ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №810/962/18

адміністративне провадження №К/9901/68691/18, №К/9901/69425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №810/962/18

за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

до приватного нотаріуса Копейчикова Івана Володимировича,

третя особа Державне підприємство "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій",

за участю прокуратури Київської області

про визнання рішень протиправними та скасування записів,

за касаційними скаргами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, заступника прокурора Київської області Я. Голинського

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року (у складі головуючого судді Панової Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У лютому 2018 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося у суд із позовом до Приватного нотаріуса Копейчикова І.В., третя особа Державне підприємство "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій", за участю прокуратури Київської області про визнання рішень протиправними та скасування записів, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209271 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133225 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна пішохідна галерея (літ. Щ), загальною площею 100.2 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1, літ. Щ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957111432233;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209314 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133290 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна основний корпус (літ. А-3), загальною площею 2122.1 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1, літ. А-3; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957114832233;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача номер свідоцтва 2857 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209341 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133309 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна пожежно-насосна станція (літ. У), загальною площею 33.8 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1, літ. У; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957115432233;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209362 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133324 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна овочесховище (літ. Г), загальною площею 62.2 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/раца Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1, літ. Г; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957116632233;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209065 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133000 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна підвал (літ. П), загальною площею 1264.4 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, будинок 1, літ. П; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957097532233;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209248 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133201 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна контрольно-пропускний пункт (літ. X), загальною площею 22.7 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1 літ. X; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957109732233;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30208459 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15132421 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна трансформаторна (літ. О), загальною площею 56.3 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1, літ. О; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957064332233;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30209290 від 25 червня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15133260 про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на об'єкт нерухомого майна гараж (літ. Ж), загальною площею 232.6 кв.м., за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р., с/рада Циблівська, Козинські горби урочище, вулиця Героїв Дніпра, будинок 1, літ. Ж, 1 поверх; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 957113032110.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано тим, що позивач знав та мав реальну можливість дізнатись про оскаржувані рішення і записи ще у 2016 році. У той же час, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 27 лютого 2018 року, а відтак із порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України. Також, суд дійшов до висновку, що з матеріалів справи не вбачається обставин, які заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та заступник прокурора Київської області Я. Голинський звернулись із касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшла до суду 20 грудня 2018 року.

Касаційна скарга заступника прокурора Київської області Я. Голинського надійшла до суду 27 грудня 2018 року.

Ухвалами Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №810/962/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційні скарги.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В та Шарапи В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.

Одночасно з касаційними скаргами заявлено клопотання про участь в судовому засіданні представників, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Міністерство економічного розвитку і торгівлі України обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги про відсутність довідки про державну реєстрацію у матеріалах справи №910/12727/16 про банкрутство та те, що зазначена справа про банкрутство не була пронумерована та прошнурована.

З приводу посилання судів на протокол №1 засідання зборів кредиторів, скаржник зазначає, що участь представника Міністерства у засіданні зборів кредиторів відповідача не породжує правового наслідку у вигляді автоматичної поінформованості про існування оскаржуваної реєстрації.

Також посилається на те, що обізнаність Мінекономрозвитку про оскаржувану реєстрацію виключається із підстав ненадання державним підприємством відомостей про майно підприємства та його правовий статус.

Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли не повністю вірних висновків на основі аналізу Положення про Мінекономрозвитку в частині повноважень щодо володіння, розпорядження та контролю за використанням державного майна підконтрольними підприємствами.

Суди попередніх інстанцій зазначене вище не взяли до уваги та безпідставно застосували правила статті 122 КАС України.

Касаційну скаргу заступник прокурора Київської області Я. Голинський обґрунтовує тим, що доводи судів попередніх інстанцій, що представники Мінекономрозвитку неодноразово ознайомлювалися із матеріалами справи №910/12727/16 та відповідно знали про наявність рішень та записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не ґрунтуються на жодних доказах, оскільки представник позивача у судових засіданнях наголошував, що документів щодо реєстрації права повного господарського відання саме відносно спірних об'єктів нерухомого майна він не бачив, у зв'язку із чим, звернувся до суду лише після отримання 29 листопада 2017 року інформації з Генеральної прокуратури України.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що інформація щодо наявності розпорядчих документів про надання дозволу на реєстрацію права повного господарського відання у ДП "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій" є недостовірною, а відповідно проведення приватним нотаріусом Копейчиковим І.В. реєстраційних дій є незаконним, що є підставою для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, заступник прокурора Київської області Я. Голинський наголошує, що положення статті 123 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

06 лютого 2019 року до суду надійшов відзив ДП "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій" на касаційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, заступника прокурора Київської області Я. Голинського, в якому третя особа зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Від відповідача відзиву на касаційні скарги не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року не відповідають, а викладені в касаційних скаргах доводи скаржників є прийнятні з огляду на наступне.

З матеріалів, які знаходяться в адміністративній справі №810/962/18 вбачається таке.

У лютому 2018 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося у суд із позовом до Приватного нотаріуса Копейчикова І.В. про визнання рішень протиправними та скасування записів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій".

02 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання ДП "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій" про залишення позовної заяви без розгляду.

17 квітня 2018 року до суду надійшло повідомлення про вступ у справу №810/962/18 прокуратури Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку із порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України. Також, суд дійшов до висновку, що з матеріалів справи не вбачається обставин, які заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується у зв'язку із наступним.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, на думку судів попередніх інстанцій, позивач знав або мав можливість дізнатися про порушення свої прав 26 жовтня 2016 року, з моменту ознайомлення з матеріалами справа № 910/12727/16 про банкрутство ДП "Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій", яка перебувала в провадженні Господарського суду м. Києва з 10 серпня 2016 року і учасником якої було Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як орган уповноважений управляти державним майном. І, нібито, в матеріалах цієї справи була інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника, зі змісту якої видно про наявність рішень та записів прийнятих та здійснених відповідачем, які є предметом даного спору.

Колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до таких висновків суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, оскільки, згідно з позицією позивача, яка не спростована судами попередніх інстанцій, на час ознайомлення із матеріалами справи зазначена інформаційна довідка у справі № 910/12727/16 була відсутня, а матеріали справи не прошиті та не пронумеровані, про переконливість зазначених доводів позивача свідчать фотокопії матеріалів справи виготовлені представником позивача та наявні в матеріалах справи, з яких вбачається розміщення матеріалів у момент фотографування із зміщенням один від одного; це може свідчити про відсутність зазначеної інформаційної довідки на момент ознайомлення представником позивача з матеріалами справи. Однак, зазначеним обставинам, судами попередніх інстанцій не була надана належна оцінка.

Крім того, суд критично ставиться до висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивач міг дізнатися про порушення свої прав, так як його представник був присутнім на засіданні зборів кредиторів ДП «Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій», про що свідчить Протокол № 1 від 11 листопада 2016 року, оскільки із змісту зазначеного протоколу не можна встановити чи повідомлялося на зборах її учасників про здійснення реєстраційних дій, які є предметом оскарження у цій справі, оскільки в зазначеному протоколі відсутній пооб'єктний перелік майна щодо яких відповідачем були вчинені такі дії.

Тому, суд приходить висновку, що присутність представника позивача на засіданні зборів кредиторів ДП «Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій» 11 листопада 2016 року не може бути беззаперечним фактом поінформованості позивача про вчинення відповідачем у цій справі оскаржуваних реєстраційних дій.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 105), в якій Велика Палата Верховного Суду при оцінці доводів щодо пропуску строку звернення до суду, за подібних обставин, зазначила, що сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав.

Суд вважає переконливими доводи касаційної скарги позивача, підтверджені і доводами касаційної скарги Прокуратури Київської області Я. Голинського, про те, що позивач дізнався про порушення свої прав та інтересів лише після отримання 29 листопада 2017 року інформації з Генеральної прокуратури України, при цьому, із даним позовом Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося 27 лютого 2018 року, тобто в межа строків визначених частиною другою статті 122 КАС України.

Суд наголошує, що спірні реєстраційні дії стосуються майна, яке перебувало у державні власності і було передано позивачем на баланс ДП «Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій», однак без права повного господарського відання щодо такого майна, і тому ДП «Український державний науково - технічний і проектний інститут промислових технологій» зобов'язано було належним чином повідомити Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про вчинення щодо об'єктів нерухомості реєстраційних дій, аби не допустити в подальшому незаконної втрати державної власності та виключити будь-які підозри щодо наявності протиправної поведінки при розпорядженні об'єктами державної власності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск строку звернення з цим адміністративним позовом та застосування наслідків передбачених статтею 123 КАС України.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Копейчикова Івана Володимировича і необхідність скасування відповідних оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03).

У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи по суті до суду першої інстанції.

Враховуючи, що касаційний суд скасовує рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, заступника прокурора Київської області Я. Голинського задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року скасувати та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа