1858цс15 та постанову Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц з аналогічних правовідносин, які просила взяти до уваги при ухваленні рішення. Із посиланням на надану нею у судовому засіданні судову практику, позов уточнила та підтримала, просила задовольнити та визнати за позивачем майнові права на придбане нерухоме майно - квартиру та гараж.
Пояснила, що 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_1 було укладено два договори купівлі-продажу майнових прав № 12/06-01 та 12/06-2 на придбання прав на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 - майнових прав на квартиру та гараж, що розташовані в одному будинку. Позивач сплатила грошові кошти у повному обсязі відповідно до умов договорів. Проте, ТОВ «МЖК «Житлобуд» до цього часу не передав майнові права на квартиру та гараж позивачу, акти приймання-передачу майнових прав не підписав. У січні 2018 року будинок було введено в експлуатацію, однак, відповідачі не реагують на листи позивача щодо підписання акту прийому-передачі майнових прав для оформлення об`єктів у власність позивача ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представник відповідачів ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» - ОСОБА_9 проти позову заперечував. Надав аналогічні пояснення, зазначені у поданих письмових відзивах на позов. Наполягав на відсутності спору між сторонами, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту. Вказав, що позивач ОСОБА_1 сама не бажає отримувати документи на придбані нерухомі приміщення - квартиру та гараж для оформлення права власності, подала заяву про відмову від виконання умов договорів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти позову заперечувала. Просила відмовити у його задоволенні. Письмових заперечень до суду не подавала. Пояснила, що між ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» та ОСОБА_3 27 червня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 12/06-17. Пітвердила, що відповідно до договору ОСОБА_3 придбав майнові права за 65 000 доларів США на двухрівневу квартиру будівельний АДРЕСА_1. Відповідно до акту прийому-передачу майнових прав від 27 червня 2017 року дані майнові права на квартиру були передані ОСОБА_3 .
Суд, вислухавши пояснення представників сторін у справі, третьої особи, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом достовірно встановлено, що 24 лютого 2011 року Інспекцією ДАБК у Полтавській області було видано Дозвіл на виконання будівельних робіт за № К21-11 (перереєстрація Дозволу № 138-08-К від 29 лютого 2008 року) ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» на будівництво багатоквартирного житлового будинку з дитячим кафе та гаражем на першому поверсі по АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 136).
17 січня 2011 року між відповідачами було укладено Договір генерального підряду за № 17/01-11 щодо будівництва вказаного будинку (т. 2 а. с. 137-139).
Цього ж дня, за Договором за № 17/01-1 ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» як замовник та боржник передало всі майнові права на об`єкти будівництва цього багатоквартирного будинку ТОВ «МЖК «Житлобуд» (т. 2 а. с. 124 - 134).
12 червня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «МЖК «Житлобуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав за № 12/06-1.
Предметом даного договору є придбання покупцем ОСОБА_1 майнових прав на квартиру за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , характеристика якої встановлена у специфікації - додатку № 1 до даного договору. Продавцем майнових прав та Забудовником за даним договором було вказано відповідно ТОВ «МЖК «Житлобуд» і ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» (т. 1 а.с.15-24, 87-91).
Відповідно до специфікації, об`єктом нерухомості є - трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , у першій секції у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, загальною площею 105,79 кв.м. (т. 1 а.с. 92).
Відповідно до графіку платежів, перший внесок у розмірі - 242 250 грн. за квартиру № НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинна була здійснити до 12 червня 2012 року, другий внесок становив - 400 518,50 грн., який ОСОБА_1 повинна була здійснити до 12 грудня 2012 року (т. 1 а.с. 94).
Цього ж дня, тобто 12 червня 2012 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «МЖК «Житлобуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав за № 12/06-2.
Предметом даного договору є придбання покупцем ОСОБА_1 майнових прав на гараж, за будівельною адресою: АДРЕСА_1, детальна характеристика якого встановлена у специфікації - додатку № 1 до даного договору. Продавцем майнових прав та Забудовником за даним договором було вказано відповідно ТОВ «МЖК «Житлобуд» і ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» (т. 1 а.с. 95-99).
Відповідно до специфікації, об`єктом нерухомості є - гараж № 4, що розташований на першому поверсі, у першій секції, у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, загальною площею 21,70 кв.м. (т. 1 а.с. 100).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 12 червня 2012 року, видану ТОВ «МЖК «Житлобуд», ОСОБА_1 здійснила оплату за договором купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 в сумі - 242 250,00 грн. та оплату за договором купівлі-продажу майнових прав № 12/06-2 в сумі - 164 974,00 грн. (т. 1 а.с. 101).
Відповідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 09 липня 2012 року, видану ТОВ «МЖК «Житлобуд», ОСОБА_1 здійснила оплату за договором купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 в сумі - 161 400,00 грн. та 31 грудня 2012 року, за цим же договором, здійснила оплату в сумі - 400 000,00 грн. (т. 1 а.с. 101).
Тобто, фактично, ОСОБА_1 у повному обсязі розрахувалася за договорами купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2012 року до кінця 2012 року на загальну суму 969 242,75 грн., що не заперечувалося представником відповідачів ОСОБА_9 та керівниками відповідачів ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», допитаними у судовому засіданні в якості свідків.
Як постає з Сертифікату, серія IV, № 162180260922, виданого 26 січня 2018 року за заявою відповідача ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», замовнику будівництва, тобто ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», ДАБК України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта: багатоквартирного житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по АДРЕСА_1 , як нового будівництва, проетній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. (т. 2 а.с. 140).
Також, за заявою відповідача ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», на підставі розпорядження Кременчуцького міського Голови від 04 квітня 2018 року за № 108-Р вказаному об`єкту було присвоєно поштову адресою: АДРЕСА_1 та видано Свідоцтво про поштову адресу (т. 2 а.с. 133-135).
ТОВ «МЖК «Житлобуд», як генеральний підрядник, та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», як замовник будівництва, відмовилися від складання Акту приймання-передачі майнових прав та передачі позивачеві, як покупцеві, майнових прав на приміщення квартириза будівельним номером АДРЕСА_1. При цьому, в судовому засіданні 02 липня 2019 року представник відповідачів передав представнику позивача два примірника Акту приймання-передачі майнових прав щодо лише квартири, датованих 12 червня 2012 року.
Дані обставини постають з пояснень представників сторін, наявних вказаних документів у матеріалах справи та свідчень свідків.
Зокрема, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивач по справі ОСОБА_1 є його матір`ю. У 2012 році він сам хотів придбати квартиру у будинку для чого звертався до ОСОБА_10 особисто, всі розмови вів з ним. Мати оформила договори купівлі-продажу майнових прав на себе, сплатила грошові кошти у повному обсязі. Кошти відповідачами їй не поверталися. Будь-яких листів від відповідачів з проханням прибути для підписання актів прийому-передачі майнових прав не отримували. У 2018 році на свою адресу, вперше, отримав лист від відповідача, в якому було запропоновано вже 2-кімнатну квартиру замість 3-кімнатної на 8 поверсі з виходом на цю ж сторону, але меншої площі. У розмові з представниками відповідачів, останні повідомили, що після закінчення будівництва квартири стали меншої площі.
Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що ОСОБА_1 були повністю сплачені грошові кошти за договорами купівлі-продажу майновий прав на квартиру та гараж. ОСОБА_1 особисто приходила у 2014-2015 роках із заявою про повернення їй грошових коштів, за сімейними обставинами. Кошти їй не повертали. Гараж було продано у 2016-2017 роках, квартиру продано не було. Рішення про продаж гаражу приймали разом із ОСОБА_7 , чи було це рішення оформлене письмово, не пам`ятає. Кошти за продаж гаражу ОСОБА_1 не повернули. Запити адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у 2018 році отримували, відповіді не надавали. Визнає, що зобов`язання перед ОСОБА_1 існують, готові надати квартиру і гараж або іншим способом відшкодувати, ведуться перемовини з нею. Квартира, що була 3-кімнатною за планом № 20 на 8-му поверсі, зараз 2-кімнатні та меншою площею. Пояснив, що можуть збудувати в ній перегородку або надати грошову компенсацію за меншу площу. Підтвердив, що дійсно будинок було введено в експлуатацію у січні 2018 року і про це повідомляли ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_7 надав суду аналогічні пояснення. Додаткового пояснив, що договори купівлі-продажу майнових прав, укладені у 2012 році із ОСОБА_1 , розірвано не було, кошти їй не повертали. Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації було отримано у січні 2018 року.
До того ж, в судовому засіданні представники відповідачів та свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт наявності кв. № НОМЕР_3 на 8-у поверсі збудованого будинку, яка на відміну від умов договору від 12 червня 2012 року є 2-кімнатною квартирою із загальною площею меншою ніж як передбачалося в договорі, а саме приблизно становить 96 кв.м., а гараж продано.
При цьому, суд констатує, що договори від 12 червня 2012 року не були визнані у судовому порядку недійсними та не були розірвані, або такими, що не були укладені.
Крім того, відповідачі не повернули кошти, які були внесені позивачем ОСОБА_1 на виконання договорів від 12 червня 2012 року, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.
Суд також враховує і ту обставину, що відповідачі в особі їх керівництва та представників як у судовому засіданні, так і у відзивах на позов, фактично не погодилися з позовом ОСОБА_1 .
Також, суд не може взяти до уваги доводи представника відповідачів ОСОБА_9 та керівництва відповідачів, допитаних як свідків - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо того, що позивача ОСОБА_1 неодноразово було запрошено для отримання документів з метою оформлення права власності на нерухоме майно, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Із наданих копій листів від 02 березня 2018 року, 14 червня 2018 року та 20 листопада 2018 року (т. 2 а.с. 16-18), адресованих, нібито, позивачу, постає, що в зазначених листах не вказаний адресат, сама адреса та не надано доказів направлення та отримання позивачем цих листів.
Натомість, суд бере до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_5 неодноразово зверталася до відповідачів із відповідними листами щодо отримання інформації, однак такі запити були залишені відповідачами поза увагою.
Суд погоджується з доводами позивача та її представників щодо наявності предмету спору у даній справі.
Щодо посилання представника відповідачів ОСОБА_9 на невірно обраний позивачем спосіб захисту суд звертає увагу на наступне.
Так, стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
У відповідності з вимогами ст. 16 ЦПК України та ст. 4, 5 ЦПК України особа вправі самостійно обирати спосіб захисту порушеного права.
Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання, шляхом ухвалення судом рішення, конкретно визначеного цими вимогами блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що, зокрема, не допускають множинного тлумачення, припущень, і за межі яких не вправі виходити суд ані першої, ані апеляційної інстанцій.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ч. ч. 1, 2 ЦПК України). Тобто, суд може визначити відповідний ефективний спосіб захисту права лише в разі, якщо такий спосіб не визначається законом або договором, і відповідно до сформульованої позовної вимоги, при цьому, такий визначений судом спосіб захисту права не повинен суперечити закону.
Таким чином, особа може звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних, оспорених прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі позивача відповідає обов`язок відповідача (відповідачів) усунути порушення права.
За даних обставин, ОСОБА_1 має право вибору способу свого захисту, шляхом звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі N 1-33/2004.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу, це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Аналогічні висновки Верховного Суду України викладені у наданих для порівняння постановах від 04 листопада 2015 року (№ 6-1920цс15) та 30 березня 2016 року (№ 6-265цс16).
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
За ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
З матеріалів справи вбачається, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 завершено, будинок прийнятий до експлуатації.
Договори купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2012 року за № 12/06-1 та № 12/06-2, предметами яких були придбання позивачем майнових прав на квартиру та гараж з відповідними внесеннями нею коштів в інвестування будівництва, недійсними не визнавалися.
Водночас, умови договорів у вигляді зобов`язання передати ОСОБА_1 майнові права на квартиру та гараж, не були передані позивачу ні ТОВ «МЖК «Житлобуд», як генеральним підрядником, ні ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», як замовником.
Як було встановлено у судовому засіданні, 27 червня 2017 року між ТОВ «Науково-виробнича інноваційна фірма «ВІЛП» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 12/06-17, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав майнові права на 4-кімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_1 як і за договорами укладених з позивачем), загальною площею 170 кв.м. у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, що розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1. При цьому, як знайшло підтвердження у судовому засіданні, майнові права на квартиру за будівельним номером № НОМЕР_3 розташовану на 8-у поверсі планувалося передати позивачеві, а квартиру за будівельним номером № НОМЕР_3 двохрівневу розташовану на 10-у поверсі планувалося передати третій особі ОСОБА_3 .
Після ведення будинку в експлуатацію квартира, майнові права на яку було продано позивачеві, залишилася під попереднім будівельним номером - № НОМЕР_3 і на 8-у поверсі. Квартиру за будівельним номером № НОМЕР_3 двохрівневу розташовану на 10-у поверсі, майнові права на яку було продано ОСОБА_3 , передано вказаній особі зі зміною нумерації.
Таким чином, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо майнових прав на квартири за однаковим будівельним номером № НОМЕР_3 , але розташованих на різних поверхах,- відсутній.
Враховуючи викладене, вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідачів про визнання за нею майнових прав на об`єкти інвестування, є такими, що не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.
Разом з тим, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Зазначені обставини по справі відсутні.
Окрім того, діючим законодавством не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.
Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-244цс14.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд, дослідивши всебічно, безпосередньо та об`єктивно матеріали справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Необхідно визнати за ОСОБА_1 майнові права на спірне нерухоме майно: квартиру та гараж у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_1, згідно Договорів купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2012 року, укладених між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує те, що при поданні позову позивач ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір, оскільки як інвалід 2 групи є звільненою від сплати судового збору.
Таким чином, судовий збір відповідно до п. п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позовні вимоги є майновими, підлягає стягненню з відповідачів ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» на користь держави у рівних частинах в розмірі по 4846,22 грн. з кожного, що становить 1% від ціни позову за ставкою на день подання позову фізичною особою ((1% х 969 242,75 грн.):2).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 190, 316, 328, 392, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права на: - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, згідно Договору № 12/06-1, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_1 ; - на гараж № 4, загальною площею 21,70 кв.м. у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_1, згідно Договору № 12/06-2, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_1 .
Стягнути з ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» на користь держави судовий збір у розмірі по 4846,22 грн. з кожного.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ТОВ ««Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», код ЄДРПОУ: 24562004, м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. №1.
Відповідач: ТОВ «МЖК «Житлобуд», код за ЄДРПОУ: 32275458, м. Кременчук, вул. Шевченка, буд. № 55 кв. № 37.
Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне рішення виготовлено 12 липня 2019 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :
