open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 810/4529/17
Моніторити
emblem
Справа № 810/4529/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2019 року № 810/4529/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Діброва» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна служба геології та надр України (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Діброва» (далі - відповідач) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5196 від 11.10.2010, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Діброва».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про встановлення ним під час проведення планової перевірки порушень відповідачем законодавства у сфері надрокористування. Оскільки припис про усунення порушень у сфері надрокористування у повному обсязі не виконаний, позивач, на підставі статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, просить суд анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами № 5196 від 11.10.2010, наданий відповідачеві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2017 позовну заяву залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 22.12.2017 від позивача13.03.2018 надійшла заява із належним чином оформленою позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою від 25.04.2018 суд закрив провадження в даній адміністративній справі.

Постановою від 20.11.2018 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу позивача задовольнив, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, 03.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив залишити позов без розгляду оскільки позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду.

Наполягав на відсутності у позивача повноважень на звернення з даним позовом до суду.

У той же час зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Діброва» практично усунуто зазначені в приписі порушення законодавства та подано позивачеві клопотання про надання додаткового терміну, необхідного для проведення державної експертизи.

Оскільки після винесення позивачем припису щодо усунення порушень у сфері надрокористування ним не було проведено перевірки виконання відповідачем вказаних вимог, документи щодо перевірки, на які посилається позивач, на адресу відповідача не надходили, а подане позивачем підтвердження їх направлення засобами поштового зв`язку є сфальсифікованим, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою від 14.01.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24 січня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке задоволено судом.

29 січня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про застосування строку позовної даності та розгляд справи без участі представників відповідача. В частині розгляду справи без участі представників відповідача, суд клопотання задовольнив. В частині застосування строку позовної давності суд вирішує питання відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України під час постановлення рішення у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням наведеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2010 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій профілакторій «Діброва» спеціальний дозвіл на користування надрами № 5196 для видобування радонових вод для лікувальних цілей терміном дії 20 (двадцять) років (а.с.72-73).

На виконання вимог пункту 12 Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 № 596, між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та відповідачем укладено Угоду № 5196 від 11.10.2010 про умови користування надрами з метою видобування, яка є невід`ємною частиною Спеціального дозволу та регулює і конкретизує передбачені чинним законодавством України та Спеціальним дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування надрами (а.с. 74-82). Складовою частиною Угоди є Програма робіт.

Наказами Державної служби геології та надр України «Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у ІV кварталі 2016 року» від 19.10.2016 року № 312 (а.с.87-88) та «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІV кварталі 2016 року» від 21.09.2016 №323 (а.с.85-86) затверджений План та прийнято рішення, відповідно, про проведення перевірок надрокористувачів у ІV кварталі 2016 року, у тому числі і Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій профілакторій «Діброва».

Повідомлення про проведення планової перевірки від 21.09.2016 № 17824/13/14 (а.с.83) отримано відповідачем, що підтверджується копією повідомлення про вручення (а.с.84).

Перевірку відповідача здійснено Центральним міжрегіональним відділом Державної служби геології та надр України на підставі направлення на проведення перевірки від 30.09.2016 № 1194-14/06 (а.с.89).

За результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (води, грязі лікувальні) складений акт №07-09/22/2016-04/п (204) від 07.10.2016 (далі - Акт перевірки) (а.с.90-99).

Згідно Акта перевірки, під час державного геологічного контролю виявлені такі порушення вимог законодавства:

1) відсутній дозвіл на спеціальне водокористування (термін дії дозволу на спеціальне водокористування від 22.11.2011 № 297/17 закінчився 01.01.2015), чим порушено вимоги статті 49 Водного кодексу України (далі - пункт 1 зауважень);

2) в проекті розробки (технологічній схемі) родовища корисних копалин відсутній розділ «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище», що є порушенням вимог статті 51 Кодексу України «Про надра» та статті 19 Закону України «Про курорти» (далі - пункт 2 зауважень);

3) не проводиться авторський нагляд за реалізацією проекту розробки (технологічної схеми) родовища (далі - пункт 3 зауважень);

4) відсутній паспорт радіаційної якості води (далі - пункт 4 зауважень);

5) межі зон санітарної охорони не встановлені органами місцевого самоврядування та не погоджені з державними органами земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології, у зв`язку з чим порушено вимоги статті 93 Водного кодексу України, статей 30, 31 Закону України «Про курорти», статей 34, 35, 36 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», постанови Кабінету Міністрів України «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів» від 18.12.1998 № 2024 (далі - пункт 5 зауважень);

6) не проведено повторну державну експертизу та оцінку запасів ділянки «Голендерня» Білоцерківського родовища, що не відповідає пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 (пункт 6 зауважень);

7) надрокористувач після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не зупинив проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами, а саме, відповідно до довідки ТОВ «Санаторій-профілакторій «Діброва» від 07.10.2016, у період зупинення дії спеціального дозволу (з 28.11.2014 до 19.05.2015), видобуток склав 132 м3 мінеральних радонових вод (далі - пункт 7 зауважень).

Обставини відображені в обумовленому акті перевірки щодо виявлених порушень вимог законодавства у сфері надрокористування відповідачем не заперечуються.

На підставі Акта перевірки, Центральним міжрегіональним відділом Державної служби геології та надр України винесено припис від 07.10.2016 за №1227-14/06 за яким відповідача зобов`язано у строк до 07.11.2016 усунути виявлені порушення законодавства та надіслати документи, які підтверджують їх усунення (а.с.100-101).

Акт перевірки та припис від 07.10.2016 за №1227-14/06 надіслані відповідачеві листом від 07.10.2016 № 1229-14/06 (а.с.102).

З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що припис в установленому порядку був отриманий відповідачем, однак вимоги зазначеного припису у встановлені строки виконані не були.

02 грудня 2016 року начальником Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України Овчаровим Г.В. внесено подання про зупинення Спеціального дозволу на користування надрами № 5196 від 11.10.2010 (а.с.103-104).

Наказом позивача від 30.12.2016 за № 505 «Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень», відповідачеві установлений строк для усунення виявлених порушень законодавства - до 01.03.2017 (а.с.105-106).

У січні 2017 року відповідач був повідомлений позивачем (а.с.107) про прийняття наказу від 30.12.2016 за № 505 про необхідність усунути виявлені порушення законодавства у строк до 01.03.2017 та повідомити про це у письмовому вигляді позивача, а також попереджений про можливий розгляд питання щодо подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами у встановленому законодавством порядку. Згідно повідомлення про вручення (а.с.108), відповідачем отриманий вказаний лист 07.02.2017.

Згідно наявного в матеріалах справи подання Центрального міжвідомчого регіонального відділу Державної служби геології та надр України за № 188-14/06 від 01.03.2017, станом на 01.03.2017, відповідачем не усунуті порушення, виявлені перевіркою, а саме: пункти 1, 2, 5, 6 зауважень (а.с.109-110).

Наказом позивача від 19.04.2017 за № 176 «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та про встановлення термінів для усунення порушень» зупинено дію Спеціального дозволу на користування надрами №5196 від 11.10.2010 та відповідачеві надано 30 календарних днів для усунення порушень (а.с.111-112).

Листом від 15.05.2017 позивач повідомив відповідача про зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 5196 від 11.10.2010, про зобов`язання протягом 30 календарних днів усунути порушення та письмово повідомити про це Центральний міжвідомчий регіональний відділ Державної служби геології та надр України (а.с.113). Згідно повідомлення про вручення, вказаний лист отриманий уповноваженою особою відповідача (а.с.114).

Згідно наявного в матеріалах справи подання Центрального міжвідомчого регіонального відділу Державної служби геології та надр України від 31.07.2017 № 390-14/06, станом на 31.07.2017, відповідачем не виконано пункти 1, 2, 5, 6 зауважень (а.с.115-116).

Листом від 14.09.2017 позивач запропонував відповідачеві протягом 15 днів надати власну позицію (згоду/незгоду) на припинення Спеціального дозволу на користування надрами № 5196 від 11.10.2010 у зв`язку із не усуненням виявлених під час перевірки порушень законодавства у сфері надрокористування (а.с.117). Згідно повідомлення про вручення, вказаний лист отриманий відповідачем 18.09.2017 (а.с.56).

Не отримавши у встановлені строки відповіді про згоду/незгоду відповідача на припинення його Спеціального дозволу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Факт відсутності досить тривалий час відповіді на пропозицію позивача щодо припинення дії спеціального дозволу на користування надрами суд розцінює як відсутність такої згоди на припинення права користування надрами згідно наданого йому дозволу.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач зазначив про право позивача на звернення до суду лише у визначених законодавством України випадках, в тому числі, і до відповідача, враховуючи вимоги Кодексу України про надра, Закону України «Про основні засади державного нагляду та контролю у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, а також статей 6 та 50 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того зазначає, що позивачем не здійснено перевірку виконання відповідачем вимог припису, а відтак твердження про його невиконання не відповідає дійсності. Стверджує, що він практично усунув виявлені під час перевірки порушення законодавства, а саме, зробив паспорт радіаційно гігієнічної оцінки води, звіт моніторингових спостережень, Проект зон санітарної охорони з розділом ОВНС та надав їх на погодження у відповідні організації, подав клопотання про намір виконання геолого-економічної переоцінки із захистом запасів в ДКЗ, уклав договір підряду №3/11-16 від 25.11.2016 на геолого-економічну переоцінку запасів, подав клопотання про надання додаткового терміну для проведення державної експертизи.

На підтвердження цієї обставини надав суду копії документів, а саме, паспорт радіаційно-гігієнічної оцінки якості води, виданого 01.12.2016 (вих. № 339), із додатком до нього-результатами радіаційно-гігієнічної оцінки якості води, відповідно до якого проба води, відібрана та представлена відповідачем, має перевищення контрольного рівня радону, тому її використання для потреб господарсько-питного постачання можливе тільки при узгодженні з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду; титульної сторінки Звіту про результати моніторингових спостережень у свердловинах ТОВ «Санаторій-профілакторій «Діброва» на ділянці «Голендерня» Білоцерківського родовища радонових підземних вод у 2016 році, зробленого ТОВ НВП «Геоцентр» (м. Умань, 2016 рік); Проекту зон санітарної охорони для свердловин №1, №2, №3 ділянки «Голендерня» Білоцерківського родовища радонових підземних вод, м. Біла Церква Київської області, погодженого ТОВ НВП «Укргеологстром» та затвердженого директором відповідача 13.05.2015; клопотання відповідача до позивача № 238 від 04.11.2016 про реєстрацію робіт геолого-економічної переоцінки із захистом запасів в ДКЗ України; клопотання відповідача до позивача від 24.02.2017 № 47 про надання додаткового терміну у 90 календарних днів для проведення державної експертизи та оцінки запасів мінеральних радонових вод, запланована здача яких згідно з договором підряду - до 01.06.2017.

Оскільки, за твердженням відповідача, документи щодо перевірки, на які посилається позивач, на його адресу не надходили, відповідач вважає подані позивачем підтвердження їх направлення засобами поштового зв`язку сфальсифікованими та просить суд не приймати їх до уваги.

Враховуючи на пропуск позивачем строку звернення із даним адміністративним позовом до суду, відповідач також просив суд позов залишити без розгляду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Згідно з пунктом 23 Порядку № 615, право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Частиною першою статті 26 Кодексу України про надра визначені підстави припинення права користування надрами, відповідно до якої право користування надрами припиняється в разі:1) якщо відпала потреба в користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування; 4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом 2 років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої в користування ділянки надр.

Відповідно до частини другої статті 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Необхідність припинення права користування надрами, позивач обґрунтовує з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, а саме порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

Оскільки незгоди користувача надрами, ТОВ «Санаторій-профілакторій «Діброва», як і іншої відповіді, позивач не отримав, то в порядку частини 2 статті 26 Кодексу України про надра звернувся з позовом до суду про припинення права на користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу.

Верховний Суд в постанові від 19 березня 2019 року справа № П/811/708/16 при вирішенні аналогічного спору зазначив, що суди попередніх інстанцій за умов коли від надрокористувача не надійшло жодної відповіді стосовного згоди чи незгоди на припинення права на користування надрами, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для вирішення питання про анулювання спеціального дозволу на користування надрами у судовому порядку. На думку Верховного Суду, такий позов повинен розглядатись в судовому порядку з наданням оцінки фактичним обставинам правопорушення.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень відповідача про відсутність у позивача законодавчо встановлених підстав для звернення з даним позовом до суду.

Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду, то положеннями абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як встановлено судом, лист позивача від 14.09.2017 про надання протягом 15 днів згоди/незгоди на припинення Спеціального дозволу на користування надрами № 5196 від 11.10.2010, отриманий відповідачем 18.09.2017.

Тобто, право позивача на пред`явлення позову, у даному випадку, виникло з шістнадцятого дня після дати отримання відповідачем листа з вимогою надати згоду/незгоду на припинення Спеціального дозволу, тобто з 05.10.2017. Адміністративний позов подано до суду 21.12.2017, про що свідчить відмітка Київського окружного адміністративного суду про отримання (а.с.2), а відтак, з дотриманням установлених законом строків.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що документи, які надсилалися йому позивачем, не надходили, а подані позивачем докази їх направлення - фальсифіковані, оскільки відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами факт такої фальсифікації, а наявне в матеріалах справи клопотання відповідача від 24.02.2017 № 47 про надання додаткового терміну 90 календарних днів для проведення державної експертизи та оцінки запасів мінеральних радонових вод, свідчить про зворотне.

Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у користувача надр виникають права та обов`язки, передбачені Кодексом України про надра та Порядком № 615.

Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра слідує, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Як зазначалось, згідно з пунктом 23 Порядку № 615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Судом встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «Санаторій-профілакторій «Діброва» на дотримання законодавства у сфері надрокористування, контролюючим органом винесено припис щодо усунення порушення вимог законодавства з наданням відповідачеві строку для його виконання.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази усунення відповідачем порушень вимог законодавства, зокрема, зазначених у пунктах 1, 2, 5 зауважень, а саме, відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, в проекті розробки (технологічній схемі), родовища корисних копалин відсутній розділ ОВНС (оцінка впливу на навколишнє природне середовище), межі зон санітарної охорони не встановлені органами місцевого самоврядування та не погоджені з державними органами земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Відтак, припис від 07.10.2016 за №1227-14/06, за яким відповідача зобов`язано у строк до 07.11.2016 усунути виявлені порушення законодавства та надіслати документи, які підтверджують їх усунення, станом на дату розгляду даної справи є невиконаним у повному обсязі.

Доказів визнання протиправним та скасування припису від 07.10.2016 за №1227-14/06, суду не надано.

Таким чином, підтверджуються обставини щодо порушення відповідачем вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування надрами, що є підставою для застосування наслідків передбачених пунктом 5 статті 26 Кодексу України про надра щодо припинення права користування надрами.

Відтак, наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо порушення позивачем вимог законодавства у сфері надрокористування, які встановлені актом перевірки, дійсно мали місце, і незважаючи на неодноразовість надання строку для їх усунення, не були усунуті відповідачем в добровільному порядку в установлені строки.

При цьому, у цій справі суд враховує тривалість розгляду справи, кількість допущених надрокористувачем порушень, а також їх триваючий характер.

Крім того, суд також бере до уваги, що діяльність у сфері надрокористування безпосередньо пов`язана із конституційною нормою, якою встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу (стаття 13 Конституції України), а тому вимоги до суб`єктів, які здійснюють діяльність у зазначених сферах, є суворішими порівняно із іншими видами діяльності.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 806/1334/16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів "встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (N 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" N 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наявні матеріали справи містять достатні беззаперечні докази щодо правомірності заявлених позовних вимог.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач - суб`єкт владних повноважень оплатив судовий збір за подання позову у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 182 від 27.02.2018 (а.с.118).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що під час розгляду вказаної справи не здійснювалося залучення спеціалістів та не проводилася експертиза, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державної служби геології та надр України (вул.Ежена Потьє,16, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ - 37536031) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Діброва» (вул. Лісова, 2-Б, м.Біла Церква, Київська область, 03100, код ЄДРПОУ - 36484852) про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5196 від 11.10.2010 задовольнити.

Припинити право користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 5196, що виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Діброва» 11 жовтня 2010 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено та підписано 12.07.2019.

Суддя Панченко Н.Д.

Джерело: ЄДРСР 82992536
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку