ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю. В.,

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" та Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі

за позовом Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" до 1) Публічного акціонерного товариства "РВС Банк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" про часткове визнання пункту договору недійсним,

за участю представників:

позивача - Конончук О. В. (адвокат),

відповідача-1 - Куліш В. В. (адвокат),

відповідача-2 - Мірошниченко М. В. (керівник), Зайвий А. О. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2018 року Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "Морська пошуково-рятувальна служба") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - ПАТ "РВС Банк") і Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" (далі - ТОВ "НК Преміум") про визнання частково недійсним пункту 1.4 договору про надання гарантії від 11.07.2017 № Д-3370-17Г (далі - договір гарантії), укладеного між відповідачами.

1.2. Позовну заяву із посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215 - 217, 560, 561 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 3, пункту 15 статті 22, частини 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" обґрунтовано тим, що сторони у спірному пункті договору не визначили ані строку, ані терміну дії гарантії, що суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" щодо надання тендерного забезпечення, тендерній документації замовника, положенням статей 3, 13, 203, ЦК України і Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відповідачі, на думку позивача, діяли недобросовісно та визначили таку умову у договорі, яка дає змогу принципалу (ТОВ "НК Преміум") ухилитися від відповідальності у разі настання гарантійного випадку.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 08.06.2017 КП "Морська пошуково-рятувальна служба" (замовник) на електронному майданчику PROZORRO оголосило процедуру відкритих торгів із закупівлі палива за лотом 1 "Дизельне паливо наливом" і лотом 2 "Дизельне паливо та бензин А 95 в талонах" за кодом ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти".

2.2. Згідно з пунктом 2 розділу 3 тендерної документації КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на закупівлю палива за двома лотами за кодом ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти", затвердженої рішенням тендерного комітету від 13.07.2017, учасник під час подання тендерної документації за лотами 1 і 2 одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції (гарантія виконання своїх зобов`язань у зв`язку із поданням тендерної пропозиції), пропозиція обов`язково супроводжується документом, що підтверджує надання забезпечення тендерної пропозиції. Сума забезпечення тендерної пропозиції за лотом 1 становить 330 000,00 грн. Забезпечення тендерної пропозиції надається учасником у виді електронної банківської гарантії. Форма та зміст банківської гарантії повинні відповідати вимогам Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення).

2.3. Суди установили, що у складі тендерної пропозиції учасник відкритих торгів - ТОВ "НК Преміум" надав бенефіціару - КП "Морська пошуково-рятувальна служба" гарантію від 20.07.2017 № 3370-17Г, видану ПАТ "РВС Банк", на суму 330 000,00 грн, яка діє на умовах і з моменту, визначених договором від 31.10.2017 № Д-3370-17Г про надання гарантії зі строком дії до 31.10.2017 включно.

2.4. Згідно з протоколом від 29.09.2017 № 16-9 (09130000-9) засідання тендерного комітету із тендерних пропозицій семи учасників переможцем процедури закупівлі за лотом 1 визнано тендерну пропозицію ТОВ "НК Преміум", яка відповідає всім критеріям та умовам, наведеним у тендерній документації із закупівлі. Визначено ТОВ "НК Преміум" переможцем процедури закупівлі палива за лотом 1, прийнято рішення про намір укласти договір закупівлі з ТОВ "НК Преміум".

2.5. У подальшому за результатами розгляду скарги ТОВ "НК Преміум" рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 11.10.2017 № 7167-р/пк-пз скаргу ТОВ "НК Преміум" залишено без розгляду через відсутність обґрунтування факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника відкритих торгів, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси скаржника, пов`язаних з участю у процедурі закупівлі.

2.6. 13.10.2017 КП "Морська пошуково-рятувальна служба" надіслало на адресу ТОВ "НК Преміум" лист № 1/39/1795/-17 із пропозицією підписати договір поставки товару у строк до 19.10.2017.

2.7. Однак, як установлено судами, договору за результатами відкритих торгів про закупівлю за лотом 1, код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти" між переможцем торгів - ТОВ "НК Преміум" і замовником - КП "Морська пошуково-рятувальна служба" не укладено.

2.8. Суди попередніх інстанцій також установили, що 20.10.2017 КП "Морська пошуково-рятувальна служба" надіслало на адресу гаранта - ПАТ "РВС Банк" лист із вимогою сплатити 330 000,00 грн забезпечення за гарантією від 20.07.2017 № 3370-17Г, у відповідь на який ПАТ "РВС Банк" у листі від 30.10.2017 № 758/17-БТ повідомило, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до пункту 1.4 договору гарантії від 11.07.2017 № Д-3370-17Г така гарантія вступає в силу з моменту повного грошового покриття принципалом на відповідних рахунках і діє по 31.10.2017 включно. У зв`язку із невиконанням принципалом (ТОВ "НК Преміум") обов`язку щодо надання повного грошового покриття цієї гарантії вона не набрала чинності, а отже зобов`язання банку щодо сплати гарантії беніфіціару за нею не виникли.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 позов задоволено повністю, визнано недійсним із моменту вчинення пункт 1.4 договору гарантії, укладеного між ПАТ "РВС Банк" і ТОВ "НК Преміум" 11.07.2017, у частині вступу у силу гарантії з моменту повного грошового покриття принципалом на відповідних рахунках гаранта.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 скасовано, у позові відмовлено.

3.3. Постановою Верховного Суду від 12.11.2018 постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.4. Як зазначив Верховний Суд, суд апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції стосовно того, що договір гарантії, з урахуванням змісту оспорюваного пункту 1.4 цього договору, не спрямований на настання реальних наслідків, оскільки така подія як здійснення принципалом грошового покриття на відповідних рахунках банку за гарантією може не настати і зазначене є способом уникнення від відповідальності за неукладення переможцем відкритих торгів відповідного договору, не спростував.

Належної оцінки гарантії від 20.07.2017 № 3370-17Г суд апеляційної інстанції не надав, питання щодо здійснення позивачем усіх необхідних дій для реалізації свого права на отримання такого виду забезпечення як гарантія відповідно до вимог чинного законодавства не з`ясував, а отже неповно установив обставини для висновку щодо наявності чи, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

3.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 (колегія суддів у складі: Руденко М. А., Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

3.6. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що умовами договору гарантії не визначено часових меж події - здійснення принципалом грошового покриття на відповідних рахунках банку за гарантією. Умову договору в частині пункту 1.4 договору, що гарантія вступає в силу з моменту повного грошового покриття принципалом на відповідних рахунках гаранта, не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні положень цивільного законодавства, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку.

Крім того, суд зазначив, що зміст оспорюваного пункту 1.4 договору гарантії щодо вступу гарантії в силу з моменту розміщення грошового покриття принципалом в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта суперечить умовам правочину про те, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною та безвідкличною, оскільки містить умову щодо вступу в силу гарантії.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "НК Преміум" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 203, 215, 217, 561, 638 ЦК України, а також безпідставним стягненням з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

4.2. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі.

4.3. ПАТ "РВС Банк" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 203, 215, 217 ЦК України. Скаржник також наголошує, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину, натомість позивач стороною оскаржуваного правочину не є.

4.4. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. КП "Морська пошуково-рятувальна служба" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НК Преміум" просить залишити її без задоволення, витрати на оплату правничої допомоги покласти на відповідачів.

5.2. КП "Морська пошуково-рятувальна служба" у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "РВС Банк" просить залишити без задоволення, витрати на оплату правничої допомоги покласти на відповідачів.

5.3. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

6.4. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

6.5. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

6.6. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції.

6.7. Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

6.8. Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

6.9. За змістом статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

6.10. Відповідно до статті 562 цього Кодексу зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

6.11. Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром.

6.12. З огляду на те, що позивач є бенефіціаром у відносинах за гарантією які виникли на підставі договору гарантії від 11.07.2017 № Д-3370-17Г, укладеного між ПАТ "РВС Банк" та ТОВ "НК Преміум", суди дійшли правильного висновку, що цей договір стосується прав позивача.

6.13. Положення статті 20 ГК України та частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

6.14. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.15. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік таких вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

6.16. Зважаючи на викладене, недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

6.17. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

6.18. Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

6.19. Гарантія це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

6.20. Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням від 15.12.2004 № 639 (в редакції, чинній на час укладення договору).

6.21. Відповідно до пункту 2 Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

6.22. Згідно з пунктом 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

6.23. Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

6.24. За змістом частини 2 статті 563 цього Кодексу вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

6.25. Як уже зазначалося відповідно до пункту 1.4. договору гарантії, надана в межах цього договору гарантія вступає в силу з моменту розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта та діє до 23.01.2017 включно.

6.26. Статтею 561 ЦК України встановлено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

6.27. Відповідно до пункту 27 Положення гарантія є чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії є день надсилання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення з текстом гарантії чи дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її бенефіціару чи принципалу для подальшого передавання її бенефіціару.

6.28. Згідно з пунктом 3 глави 2 Положення гарантія має містити, зокрема, такі реквізити: термін дії або строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії вважається закінченим.

6.29. Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

6.30. За змістом статті 252 цього Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

6.31. Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

6.32. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

6.33. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 зазначеного Закону гарантія вважається фінансовою послугою.

6.34. Статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір повинен містити, зокрема, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

6.35. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, умови договору не містять строку внесення принципалом грошового покриття.

6.36. Суди дійшли правомірного висновку, що умову договору гарантії про розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18.

6.37. Поряд із закріпленням принципу свободи договору у ЦК України разом із тим визначено, що така свобода не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

6.38. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

6.39. Таким чином суди правомірно зазначили, що оспорювана частина пункту 1.4. договору гарантії від 11.07.2017 № Д-3370-17Г суперечить встановленим наведеною нормою загальним засадам цивільного законодавства, статтям 251, 252, 253, 563 ЦК України, статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і пункту 3 глави 2 Положення, суперечить самій суті цього договору та загалом принципам і меті гарантії як інституту цивільного права, тому суди дійшли правильного висновку, що цей пункт в частині "гарантія вступає в силу з моменту розміщення грошового покриття принципалом в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта" має бути визнано недійсним.

6.40. Доводи, наведені у касаційній скарзі ПАТ "РВС Банк", про те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину, а позивач не є стороною договору, не приймаються до уваги, оскільки позивач є бенефіціаром у відносинах за гарантією які виникли на підставі договору гарантії від 11.07.2017 № Д-3370-17Г, укладеного між ПАТ "РВС Банк" та ТОВ "НК Преміум", тобто спірний договір стосується прав позивача.

6.41. Аргумент ТОВ "НК Преміум", що отримавши гарантію із відомостями щодо умов набрання нею чинності, позивач мав можливість запросити у принципала чи банку - гаранта договір гарантії та відповідне підтвердження про умови набуття чинності цією гарантією, вже було розглянуто апеляційною інстанцією, яка зокрема, зазначила, що позивач не є стороною договору про надання гарантії та не міг знати про умови, наведені у пункті 1.4 цього договору. Разом із тим у тендерній документації, оприлюдненій замовником на вебпорталі уповноваженого органу для загального доступу, було передбачено, що банківська гарантія має бути чинною з дати розкриття тендерної пропозиції, а отже чинність банківської гарантії була умовою участі "НК Преміум" у тендері, про що відповідачам було достеменно відомо. Водночас за відсутності у пункті 1.4 договору гарантії застереження про набрання чинності гарантії така гарантія є чинною з моменту її видачі відповідно до частини 1 статті 561 ЦК України.

6.42 Інші доводи, викладені у касаційних скаргах, по суті спору зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України.

6.43. Стосовно зазначених у касаційних скаргах доводів про безпідставність стягнення апеляційною інстанцією з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу колегія суддів частково погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стягуючи з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 86 цього Кодексу, не надав оцінки доказам, якими позивач обґрунтував понесені ним витрати на правничу допомогу, як і не розглянув клопотання ТОВ "НК Преміум" про безпідставність і неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, наголошено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, підпунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин щодо розгляду питання про відшкодування позивачеві судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення зазначеного питання.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, зокрема, є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

8.2. Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідачів.

8.3. Враховуючи положення статей 126, 129 ГПК України, клопотання позивача, докази, наявні в матеріалах справи, щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії договору про надання правової допомоги від 03.07.2019 № 103-В-19, копії ордера від 03.07.2019 серії ОД № 409851, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003830, факт представництва інтересів позивача адвокатом під час розгляду справи у суді касаційної інстанції та відсутність заперечень відповідачів щодо неспівмірності таких витрат, витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають покладенню на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" та Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/1586/18 скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з обох відповідачів у сумі по 10 414 грн 54 коп із кожного, в цій частині справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на користь казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 800,00 грн (вісімсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" на користь казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 800,00 грн (вісімсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір