Єдиний унікальний номер 225/7778/18 Номер провадження 22-ц/804/1603/19
Єдиний унікальний номер 225/7778/18
Номер провадження 22-ц/804/1603/19
Головуючий у 1 інстанції Мигалевич В.В.
Доповідач Агєєв О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.
суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м.Бахмут цивільну справу №225/7778/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення одноразової допомоги,
за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 квітня 2019 року (суддя Мигалевич В.В.), ухваленого в приміщенні суду в м.Торецьк Донецької області, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА _1 звернулась до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення про стягнення одноразової допомоги.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2019 року відповідача у справі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення було замінено на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області.
В обґрунтування позову зазначила, що вона з 23 червня 2001 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який працював з 09 вересня 2013 року у ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» відбійником на відбійних молотках 6 розряду з повним робочим днем на підземній роботі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув на виробництві під час виконання своїх трудових обов`язків. За фактом загибелі ОСОБА_2 проведено спеціальне розслідування нещасного випадку та складено Акт форми Н-5 від 01.11.2018 року та Акт форми Н-1 № 20 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 31.10.2018 року.
Позивач зазначила, що відповідачем призначена та виплачена дітям загиблого лише одноразова допомога в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а виконання обов`язку виплати одноразової допомоги сім`ї загиблого в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка в грошовому еквіваленті становить 184100 гривень, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області ігнорується, в зв`язку з тим, що на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за іншою адресою, ніж його дружина та діти.
Просила стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області на її ( ОСОБА_1 ) користь одноразову допомогу внаслідок загибелі її чоловіка - ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 184100 грн.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Відповідач не погодився з даним рішенням суду першої інстанції та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Посилається на статті 41, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ч.2 ст.3 СК України, статті 76, 81 ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та зазначає, що факт реєстрації загиблого ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 з дітьми за різними адресами виключають можливість вважати дійсним факт їх проживання однією сім`єю та відповідно призначити одноразову допомогу на сім`ю. Судом першої інстанції не враховано доводів відзиву відповідача та не встановлено факт проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 , а лише призначено одноразову допомогу.
Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, що не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 23 червня 2013 року відділом реєстрації актів громадянського стану Радомишльського району Житомирської області, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 23 червня 2001 року (а.с.6)
Від шлюбу подружжя має дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7, 8).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання своїх трудових обов`язків (актовий запис № 67 від 12 жовтня 2018 року), про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.10.2018 року (а.с.12).
За фактом смерті ОСОБА_2 проведено спеціальне розслідування нещасного випадку та складено Акт форми Н-5 від 11.10.2018 року (а.с.13-18) та Акт форми Н-1 № 20 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 31.10.2018 року (а.с.19-22).
У зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , його дітям, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виплачено суму одноразової допомоги у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та призначена щомісячна страхова виплата виходячи з середньомісячної заробітної плати потерпілого до настання страхового випадку.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 23.12.2004 року, витягу від 23.12.2004 року № 6000143 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.24, 25), квартира АДРЕСА_1 належить по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт проживання однією сім`єю з загиблим, а несплата одноразової допомоги сім`ї загиблого, порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 та її дітей.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99, визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Отже , законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 23 червня 2001 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 23 червня 2013 року відділом реєстрації актів громадянського стану Радомишльського району Житомирської області (а.с.6).
Згідно статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією та законами України.
Згідно копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрована за адресою квартира АДРЕСА_2 (а.с.5).
В судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось сторонами, що загиблий ОСОБА_2 зареєстрований за адресою квартира АДРЕСА_3 .
Згідно частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно довідки про склад сім`ї №9799 від 17.10.2018 року, наданої Військово-цивільною адміністрацією міста Торецьк Донецької області, загиблий ОСОБА_2 проживав за адресою АДРЕСА_1 , та мав склад сім`ї: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.26, 27).
Згідно Акту дільничного комітету від 28.11.2018 року, складеного головою дільничного комітету ОСОБА_5 ., ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_1 мешкав за адресою АДРЕСА_1 (а.с.28).
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 проживала з ним однією сім`єю, вели спільне господарство і остання має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї померлого ОСОБА_2 .
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на позовну заяву, стосовно відсутності рішення на користь ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з загиблим ОСОБА_2 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем доведено в судовому засіданні (з наданням належних та допустимих доказів) обґрунтованість своїх позовних вимог - право на отримання право на отримання одноразової допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і на переконання колегії окреме рішення суду щодо встановлення факту в даному випадку є зайвим.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, які тягнуть скасування рішення суду першої інстанції, що в свою чергу, згідно ст.375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи , що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, з врахуванням п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір не стягується, оскільки він сплачений при поданні апеляційної скарги відповідачем Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 квітня 2019 року залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Агєєв
Судді : Т.В. Космачевська
Ю.М. Мальований
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2019 року.
Головуючий О.В. Агєєв
