ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2019 року
Справа № 912/913/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/913/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя, 69600
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ Олімп", вул. Заводська, 4Д, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27507
про стягнення 509 710,80 грн
Представники сторін:
від позивача - арбітражний керуючий Дейнегіна К.М., посвідчення № 117 від 07.02.2013, в режимі відеоконференції;
від відповідача - Котенко В.О., довіреність № б/н від 06.05.19 адвокат, договір про надання правової допомоги № 08 від 06.05.2019 , посвідчення № 243 від 16.02.2018;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (далі - ПрАТ "Завод напівпровідників", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ Олімп" (далі - ТОВ "ВАТ Олімп", відповідач) про стягнення 483 871,06 грн основного боргу, 20 909,03 грн інфляційних втрат та 4 930,71 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору оренди №60 від 04.09.2017 в частині сплати орендної плати за листопад 2018 року та з 01.12.2018 по 19.12.2018 включно.
Ухвалою від 19.06.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених при поданні позовної заяви.
27.06.2019 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 19.06.2019, надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/913/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2019, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
03.05.2019 позивачем подано суду докази на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2019, з доказами їх направлення відповідачу.
В підготовчому засіданні 08.05.2019 оголошено перерву до 11:00 год 11.06.2019.
10.05.2019 ТОВ "ВАТ Олімп" через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.
У ПрАТ "Завод напівпровідників" в силу положень абз.4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не може виникати додаткових зобов`язань, в т.ч. зі сплати податків, тому воно не є платниклм ПДВ і не може сплачувати орендну плату з урахуванням ПДВ.
Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем на виконання умов п. 4.1. Договору, не виставлено рахунки на оплату орендної плати за листопад, грудень 2018 року, тому 3% річних та інфляційні втрати нараховано безпідставно.
21.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, де зазначено, що Договір оренди №60 від 04.09.2017 укладено з метою забезпечення збереження майна банкрута. При укладанні договору оренди погоджено розмір орендної плати за кожен місяць користування об`єктом оренди з урахуванням ПДВ.
Враховуючи, що станом на дату укладання Договору та до теперішнього часу позивач має статус платника податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ не анульовано, вартість орендної плати в Договорі оренди визначена з урахуванням ПДВ.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог діючого законодавства операції зі здачі в оренду майна банкрута відображені в податковій звітності ПрАТ "Завод напівпровідників" виписані та зареєстровані податкові накладні.
Слід наголосити, що при укладенні договору № 60 від 04.09.2017, посадові особи ТОВ "ВАТ "ОЛІМП" були обізнані про перебування з 24.11.2016 ПрАТ "Завод напівпровідників" у ліквідаційній процедурі та про визнання підприємства банкрутом в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом".
Позивач вказує, що рахунки № СФ-0089 від 01.11.2018 та № СФ-107 від 10.12.2018 направлялись на адресу ТОВ "ВАТ "ОЛІМП" засобами поштового зв`язку "НОВА ПОШТА" на довірену особу ОСОБА_1 (головний бухгалтер), як і рахунки за попередні періоди.
27.05.2018 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив з доказами їх направлення позивачу та обставинами на спростування позиції позивача.
Ухвалою від 11.06.2019 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 13 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2019.
В судовому засіданні 26.06.2019 господарським судом оголошено перерву на 16:00 год 08.07.2019.
04.07.2019 позивачем подано суду додаткові пояснення щодо відсутності підстав для анулювання його свідоцтва платника ПДВ та обґрунтованості зазначення в ціні договору суми орендної плати з врахуванням ПДВ, умови якого обов`язкові до виконання сторонами.
05.07.2019 відповідачем подано суду пояснення в частині податкових зобов`язань щодо виконання умов спірного договору.
08.07.2019 в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, представником відповідача позовні вимоги заперечено.
В порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України, господарським судом приймаються надані сторонами пояснення щодо обставин справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
06.01.2015 Господарським судом Запорізької області по справі №908/6036/14 порушено провадження про банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників".
24.11.2016 постановою Господарського суду Запорізької області по справі №908/6036/14 ПрАТ "Завод напівпровідників" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Кириченка Є.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.12.2018 по справі №908/6036/14, усунено від повноважень ліквідатора Кириченко Є.О. та призначено нового ліквідатора ПрАТ "Завод напівпровідників" арбітражного керуючого Дейнегіну К.М.
04.09.2017 між ПрАТ "Завод напівпровідників" (орендодавець) в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кириченко Є.О. та ТОВ "ВАТ "ОЛІМП" (орендар) в особі генерального директора ОСОБА_2 укладено договір оренди № 60 (далі - Договір, а.с. 11-13 т.1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування за плату, на умовах, викладених у даному договорі та невід`ємних додатках до нього, майно, що тимчасово не використовується, відповідно до Додатка№1 до даного договору, розташоване за адресою: м АДРЕСА_1 вул. Теплична, 16, у відповідності до схеми (додаток №2) для здійснення орендарем діяльності в порядку, передбаченому даним договором з метою захисту майна орендодавця та забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані.
Передача орендареві об`єкта оренди здійснюється по акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору, на протязі 30 днів з моменту підписання договору оренди (п. 2.1. Договору).
За користування об`єктом оренди (пункт 1.1. договору) орендар щомісяця, починаючи з моменту передачі об`єкту оренди по акту прийому-передачі, самостійно, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, сплачує орендодавцеві орендну плату за місяць, на підставі рахунку фактури орендодавця (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати за один місяць становить 300 000 грн (триста тисяч), у т.ч. ПДВ 50 000,00 грн і оплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Термін оренди та строк договору визначені сторонами у пунктах 3.1 та 8.1 Договору, і встановлені з моменту підписання договору та акту приймання-передачі Об`єкту оренди до моменту продажу Об`єкта оренди в процедурі ліквідації орендодавця відповідно до вимог статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
02.10.2017 між ПрАТ "Завод напівпровідників" та ТОВ "ВАТ "ОЛІМП" підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди за договором (а.с. 196-325 т. 1).
Згідно п.п. 5.4.3. Договору, Орендар має право достроково розірвати даний договір, письмо попередивши Орендодавця за 30 (тридцять) календарних дні до дати дострокового розірвання договору.
19.11.2018 на адресу ПрАТ "Завод напівпровідників" надійшло повідомлення від ТОВ "ВАТ "ОЛІМП" вих. № 2246 від 16.11.2018, про дострокове розірвання договору оренди № 60 від 04.09.2017 в односторонньому порядку (а.с. 14 т.1).
Таким чином, з 20.12.2018 Договір оренди № 60 від 04.09.2017 вважається розірваним в односторонньому порядку.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивачем виставлено ТОВ "ВАТ "ОЛІМП" рахунки № СФ-0089 від 01.11.2018 на суму 300 000 грн (орендна плата за листопад 2018 р.) та № СФ-107 від 10.12.2018 (орендна плата з 01.12.2018 по 19.12.2018) на суму 183871,06 грн (а.с. 32,33 т.1).
Вказані рахунки відповідачем не оплачені, заборгованість з орендної плати в загальній сумі становить 483 871,06 грн, що і стало підставою звернення з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, за яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 статті 202 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.
Вказана норма покликана в першу чергу забезпечити як збереження майна боржника, визнаного банкрутом, так і не допустити втрати його властивостей для досягнення основного завдання ліквідаційної процедури - продажу майна банкрута за найвищою ціною та ключової мети - задоволення вимог всіх кредиторів боржника за рахунок його продажу, в тому числі і заставних.
Під час укладення оспорюваного договору сторони керувались законодавством, яке регулює ліквідаційну процедуру, введену судом згідно з постановою від 24.11.2016, в межах наданих ліквідатору повноважень, з дотриманням вимог діючого законодавства, а саме статей 38, 41, 98 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Сторонами погоджено істотні умови Договору, в тому числі розмір орендної плати за один місяць - 300 000 грн, у т.ч. ПДВ 50 000 грн (п. 4.2. Договору) та порядок її оплати орендарем самостійно не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця (п. 4.1. Договору).
19.12.2018 позивачем направлено ТОВ "ВАТ"ОЛІМП" претензію № 220 про оплату заборгованості за договором в сумі 483871,06 грн за вказаними банківськими реквізитами, з вимогою в десятиденний строк з моменту отримання претензії сплатити заборгованість (а.с.15-16 т.1).
Відповіддю на претензію № 11 від 04.01.2019, ТОВ "ВАТ"ОЛІМП" не визнав вимоги ПрАТ "Завод напівпровідників", так як вважає, що заборгованість за договором оренди № 60 від 04.09.2017 року - відсутня.
Позивач, на підтвердження виставлення відповідачу рахунків № СФ-0089 від 01.11.2018, № СФ-107 від 10.12.2018 подав суду експрес накладні "Нова Пошта" № НОМЕР_1 від 28.11.2018, № НОМЕР_2 від 18.12.2018 (а.с. 58 т.1) без описів вкладення до них. Згідно вказаних накладних тип відправлення зазначено "Документи" та "Посилка" відповідно, відправник приватна особа ОСОБА_3 та приватна особа ОСОБА_4 відповідно, одержувач ВАТ Олімп ОСОБА_5 та приватна особа ОСОБА_1 відповідно.
З викладеного, господарський суд критично оцінює експрес накладні "Нова Пошта" № НОМЕР_1 від 28.11.2018, № НОМЕР_2 від 18.12.2018 (а.с. 58 т.1) як докази направлення ТОВ "ВАТ"ОЛІМП" рахунків № СФ-0089 від 01.11.2018, № СФ-107 від 10.12.2018, так як вони не містять відомостей про документи, що направлено. Встановити з вказаних накладних направлення позивачем відповідачу відповідних рахунків не має можливості. Сторонами не подано суду доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 як працівників товариств "Завод напівпровідників" та "ВАТ"ОЛІМП".
Разом з тим, господарський суд приходить до висновку, що зобов`язання по оплаті 483871,06 грн виникло у відповідача після отримання претензії №220 від 19.12.2018 (а.с. 15-16 т.1) в десятиденний строк, пред`явлення якої суд розцінює як виставлення рахунку на оплату орендної плати.
28.11.2013 наказом Міністерства інфраструктури України №958 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, згідно пп.3 п. 1, п. 2 розділу ІІ яких визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої поштової кореспонденії зазначені в п. 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Згідно фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист (а.с. 17 т.1) претензію № 220 від 19.12.2018 направлено відповідачу 19.12.2018. Отже, враховуючи вищезазначений строк пересилання простої письмової кореспонденції, відповідачем претензію отримано 24.12.2018. Тому, беручи до уваги десятиденний строк для оплати 483871,06 грн, прострочення зобов`язання відповідача по оплаті вказаної орендної плати настало з 04.01.2019.
Господарський суд відхиляє посилання відповідача на абз. 4 ст. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" в частині відсутності підстав для сплати з орендною платою 50000,00 грн ПДВ щомісяця, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати арбітражного керуючого, пов`язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута задовольняються у першу чергу (п.1 ч. 1 ст. 45 Закону).
Згідно ч. 2 ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.
Частиною 2 ст. 98 Закону встановлено, що арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.
Укладення Договору оренди на період здійснення ліквідаційної процедури мало на меті збереження майна ПрАТ "Завод напівпровідників", оскільки в орендованих приміщеннях знаходилось майно відповідача.
Договір належним чином виконувався відповідачем протягом строку його дії, ним сплачувалась орендна плата з врахуванням ПДВ за користування приміщенням на підставі виставлених рахунків, у тому числі й за жовтень 2018 року, за винятком недоплати суми орендної плати, що є предметом позовних вимог.
Подібні за предметом досліджень обставини викладено в постановах Вищого господарського суду України від 19.11.2015 у справі №5021/2737/2011 та Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/10557/17.
Особа, зареєстрована як платник податку на додану вартість, втрачає статус платника податку у випадках, передбачених ст. 184 Податкового кодексу України.
Листом від 15.03.2019 № 13020/10/28-10-47-06-12 Офіс великих платників податків ДФС, розглянувши звернення ПрАТ "Завод напівпровідників" від 12.03.2019, повідомило, що постановою господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 ПрАТ "Завод напівпровідників" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Однак, станом на дату відповіді ліквідаційна процедура триває, господарським судом не виносилась ухвала про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Враховуючи вище зазначене, ПрАТ "Завод напівпровідників" не відповідає жодному з критеріїв, для виключення з реєстрації платників ПДВ у зв`язку з відсутністю підстав для анулювання, передбачених п. 184 ст. 184 Податкового кодексу України.
Юридична особа втрачає статус платника ПДВ у разі, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи -банкрута (п.п. д. п. 184.1 ст. 184 ПКУ).
Тобто, підставою для анулювання реєстрації юридичної особи, що визнано банкрутом, як платника ПДВ, є ухвала суду про її ліквідацію. Відповідна ухвала виноситься господарським судом після затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (абз. 12 ст. 46 Закону), а також у випадку, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна (ч. 2 ст. 46 Закону).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ. Зокрема, ПКУ визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (пункти 49.1 і 49.2 статті 49 розділу І ПКУ).
Враховуючи вищенаведене, від моменту відкриття ліквідаційної процедури і до її завершення боржник, який зареєстрований в якості платника ПДВ, залишається платником цього податку, у зв`язку з чим на нього поширюються правила оподаткування, визначені розділом V ПКУ щодо нараховування та сплати ПДВ.
Окрім того, за приписами ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У ч. 1 ст.203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.
Крім того, за приписами ч. 1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір оренди № 60 від 04.09.2017 не визнано судом недійсним, він є чинним.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо вартості товару. Відповідно до ст.180 ГК України без погодження сторонами ціни договору такий договір с неукладений. Оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою, договір не може бути визнаний недійсним у цій частині.
Поряд з цим, з огляду на вимоги ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з 01.12.2018 по 19.12.2018, господарський суд встановив, що позивачем невірно розраховано суму орендної плати.
За умовами п. 4.2. Договору, розмір орендної плати за один місяць становить 300000,00 грн (в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн), тому за період з 01.12.2018 по 19.12.2018 орендна плата становить 183870,97 грн (300000,00/31день*19 днів).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 483 870,97 грн за листопад 2018 року та за період з 01.12.2018 по 19.12.2018.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 12.11.2018 по 26.03.2019 з суми боргу 300 000,00 грн в розмірі 3 328,77 грн та за період з 11.12.2018 по 26.03.2019 з суми боргу 183 871,06 грн в розмірі 1 601,94 грн, а також збитків від інфляції за період з листопада 2018 по лютий 2019 з суми боргу 300 000,00 грн в розмірі 14 970,00 грн та за період з грудня 2018 по лютий 2019 з суми боргу 183 871,06 грн в розмірі 5 939,03 грн задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат наведена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 по справі №910/23359/15.
Як встановлено судом, прострочення зобов`язання по оплаті 483 870,97 грн орендної плати виникло у відповідача з 04.01.2019.
Як зазначено в пункті 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах розрахунку позивача, суд встановив наступне:
за період з 04.01.2019 по лютий 2019 з суми боргу 483 870,97 грн сума інфляційних втрат становить 7282,26 грн;
за період з 04.01.2019 по 26.03.2019 з суми боргу 483 870,97 грн сума 3% річних становить 3261,16 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних в межах заявлених позивачем вимог в сумі 7282,26 грн та 3261,16 грн відповідно. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" підлягають задоволенню в частині стягнення 483 870,97 грн боргу, 3261,16 грн 3% річних та 7282,26 грн інфляційних втрат. Решта позовних вимог необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ "Олімп" (вул. Заводська, 4Д, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27507, ідентифікаційний код 36983800) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя, 69600, ідентифікаційний код 31792555) 483 870,97 грн боргу, 3261,16 грн 3% річних та 7282,26 грн інфляційних втрат, а також 7416,22 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.07.2019.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
