ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17792/17

Провадження № 12-280гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представника позивача - Мамуні О. С. ,

представника відповідача - Потоцького М. Ю.,

представників третьої особи - Колтока О. І., Теслі Ю. О.

розглянула у судовому засіданні касаційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) та Публічного акціонерного товариства «Фармак» (далі - ПАТ «Фармак») на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року (судді Пантелієнко В. О., Доманська М. Л., Остапенко О. М.) у справі № 910/17792/17 за позовомПриватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПАТ «ФФ «Дарниця») до Міністерства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Фармак», про визнання недійсними рішення і наказу щодо визнання знака добре відомим в Україні та зобов`язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У жовтні 2017 року ПАТ «ФФ «Дарниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Фармак» про визнання недійсними рішення Апеляційної палати Міністерства від 20 червня 2017 року про визнання добре відомим в Україні знака «Корвалол Corvalolum» на ім`я ПАТ «Фармак» для товарів класу 5 Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП) «фармацевтичні препарати, а саме: снодійні, заспокійливі, седативні, спазмолітичні препарати, кардіологічні лікарські засоби» станом на 1 грудня 2002 року, та наказу Міністерства від 19 липня 2017 року № 1037 «Про затвердження рішення Апеляційної палати щодо заяви про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні», зобов`язання Міністерства виключити знак «Корвалол Corvalolum» із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

1.2. Позивач вважав, що спірне рішення прийняте з порушенням положень статті 25 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-ХІІ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон № 3689-ХІІ), Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 228 від 15 квітня 2005 року (далі - Порядок), та статті 19 Конституції України. На думку позивача, станом на 1 грудня 2002 року ступінь відомості знаку «Корвалол Corvalolum» у відповідному секторі суспільства не був достатнім для визнання такого позначення добре відомим на території України для товарів 5 класу МКТП на вказану дату; добра відомість знака «Корвалол Corvalolum» в Україні станом на 1 грудня 2002 року не підтверджується фактичними даними та доказами, що містяться в матеріалах справи Апеляційної палати Міністерства; Апеляційна палата Міністерства не розглянула всі фактори, що є доречними (зокрема, цінність, що асоціюється зі знаком), а при дослідженні інших факторів і при прийнятті оскаржуваного рішення неповно дослідила обставини щодо відомості знака та взяла до уваги докази, що не мають бути враховані при вирішенні цього питання.

1.3. При цьому позивач є власником знака для товарів і послуг «Корвалол-Дарниця» за свідоцтвом України № 49087 (дата подання заявки 7 серпня 2003 року) і спірними рішенням та наказом порушуються його охоронювані законом інтереси та право безперешкодно користуватися власним знаком (як нематеріальним благом) на ринку, оскільки саме на їх підставі право позивача на його знак для товарів і послуг «Корвалол-Дарниця» оспорюються ПАТ «Фармак» у господарському суді у справі № 910/13908/17.

1.4. Міністерство заперечило проти позову та зазначило, що позовна заява не містить доказів того, що оскаржувані рішення та наказ суперечать чинному законодавству, отже твердження позивача є необґрунтованими, оціночними судженнями. При визнанні знака добре відомим відповідач вважав доречним та розглянув п`ять із шести факторів, визначених законом, перевіривши надані до заяви документи та встановивши необхідні обставини у рішенні Апеляційної палати.

1.5. У своїх поясненнях ПАТ «Фармак» зазначило, що частиною другою статті 25 Закону № 3689-ХІІ передбачені фактори, які можуть розглядатись при визначенні того, чи знак є добре відомим в Україні. Проте ні Апеляційна палата Міністерства, ані суд не зобов`язані встановлювати ці фактори в повному обсязі. Цей Закон наділяє Апеляційну палату або суд правом визначати, які з факторів, перелічених у цій нормі, є доречними. Позивач не навів доказів того, що такий фактор, як цінність, що асоціюється зі знаком, є доречним, а твердження про те, що результат соціологічних опитувань є ключовим доказом відомості знака, не узгоджується з матеріалами, поданими третьою особою до Апеляційної палати.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 6 грудня 2017 року (суддя Балац С. В.) у задоволенні позову відмовив повністю.

2.2. Суд указав, що питання визнання знака добре відомим відноситься до безпосередньої компетенції Апеляційної палати Міністерства, колегія якої під час прийняття рішення вирішує питання щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовується заява та якими доказами вона підтверджується, наявності інших фактичних даних, які мають значення для розгляду заяви; тож суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем з повним дослідженням всіх обставин ступеня відомості знака «Корвалол Corvalolum» в Україні. Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають як похідні.

2.3. Постановою від 26 червня 2018 року Київський апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов ПАТ «ФФ «Дарниця» задовольнив повністю. Визнав недійсними рішення Апеляційної палати Міністерства від 20 червня 2017 року про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні на ім`я ПАТ «Фармак» для товарів 5 класу МКТП станом на 1 грудня 2002 року та наказ Міністерства від 19 липня 2017 року № 1037. Зобов`язав Міністерство виключити знак «Корвалол Corvalolum» із Переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Стягнув з Міністерства на користь ПАТ «ФФ «Дарниця» 8000 грн понесених судових витрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд не врахував обставини, якими позивач обґрунтував позов, не надав оцінки наданим ПАТ «Фармак» до Апеляційної палати документам на підтвердження заяви про визнання знака добре відомим.

2.5. Дослідивши матеріали, надані ПАТ «Фармак» до заяви про визнання знака добре відомим в Україні, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони не є такими, що свідчать про відомість чи визнання знака «Корвалол Corvalolum», не є належними доказами щодо обсягів продажу. Ці матеріали стосуються препарату «Корвалол», однак не містять жодної інформації щодо застосування саме знака «Корвалол Corvalolum». Відповідно, такі матеріали не можуть свідчити про його відомість чи визнання, адже знаки, щодо яких подані заяви про визнання їх добре відомими, повинні розглядатися в цілому, тобто саме як «Корвалол Corvalolum», без поділення на окремі елементи («Корвалол» та «Corvalolum»). За висновками апеляційного суду в матеріалах справи відсутні будь-які докази цінності знака «Корвалол Corvalolum», жодних даних щодо тиражу, об`ємів продажу, каналів розповсюдження каталогів, журналів, частоти їх читання, а відтак і ступеня можливої відомості серед споживачів знака «Корвалол Corvalolum» документально не підтверджено, як і рівня відвідуваності та інтересу до відповідних вебсайтів та відповідних видань газет і журналів.

3. Вимоги касаційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

3.1. 24 липня 2018 року Міністерство подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

3.2. Міністерство у касаційній скарзі, серед інших доводів, зазначило про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 79, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України), порушення правил оцінки доказів, та безпідставне відхилення клопотання ПАТ «Фармак» про призначення у справі експертизи для встановлення фактичних обставин справи. Вважає, що в порушення норм матеріального права суд неправильно застосував статтю 25 Закону № 3689-ХІІ щодо визначення доречності факторів для цілей визнання знака добре відомим в Україні та доказів в підтвердження цінності знака «Корвалол Corvalolum».

3.3. У свою чергу ПАТ «Фармак» також подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати повністю постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 6 грудня 2017 року.

3.4. На обґрунтування касаційної скарги ПАТ «Фармак» зазначало про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Зокрема, вказало, що суд апеляційної інстанції не врахував його доводи та заявлені клопотання, хоча скаржник навів доводи щодо належно досліджених та правильно встановлених Апеляційною палатою Міністерства та судом першої інстанції обставин відомості знака «Корвалол Corvalolum» споживачам в Україні, починаючи з 1991 року, та семантичної тотожності позначень знака «Корвалол Corvalolum» та «Корвалол». Натомість суд апеляційної інстанції, не перевіривши належним чином усіх наявних у матеріалах справи доказів, втрутився у дискрецію відповідача та в порушення вимог частини другої статті 25 Закону №3689-ХІІ України указав на необхідність врахування усіх факторів при визнанні знаку добре відомим.

3.5. У порушення статей 39, 56, 210 ГПК України апеляційний суд залишив без розгляду клопотання ПАТ «Фармак» про відвід суддям, допустив до участі у справі зі сторони позивача осіб, які не були уповноважені на ведення справи в апеляційному суді, за відсутності відомостей про набуття особою статусу адвоката, не дослідив усі докази, які знаходяться в матеріалах справи, необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для справи, не вирішив питання про зупинення провадження у справі при наявності для цього правових підстав.

3.6. Також ПАТ «Фармак» вказало на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо визначення складу осіб, які беруть участь у справі, адже до участі у справі у якості відповідачів не було залучено Апеляційну палату Міністерства, чиє рішення визнавалося недійсним, та ПАТ «Фармак», яке у разі задоволення позову позбавляється права власності на свої майнові права.

3.7. Оскільки предметом спору є наказ Міністерства як регуляторного акта центрального органу виконавчої влади, то спір про скасування такого акта є публічно-правовим спором, який віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалами від 16 серпня та від 10 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ПАТ «Фармак» та Міністерства, призначив їх до розгляду та відхилив клопотання ПАТ «Фармак» про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Ухвалою від 20 листопада 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу разом з касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року та доданими до них документами передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених вимогами частини шостої статті 302 ГПК України з огляду на оскарження ПАТ «Фармак» вказаної постанови суду апеляційної інстанції в тому числі й щодо порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

4.3. Ухвалою від 6 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/17792/17 разом з касаційними скаргами, та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційні скарги позивач заперечив проти доводів скаржників щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права; зокрема вказав, що висновки суду є обґрунтованими та зроблені при правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють порядок визнання знаків добре відомими, а саме статті 25 Закону № 3689-ХІІ, пунктів 6.4.1 та 7.1 Порядку. Тож суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про безпідставність та неправомірність рішення відповідача про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6.1. Рішенням Апеляційної палати Міністерства від 20 червня 2017 року визнано добре відомим в Україні знак «Корвалол Corvalolum» на ім`я ПАТ «Фармак» для товарів 5 класу МКТП «фармацевтичні препарати, а саме: снодійні, заспокійливі, седативні, спазмолітичні препарати, кардіологічні лікарські засоби» станом на 1 грудня 2002 року.

6.2. При визнанні знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні Апеляційна палата Міністерства розглянула п`ять із шести факторів, визначених Законом № 3689-ХІІ України, а саме: ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака; свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами.

6.3. При прийнятті рішення Апеляційна палата Міністерства виходила, зокрема, з такого: знак «Корвалол Corvalolum» використовується на території України з 1991 року шляхом нанесення на вироблений товар, упаковку, в якій містять такий товар, під час продажу та пропонування товару до продажу, зокрема в інструкціях, листівках, описах, у діловій документації; активне використання знака «Корвалол Corvalolum» в Україні та за її межами почалося з 1996 року. Так, у цьому році було поставлено 14,455 млн. флаконів препарату до аптек та фармацевтичних фірм України, Естонії, Вірменії, Латвії, Молдови та Литви, про що свідчить надана інформаційна довідка заявника; зокрема, у період з 2000 по 2002 рік в Україні було продано 71,683 млн. флаконів, а усього за період з 2000 по 2017 рік - 239,189 млн. флаконів, що підтверджується наданою заявником довідкою та даними роздрібного аудиту Системи дослідження ринку «Фармексплорер», що є аналітичним продуктом на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів України. Результати такого аудиту, проведеного Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксіма рісерч», свідчать про те, що: препарат «Корвалол Corvalolum» у всіх лікарських формах успішно реалізовується в мережі аптек по всій території України в значних обсягах; так само активно знак «Корвалол Corvalolum» використовується заявником і закордоном; відповідно до довідки заявника від 19 червня 2017 року № 17/6126 у 1996 році препарат під знаком «Корвалол Corvalolum» експортувався до Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Естонії, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, Росії, а у 1999-2001 роках було розпочато його експорт до Туркменістану, Таджикистану та Узбекистану; обсяги реалізації продукції, маркованої знаком «Корвалол Corvalolum», свідчать про високу популярність цього препарату серед споживачів як в Україні, так і за її межами; популярність препарату «Корвалол» і відомість знака «Корвалол Corvalolum» серед медичних фахівців підтверджуються відомостями про його замовлення Державним комітетом України з медичної та мікробіологічної промисловості для Головного військо-медичного управляння генерального штабу Збройних сил України. Зокрема, у 1996 році було замовлено поставку на 1997 рік препарату «Корвалол Corvalolum» виробництва заявника у кількості 96 тис. упаковок; обізнаності споживачів щодо лікарського засобу, маркованого знаком «Корвалол Corvalolum», сприяла інформація про нього, яка постійно розміщувалась у спеціалізованих виданнях, енциклопедіях та довідниках.

6.4. Рішення Апеляційної палати Міністерства від 20 червня 2017 року затверджене наказом Міністерства від 19 липня 2017 року № 1037 «Про затвердження рішення Апеляційної палати щодо заяви про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні».

6.5. Позивач є власником знака для товарів і послуг «Корвалол-Дарниця» за свідоцтвом України № 49087 (дата подання заявки 7 серпня 2003 року), який зареєстрований відносно товарів класів 5 і 16, а також послуг класу 35 МКТП.

6.6. Спір, як стверджує позивач, виник в результаті того, що станом на 1 грудня 2002 року ступінь відомості знака «Корвалол Corvalolum» у відповідному секторі суспільства не був достатнім для визнання вказаного позначення добре відомим на території України, добра відомість вказаного знака не підтверджується фактичними даними та доказами, тому Апеляційна палата Міністерства дійшла помилкового висновку про добру відомість знака «Корвалол Corvalolum», що порушує майнові права та інтереси позивача.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року,підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7.2. За змістом статей 1, 2, 12 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

7.3. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

7.4. За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

7.5. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

7.6. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

7.7. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

7.8. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

7.9. Разом з тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

7.10. Тобто під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.

7.11. Відповідно до частин першої, четвертої статті 25 Закону № 3689-ХІІ охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв`язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

7.12. Велика Палата Верховного Суду вважає, що за чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема Законом № 3689-ХІІ, Паризькою Конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 року, Порядком, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також право власника знака вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.

7.13. Таким чином, результат оскарження прийнятого рішення та наказу про дату, з якої знак став добре відомим в Україні, безпосередньо підтверджує, змінює чи припиняє відповідне право ПАТ «Фармак» на знак «Корвалол Corvalolum»як на добре відомий.

7.14. Отже, спір про визнання недійснимирішення про визнання знака добре відомим та наказу про затвердження такого рішення є спором про охорону права інтелектуальної власності ПАТ «Фармак». Вказані обставини свідчать про те, що спір, який виник у цих правовідносинах, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності у спорі учасників приватноправових відносин про таке право, а тому з огляду на склад учасників спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року, в справі № 910/18195/17).

7.15. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, наведені в касаційній скарзі ПАТ «Фармак» доводи про необхідність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства суперечать наведеним вище нормам права.

7.16. Водночас відповідно до статті 21 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

7.17. За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

7.18. Із позовної заяви та судових рішень вбачається, що ПАТ «ФФ «Дарниця» звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства від 20 червня 2017 року про визнання добре відомим в Україні знака «Корвалол Corvalolum» на ім`я ПАТ «Фармак» для товарів 5 класу МКТП «фармацевтичні препарати, а саме: снодійні, заспокійливі, седативні, спазмолітичні препарати, кардіологічні лікарські засоби» станом на 1 грудня 2002 року та наказу Міністерства від 19 липня 2017 року № 1037 «Про затвердження рішення Апеляційної палати щодо заяви про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні», зобов`язання Міністерства виключити знак «Корвалол Corvalolum» із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

7.19. Вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що спірним рішенням Апеляційної палати Міністерства визнано знак добре відомим на ім`я ПАТ «Фармак» за його заявою і, вимагаючи визнання недійсним вказаного рішення, позивач фактично оспорює право власності ПАТ «Фармак».

7.20. Статтями 23, 24 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, було передбачено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно. Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

7.21. Згідно зі статтею 27 ГПК України (у вищевказаній редакції) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї з сторін.

7.22. Зі змісту наведених норм убачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

7.23. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

7.24. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

7.25. Нова редакція ГПК України (стаття 50) також передбачає відповідний процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за яким є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

7.26. Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2017 року Міністерство подало до Господарського суду міста Києва клопотання про залучення у справі іншого відповідача - ПАТ «Фармак» в порядку статті 24 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), як особи, чиє право інтелектуальної власності пов`язується з спірним рішенням Міністерства.

7.27. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року суд відхилив клопотання про залучення ПАТ «Фармак» в якості іншого відповідача, разом з тим, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про залучення ПАТ «Фармак» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

7.28. Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 6 грудня 2017 року суд розглянув позовні вимоги, та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

7.29. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову, прийнявши тим самим рішення про права ПАТ «Фармак» за відсутності в останнього необхідного процесуального статусу.

7.30. Межі апеляційного перегляду судових рішень, визначені процесуальним кодексом, не надають суду апеляційної інстанції процесуальної можливості залучити до участі у справі іншого відповідача на стадії апеляційного перегляду.

7.31. Отже, господарський суд першої інстанції, в порушення наведених вище приписів чинного на час звернення з позовом процесуального законодавства, помилково не залучив ПАТ «Фармак» у якості відповідача у справі, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, задовольнив позовні вимоги, фактично спрямовані до особи, з якою у позивача виник приватноправовий спір, та яка не мала процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до прийняття незаконних рішень.

7.32. З огляду на приписи статті 2 ГПК України (тут і далі у чинній редакції) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

7.33. За частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Таким правом були наділені підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) за статтею 1 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення з позовом.

7.34. За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.35. Ураховуючи наведене, висновки господарських судів щодо вирішення спору по суті вимог, враховуючи порушення судами приписів процесуального законодавства щодо визначення суб`єктного складу учасників справи з огляду на вимоги позову та предмет спору є передчасними, а тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Зважаючи на предметну юрисдикцію, характер правовідносин у цій справі, суть та предмет спору, Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані, наведені в касаційній скарзі ПАТ «Фармак» доводи про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду, натомість указує, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

8.2. З огляду на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до юрисдикції господарських судів належить спір про визнання недійснимирішення про визнання знака, добре відомим, та наказу про затвердження такого рішення як спору, що за своїм змістом є приватноправовим спором про право інтелектуальної власності.

8.3. Водночас Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги ПАТ «Фармак» стосовно наявності безумовних підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з причин розгляду справи (на думку скаржника) неповноважним складом суду, за умов залишення без розгляду судом апеляційної інстанції клопотання про відвід суддів.

8.4. Так, статтею 39 ГПК України встановлено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу, при цьому частина друга вказаної статті регламентує, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу, і задовольняє відвід якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Крім того, частина п`ята статті 38 вказаного Кодексу передбачає, що якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

8.5. Стаття 43 ГПК України визначає неприпустимість зловживання процесуальними правами, так частина перша статті передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

8.6. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).

8.7. Відповідно до змісту частини третьої статті 43 вказаного Кодексу якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

8.8. Суд апеляційної інстанції дослідив та надав належну оцінку кожному з поданих ПАТ «Фармак» клопотань (заяв та їх обґрунтованості), в тому числі і про відвід суддів, відповідно до наведених вище норм процесуального права, дійшов правильного висновку про зловживання процесуальними правами і у встановленому порядку залишив клопотання без розгляду, що спростовує доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 39 ГПК України.

8.9. Разом з тим, суди не вирішили питання суб`єктного складу сторін приватноправового спору про право інтелектуальної власності,визначивши у цих правовідносинах ПАТ «Фармак» - особу, право якої безпосередньо оспорюється позивачем, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, чим порушили процесуальні права ПАТ «Фармак», засади (принципи) господарського судочинства, до яких належить рівність учасників судового процесу.

8.10. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.11. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг ПАТ «Фармак» та Міністерства, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Щодо судового збору

9.1. Відповідно до вимог частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Враховуючи наведені вимоги процесуального права та направлення справи на новий розгляд, розподіл судового збору буде здійснено за результатом такого розгляду позовних вимог.

Керуючись статтями 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Фармак» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 6 грудня 2017 року у справі № 910/17792/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач Л. І. РогачСудді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська