П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/845/18

Провадження № 11-343заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (судді Юрченко В. П., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Хохуляк В. В.) у справі № 9901/845/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення й зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та

ВСТАНОВИЛА:

25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС та ДКС України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Комісії щодо проведення з порушенням вимог чинного законодавства України другого етапу кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами іспиту, складеного 17 квітня 2018 року;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 26 вересня 2018 року № 1718/ко-18, яким: визначено, що суддя Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 651,625 балів; визнано суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду;

- зобов`язати Комісію провести другий етап кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами іспиту, складеного 17 квітня 2018 року, відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням правової оцінки суду;

- стягнути з Комісії на користь позивача моральну шкоду у розмірі 161 тис. 378 грн та судові витрати.

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про забезпечення доказів, на обґрунтування якої зазначив, що є підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений, змінений, спотворений, оскільки під час ознайомлення з оригіналом свого суддівського досьє № 03978 у приміщенні ВККС 21 лютого 2019 року він установив факт вилучення з нього деяких письмових документів та додання нових документів.

Ураховуючи, що суддівське досьє є письмовим доказом, на підставі якого ВККС прийняла оскаржуване рішення, а подальша зміна такого доказу унеможливить прийняття судом законного та обґрунтованого рішення, позивач просив:

- витребувати у Комісії оригінал свого суддівського досьє № 03978;

- заборонити ВККС вчиняти будь-які дії щодо вказаного суддівського досьє, зокрема, але не виключно, змінювати, доповнювати, вилучати документи, вносити зміни в документи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 лютого 2019 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом заборони Комісії вчинити будь-які дії щодо його суддівського досьє № 03978, зокрема змінювати, доповнювати, вилучати документи, вносити зміни в документи.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що в судовому засіданні 26 лютого 2019 року суд прийняв рішення про витребування оригіналу його суддівського досьє № 03978 у зв`язку із чим оголосив перерву до 27 лютого 2019 року. У цьому ж судовому засіданні позивач надав суду USВ-носій, що містив відеозапис його ознайомлення з указаним суддівським досьє та підтверджував обставини його спотворення. У судовому засіданні 27 лютого 2019 року суд вибірково оглянув оригінал суддівського досьє ОСОБА_3. № 03978 та, на думку позивача, встановив, що ВККС спотворює оригінал цього письмового доказу шляхом вилучення деяких документів, доповнення іншими документами, надання недостовірних доказів. Так, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі констатував, що в судовому засіданні суд ухвалив повторно виготовити копію суддівського досьє ОСОБА_1 з метою засвідчення суддею копій документів, долучення їх до матеріалів справи та повернення відповідачеві оригіналу. На думку позивача, суд, установивши наявність передбачених статтею 114 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) умов для вжиття заходів забезпечення доказів, а саме те, що засіб доказування (суддівське досьє) може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, виготовив ще одну копію суддівського досьє та повернув оригінал суддівського досьє Комісії. У зв`язку із цим є нелогічним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, висновок суду першої інстанції про те, що суд не встановив підстав для забезпечення доказів, передбачених статтею 114 КАС України, оскільки дія, вчинена судом під час розгляду заяви про забезпечення доказів (витребування та огляд доказу), - це і є передбачений КАС України один зі способів забезпечення доказів, а виготовлення копії досьє підтверджує встановлений судом факт його спотворення (протиправної зміни) відповідачем. Проте резолютивна частина оскаржуваної ухвали взагалі не містить рішення суду з цього приводу. Крім цього, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що задоволення вимоги позивача щодо заборони Комісії змінювати, доповнювати, вилучати документи із суддівського досьє суперечить вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), оскільки забезпечення доказів є інститутом, який створений для запобігання втраті чи пошкодженню фактичних даних, що містять інформацію, яка є важливою для встановлення об`єктивної істини в адміністративній справі та без якої ухвалити обґрунтоване та справедливе судове рішення буде неможливо. До того ж у ході судового засідання позивач уточнив, що просить вжити вказані заходи до закінчення розгляду цієї справи. На думку скаржника, суд, ігноруючи його доводи щодо необхідності забезпечення доказів, хоч вони були доречними та важливими, не виконав свого зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ВККС заперечує проти вимог скаржника й зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів з додержанням норм процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 квітня 2019 року відкрила апеляційне провадження та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом заборони Комісії вчинити будь-які дії щодо суддівського досьє, зокрема змінювати, доповнювати, вилучати документи, вносити зміни в документи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що задоволення цієї вимоги прямо суперечить положенням Закону № 1402-VІІІ, які зобов`язують ВККС здійснювати ведення і формування суддівського досьє. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення доказів шляхом заборони Комісії вчиняти певні дії у зв`язку з невстановленням обставин або підстав припускати, що засіб доказування (матеріали суддівського досьє) може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таких міркувань.

Відповідно до частин першої та другої статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника, Велика Палата Верховного Суду вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Під час розгляду заяви позивача про забезпечення доказів шляхом заборони Комісії вчиняти будь-які дії щодо суддівського досьє № 03978, зокрема, але не виключно, змінювати, доповнювати, вилучати документи, вносити зміни в документи,Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив з того, що Законом № 1402-VІІІ на ВККС покладено обов`язок щодо:

- формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), в тому числі й в електронній формі (пункт 7 частини першої статті 15-1, стаття 85);

- включення до суддівського досьє інформації, отриманої за результатами моніторингу способу життя судді (частина п`ята статті 59);

- дослідження досьє та проведення співбесіди під час кваліфікаційного оцінювання судді (частина перша статті 85).

Крім того, для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Комісія може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання (частина третя статті 85).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо заборони Комісії змінювати, доповнювати, вилучати документи з його суддівського досьє буде прямо суперечити положенням статей 15-1, 59, 85 Закону № 1402-VІІІ, які зобов`язують відповідача здійснювати ведення і формування суддівського досьє, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом заборони ВККС вчиняти певні дії.

Крім цього, з описової частини оскаржуваної ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вбачається, що 26 лютого 2019 року в судовому засіданні на виконання вимоги заяви позивача про забезпечення доказів суд першої інстанції витребував суддівське досьє ОСОБА_3. № 03978, у зв`язку із чим розгляд заяви було відкладено на 27 лютого 2019 року.

27 лютого 2019 року Комісія надала суду оригінал суддівського досьє ОСОБА_3. № 03978.

З метою засвідчення суддею копій письмових доказів, а саме копій матеріалів вказаного суддівського досьє, які надавались ВККС 07 грудня 2018 року на запит суду, в судовому засіданні вибірково оглянуто оригінал наданого досьє та встановлено, що: копії певних документів відрізняються від оригіналу цих документів, оскільки не в повному обсязі виконано копіювання; у суддівському досьє наявні певні документи, які відсутні в його копії (зокрема, немає заяви ОСОБА_1 від 17 вересня 2018 року про зміну номера телефону); у суддівському досьє відсутні певні документи, які наявні в копії в матеріалах справи (зокрема, лист Національного агентства з питань запобігання корупції від 05 лютого 2018 року).

Також у судовому засіданні 27 лютого 2019 року суд ухвалив повторно виготовити копію суддівського досьє ОСОБА_1 з метою засвідчення суддею копій документів, які містяться у досьє, долучення їх до матеріалів справи та повернення відповідачу оригіналу суддівського досьє.

Отже, в судовому засіданні 26-27 лютого 2019 року суд першої інстанції фактично частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, витребувавши та оглянувши оригінал суддівського досьє позивача, що згідно із частиною першою статті 115 КАС України є способом забезпечення доказів, вчинивши до того ж дії, спрямовані на повторне повне копіювання матеріалів суддівського досьє.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі твердження позивача про те, що суд першої інстанції проігнорував його доводи щодо необхідності забезпечення доказів та не виконав свого зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська