ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

Львів

№ 857/4931/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (суддя – Щербаков В.В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м.Рівне, дата складання повного тексту – 05.03.2019 року),

в адміністративній справі №460/2982/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області,

про стягнення коштів,

встановив :

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив: 1) стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 150311 грн.; 2) стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017 року по 01.11.2018 року в сумі 117682,35 грн.; 3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі: 1176,82 грн. судового збору та 1800 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідач ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Стягнено з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 150311 грн.. Стягнено з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017р. по 01.11.2018р. в сумі 117682,35 грн.. Стягнено з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судові витрати: 1176,82 грн. судового збору та 1800 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З цим рішенням суду першої інстанції від 27.02.2019 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає оскаржене рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач проходив службу в ДПРЗ-1 по охороні об`єктів ПрАТ «Рівнеазот». Наказом від 16.11.2017р. №287о/с ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області позивача звільнено зі служби в ДСНС України у відставку. Також, наказом від 16.11.2017р. №287о/с визначено начальнику відділу (головному бухгалтеру) відділу економіки і фінансів ГУ ДСНС України після надходження коштів для утримання першого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Рівненській області з охорони об`єктів ПрАТ «Рівнеазот» провести повний розрахунок при звільненні. Отже, наказом від 16.11.2017р. №287о/с підтверджено заборгованість по грошовій допомозі при звільненні, котра підлягала погашенню після надходження коштів на утримання ДПРЗ-1 від ПрАТ «Рівнеазот». Також, зазначає апелянт, що нормами Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затв. наказом МВС України від 23.04.2015 р. №475, визначено джерело виплати одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу при звільненні зі служби цивільного захисту, а саме за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Тому, позивач мав би отримати нараховану, але невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні за рахунок коштів підрозділу ДПРЗ-1, який утримується згідно договору за рахунок коштів ПрАТ «Рівнеазот». Також, зазначає апелянт, що діюче законодавство не містить вимоги щодо обов`язкової сплати вказаної одноразової грошової допомоги у день звільнення зі служби, а виплата такої грошової допомоги проводиться після звільнення особи зі служби. Суд першої інстанції неправильно застосував до розглядуваних правовідносин щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні норми статей 116 і 117 КЗпП України. Затримка по виплаті позивачу одноразової грошової допомоги виникла не з вини ГУ ДСНС у Рівненській області. Стаття 117 КЗпП України передбачає спеціальний вид відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, і така відповідальність не може застосовуватись у розглядуваній ситуації щодо затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби. Тому, апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині щодо стягнення в користь позивача коштів у розмірі 117682,35 грн. як компенсації за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 20.11.2017 р. по 01.11.2018 р..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить: 1) скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року в частині стягнення з ГУ ДСНС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017 р. по 01.11.2018 р. в сумі 117682,35 грн., - та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні такої позовної вимоги – відмовити повністю; 2) скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року в частині стягнення з ГУ ДСНС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення, яким змінити розподіл судових витрат.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду від 27.02.2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з ГУ ДСНС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 150311 грн., відповідачем чи іншими особами не оскаржується в апеляційному порядку.

Відносно оскарженого рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017р. по 01.11.2018р. в сумі 117682,35 грн., то суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення цієї позовної вимоги, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 у період з 04.10.1994 р. проходив службу в підрозділах ГУ ДСНС України у Рівненській області, був прийнятий на посаду пожежного 4-ї воєнізованої пожежної частини по охороні ОП «Азот», проходив службу в органах внутрішніх справ України, МНС України, ДСНС України на посадах пожежного, командира відділення, молодшого інспектора, начальника караулу, заступника начальника частини, начальника частини заступника начальника загону (а.с. 16-17, 23).

Наказом ГУ ДСНС у Рівненській області від 16.11.2017р. №287о/с, позивача ОСОБА_1 як заступника начальника першого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Рівненській області з охорони об`єктів ПАТ «Рівнеазот», звільнено зі служби в ДСНС України у відставку, припинено контракт за станом здоров`я, виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 20, 61).

Також, вказаним Наказом №287о/с від 16.11.2017 р. визначено, начальнику відділу (головному бухгалтеру) відділу економіки і фінансів ГУ ДСНС України після надходження коштів для утримання першого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Рівненській області з охорони об`єктів ПрАТ «Рівнеазот» провести повний розрахунок при звільненні відповідно до вимог наказу МВС України від 23.04.2015р. №475 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», виплатити премію за жовтень, листопад 2017 року (по день звільнення включно) в розмірі 800%. Здійснити розрахунок та виплатити належну грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби. Вислуга років для нарахування грошової допомоги при звільненні складає 25 років.

Матеріалами справи також підтверджується, що грошове забезпечення, що підлягало виплаті ОСОБА_1 при звільненні, виплачене в повному обсязі 09.01.2018 р.. Заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті грошового забезпечення відсутня (а.с. 22).

Однак, на час судового розгляду даної адміністративної справи за відповідачем рахується заборгованість по виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 150311 грн., яка відповідачем не заперечується (а.с. 18-19).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, виходив з того, що підставою для виплати звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017 року по 01.11.2018 року є вимоги статей 116, 117 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах ДСНС України, зокрема в підрозділах ГУ ДСНС у Рівненській області, а не працював на умовах загального трудового договору.

У свою чергу, трудові відносини та служба, зокрема в органах ДСНС України мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством.

Так, порядок та умови проходження служби та звільнення зі служби, у тому числі, в частині оплати праці, врегульовані нормами спеціального законодавства, зокрема, Кодексу цивільного захисту України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України, Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затв. наказом МВС України 23.04.2015р. №475 (чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 125 Кодексу цивільного захисту України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту, визначено Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року за №475 (чинної на час звільнення позивача зі служби, яка втратила чинність згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року за №623).

Так, пунктами 2, 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції №475 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розділом XV Інструкції №475 передбачено порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту.

Так, відповідно до пункту 1 цього розділу, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органу управління (підрозділу), виплата грошового забезпечення проводиться: тим, хто обіймав на день звільнення посади, - до дня здачі справ включно, при цьому на здавання справ надається не більше 10 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення.

Пунктами 7, 8 цього розділу передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби цивільного захисту за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні норми закріплені також в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст.127 Кодексу цивільного захисту України, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції на день звільнення позивача), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 10 постанови КМУ від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (в редакції на час звільнення позивача) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З аналізу наведених вище норм спеціального законодавства зумовлюється висновок про те, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не входить до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а пов`язується із фактом звільнення особи зі служби, така грошова допомога є одноразовою і її виплата здійснюється після звільнення зі служби.

Відповідно ж до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу вищенаведених правових норм КЗпП України видно, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику в день його звільнення усі належні йому від підприємства, установи, організації виплати та несе відповідальність за невиконання вказаного обов`язку у вигляді відшкодування працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки належна позивачу одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу належних працівникові від підприємства, установи, організації сум, що згідно ст.116 КЗпП України виплачуються в день звільнення, тому у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати позивачу середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, як компенсації за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, являються помилковими висновки суду першої інстанції про те, що передбачені законодавством про працю вимоги статті 117 КЗпП України поширюються на ситуацію затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017 року по 01.11.2018 року в сумі 117682,35 грн..

Отже, в цій частині суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржене рішення суду від 27.02.2019 року у відповідній частині, тобто щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017р. по 01.11.2018р. в сумі 117682,35 грн., – слід скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Відносно апеляційної вимоги щодо зміни розподілу судових витрат, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції враховано вимоги ст.139 КАС України, та вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При цьому, часткове скасування оскарженого рішення суду від 27.02.2019 року, а саме, в частині стягнення коштів за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не впливає на розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, а тому відсутні підстави для зміни рішення суду в цій частині.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Згідно п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області – задоволити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року в адміністративній справі №460/2982/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення коштів – скасувати частково, а саме, в частині стягнення 117682,35 грн. за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017 р. по 01.11.2018 р., – і в цій частині прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 117682,35 грн. за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.11.2017 року по 01.11.2018 року.

У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.

Головуючий:

В. В. Гуляк

Судді:

Н. В. Ільчишин

Р. Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2019 року