П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/539/18)

Провадження № 11-213заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю.Л., Гудими Д. А.,Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року (судді Мороз Л. Л., Берназюк Я. О., Гімон М. М., Гриців М. І., Коваленко Н. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та додаткових пояснень просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 4 квітня 2018 року № 207/ко-18 про визнання судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді (далі - рішення ВККС, оскаржуване рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що на порушення вимог Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення), ВККС у рішенні не зазначила конкретних балів, визначених за кожним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання, а також мотивів, за яких дійшла відповідних висновків.

На думку позивача, ВККС не надала належної оцінки його усним поясненням, наданим під час проведення співбесіди, та не оголосила перерву для забезпечення можливості надати додаткові докази щодо обставин придбання квартири та сплати паю на будівництво житла, які він не міг подати заздалегідь через велике навантаження на роботі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення ВККС виходячи з того, що воно є обґрунтованим, відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), кваліфікаційне оцінювання проводив повноважений склад членів ВККС, оскаржуване рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні та в його ухваленні, рішення ВККС містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.

Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, у березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та зазначає, що рішення ВККС на порушення вимог частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII не містить мотивів його ухвалення, а саме: в оскаржуваному рішенні наведено лише перелік засобів встановлення відповідності судді займаній посаді (результати іспиту, тестування, дослідження досьє, співбесіди), а також указані бали позивача за кожним з критеріїв, однак немає мотивів для прийняття рішення щодо кожного з указаних критеріїв та аргументів ВККС на користь прийняття чи відхилення доводів і доказів позивача та встановлення саме такої кількості балів.

ОСОБА_1 вважає, що ВККС на порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) занизила йому бали за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної), професійної етики, доброчесності.

Позивач стверджує, що через завантаженість на роботі та хворобу він не мав достатньо часу для належного та вчасного ознайомлення з досьє та не зміг зібрати відповідні документи на спростування доводів ВККС щодо порушення проти нього двох справ про вчинення адміністративних правопорушень та щодо обставин придбання його дружиною однокімнатної квартири у м. Запоріжжі і сплати ним паю на будівництво однокімнатної квартири у м. Харкові.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що рішення ВККС у частині надання рекомендації Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) про його звільнення з посади є безпідставним, оскільки не містить установлених законом підстав для ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

Підсумовуючи свої доводи, ОСОБА_1 зазначає, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року ухвалене з порушенням приписів пункту 2 частини четвертої статті 246 КАС щодо змісту рішення та частини четвертої статті 90 цього Кодексу щодо оцінки доказів судом.

Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог апеляційної скарги та зі свого боку доводить, що скарга позивача не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду щодо цієї категорії справ.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року, а ухвалою від 1 квітня 2019 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВККС, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.

Суд першої інстанції встановив таке.

Рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1

ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 79,2 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 82,5 бала. На етапі складання іспиту суддя загалом набрав 161,7 бала.

ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням ВККС від 16 березня 2018 року № 53/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 21 лютого 2018 року, зокрема, суддею Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 та допущено його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді (дослідження досьє та проведення співбесіди).

4 квітня 2018 року ВККС провела співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами дослідження суддівського досьє.

За критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) ОСОБА_1 отримав 375,7 бала за показниками, визначеними пунктами 1 - 7 глави 2 розділу II Положення.

За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 130 балів.

За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 150 балів.

За цими критеріями ОСОБА_1 оцінено за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.

У загальному підсумку ОСОБА_1 набрав 655,7 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

З огляду на викладене, ВККС ухвалила рішення про визнання судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, а також вирішила рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).

Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до частини третьої статті 85 Закону № 1402-VIII для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів установлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Рішення ВККС про затвердження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.

Рішенням від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 ВККС затвердила Положення, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

За визначенням пункту 1 Порядку іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.

Іспит проводиться ВККС з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність (пункт 1 глави 1 розділу ІІ Положення).

Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники «Рівень знань у сфері права» та «Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. (пункти 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення).

За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ згаданого Положення рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів.

За правилами підпунктів 6.1 - 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням ВККС за критеріальним методом відповідно до Порядку. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням ВККС за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Пунктами 7 - 9 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення ВККС не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення ВККС не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з пунктом 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Як установлено пунктом 10 розділу V Положення, за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді ВККС ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

За частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.

Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.

За підпунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання; показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

За приписами пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; дотримання Кодексу суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5-8, 13 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Як передбачено пунктом 9 вказаного розділу Положення, відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; відповідність способу життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 9-12, 15-19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді.

Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу ІІ Положення для встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості й дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно судді, яка міститься у досьє судді.

Відповідно до пунктів 20 - 23 розділу ІІІ Положення проведення співбесіди здійснюється у формі засідання ВККС у складі, визначеному рішенням ВККС про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами ВККС та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: ознайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням ВККС у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться в досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.

Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

Члени ВККС мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно ознайомлюватися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

Пунктом 10 розділу V Положення передбачено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді ВККС ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Згідно з пунктом 11 цього ж розділу Положення рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.

Відповідно до приписів пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення максимально можливий бал за критерієм компетентності становить 500 балів (професійна компетентність - 300 балів (рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів), особиста компетентність - 100 балів, соціальна компетентність - 100 балів); за критерієм професійної етики - 250 балів (морально-психологічні якості - 100 балів; інші показники - 150 балів); за критерієм доброчесності - 250 балів (інтегративність - 100 балів; інші показники - 150 балів).

Як установив суд першої інстанції та убачається із матеріалів справи, за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв ОСОБА_1 набрав 655,7 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів, що є підставою для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.

На переконання позивача, оскаржуване рішення ВККС невмотивоване, оскільки не містить обґрунтувань щодо встановлення бала за кожен критерій(компетентність (професійна, особиста та соціальна), професійна етика, доброчесність).

Ураховуючи наведене вище правове регулювання, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_1 про необхідність мотивації ВККС кожного критерію є необґрунтованими, оскільки вмотивованість кожного критерію та його елементів, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена ВККС і цього органу у цілому Законом не передбачено, адже це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18 (провадження № 11-901заі18).

Відповідно до пункту 24 розділу ІІІ Положення у разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву. У разі необхідності отримання інформації та копій документів і матеріалів (зокрема з обмеженим доступом) стосовно судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім`ї перерва триває до отримання відповідей на запити ВККС.

Як убачається зі справи, ВККС заслухала пояснення позивача про те, що гроші на придбання житла йому подарувала мати, а справи про притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення

За таких обставин колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача про те, що ВККС безпідставно не оголосила перерву в засіданні під час проведення співбесіди з позивачем, оскільки така перерва оголошується в разі необхідності (неявки учасників засідання, присутність яких є обов`язковою, необхідності проведення додаткової перевірки, залучення до участі у розгляді питання інших осіб та з інших підстав). До того ж оголошення перерви є правом, а не обов`язком ВККС, яка не вбачала необхідності в оголошенні перерви.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що оскаржуване рішення в частині визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС, зокрема є таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, обґрунтовано та пропорційно.

Отже, правові підстави для визнання протиправним і скасування рішення ВККС в частині визнання судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, відсутні.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про безпідставність рішення ВККС у частині надання рекомендації ВРП про його звільнення з посади судді, Велика Палата Верховного Суду вважає їх обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВККС щодо надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю з огляду на таке.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Частиною першою статті 3 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Отже, вирішення питання про звільнення судді з посади належить до компетенції саме ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому рішення ВККС щодо надання рекомендації може бути оскаржене виключно разом з рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Установлення законом такої умови не обмежує право особи на оскарження цього рішення до адміністративного суду, однак запроваджує можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення ВККС з рекомендацією буде реалізоване через рішення органу, який за результатами його розгляду ухвалить відповідне рішення.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 9901/681/18 та від 6 лютого 2019 року у справі № 9901/731/18.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення ВККС у частині рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного судумає рекомендаційний характер, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки ВРП не прийме відповідне рішення за результатами розгляду відповідної рекомендації.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, установлених статтею 238 цього Кодексу.

Оскільки оскаржуване рішення ВККС у частині рекомендації ВРП про звільнення позивача з посади судді не може бути предметом судового оскарження без рішення ВРП, ухваленого за відповідною рекомендацією, то рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і нечинним рішення ВККС у частині надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення його з посади судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене при правильному встановленні обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 319, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 4 квітня 2018 року № 207/ко-18 у частині надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

3. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: Н. О. Антонюк Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська