Номер провадження 11-сс/804/478/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/804/478/19 Доповідач: Савкова С.В.

Єдиний унікальний номер: 234/4224/19 Головуючий 1 інстанції:Бакуменко А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савкової С.В.,

суддів: Залізняк Р.М.,

Смірнової В.В.,

За участю секретаря судового засідання Ямчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чернобая С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2019 року, якою накладено арешт на майно ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури об`єднаних сил Ярового С.О. про накладення арешту на майно, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019051110000014 від 09.02.2019р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 410 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , спільно зі службовими особами ТОВ «Торговельний Дім Марічка» та іншими невстановленими на цей час цивільними особами й військовослужбовцями Збройних Сил України здійснюють збут незаконно виготовлених підакцизних товарів, використання яких створює загрозу для життя і здоров`я людей, а також викраденого військового майна – паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС «STANDARD».

Під час досудового розслідування, 14.05.2019 року проведено обшук транспортного засобу автомобілю-бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , в ході якого було виявлено та вилучено речі і документи: транспортний засіб автомобіль-бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 та 15 травня 2019 року, відповідно до постанови, його визнано речовим доказом.

На підставі викладеного прокурор дійшов висновку, що є достатньо підстав вважати, що майно вилучене під час вказаного обшуку має значення для подальшого досудового розслідування, та необхідне для подальшого детального огляду, призначення відповідних перевірок, судових експертиз та встановлення осіб, які мають відомості, що можуть бути використані в якості доказів, в зв`язку з чим просить суд накласти арешт на автомобіль - бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 .

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, суд зазначив, що вилучене майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, тому з метою забезпечення збереження речових доказів, майно повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, тому у слідчого судді було достатньо підстав для накладання арешту на це майно.

Слідчий суддя керувався тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказаний автомобіль міг бути використаний, як засіб чи знаряддя для вчинення кримінального правопорушення, зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні.

В ухвалі зазначено, що слідчим доведено правову підставу для арешту майна.

З ухвалою слідчого судді не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Чернобай С.С. та подав апеляційну скаргу, яка надійшла на адресу апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, в якій відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, не взяв до уваги низку важливих обставин у справі.

Вказує, що оскільки арешт накладався на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України з метою збереження доказів, слідчий суддя мав з`ясувати можливість використання майна як доказу.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що автомобіль-бензовоз ЗИЛ 5301 АО, зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте, ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не зазначено в якому саме кримінальному правопорушенні автомобіль ЗИЛ 5301 АО зберіг на собі сліди вчинення злочину та яким чином він міг використовуватися в даних кримінальних правопорушеннях як знаряддя вчинення злочину. А якщо автомобіль і містив сліди злочину, то вже було достатньо часу для їх фіксування. Відтак, на думку адвоката, не наведено достатніх доводів того, що даний автомобіль містить ознаки речових доказів, тому його арешт є незрозумілим та незаконним.

Зазначає, що власника майна не було повідомлено про розгляд справи про арешт майна і копія ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановления не була надіслана, що також є порушеннями діючого КПК України.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідно до вимог ст. 173 КПК України, слідчий суддя повинен відмовити у задоволенні клопотання, якщо не буде доведено наявність ризиків, що передбачені у ст. 170 КПК України, і в даному випадку, наявність ризиків не доведено, тому ухвала про арешт майна є необґрунтованою.

Вказує, що посилання прокурора на те, що арешт автомобіля необхідний для встановлення осіб, які мають відомості, що можуть бути використані в якості доказів є незрозумілим, оскільки адвокат вважає, що арешт автомобіля не може в будь-якому випадку сприяти встановленню вищенаведених осіб.

Крім того, адвокат Чернобай С.С. зазначає, що оскаржувану ухвалу судом постановлено за результатами судового засідання, яке відбулось без виклику особи, інтересів якої стосується зазначене рішення, а саме ОСОБА_1 , судом ухвала останньому не надсилалась, у зв`язку з чим апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та поновити його.

В судове засідання апеляційного суду сторони, які належним чином повідомлені про день,час та місце розгляду справи, не з`явились, прокурор та власник майна ОСОБА_1 подали заяви про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності. Прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Участь сторін в судовому засіданні не є обов`язковою, тому колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Разом з тим, частина третя вказаної статті передбачає, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання, за результатами якого винесено оскаржувану ухвалу, ані ОСОБА_1 , ані його представник ОСОБА_7 не викликались. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо направлення оскаржуваного рішення власнику майна. Також відсутня інформація з якого саме часу ОСОБА_1 обізнаний щодо існування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 17 травня 2019 року, а тому він підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Оскільки арештоване майно, а саме автомобіль - бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , вилучено (а.с. 15), однак того ж дня передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (а.с. 16), то суд на законних підставах розглянув клопотання про арешт майна лише за участі прокурора, без виклику власника майна або інших осіб.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді, відтвореного аудіо запису судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні підстави для накладення арешту на майно перевірялися слідчим суддею, при цьому, були з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Так, розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно дійшов до висновку, що майно, на яке накладається арешт, є речовим доказом по справі, може на собі зберігати сліди вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 204, ч.3 ст. 410 КК України, та обґрунтовано послався на наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки не застосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Такий висновок суду є законним і обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Краматорськ, під процесуальним керівництвом військової прокуратури об`єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019051110000014 від 09.02.2019р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 204, ч.3 ст. 410 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР (а.с.5-6).

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , спільно зі службовими особами ТОВ «Торговельний Дім Марічка» та іншими невстановленими на цей час цивільними особами й військовослужбовцями Збройних Сил України здійснюють збут незаконно виготовлених підакцизних товарів, використання яких створює загрозу для життя і здоров`я людей, а також викраденого військового майна – паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС «STANDARD».

Під час досудового розслідування шляхом контрольованої закупівлі на АЗС «STANDARD», розташованих за адресами: Луганська область, м. Кремінна, вул. Донецька, 282; Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 47; Луганська область, м. Кремінна, вул. Інтернаціональна, 176Б, відібрано зразки ПММ для порівняльного дослідження.

Згідно з висновком експерта Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України від 22.04.2019 № 142005701-0435 відібрані шляхом контрольованої закупівлі на АЗС «STANDARD» за вказаними адресами зразки автомобільного бензину А-95 та дизельного палива не відповідають вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови», ДСТУ 8696:2016 «Паливо альтернативне для бензинових двигунів», Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (а.с.18-27).

Відповідно до повідомлення Головного управління ДФС України від 17.04.2019р. організатори схеми збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, використання яких створює загрозу для життя і здоров`я людей, а також викраденого військового майна – паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС «STANDARD», а також фактичні власники (бенефіціари) вказаної мережі АЗС громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які мешкають у будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 а. у зазначеному повідомленні також вказано, що громадянин ОСОБА_1 у своїй протиправній діяльності користується автомобілем-бензовозом ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 (а.с.28-31).

Згідно з інформацією Територіального сервісного центру МВС України № 4442 від 28.02.2019р. №31/12/4442-196, власником автомобіля-бензовоза ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32)

З метою належного документування вказаної протиправної діяльності зазначених осіб, 14.05.2019 проведено обшук транспортного засобу автомобілю-бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 ,шасі № НОМЕР_2 , в ході якого було виявлено та вилучено речі і документи: транспортний засіб автомобіль-бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 .

В ході обшуку 14.05.2019 року вилучено автомобіль ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , про що свідчить протокол обшуку від 14.05.2019р. (а.с.6-9) та опис вилученого (а.с. 10), який того ж дня передано ОСОБА_1 (а.с. 16).

Постановою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу військової прокуратури об`єднаних сил Яровим С.О. від 15 травня 2019 року вищевказане майно визнано речовим доказом (а.с.7-8).

Вказані обставини свідчать про те, що власником майна дійсно є громадянин ОСОБА_1 , однак зазначений факт не спростовує того, що саме арештований автомобіль є основним безпосереднім об`єктом злочину у зазначеному кримінальному провадженні та реально може зберігати на собі сліди вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 204, ч.3 ст. 410 КК України.

Твердження апелянта ОСОБА_7 про те, що ані в клопотанні про арешт майна, ані в ухвалі слідчого судді не вказано в якому саме кримінальному провадженні автомобіль, власником якого є ОСОБА_1 , є речовим доказом, не відповідає дійсності, оскільки в клопотанні про арешт майна, до якого долучено низку доказів, а також з тексту оскаржуваної ухвали слідчого судді однозначно вбачається як номер кримінального провадження, так і обставини вчинення злочинів, які встановлені на теперішній час органами досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 2, ч.3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі викладеного, у зв`язку з тим, що арештований автомобіль в даному кримінальному проваджені визнано речовим доказам, є об`єктом кримінального правопорушення та може на собі зберігати сліди злочину або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна, обґрунтованою.

При цьому колегія суддів враховує положення частини 10 статті 170 КПК України, якою передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Презюмується, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем автомобіля. Разом з тим, автомобіль є тією річчю, яка може бути відчужена, розібрана по агрегатам, видозмінена, тощо.

Тобто існує дійсна необхідність накладення арешту на автомобіль з метою збереження його як речового доказу.

Однак, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1,11 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, псування, передачі майна.

Таким чином, арешт майна полягає в забороні права:1) відчуження; 2) розпорядження; 3) користування майном.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваної ухвали, слідчий суддя в ухвалі не зазначив виду забороненого права щодо арештованого майна, при цьому жодних мотивів можливого застосування заборони користування та розпорядження майном не навів.

Крім того, в матеріалах справи міститься розписка від 14.05.2019 року про отримання на відповідальне зберігання ОСОБА_1 автомобілю ЗИЛ 5301 НОМЕР_3 , д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 (а.с. 16).

За таких обставин, з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги на ухвали слідчого судді, передбачені ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати з постановленням нової ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 422 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання представника ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити.

Поновити представнику власника майна Чернобаю С.С. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2019 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2019 року, якою накладено арешт на майно – скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль-бензовоз ЗИЛ 5301 АО, д.р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , що фактично належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони права відчуження.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: