ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2019 року

м. Дніпро

справа № 1140/3433/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар`єроуправління»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (суддя Сагун А.В., повний текст складено 04.03.2019р.) у справі №1140/3433/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар`єроуправління» до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и В :

ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області №КР2285/332/АВ/ТД-ФС від 10.10.2018 про накладення штрафу за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Обгрунтовуючи неправомірність оскарженої постанови, позивач вказував на те, що відповідачем проведено перевірку з порушенням положень чинного законодавства, а саме інспектором перевірялася інформація, що не стосувалася підстав призначеної перевірки, що у свою чергу є порушенням вимог Закону України «Про основні засади проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». З цих підстав, посилаючись на неправомірність проведення перевірки, позивач вказував і на неправомірність оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спірні відносини між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем проведено захід державного контролю у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про основні засади проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017р. Суд вказав на те, що встановивши фактичний допуск позивачем до роботи працівників без оформлення трудового договору, що підтверджено належними та допустимими доказами, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції на підставі статті 265 КЗпП України.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки аргументам позивача щодо

неправомірності проведеного інспекційного відвідування, яке проводилося саме на підставі скарги працівника підприємства ОСОБА_1 стосовно порушення його прав, в частині невиплати заробітної плати. З цих підстав позивач вказує на те, що у відповідача не існувало правових підстав для перевірки інших правовідносин, які виходили за межі скарги ОСОБА_1 . З цього приводу позивач вказує на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано Закон України «Про основні засади проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме статтю 6 цього Закону, якою визначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Крім цього, за позицією позивача, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідачем був встановлений факт допуску працівників до роботи без оформлення трудових договорів. На думку позивача такий висновок суду не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки під час інспекційного відвідування у таких працівників, з якими були оформленні цивільно-правові угоди, поясненнями інспекторами не відбиралися.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.08.2018 №16112/05-02, звернення гр. ОСОБА_11 , було прийнято наказ Управління від 21.09.2018 №1281 про проведення інспекційного відвідування на Товаристві з додатковою відповідальністю «Світловодське кар`єроуправління» (а.с.55).

У направленні на проведення інспекційного відвідування від 21.09.2018р. №1281/02-7 визначено питання, що підлягають контролю: трудовий договір та дотримання його умов, оплата праці, виявлення неоформлених трудових відносин (а.с.56).

На підставі вказаного наказу, направлення на проведення інспекційного відвідування, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області Філоненко Людмилою Миколаївною з 24.09.18 по 25.09.18 проведено інспекційне відвідування у ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" (а.с. 50, 52-53, 56).

За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР2285/332/АВ від 25.09.2018 (а.с. 30-38).

Стосовно питань, викладених у зверненні заявника ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду сторожа з оплатою праці згідно штатного розпису, з 23.11.2016 згідно наказу про прийом №56 від 23.11.2016. Заробітна плата йому нараховується відповідно табелів обліку робочого часу та встановленого штатним розписом посадового окладу.

Станом на день інспекційного відвідування ОСОБА_1 належить до виплати заробітна плата за липень-серпень 2018 у сумі до видачі на руки 5845,0 грн. Згідно пояснень, наданих керівництвом, на підприємстві існує заборгованість по сплаті ЄСВ. Керівництвом вживаються всі можливі заходи для погашення даної заборгованості.

В акті №КР2285/332/АВ від 25.09.2018 також зазначено, що під час інспекційного відвідування встановлені, в тому числі, порушення вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України щодо укладення трудового договору.

Так, у ході інспекційного відвідування інспектору були надані 6 договорів цивільно-правового характеру з особами щодо забезпечення недоторканості об`єкта. Зокрема, ТДВ "Світловодське кар`єроуправління", в особі директора Кіца Т.В. , укладений договір підряду з ОСОБА_4 ("Виконавець") про те, що він зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкта в період з 01.07.2018 по 30.09.2018. При цьому, під час надання пояснень інспектору, ОСОБА_4 зазначив, що він працює у Світловодському кар`єроуправлінні з 12.05.2018 та виконує роботу сторожа. Про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів ознайомлений, з посадовою інструкцією ознайомлений, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Працює за графіком з 8.00 години до 8.00 години, добу через три доби. Отримує заробітну плату, роботу виконує під керівництвом начальника охорони Осики О.Ф. , його робота обліковується табельником. В акті виконаних робіт від 31.08.2018 зазначено, що ОСОБА_4 виконано роботи з охорони товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, ним відпрацьовано 22 дні (175 год.), нічних 64 години, святкових 8 годин. В штатному розписі підприємства наявні 6 вакантних посад сторожів.

Зазначена робота не є разовою, передбачає постійне виконання певної функції, протягом усього часу, в який особа працює, передбачає чергування у певний час доби, а не тоді, коли зручно Виконавцю робіт, тобто він підпорядковується певному графіку і внутрішньому розпорядку, встановленого Замовником, доручену роботу Виконавець зобов`язаний виконувати особисто.

Крім того, згідно ЗУ "Про охоронну діяльність", надання послуг з охорони власності, діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього, є ліцензованим видом послуг.

Отже, з характеру виконуваних обов`язків, як зазначено в акті, вбачається наявність саме трудових відносин, а не цивільно-правових між ОСОБА_4 та ТДВ "Світловодське кар`єроуправління". На аналогічних умовах укладені договори цивільно-правового характеру з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про порушення вимог ст. 21 КЗпПУ щодо укладення трудового договору та ст. 24 КЗпП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25.09.2018 інспектором було винесено припис № КР2285/332/АВ/П, яким зобов`язано директора ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення, який отримав представник позивача 25.09.2018 (а.с. 72-73).

28.09.2018 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №КР2285/332/АВ/ТД, розгляд справи призначено на 10.10.2018 о 09:30 год. (а.с .75)

10.10.2018 за результатами розгляду справи відповідачем прийнято Постанову №КР2285/332/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі абз.2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, у зв`язку з порушенням вимог ст. 24 КЗпП України відносно 6 працівників, на товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління", накладено штраф у розмірі 670 140,00 грн. (а.с. 29).

Правомірність та обгрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Так, надаючи оцінку аргументам позивача щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Отже суд першої інстанції правильно вказав на те, що у відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Згідно положень пп.6 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Отже вказані норми права, які були чинним на час виникнення спірних відносин між сторонами, дають підстави для висновку про те, що контроль за додержанням законодавства про працю, в частині, зокрема, оформлення трудових відносин, здійснюється на підставі рішень керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань.

У свою чергу, такі рішення приймаються, зокрема, на підставі джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 пункту 5 Порядку №295.

Відповідно до пп.1 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно із абз.12 пп.6 п.5 Порядку №295 інспекційне відвідування проводиться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Як зазначено вище, у спірному випадку інспекційне відвідування проведено на підставі наказу Управління від 21.09.2018р. №1281.

Підставою для видання вказаного наказу стало звернення гр.. ОСОБА_11 (працівника ТДВ «Світловодське кар`єроуправління») та листа Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 30.08.2018р. №16112/05-02.

Вказаний лист територіального органу ПФУ стосувався здійснення заходів державного контролю на підприємствах, в яких працівники виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Отже посилання позивача про те, у спірному випадку захід державного контролю мав бути проведений виключно з підстав, які зазначені у зверненні ОСОБА_11 , є безпідставними та спростовуються зазначеним наказом про проведення інспекційного відвідування.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наказ про проведення інспекційного відвідування позивачем оскаржений не був.

Щодо аргументів позивача про недотримання відповідачем вимог ст..6 Закон України «Про основні засади проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так відповідно до ст..6 Закон України «Про основні засади проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

У спірному випадку Управлінням Держпраці у Кіровоградській області, на підставі Порядку №295 та наказу про проведення інспекційного відвідування №1281, видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 21.09.2018р. №1281/02-7, в якому визначено питання, що підлягають контролю: трудовий договір та дотримання його умов, оплата праці, виявлення неоформлених трудових відносин (а.с.56).

Отже як наказ про проведення інспекційного відвідування (підстави його прийняття) так і направлення на проведення інспекційного відвідування передбачали необхідність з`ясування питань щодо додержання вимог законодавства про працю, зокрема, в частині оформлення з працівниками трудових відносин.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідачем проведено захід державного контролю у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про основні засади проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017р.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції також зроблено висновок про підтвердження відповідачем факту допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, також оскаржуються позивачем, хоча останнім і не було визначено таких підстав позову, як необґрунтованість оскаржуваної постанови відповідача з підстав недоведеності факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

З приводу зазначених висновків суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що між ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладені договори підряду (а.с. 61-66). А, саме, ТДВ "Світловодське кар`єроуправління", в особі директора Кіца Т.В. , укладений договір підряду з ОСОБА_4 ("Виконавець") про те, що він зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкта в період з 01.07.2018 по 30.09.2018 (а.с.61).

В акті виконаних робіт від 31.08.2018 вказано, що ОСОБА_4 виконано роботи з охорони товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, ним відпрацьовано 22 дні (175 год), нічних 64 години, святкових 8 годин (а.с. 67).

З огляду на викладене суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що робота виконана ОСОБА_4 не є разовою, передбачає постійне виконання певних функціональних обов`язків, протягом усього часу, в який особа працює, передбачає чергування у певний час доби, а не тоді, коли зручно Виконавцю робіт, тобто він підпорядковується певному графіку і внутрішньому розпорядку, встановленого Замовником, доручену роботу Виконавець зобов`язаний виконувати особисто.

На аналогічних умовах укладені договори підряду з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 (а.с. 62-66, 68-69).

При цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Навпаки, як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів підряду, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є забезпечення недоторканості об`єкту.

Отже, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання забезпечити недоторканість об`єкту (надавати послуги).

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу і на те, що у самих актах виконаних робіт зазначається не про суть та обсяг виконаних робіт (їх кількість та вартість), а про кількість відпрацьованих днів, враховуючи святкові дні та нічні години.

Тобто і вказані акти свідчать про суть взаємовідносин позивача з вказаними фізичними особами, яка стосується саме організації процесу праці та оплати за таку працю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту допуску позивачем працівників до роботи без укладення трудових договорів.

Дослідивши встановлені обставини справи, аргументи позивача, з якими останній пов`язував незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар`єроуправління» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі №1140/3433/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 09.07.2019р.

Повний текст постанови складено 10.07.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк