ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/891/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Паламар П.Г.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066 від 19.02.2019 року про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 4 173,01 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-067 від 19.02.2019 року про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 125 190,00 гривень.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 22.04.2019 щодо зупинення стягнення на підставі постанов управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 19 лютого 2019 року № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066, № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-067.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року та задовольнити позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що в направленнях на проведення інспекційних відвідувань (від 15.01.2019 № 50 та від 24.01.2019 №101) відповідач як на підставу Інспектування посилається тільки на п.п.1 п.5 Порядку №295, тобто йдеться мова про підставу проведення інспекційного відвідування за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, тому відповідач не мав права перевіряти інші питання, які не були охоплені направленнями на інспектування.

Також, апелянт зазначає, що позивачем укладено цивільно-правовий договір з громадянином для виконання завдання по прибиранню відділу. При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а цивільно-правовим договором - процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання результату.

Крім того, апелянт наголошує, що наказ та направлення відповідача не містить чітких посилань на норми матеріального законодавства, що став підставою для проведення інспекційного відвідування, а відсутність погодження центрального органу виконавчої влада - Державної служби України з питань праці або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, ставить під сумнів підстави для проведення такого заходу контролю відповідачем.

03.07.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована 21.02.2011, за основним видом діяльності "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах".

08.01.2019 за вх. № 1-18/14-01 до Управління Держпраці у Черкаській обласні надійшло звернення ОСОБА_3 , в якому вона повідомила про порушення ФОП ОСОБА_1 її трудових прав, а також використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин «Зараз там працює людина також не оформлена» (а.с. 49).

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 15.01.2019 № 50-н «Про проведення інспекційного відвідування» головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 16.01.2019 по 17.01.2019 доручено провести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин, оплати праці ФОП ОСОБА_1

На підставі наказу оформлено направлення від 15.01.2019 № 50.

16.01.2019 з метою здійснення інспекційного відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області здійснено вихід за місцем здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 (TPЦ «ДЕПОТ», магазин з продажу виробів зі срібла «Веніса»).

У зв`язку з відсутністю за місцем здійснення господарської діяльності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи та документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16.01.2019 № ЧК 39/1448/НД, а також вимогу про надання документів від 16.01.2019 № ЧК 39/1448/НД, якою зобов`язано позивача у строк до 11 год. 00 хв. 25.01.2019 надати документи, необхідні для здійснення інспекційного відвідування.

Листом від 18.01.2019 № 01-10/215/403 примірник акта та вимоги направлено на адресу позивача: 49074, м. Дніпро, вул. Воронезька, 47, що підтверджується фіскальним чеком від 18.01.2019. Згідно з інформацією офіційного сайту «Укрпошта» вказане відправлення вручене адресату особисто 22.01.2019.

У зв`язку із закінченням терміну дії направлення від 15.01.2019 № 50 на підставі наказу від 24.01.2019 № 101-н оформлено направлення від 24.01.2019 № 101 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 терміном дії з 25.01.2019 по 28.01.2019.

Направлення про проведення інспекційного відвідування вручено представнику позивача за довіреністю ОСОБА_7 25.01.2019.

За наслідками інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт від 28.01.2019 № ЧК 39/1448/АВ, яким зафіксовано порушення вимог законодавства про працю, а саме:

-ч. ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», так як відповідно до платіжної відомості від 18.10.2018 № О-І00000019 заробітна плата за першу половину жовтня 2018 року ОСОБА_3 виплачена 18.10.2018 відповідно до платіжної відомості від 06.11.2018 № О-І00000020 заробітна плата за другу половину жовтня 2018 року ОСОБА_3 виплачена 06.11.2018. Таким чином, проміжок часу між виплатами перевищує 16 днів;

-ч. 1 ст. 116 КЗпП України, розпорядженням позивача від 28.12.2018 ОСОБА_3 звільнено з роботи з 31.12.2018. Відповідно до платіжної відомості від 04.01.2019 № О-І00000001 ОСОБА_3 виплачено заробітну плату за другу половину грудня 04.01.2019;

-ч. 1 ст. 83 КЗпП України, відповідно до розрахункової відомості за грудень 2018 року грошова компенсація ОСОБА_3 за всі не використані нею дні щорічної відпустки нею дні щорічної відпустки не нарахована та не виплачена;

-ч. 3 ст. 24 КЗпП України, у ході проведення інспекційного відвідування 16.01.2019 за місцем здійснення господарської діяльності позивача за адресою: м. Черкаси, б-р АДРЕСА_1 , ТЦ «Депот», магазин «Веніса», інспекторами праці виявлено особу на ім`я ОСОБА_14 , яка назвалась продавцем. Документи, що регламентують використання її найманої праці відсутні, що вказує на допуск вказаної особи до роботи продавцем без укладення трудового договору у письмовій формі шляхом видання наказу або розпорядження та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу.

У зв`язку з неможливістю особистого вручення два примірники акта інспекційного відвідування від 28.01.2019 № ЧК 39/1448/АВ направлені позивачу, для ознайомлення та підписання, після чого підписаний позивачем із зауваженнями акт повернутий на адресу Управління.

У зв`язку з виявленими за результатами інспекційного відвідування порушеннями законодавства про працю посадовою особою Управління Держпраці складено припис від 13.02.2019 № ЧК 39/1448/АВ/П, два примірники якого, у зв`язку з неможливістю особистого вручення, направлено позивачеві листом від 14.02.2019 № 01-10/548/986, для ознайомлення та підписання.

Листом від 26.02.2019, який надійшов на адресу Управління Держпраці у Черкаській області 28.02.2019, ФОП ОСОБА_1 повідомила про виконання вимог припису.

Крім того, 19.02.2019 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_12 , внаслідок вчиненого ФОП ОСОБА_1 порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066, якою на позивача накладено штраф в розмірі 4173грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Також, 19.02.2019 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_12 , внаслідок вчиненого ФОП ОСОБА_1 порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-067, якою на позивача накладено штраф в розмірі 125190 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Вважаючи такі постанови управління Держпраці у Черкаській області про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого у новій редакції наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84, Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення, Управління Держпраці у Черкаській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення, Управління Держпраці у Черкаській області для виконання покладених на нього завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та не виїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 Порядку № 295 передбачено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №295, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Колегія суддів зазначає, що твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що посадовими особами відповідача під час проведення інспекційного відвідування перевірялися питання, не охоплені зверненням заявника, спростовуються матеріалами справи, оскільки звернення ОСОБА_3 від 08.01.2019 містило повідомлення про порушення ФОП ОСОБА_1 її трудових прав, а також використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Заявник зазначила, що «Зараз там працює людина також не оформлена» (а.с.49, т.1).

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до вимог зазначених норм за наслідками інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовими особами відповідача правомірно складено акт від 28.01.2019 № ЧК 39/1448/АВ.

Пунктом 26 Порядку № 295 передбачено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Колегією суддів встановлено, що у зв`язку з неможливістю особистого вручення два примірники акта інспекційного відвідування від 28.01.2019 № ЧК 39/1448/АВ направлені позивачу, для ознайомлення та підписання за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , після чого примірник акта інспекційного відвідування підписаний позивачем із зауваженнями та повернутий на адресу управління.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 295, припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У зв`язку з виявленими за результатами інспекційного відвідування порушеннями законодавства про працю посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області складено припис від 13.02.2019 № ЧК 39/1448/АВ/П, два примірники якого, у зв`язку з неможливістю особистого вручення, направлено позивачеві листом від 14.02.2019 № 01-10/548/986, для ознайомлення та підписання та про виконання якого ФОП ОСОБА_1 повідомила листом.

Таким чинам, апелянта позивача про те, що за результатами інспекційного відвідування припис про усунення виявлених порушень не виносився спростовується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

За результатами розгляду справи заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_12 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.02.2019 № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066, якою до позивача накладено штраф у розмірі 4173 грн. на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Правомірність винесення відповідачем постанови підтверджується наступним.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Натомість, як встановлено у ході інспекційного відвідування позивача, виплата заробітної плати ОСОБА_3 проводилась з порушенням строків, визначених вказаними нормами.

Так, заробітна плата за першу половину жовтня 2018 року вказаній особі виплачена 18.10.2018, заробітна плата за другу половину жовтня 2018 року 06.11.2018, що підтверджується платіжними відомостями від 18.10.2018 № О-І00000019 та від 06.11.2018 № О-І00000020.

Таким чином, проміжок часу між вказаними виплатами перевищує 16 (шістнадцять) календарних днів, що є порушенням вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено у ході інспекційного відвідування, розпорядженням від 28.12.2018 ОСОБА_3 звільнено з роботи з 31.12.2018, натомість, заробітну плату за другу половину грудня 2018 року виплачено лише 04.01.2019, що підтверджується платіжною відомістю від 04.01.2019 №О-І00000001 (а.с.80 т. 1) та розпорядженням від 28.12.2018 (а.с.78 т.1)

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно матеріалів справи, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки ОСОБА_3 позивачем не нарахована та не виплачена, що підтверджується розрахунковою відомістю за грудень 2018 року.

За таких обставин постанова про накладення штрафу від 19.02.2019 № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066 винесена з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, за результатами розгляду справи заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_12 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.02.2019 № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-067, якою до позивача накладено штраф у розмірі 125190, 00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Правомірність винесення такої постанови підтверджується наступним.

Відповідно до положень частини 5 статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і не заперечується сторонами, трудовий договір ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_14 не укладався.

Так, в ході проведення інспекційного відвідування позивача 16.01.2019 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , магазин з продажу виробів зі срібла «Веніса», інспекторами праці виявлено особу, що перебувала в магазині та виконавала роботу по прибиранню вітрин магазину, при собі мала ключі від вітрин, де знаходяться вироби зі срібла. У ході усної розмови особа представилася продавцем та повідомила, що у магазині вона знаходиться на стажуванні третій день. Від надання письмових пояснень вказана особа відмовилась та залишила робоче місце.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України № 871-V) органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехиіки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехиіки.

Згідно матеріалів відеозйомки, факт допуску позивачем ОСОБА_14 до роботи підтверджується матеріалами, зафіксованими засобом відеотехніки в ході проведення інспекційного відвідування 16.01.2019.

Однак, згідно поданих матеріалів до суду між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_14 - укладено договір, згідно якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується у строк з 16.01.2019 по 18.01.2019 надати послуги з прибирання відділу срібла «Веніса». За виконання послуг, замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 750 грн.

До матеріалів позову також подано акт приймання - передачі виконаних робіт від 22.02.2019 і видатковий касовий ордер від 22.02.2019.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами порушено строки виконання договору, а також на ту обставину, що ні під час інпекційного відвідування ні під час надання зауважень до акту перевірки позивачем не було подано цивільно-правовий договір з ОСОБА_14 , останній наданий лише до суду першої інстанції.

Крім того, як вбачається з відеозапису інспекційної перевірки, зі слів ОСОБА_14 у магазині вона знаходиться на стажуванні третій день, разом з тим, згідно поданих матеріалів до суду між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_14 - укладено договір від 16.01.2019, згідно якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується у строк з 16.01.2019 по 18.01.2019 надати послуги з прибирання відділу срібла «Веніса», тобто, договір укладений датою початку інспекційного відвідування, що, зважаючи на те, що ОСОБА_14 пояснила, що у магазині вона знаходиться на стажуванні третій день, ставить під сумнів реальність укладення такого договору до початку перевірки та не з метою ухилення від відповідальності.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено цивільно-правовий договір, з громадянином для виконання завдання по прибиранню відділу.

При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

В постанові від 04.07.2018 по справі № 820/1432/17 Верховний суд дійшов до висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

При цьому, прибирання належить до завдань та обов`язків прибиральника виробничих приміщень (Витирає пил, підмітає і миє вручну або за допомогою машин і пристроїв підлогу, сходи, сходові марші та площадки, вікна, стіни, стелі у виробничих приміщеннях.) (Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників).

А, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_14 цивільно-правовий договір на надання послуг не містять переліку завдань роботи, об`єму виконання робіт, очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам, що не є властивим для цивільно-правових договорів.

Колегія суддів критично відноситься до тверджень представника позивача щодо відсутності допуску до роботи ОСОБА_14 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст усних пояснень ОСОБА_14 суперечить змісту цивільно-правового договору від 16.01.2019, на який посилається позивач та який поданий лише до суду.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, та врахувавши приписи ЦК України, колегія суддів вважає винесену постанову про накладення штрафу правомірною.

Щодо доводів апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів пре працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року №295 скасована на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, яка набрала законної сили 14.05.2019, а тому під час проведення перевірки Управління Держпраці у Черкаській області повинно було керуватись нормами Закону, а не підзаконного нормативно - правового акту, колегія суддів зазначає, що на час проведення перевірки та винесення спірних рішень вказана постанова Кабінету Міністрів України була чинною, а тому, такі доводи суд апеляційної інстанції відхиляє.

Щодо твердження апелянта про те, що під час проведення інспекційного відвідування відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України № 877-V, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 2 Закону України № 877- V вказані у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті і, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Таким чином, частина 5 статті 2 Закону України № 877- V містить вичерпний перелік норм, дотримання яких в обов`язковому порядку зобов`язані забезпечити Держпраці та її територіальні органи при здійсненні державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Норми частини 1 статті 6 Закону України № 877- V, якою визначено підстави для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), серед вказаного переліку відсутні.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 818/584/17, від 22.03.2018 у справі № 697/2073/17, від 25.04.2018 у справі № 804/2806/17.

Натомість, перелік підстав для проведення інспекційних відвідувань за додержанням законодавства про працю визначений пунктом 5 Порядку № 295 (чинним на час проведення перевірки). Зокрема, підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 295 передбачено проведення інспекційних відвідувань за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Враховуючи положення викладених вшиє норм Закону України № 877-V, а також Порядку № 295, в Управління Держпраці у Черкаськіїі області були наявні законні правові підстави для проведення інспекційного відвідування позивача у межах змісту звернення ОСОБА_3 , в тому числі, з питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Окрім того, відповідно до положень статті 10 Закону України № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) мас право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Таким чином, в разі недотримання, на думку суб`єкта господарювання, контролюючим органом встановленого законом порядку проведення заходу контролю, законодавством передбачена можливість недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю суб`єктом господарювання, стосовно якого такий захід контролю призначений.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 у справі № 804/5402/14, постанові від 17.04.2018 у справі № 826/12612/17 допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв`язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.

Тобто, позивач мав право не допускати осадових осіб Управління Держпраці до проведення інспекційного відвідування, у разі невідповідності, на його думку, направлень від 15.01.2019 та від 24.01.2019 № 101 вимогам Порядку № 295, або Закону України № 877-V.

Натомість, як вбачається з матеріалів інспекційного відвідування, позивач надав всі необхідні для його проведення документи, що вказує на фактичний допуск інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування на підставі вищезазначених направлень від 15.01.2019 № 50 та від 24.01.2019 № 101.

Таким чином, навіть за умови незазначення в направленнях на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295, як підстави для здійснення вказаного заходу контролю, вказана обставина не може бути підставою для визнання його наслідків нікчемними та скасування прийнятого за результатами такого заходу рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім того, доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року зупинено стягнення на підставі постанов управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 19 лютого 2019 року № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066, № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-067 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі щодо вирішення позовних вимог по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року щодо зупинення стягнення на підставі постанов управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 19 лютого 2019 року № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-066, № ЧК 39/1448/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-067.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов