ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року

Львів

№ 857/6357/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

представника позивача Кобилів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Ольги Іванівни на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року (рішення ухвалене у м. Івано-Франківську судом за правилами спрощеного позовного провадження у складі головуючого судді Грицюка П.П., дату складення повного тексту рішення суду не зазначено) у справі № 300/551/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного фахівця сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дідича В.В. про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В березні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати протиправним та скасувати припис від 28 лютого 2019 року №1549 про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою, складений головним фахівцем сектору нагляду відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дідича В.В. щодо демонтажу вивіски магазину «Вухо Ком» по вул.Дністровська,6, в м. Івано-Франківську.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що Правила благоустрою м. Івано-Франківська є загальним нормативно-правовим актом, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту (ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). Порядок розміщення вивісок в м. Івано-Франківську, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 грудня 2016 року №908, є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок та вимоги до розміщення таких вивісок (пункт 1.1 Порядку). Пунктом 4.2 даного Порядку, згідно якого і встановлювалась спірна споруда, встановлено, що площа поверхні вивіски не повинна перевищувати 3 кв. метри. Отже, нормативно-правовими актами однакової юридичної сили по різному врегульовано одні і ті ж правовідносини. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 вказала, що при розбіжності між загальними і спеціальними нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом. Суд першої інстанції при вирішенні колізійних питань застосував норму загального нормативно-правового акту, залишивши поза увагою норми нормативно-правового акту вищої юридичної сили та спеціального. Крім того, суд першої інстанції при вирішенні колізійних питань застосував норму, яка має наслідком захист прав суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а не особи, що в даному випадку не відповідає завданню адміністративного судочинства та суперечить практиці ЄСПЛ.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. По суті заперечення на апеляційну скаргу співпадають з мотивами та висновками, здійсненими в судовому рішенні судом першої інстанції.

Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку та на електронну пошту, зазначену даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.

ІІ . ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що основними видами підприємницької діяльності позивача згідно витягу з реєстру платників єдиного податку №1713053400864 від 16 березня 2017 року є: роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах (47.54 КВЕД); надання інших допоміжних комерційних послуг н.в.і.у.(82.99 КВЕД); надання інших інформаційних послуг н.в.і.у. (63.99 КВЕД) (а.с.8-10).

На підставі договору оренди №201217 від 20.12.2017 року, укладеного з приватною фірмою “Кебель”, позивач має у платному користуванні частину комерційного приміщення по вул. Дністровській 6, що у м.Івано-Франківську, а саме: спеціалізований магазин з назвою "Вухо Ком", яке орендодавець передав у платне користування з 10.01.2018 року (а.с.11-12).

Листом – погодженням ОСОБА_4 надала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 дозвіл на використання знака для товарів і послуг “Вухо ком” (зареєстрований в Україні, що підтверджується свідоцтвом №217280 від 26.09.2016 року) на період з 01.10.2017 року по 01.10.2020 рік (а.с.31).

Позивачем розміщено на фасаді будинку в по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 вивіску “Вухо Ком” (а.с.30).

28.02.2019 року головним фахівцем сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дідичем В.В. було складено акт №1715 про обстеження (огляд) території м. Івано-Франківська, яким зафіксовано порушення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.79).

Також даним головним фахівцем 28.02.2019 року було складено припис №1549, яким встановлено порушення позивачем розділу 12 пункту 13.2. Правил благоустрою, а саме розмір вивіски перевищує 1 квадратний метр. Даним приписом, зобов`язано позивача у строк до 05.03.20019 року провести демонтаж вивіски та відновлення фасаду (а.с.19).

ІІІ . ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 року № 106-19 “Про внесення змін у Правила благоустрою міста Івано-Франківська” внесено зміни у Правила благоустрою міста Івано-Франківська, затверджені рішенням сесії міської ради від 25.12.2015 року № 68-2 і викладено їх у новій редакції (далі - Правила №106-19), якими встановлено вимоги, щодо благоустрою території Івано-Франківська та утримання об`єктів благоустрою на території міста. Підпунктом 12.13.2. пункту 12 Правил №106-19 встановлено, що площа поверхні вивіски для одного суб`єкта господарювання не може перевищувати 1 кв. м. При цьому, суд вказав, що відповідно до підпункту 12.19.7 пункту 12 Правил №106-19 передбачено, що вивіски, які не відповідають вимогам даних Правил, але мають при цьому затверджені паспорти, також підлягають демонтажу в порядку, встановленому даними Правилами. Таким чином, суд дійшов висновку, що твердженнями позивача щодо застосування до спірних правовідносин принципу неприпустимості зворотної дії в часі є безпідставними.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з ч. 6 ст.9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 року № 2067 (далі по тексту іменовано- Правила 2067), спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою ( вказані зміни до частини 2 Типових правил прийняті на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року).

Відповідно до 48 Правил №2067 (доповнених п. 48 та 48 згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. N 495) вивіски чи таблички:

повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;

не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;

не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва;

площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Пунктом п.49 Правил №2067 затверджений виключний перелік підстав за наявності яких, здійснюється демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:

припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;

невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;

порушення благоустрою території.

Підсумовуючи викладене, нормативно –правовим актом, що має вищу юридичну силу, а зокрема- Правилами №2067, затвердженими Постановою КМ України від 23.12.2003 року № 2067 передбачено, що площа вивіски не повинна перевищувати 3 кв.м., у разі порушення вказаних вимог щодо зазначеної площі вказане є правовою підставою для демонтажу такої вивіски.

На відміну від названого нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу нормативно правовий акт органу місцевого самоврядування, а зокрема п. 12.13.2 розділу 12 Правил Благоустрою міста Івано-франківська, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 року №106-19, передбачає, що розмір вивіски не повинен перевищувати 1 кв. м.

Проте, п. 3 Постанови КМ України від 23.12.2003 року № 2067 передбачено, що центральні і місцеві органи виконавчої влади, органам місцевого самоврядування зобов`язані у місячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

За наведених обставин, п. 12.13.2 розділу 12 Правил Благоустрою міста Івано-Франківська, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018року №106-19, не відповідає нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу та є обов`язковим до виконання на всій території України.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Правил №2067, затверджених Постановою КМ України від 23.12.2003 року № 2067 із доповненнями внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. N 495, як акту що має вищу юридичну силу.

Відповідно до п.4.2 Порядку розміщення вивісок в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.12.2016 року №908, площа поверхні вивіски не повинна перевищувати 3кв. метрів.

За наведених обставин, місцевими нормативними актами Івано-Франківської міської ради по різному врегульовано одні і ті ж самі правовідносини.

При цьому, надаючи правову оцінку місцевим нормативним актам Івано-Франківської міської ради, колегією суддів враховано, що названі Правила Благоустрою міста Івано-Франківська є загальним нормативно–правовими актами, якими встановлюються вимоги щодо благоустрою територій населеного пункту (ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). В той час, як названий місцевий нормативно –правовий акт йменований Порядок розміщення вивісок є спеціальним нормативно–правовим актом, який регулює порядок та вимоги щодо розміщення вивісок (п. 1.1 названого Порядку).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 вказала, що при виявленні розбіжностей між загальними і спеціальними нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010року (справа «Щокін проти України») зазначив, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий підхід.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 06.03.2018 року у справі №234/8701/17 та від 22.11.2018 року у справі №265/3453/17 зазначив, що при вирішенні колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Однак, при вирішення даної справи , суд першої інстанції на вказані обставини не зважив та застосував норму загального місцевого нормативно-правового акту, залишивши поза увагою загальнодержавний нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу та норми спеціального місцевого нормативно-правового акту, що регулює питання розміщення вивісок та їх граничної площі.

Водночас, як слідує з оскаржуваного припису, правовою підставою для його винесення слугував висновок щодо порушення позивачем розділу 12 пункту 13.2 Правил Благоустрою міста Івано-Франківська, однак дослідивши розділ 12 вказаних правил, колегією суддів встановлено, що вказаний розділ не містить пункту під №13.2. Натомість у вказаному розділі 12 є пункт за №12.13.2., проте про порушення названого пункту ні у акті, ні в оскаржуваному приписі не йдеться.

За наведених положень законодавства та обставини, колегія суддів приходить до висновку, по оскаржуваний припис винесено з порушенням норм матеріального права та за відсутності правових підстав для його винесення, а відтак позовна вимога позивача підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного на користь позивача підлягають присудженню із Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради судові витрати, які підлягали оплаті за розгляд даної адміністративної справи у вигляді сплаченого позивачем судового збору як в суді першої так і апеляційної інстанції у розмірі 4802,50грн. (1921грн+2881,50грн).

Стосовно ж витрат на правову допомогу, то позивачем не надано суду, ні першої, ні апеляційної інстанцій доказів понесення таких витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Ольги Іванівни задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 300/551/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис №1549 від 28 лютого 2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою, складений головним фахівцем сектору нагляду відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дідича В.В. щодо демонтажу Фізичною особою-підприємцем Козлівською Ольгою Іванівною вивіски магазину «Вухо Ком» по АДРЕСА_2 .

Стягнути в межах бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради (Код ЄДРПОУ 37794186, адреса: 76018, вул. Незалежності, 7 м. Івано-Франківськ, фактична адреса вул. Незалежності, 152 м. Івано-Франківськ) на користь Фізичної особи- суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 Іванівни (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судові витрати в розмірі 4802,50 грн (чотири тисячі вісімсот дві гривні п`ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя

С. М. Шевчук

судді

Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 11 липня 2019 року.