ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року

Київ

справа №813/915/16

адміністративне провадження №К/9901/12526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сколівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 у складі судді Ланкевича А.З. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у складі колегії суддів: Рибачука А.І. (головуючий), Багрія В.М., Старунського Д.М., у справі №813/915/16 за позовом ОСОБА_1 до Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача №58к від 29.02.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді керівника відділу освіти Сколівської районної державної адміністрації Львівської області з 29.02.2016;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.02.2016 по час ухвалення судового рішення із розрахунку з 29.02.2016 до дня винесення судом рішення, враховуючи середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 186,58 грн. за кожний день.

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сколівської районної державної адміністрації Львівської області №58к від 29.02.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника відділу освіти Сколівської районної державної адміністрації Львівської області з 01.03.2016. Стягнуто з Сколівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2016 по 31.05.2016 включно в сумі 11567 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 96 копійок, без урахування податків і зборів. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника відділу освіти Сколівської районної державної адміністрації Львівської області з 01.03.2016 та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць - допущено до негайного виконання.

3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. Розпорядженням Голови Сколівської районної державної адміністрації (далі - Сколівської РДА) №349 від 23.08.2005 ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації.

4.2. Відповідно до наказу відділу освіти Сколівської РДА №8 від 04.02.2008 «Про розподіл функціональних обов`язків апарату відділу освіти», ОСОБА_1 - керівник відділу освіти, серед іншого: керує відділом освіти, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань; розглядає питання та вносить пропозиції щодо відзначення працівників освіти державними нагородами, присвоєння їм почесних звань, здійснює інші форми морального і матеріального стимулювання праці педагогічних та інших працівників освіти; спільно з ЦРЛ та райСЕС здійснює контроль за організацією оздоровчих заходів та станом охорони здоров`я дітей, створення безпечних умов навчання і праці у закладах освіти; розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат.

4.3. Розпорядженням Сколівської РДА №138к від 30.10.2015, відповідно до статті 147 КЗпП України, позивачу за порушення трудової дисципліни (зрив опалювального сезону в Тухлянського НВК «СЗШ-гімназія») оголошено догану. Підстава: графік виконання робіт по об`єкту «Реконструкція теплової траси для теплозабезпечення Тухлянської НВК «СЗШ-гімназія» в с. Тухля Сколівського району. Вказане розпорядження позивачем не оскаржувалось.

4.4. 11 грудня 2015 року на адресу Голови Сколівської РДА надійшов лист Державної фінансової інспекції у Львівській області №03-13у/7969, згідно якого за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Сколівської РДА (начальник - ОСОБА_1, бухгалтер - ОСОБА_4 ) за період з 01.11.2013 по 30.09.2015 встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії №03-21/17 від 24.11.2015.

4.5. Листом №1301 від 29 грудня 2015 року позивачем повідомлено відповідача про те, що порушення щодо фінансування НВК, виплати надбавки за складність та напруженість і відповідно сплата ЄСВ виникли, як наслідок відсутності фінансування з місцевого бюджету та непроведення оптимізації шкільної мережі. В свою чергу, це призвело до заборгованості з виплати заробітної плати. Зазначені видатки є законні, при умові відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, яка виникла не з вини адміністрації відділу освіти.

4.6. 31 грудня 2015 року листом №02/01-19-3229 головою Сколівської РДА на виконання пункту 3 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повідомлено Сколівську районну раду «Щодо звільнення керівника відділу освіти районної державної адміністрації».

4.7. Листом за підписом першого заступника голови Сколівської РДА №02/12-387 від 17.02.2016, на виконання п. 3 доручення голови Сколівської РДА №02 від 10.02.2016, зобов`язано позивача надати в термін до 20.02.2016 пояснення щодо причин невиплати індексації працівникам установ освіти у 2015 році, а саме: дошкільних навчальних закладів, БДЮТ, райметодкабінету, ДЮСШ.

4.8. 26 лютого 2016 року у відповідь на зазначений лист, позивачем надано письмові пояснення, в яких зазначено, що на вимогу фінансового управління РДА (лист №02-06/705 від 13.07.2015) виплата індексації працівникам освітньої галузі району була призупинена з серпня 2015 року. У грудні 2015 року, коли приймалось рішення про виплату індексації, позивач перебував на лікарняному. 14.12.2015 відділ освіти Сколівської РДА надав пропозиції щодо внесення змін до річних кошторисних призначень для виплати заробітної плати працівникам РМК та БДЮТ (лист №1226). При погодженні суми змін до річних кошторисних призначень із начальником фінансового управління Сколівської РДА ОСОБА_5 , було отримано категоричну відмову включити до неї виплату індексації працівникам зазначених вище установ. Голова Сколівської РДА ОСОБА_7 особисто не надав дозволу на збільшення річних кошторисних призначень для виплати зазначеної вище індексації. Всі інші виплати, які проводились відділом освіти, були здійснено виключно в межах річних кошторисних призначень.

4.9. В матеріалах справи містяться також пояснення позивача від 22.02.2016, викладені у листі №238, зі змісту яких слідує, що індексація працівникам установ освіти у 2015 році виплачувалась включно по липень місяць. Нарахування індексації було припинено із серпня на основі листа фінансового управління №02-06/705 від 13.07.2015. Відділом освіти листом №1197 від 04.12.2015 було проінформовано фінансове управління про потребу додаткових коштів на невиплачену індексацію. Однак, у зв`язку із відсутністю кошторисних призначень не проведено нарахування та виплату працівникам дошкільних навчальних закладів, БДЮТ, райметодкабінету, ДЮСШ.

4.10. На виконання п. 3 доручення голови Сколівської РДА №02 від 10.02.2016, начальником фінансового управління Сколівської РДА надано письмові пояснення №02-06/189 від 25.02.2016, в яких основною причиною невиплати індексації грошових доходів громадян працівникам будинку школяра, методичного кабінету та ДЮСШ називає виплату стимулюючих надбавок та премії.

4.11. 29 лютого 2016 року головою Сколівської РДА на адресу директора Департамент освіти і науки Львівської ОДА скеровано лист-подання №02/01-19-494 «Щодо погодження звільнення керівника відділу освіти районної державної адміністрації».

4.12. У відповідь на зазначений лист-подання, директором Департаменту направлено лист-відповідь №03-10/608 від 29.02.2016, зі змісту якої слідує, що Департамент освіти і науки Львівської ОДА не заперечує проти звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Сколівської РДА відповідно до чинного законодавства.

4.13. 29 лютого 2016 року головою Сколівської РДА видано розпорядження, яким у відповідності до пункту 3 статті 40, пункту 2 статті 41, статті 431 Кодексу законів про працю України, статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації, статті 24 Закону України «Про відпустки» звільнено ОСОБА_1 , керівника відділу освіти райдержадміністрації, з 29.02.2016, у зв`язку із систематичним невиконанням посадових обов`язків. Підстава: розпорядження голови райдержадміністрації №138к від 30.10.2015 «Про оголошення догани», лист фінансової інспекції у Львівській області №03-13у/7969 від 11.12.2015 «Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Сколівської РДА», доручення голови райдержадміністрації №02 від 10.02.2016, лист відділу освіти райдержадміністрації №238 від 22.02.2016, лист фінансового управління №02-06/189 від 25.02.2016, пояснення керівника відділу освіти ОСОБА_1 від 26.02.2016, лист Департаменту освіти і науки облдержадміністрації №03-10/608 від 29.02.2016 «Щодо погодження звільнення ОСОБА_1 », лист голови райдержадміністрації №02/01-19-3229 від 31.12.2015 «Щодо звільнення керівника відділу освіти районної державної адміністрації».

5. Вважаючи розпорядження голови Сколівської РДА про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

5.1. Позивач наголошував на тому, що його звільнення відбулось незаконно з грубим порушенням чинного законодавства, а відповідачем в свою чергу не було надано конкретних доказів проступку і вини саме позивача.

6. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було порушено норми статті 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки на момент застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення - закінчився встановлений для цього строк.

6.1. При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б довели правомірність дій останнього при виданні розпорядження від 29.02.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

6.2. Крім того судами попередніх інстанцій було зауважено, що відповідач, застосовуючи такий крайній захід, як звільнення, обмежився лише висновками, викладеними у листі Державної фінансової інспекції у Львівській області №03-13У/7969 від 11.12.2015 «Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Сколівської РДА», та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , не врахувавши при цьому положення частини 3 статті 149 КЗпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Втім, оскаржуване розпорядження не містить викладення будь-яких висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тобто у чому він безпосередньо полягав і чи взагалі був вчинений, які службові обов`язки позивачем не виконані або виконані неналежним чином, яка ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, які обставини вчиненого позивачем проступку установлені відповідачем, в тому числі вина позивача у його вчиненні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

8. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неповно досліджено докази і не встановлено всі обставини справи, та як наслідок неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

9. Окремо скаржником зазначено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, з огляду на незалучення в якості третьої особи ОСОБА_8 , оскільки це впливає на повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи.

10. Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

12. Конституція України

12.1. Частини 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

13.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13.2. Стаття 53. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред`явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

13.3. Частина перша статті 217. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги. =

14. Кодекс законів про працю України.

14.1. Пункт третій частина першої статті 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

14.2. Пункт другий частини першої статті 41. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

14.3. Стаття 147. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

14.4. Частина перша статті 148. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

14.5. Частина третя статті 149. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

14.6. Частина 2 статті 235. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

14.7. Частина перша, четверта статті 241 1. Строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

15. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

15.1. Абзац третій пункту 2. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

15.2. Абзац перший пункту 3. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

15.3. Абзац перший пункту 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

15.4. Абзац другий пункту 8. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

18. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач, при накладенні стягнення на позивача не врахував, що відповідно до змісту частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

19. Факти, які розцінені відповідачем як дисциплінарний проступок, були відомі відповідачу з моменту отримання листа Державної фінансової інспекції у Львівській області від 11.12.2015 № 03-13у/7969, а про особу, яка, на думку відповідача, його вчинила з 29.12.2015, таким чином саме з цієї дати розпочався перебіг місячного строку, в межах якого могло бути накладено дисциплінарне стягнення.

20. Отже, накладення на позивача дисциплінарного стягнення поза межами встановленого КЗпП України строку є незаконним.

21. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 (справа №723/1833/16-а).

22. В свою чергу посилання відповідача на пункт 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України як на одну з підстав звільнення позивача з роботи є необґрунтованим, з огляду на те, що відповідно до вказаної норми трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

22.1. Тобто, це самостійна підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, яка не є заходом дисциплінарного стягнення та яка може бути застосована до працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) і вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

22.2. Разом з цим, ОСОБА_1 працював керівником відділу освіти Сколівської РДА, до повноважень якого входило загальне керівництво відділом та розпорядження коштами в межах затвердженого кошторису витрат. Позивач безпосередньо не виконував функцій, пов`язаних з обліком, контролем за рухом і зберіганням цінностей, а тому не був особою, яка безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, що в свою чергу виключало можливість звільнення його з вказаної посади за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

23. За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність розпорядження Сколівської районної державної адміністрації Львівської області №58к від 29.02.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

24. Водночас, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, з підстав незалучення в якості третьої особи ОСОБА_8 , з огляду на наступне.

24.1. Кодексом адміністративного судочинства України визначено право особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. А також право особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги.

24.2. Разом з цим, жодних заяв про залучення ОСОБА_8 в якості третьої особи, або про приєднання до касаційної скарги до суду не надходило.

24.3/ Таким чином вищезазначені доводи відповідача про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

25. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів.

26. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

29. Касаційну скаргу Сколівської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволення.

30. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

31. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко