ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

02 липня 2019 року

м. Одеса

Справа № 916/271/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від позивача - адвокат Воробйов А.В.

від відповідача - адвокат Носенко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фірми „Давос” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019

по справі №916/271/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІМЕКСІМ ТРЕЙД”

до Фірми „Давос” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про повернення товару

ВСТАНОВИВ

У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Вімексім трейд” (далі – ТОВ “Вімексім трейд”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фірми “Давос” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Фірма “Давос” у формі ТОВ) в якому, з урахуванням заяви про уточнення предмету позову, просило зобов`язати Фірму “Давос” у формі ТОВ повернути ТОВ “Вімексім трейд” 281,49 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 до договору поставки від 14.12.2016 №ККЯ14/12-16-01ОД.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ “Вімексім трейд” зазначило, що у відповідача на зберіганні знаходиться 281,49 т. ячменю 3-го класу врожаю 2016 року, який був прийнятий останнім від позивача у відповідності до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 складеної відповідачем до договору поставки укладеного між сторонами. Позивач зазначив, що у грудні 2017 звернувся з листом до відповідача в якому просив відвантажити переданий на зберігання товар, однак відповідачем даний лист залишено без виконання, що й стало підставою звернення ТОВ “Вімексім трейд” із позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2018 у справі №916/271/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.08.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018 у справі №916/271/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 і рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018 у справі № 916/271/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2019 позов задоволено повністю, зобов`язано Фірму „Давос” у формі ТОВ повернути ТОВ „ВІМЕКСІМ ТРЕЙД” 281,49 т ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 р., переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 р.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що наявними матеріалами справи підтверджується факт набуття позивачем права власності на 281,49 т ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016р., вартістю 1 154 109,00 грн., який є предметом договору поставки № ККЯ 14/12-16-01Д від 14.12.2016р., та оплати з боку ТОВ “ВІМЕКСІМ ТРЕЙД” його вартості.

В той же час, відповідно до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016р., яка підписана директором Фірми „Давос” у формі ТОВ та скріплена печаткою даної юридичної особи, відповідач підтвердив прийняття ним від позивача на зберігання 281,49 т ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 р.

При цьому, за твердженням суду першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі спірного товару відповідачем перевізнику позивача, або будь-які інші докази вивезення вказаного товару із території Фірми „Давос” у формі ТОВ.

Наведене, на думку місцевого господарського суду, із урахуванням факту видачі відповідачем складської квитанції на зерно № 18 від 14.12.2016р. та положень ст. 937 ЦК України, підтверджує той факт, що спірне майно було передано відповідачу саме на зберігання.

Проте, як відзначає Господарський суд Одеської області, в порушення приписів ст.ст. 949, 953 ЦК України, Фірма „Давос” у формі ТОВ не здійснило повернення майна позивачу, в результаті чого, відповідний обов`язок відповідача як зберігача на теперішній час є невиконаним, а право позивача на отримання товару, переданого на зберігання, відповідно – порушеним.

Таким чином, із метою захисту прав позивача у визначений ним спосіб, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась Фірма “Давос” у формі ТОВ з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019 у справі №916/271/18 скасувати, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що не погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову у зв`язку з наступним.

Так посилаючись на лист Міністерства економіки України від 18.07.2011 р. №4201-26/1134 “Щодо введення в дію нової редакції Інкотермс-2010”, приписи ч. 1 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" та ч. ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України апелянт зазначає, що згідно п. 1.2 договору поставки №ККЯ 15/12-16-ОЮД від 15.12.2016 р., покупець - ТОВ “Вімексім трейд” вступає в фактичне володіння придбаним ним у ТОВ “Давос” товаром в момент підписання ним документа, що підтверджує отримання товару, оскільки, за умовами поставки EXW продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб.

За твердженням апелянта, в день укладення між сторонами договору постави була оформлена видаткова накладна відповідно до якої відповідачем було передано, а позивачем отримано 281,49 тн ячменю 3-го класу врожаю 2016 року, а позивачем здійснено оплату обумовленого договором товару.

Отже, на думку апелянта, враховуючи виконання сторонами умов договору поставки та положення ст.ст. 598, 599, 662, 664, 692, 712 ЦК України, зобов`язання за цим договором були припинені і день його підписання у зв`язку із повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Даний висновок, за переконанням апелянта, узгоджується з положеннями п. 1.2 договору поставки, відповідно до якого сторонами було чітко визначено умови поставки товару з посиланням на міжнародні правила тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2010, а саме визначено базис поставки EXW, тобто продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, з моменту коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві, у даному випадку це зерновий комплекс на території портопункту Кілія, розташований по вул. Желєзнякова, 4 у м. Кілія Одеської області.

При цьому, апелянт зазначає, що продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

З огляду на викладене, на думку апелянта, починаючи з 15.12.2016 р., тобто після оформлення за підписами та печатками сторін видаткової накладної від 14.12.2016 р., відповідач не відповідає за переданий ним товар.

Щодо тверджень позивача про прийняття відповідачем на зберігання на підставі договору поставки товару, що підтверджується складською квитанцією на зерно №18 від 14.12.2016 р. скаржник зазначає наступне.

Так посилаючись на приписи ст. 957 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", постанову Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 №510 "Про затвердження Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна" скаржник зазначає, що складська квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 р., фактично складена лише на підтвердження наявності товару у продавця та у відповідності до умов п. 5.4 договору поставки за своєю формою та змістом не відповідає вимогам типових форм документів, якими оформлюються відповідні правовідносин саме із зберігання майна.

Крім того, я стверджує апелянт, попри технічну можливість, відповідач не є спеціальним суб`єктом, який надає відповідні платні послуги необмеженому колу осіб за публічними договорами складського зберігання зерна або зберігання на товарному складі. В свою чергу, додані ТОВ “Вімексім трейд” до позовної заяви акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), за твердженням апелянта, не містять посилань сторін саме на складську квитанцію на зерно №18 від 14.12.2016 р., як договір зберігання, а тому, на думку апелянта, не можуть бути доказами оплати одержаних послуг із зберігання саме за вказаною складською розпискою.

Апелянт також зазначає що за змістом положень ч. 2 ст.938 ЦК України виходить з того, що у разі, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Таким чином, на думку апелянта, навіть якщо складську квитанцію на зерно №18 від 14.12.2017 р. вважати договором зберігання, вимога позивача про відвантаження товару, повинна мати відповідне посилання на виконання конкретного зобов`язання. Натомість, із змісту листа ТОВ “Вімексім трейд” від 08.12.2017 р., на який товариство посилається у позові, вбачається вимога позивача організувати відвантаження ячменю 3-го класу, що знаходиться у відповідача на зберіганні згідно договору 23/16 від 23.10.2016 р., на автотранспорт у кількості 754,016 т, тобто зазначена вимога не містить будь-якого правового зв`язку з складською квитанцією на зерно №18 від 14.12.2017 р.

Апелянт також стверджує, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки твердженням відповідача стосовно того, що в рамках провадження у справі №924/270/18 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що відповідач по договору транспортно-експедиторського обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016 р. для позивача було завантажено на теплохід «Порада» насипом ячмінь врожаю 2016 року у кількості 1610,167 м.т., в тому числі й по договору поставки №ККЯ 15/12-16-ОЮД від 15.12.2016 р.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що у зв`язку із наданням відповідачем послуг із транспортно-експедиторського обслуговування товару (завантаження його на теплохід) по договору поставки, виключається можливість протиправного утримання такого товару відповідачем.

З приводу розподілу судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні судових витрат, апелянт посилаючись на приписи ст. 129 ГПК України зазначає, що судом апеляційної та касаційної інстанції у даній справі питання про розполяж судових витрат уже було вирішено, а Господарський суд Одеської області не наділений правом стягнення судового збору за подання апеляційної скарги (у задоволенні якої було відмовлено) та касаційної скарги (питання про розподіл судових витрат за подання якої судом було вирішено).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/271/18 за апеляційною скаргою Фірми „Давос” у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 призначено справу до розгляду на 11.06.2019.

28.05.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ “Вімексім трейд” в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В своїх запереченнях позивач зазначає, що ознайомившись з викладеними доводами апелянта, позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на той факт, що апеляційна скарга не містить фактів, які б не були перевірені або не враховані судом першої інстанції при розгляді справи та мали б юридичне значення для винесення судового акту по суті, впливало б на обґрунтованість та законність судового акта, чи спростовували висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим, позивач вважає, що доводи апелянта є неспроможними та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що предметом позовних вимог є повернення майна, яке належить на праві власності позивачу та прийнятого апелянтом на зберігання. Право власності на товар не визнається сторонами по справі, а відтак, не потребує доведенню.

Позивач зазначає, що посилання у позові на правовідносини, що склались за договором поставки від 14.12.2016 № ККЯ 14/12-16-01Д, направлені виключно на підтвердження факту придбання ячменю, який в подальшому був переданий відповідачу на зберігання за спірною складською квитанцією.

У той же час, відповідно до складської квитанції на зерно № 18 від 14.12.2016, яка підписана директором ТОВ «Давос» та скріплена печаткою відповідача, останній підтвердив прийняття ним від позивача на зберігання 281,49 т ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 р.

За твердженням позивача, відповідач не заперечує видачу цієї квитанції позивачу. При цьому всі доводи скаржника з приводу зазначеного документа стосуються виключно підстав його видачі. Так, відповідач стверджує, що це один з документів, який лише підтверджує виконання ним умов договору поставки та не покладає на нього жодних інших зобов`язань з приводу зберігання спірного товару, придбаного позивачем. Проте, як відзначає позивач, матеріали справи не містять документів, які підтверджують, що відповідач видав (відвантажив) спірне зерно позивачу чи будь-якій іншій третій особі. Відповідачем не надано доказів вивезення позивачем з території відповідача спірного зерна. Надання відповідачем послуг із зберігання зерна позивача підтверджується доданими до справи копіями підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На думку позивача, апелянт безпідставно вказує, що позивач в обґрунтування підстав для подання позовної заяви вказував на відсутність факту передачі між сторонами спірного майна, оскільки позивач не заперечує проти того факту, що поставка ячменю за договору поставки відбулась, що підтверджується наявними матеріалами справи.

За твердженням позивача, складські квитанції, договори поставки, акти приймання-передачі наданих послуг та інші докази, свідчать про систематичність правовідносин, які склались між апелянтом та позивачем, які слід розглядати в комплексі, оскільки сторони об`єднали правовідносини із зберігання майна позивача, придбаного за різними договорами поставки, які були укладені між апелянтом та позивачем, єдиним договором зберігання на підставі якого апелянт приймав та надавав послуги із зберігання майна позивача, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та складські квитанції.

Також позивач відзначає, що апелянт уникає надання пояснень про систематичність надання послуг зі зберігання ячменю, а також не спростовує доказами той факт, що спірне майно прийняте за іншими договорами зберігання. Окрім того, апелянтом не були надані докази вивезення позивачем з території складу апелянта спірного майна.

Позивач також стверджує, що склад апелянта, на якому зберігається спірно майно не сертифікований. А відтак, до спірних правовідносин не застосовуються норми Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та Постанова КМ України "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно" від 11 квітня 2003 р. №510, тобто спірні правовідносини регулюється виключно нормами ЦК України.

Щодо посилання відповідача на судове рішення по справі №924/270/18 позивач зазначає, що предмет та підстави позову по справі №916/271/18 та по справі N9924/270/18 є різними. Так, по справі №916/271/18 підставою позовних вимог є неповернення відповідачем прийнятого на зберігання майна позивача, а відтак, вимоги є віндикаційні за своєю правовою природою. У той же час, предметом позовних вимог по справі №924/270/18 є стягнення заборгованості з виконання договору про надання послуг. Ані підстави, ані вимоги позовів юридично не пов`язані між собою.

Також, матеріали справи №916/271/18 не містять доказів повернення відповідачем майна позивачем.

Як стверджує позивач, протягом розгляду справи №916/271/18 відповідач не заявляв про обставини, які досліджувались по справи №924/270/18. А відтак, не довів той факт, що ним з поважної причини не могло бути подано суду першої інстанції відповідні докази та заяву, як того вимагають положення ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання в судовому рішенні по справі №924/270/18 на договір поставки №ККЯ 14/12-16-010Д від 14.12.2016 р., на переконання позивача, не доводить факт надання відповідачем послуг, оскільки це юридично самостійні правочини, які не містять юридичного зв`язку.

Судом по справі №924/270/18, як стверджує позивач, не досліджувався та не встановлювався факт укладання між позивачем та відповідачем договору зберігання, якій досліджується судом по справі №916/271/18.

У судовому засіданні від 11.06.2019 оголошено перерву до 02.07.2019.

У судовому засіданні від 02.07.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скарго, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фірми “Давос” у формі ТОВ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2016 між ТОВ "Вімексім трейд" (покупець) та Фірмою "Давос" у формі ТОВ (постачальник) укладено договір поставки №ККЯ 14/12-16-01Д у відповідності до п.1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві ячмінь 3-го класу врожаю 2016 року (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар в сплатити за нього передбачену договором грошову суму. Товар поставляється на умовах ЕХW-Франко-склад (в редакції Інкотермс 2010) за адресою: Зерновий комплекс фірми «Давос» на території портопункту Кілія, Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (зерновий склад).

У відповідності до п. 2.1. постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар у кількості, що в заліковій вазі складає 281,49 тон.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору ціна товару за 1 тонну складає 4100 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 683 грн. 34 коп. Сума договору становить вартість фактично поставленої постачальником та оплаченої покупцем товару.

Пунктами 4.1.1., 4.2.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити та передати товар перевізнику покупця, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар в розмірі, в порядку та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.3. договору товар постачається у повному обсязі в термін до 31 березня 2017 року включено. Обов`язок постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту оформлення складської квитанції зернового складу на ім`я покупця. Датою поставки товару є дата оформлення вищевказаної складської квитанції зернового складу. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару.

Пунктом 5.4. договору визначено, що постачання товару підтверджується наступними документами: а) видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця з підписами представника покупця про отримання товару; б) складською квитанцією зернового складу, що зареєстрована в ДП «Держреєстри України» та оформлена на ім`я покупця; в) податковою накладною, що заповнена та зареєстрована відповідно до чинного законодавства України; г) рахунком-фактурою постачальника з точним зазначенням кількості, ціни продукції з ПДВ, всього до сплати; д) товарно-транспортною накладною, що свідчить про прийняття товару до перевезення, якщо товар вивозиться з підприємства продавця.

Оплата за цим договором проводиться шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку-фактури на оплату товару від постачальника (п.6.1. договору). Товар по кількості та якості приймається в момент поставки товару (п.7.1. договору).

У відповідності до п. 11.2. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Із матеріалів справи також вбачається, що 23.09.2016 між фірмою "ДАВОС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ("виконавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ ТРЕЙД" ("замовник") укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЭО (далі - договір №23/16 ТЭО від 23.12.2016), відповідно до якого замовник доручає виконавцю виконання робіт з перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування в портопункті Кілія вантажу - ячмінь фуражний, пшениця, кукурудза в кількості 20000,00 тонн +/-10%.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору остаточна вага вантажу, відвантаженого на судно, визначається по закінченню відвантаження його на судно замовника в порту згідно з даними коносаментів.

Перевалка вантажу в портопункті Кілія відбувається за схемою "баржа-морське судно" за допомогою двох плавкранів (пункт 1.3 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016 виконавець зобов`язаний: здійснювати прийом, переважування вантажу, що надходить автотранспортом до його завантаження на баржі, складування на баржах, придатних для накопичення вантажу, перевантаження вантажу з барж на судно замовника плавкранами, а також документальний облік прийнятого портами вантажу відповідно до вимог чинного законодавства; забезпечити умови зберігання вантажу в порту, а також необхідний комплекс заходів по попередженню псування вантажу під час складування на баржах, а також навантаження на судно за рахунок замовника тощо.

У пунктах 3.1, 3.2 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016 замовник зобов`язався за 4 робочі дні до заходу судна в порт Кілія надати виконавцю детальну інструкцію для оформлення доручення на завантаження судна. Інструкція повинна містити умови оформлення коносамента, перелік сертифікатів та умови їх оформлення; надавати виконавцю інформацію про якість прийнятого в порту вантажу.

Вартість послуг та порядок проведення взаєморозрахунків сторонами узгоджений у розділі 4 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016.

Згідно з пунктами 4.1, 4.3, 4.4 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016 комплексна ставка виконавця за транспортно-експедиторське обслуговування однієї тонни вантажу встановлюється у розмірі 155,52 грн. за 1 тонну, що складає за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2016 6 доларів США за 1 тонну. Ставка, зазначена у даному договорі, не є фіксованою у гривнях і підлягає коригуванню в залежності від зміни офіційного курсу НБУ на день виконання робіт і фіксується сторонами на дату відповідного коносаменту. В комплексну ставку включено експедирування і подвійна перевалка вантажу по варіанту: "Автомобілі - баржа-судно". В ставку включено: 1) подача барж в порту; 2) накопичення вантажу на баржах; 3) навантаження вантажу на морське судно з барж з застосуванням плавкранів; 4) оформлення коносаментів і наступних сертифікатів: фітосанітарний сертифікат і доповнення до нього; сертифікат радіоактивності; екологічна декларація (у випадку необхідності); сертифікат походження, виданий Торгово-Промисловою палатою; сертифікат безпеки вантажу по ІМО; 5) винагорода виконавця за транспортно-експедиторське обслуговування. Вартість зберігання в ставку не включається і оплачується замовником окремо на підставі тарифів, узгоджених сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. Оплата провадиться замовником відповідно до виставленого рахунку в розмірі 100% комплексної ставки протягом 3-х робочих днів після дати підписання відповідного коносамента за умови надання виконавцем повного комплекту оригіналів документів відповідно до пунктів 2.3 та 4.1; виконавець надає замовнику оригінали податкових накладних і актів виконаних робіт протягом 3-х робочих днів після оплати відповідних рахунків виконавця.

Вказаний договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.07.2017, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 9.1 договору №23/16 ТЭО від 23.12.2016).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи видаткової накладної від 14.12.2016 №РН-0000069 Фірмою "Давос" у формі ТОВ було поставлено, а ТОВ "Вімексім трейд" отримано товар за договором поставки №ККЯ 14/12-16-01Д від 14.12.2016 р., а саме ячмінь 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 р. у кількості 281,49 т., загальною вартістю 1154109 грн. з ПДВ. Дана видаткова накладна мітиться підписи та печатки сторін (т.1, а.с. 19).

Згідно з платіжним дорученням №350 від 14.12.2016 (т.1, а.с. 20) ТОВ "Вімексім трейд" було перераховано на користь Фірми "Давос" у формі ТОВ 1154109 грн. в якості оплати за ячмінь 3 класу згідно рахунку СФ-0000061 від 14.12.2016 р. та договору №ККЯ 14/12-16-01Д від 14.12.2016 р.

Також у матеріалах справи (т.1, а.с. 21) міститься податкова накладна щодо поставки Фірмою "Давос" у формі ТОВ на користь ТОВ "Вімексім трейд" ячменю 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 р. у кількості 281,49 т. за ціною 3416,67 грн. за одиницю товару, загальною вартістю 961757,50 грн. без ПДВ.

У відповідності до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 (т.1, а.с. 23) Зерновий комплекс Фірми «Давос», який розташований на території портопункту Кілія за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 прийняв на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підстав договору поставки від 14.12.2016 №ККЯ 14/12-16-01Д ячмінь 3-го класу, врожаю 2016 р., вагою 281,49 т. Зерновий комплекс фірми «Давос» зобов`язується зберігати зерно у строк до 01.05.2016. Видати ТОВ "Вімексім трейд" в кількості 281,49 тон.

Звертаючись із позовом до суду першої інтенції ТОВ "Вімексім трейд" зазначило, що на підставі вищевказаної складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 у відповідача на зберіганні знаходиться 281,49 т. ячменю 3-го класу, врожаю 2016 р.

08.12.2017 ТОВ "Вімексім трейд" звернулось до Фірми "Давос" у формі ТОВ з листом Вих.№12/15 (т.1, а.с. 55) в якому просило організувати відвантаження належного ТОВ "Вімексім трейд" ячменю 3-го класу, яке знаходиться на зберіганні у Фірми "Давос" у формі ТОВ згідно договору №23/16 від 23.09.2016 на автомобільний транспорт у кількості 754,016 т. з порту Кілія, підтвердити дату можливого відвантаження, норми погрузки на автотранспорт. Запланована дата подачі транспорту з 14.12.2017.

Даний лист, за твердженням позивача, залишено Фірмою "Давос" у формі ТОВ без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТОВ "Вімексім трейд" із позовом до суду, про зобов`язання Фірми "Давос" у формі ТОВ повернути ТОВ "Вімексім трейд" 281,49 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 до договору поставки від 14.12.2016 №ККЯ 14/12-16-01Д.

Судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ "Вімексім трейд" визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що Фірмою "Давос" у формі ТОВ було поставлено, а ТОВ "Вімексім трейд" прийнято та оплачено товар, а саме 281,49 т. ячменю 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 р. загальною вартістю 1154109 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000069 від 14.12.2016 та платіжними дорученням №350 від 14.12.2016.

Разом з цим, у відповідності до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016 (т.1, а.с. 23) Зерновий комплекс Фірми «Давос», який розташований на території портопункту Кілія за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 прийняв на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підстав договору поставки від 14.12.2016 №ККЯ 14/12-16-01Д ячмінь 3-го класу, врожаю 2016 р., вагою 281,49 т. Зерновий комплекс фірми «Давос» зобов`язується зберігати зерно у строк до 01.05.2016. Видати ТОВ "Вімексім трейд" в кількості 281,49 тон. Дана складська квитанція на зерно №18 містить підпис керівника Фірми «Давос» у формі ТОВ та печатку товариства.

У відповідності до частин 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Отже, за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 936 ЦК України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання, тобто належить до категорії реальних договорів.

Згідно зі ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Отже, за змістом ч.1 ст. 937 ЦК України, за відсутності оформлення домовленості сторін у єдиному документі вимога щодо письмової форми договору вважається дотриманою у разі наявності підписаного зберігачем документа, що підтверджує прийняття речі на зберігання.

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що наявна складська квитанція на зерно №18 від 14.12.2016 підтверджує прийняття Фірмою «Давос» у формі ТОВ на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підставі договору поставки від 14.12.2016 №ККЯ 14/12-16-01Д ячміню 3-го класу, врожаю 2016 р., вагою 281,49 т. Дана складська квитанція складана зберігачем, містить підпис керівника Фірми «Давос» у формі ТОВ та печатку товариства.

Колегія суддів відзначає, що у складській квитанції на зерно від 14.12.2016 №18 міститься описка щодо строків зберігання зерна, оскільки визначена дата (01.05.2016) передує даті складання самої квитанції.

Отже, з урахуванням приписів ст. 938 ЦК України Фірма «Давос» у формі ТОВ, як зберігач товару, зобов`язана зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Так у матеріалах справи міститься лист ТОВ "Вімексім трейд" від 08.12.2017 р.№12/15 в якому товариство просить відповідача організувати відвантаження належного йому ячменю 3-го класу, який знаходиться на зберіганні Фірма «Давос» у формі ТОВ згідно договору №23/16 від 23.09.2016 на автомобільний транспорт у кількості 754,016 т. з порту Кілія. Підтвердити: дату можливого відвантаження, норми завантаження на автотранспорт. Запланована дата подачі автотранспорту з 14.12.2017 р.

Даний лист було отримано Фірмою «Давос» у формі ТОВ 11.12.2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи експрес-накладною №10027840418 (т.1, а.с. 55).

Разом з цим як на час звернення ТОВ "Вімексім трейд" із позовом до суду першої інстанції, так й до теперішнього часу відповідачем не повернуто Фірмі «Давос» у формі ТОВ належне останній майно, а саме ячмінь 3-го класу у кількості 281,49 т. придбаний позивачем за договором поставки від 14.12.2016 №ККЯ 14/12-16-01Д та переданий на зберігання відповідачеві.

Судова колегія не приймає до уваги заперечення скаржника щодо відсутності посилань у вищевказаному листі від 08.12.2017 р.№12/15 на складську квитанцію №18 від 14.12.2016, оскільки вказаний лист містить загальну вагу придбаного у відповідача ячменю за договором поставки №ККЯ 14/12-16-01Д та за договором поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д, яке було передано відповідачеві на зберігання за складськими квитанціями №18 від 14.12.2016 та №19 від 16.12.2016.

Колегія суддів також відзначає, що наявні матеріали справи не містять доказів вивезення позивачем з території відповідача на якій зберігається спірне майно, ячменю 3-го класу у кількості 281,49 т.

Так, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. (ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Проте наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що переданий на зберігання Фірмі «Давос» у формі ТОВ ячмінь 3-го класу у кількості 281,49 т. був відвантажений позивачем та відсутній на збереженні у відповідача.

Отже, на зберіганні у відповідача залишилось 281,49 тони ячменю 3-го класу, що належить позивачеві та мають бути повернуті останньому на підставі вищенаведених приписів чинного законодавства.

Наведене спростовує твердження апелянта з приводу того, що зобов`язання між сторонами були припинені в день підписання договору, у зв`язку із повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

При цьому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що означена складська квитанція №18 від 14.12.2016 р. була складена на виконання умов договору постави та підтверджує лише наявність самого товару у постачальника та підтверджує поставку товару, з наступних підстав.

Так, п. 5.4. договору визначено, що постачання товару підтверджується наступними документами: а) видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця з підписами представника покупця про отримання товару; б) складською квитанцією зернового складу, що зареєстрована в ДП «Держреєстри України» та оформлена на ім`я покупця; в) податковою накладною, що заповнена та зареєстрована відповідно до чинного законодавства України; г) рахунком-фактурою постачальника з точним зазначенням кількості, ціни продукції з ПДВ, всього до сплати; д) товарно-транспортною накладною, що свідчить про прийняття товару до перевезення, якщо товар вивозиться з підприємства продавця.

Таким чином за умови укладеного між сторонами договору, складська квитанція, що підтверджує поставку товару повинна бути зареєстрована в ДП «Держреєстри України» та оформлена на ім`я покупця. Разом з цим, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що складська квитанція №18 від 14.12.2016 р. за якою відповідачем прийнято товар на зберігання, зареєстрована ДП «Держреєстри України» та оформлена остання саме відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія також відзначає, що Господарським судом Одеської області розглядалась справа №916/270/18 між тими ж сторонами та за аналогічним предметом позову, за результатами розгляду якої позов задоволено, зобов`язано Фірму "Давос" у формі ТОВ повернути ТОВ "Вімексім трейд" 472 тонни ячменю 3-го класу.

Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та постановою Верховного Суду від 05.12.2018.

При цьому у своїх висновках Верховний Суд зазначив, що надавши оцінку наявній у справі складській квитанції на зерно №19 від 16.12.2016, суди дійшли висновку, що вона підтверджує прийняття відповідачем на зберігання від ТОВ "Вімексім трейд" на підставі договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д спірного зерна. Проаналізувавши зміст ухвалених у справі судових рішень, суд касаційної інстанції констатував, що зазначений висновок є належним чином мотивований судами та здійснений з посиланням на оцінку інших документів, що є у справі. Зважаючи на невиконання відповідачем вимог позивача про видачу придбаного ним зерна, є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Вімексім трейд" про зобов`язання відповідача повернути зерно, передане на підставі складської квитанції на зерно.

З приводу тверджень апелянта, що в рамках провадження у справі №924/270/18 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що відповідачем по договору транспортно-експедиторського обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016 р. для позивача було завантажено на теплохід «Порада» насипом ячмінь врожаю 2016 року у кількості 1610,167 м.т., в тому числі й по договору поставки №ККЯ 15/12-16-ОЮД від 15.12.2016 р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2018, залишеному без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та постановою Верховного Суду від 11.04.2019 по справі №924/270/18, судом першої інстанції досліджувались обставини щодо належного виконання сторонами умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування.

Судам першої та апеляційної інстанцій у рішеннях по справі №924/270/18 зазначено, що між ТОВ «Вімексім трейд» (Покупець) та фірмою "Давос" у формі ТОВ (Постачальник) укладено договори поставки №ККЯ30/09-16-01Д від 30.09.2016р., №ККЯ03/10-16-01Д від 03.10.2016р., №ККЯ05/10-16-01Д від 05.10.2016р., №ККЯ19/10-16-01Д від 19.10.2016р., №ККЯ25/10-16-01Д від 25.10.2016р., №ККЯ13/12-16-01Д від 13.12.2016р., №ККЯ14/12-16-01Д від 14.12.2016р., №ККЯ15/12-16-01Д від 15.12.2016р., відповідно до яких Постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки Покупцеві ячмінь 3-го класу врожаю 2016 року, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього передбачену Договором грошову суму. Товар поставляється на умовах EXW - Франко-склад (в редакції Інкотермс 2010) за адресою: Зерновий комплекс фірми "Давос" на території портопункту Кілія, Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова 4, надалі іменується як "Зерновий склад". Товар поставляється насипом. Остаточні вага та якість Продукції визначаються згідно складським квитанціям, виданим зерновим складом.

Позивачем поставлено, а відповідачем - отримано ячмінь 3 класу у кількості 1.764,78 тон, а саме: за договором поставки №ККЯ30/09-16-01Д від 30.09.2016р. - 124,360 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000035 від 30.09.2016р.; за договором поставки №ККЯ03/10-16-01Д від 03.10.2016р. - 200,500 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000036 від 03.10.2016р.; за договором поставки №ККЯ 05/10-16-01Д від 05.10.2016р. - 118,300 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000037 від 05.10.2016р.; за договором поставки №ККЯ19/10-16-01Д від 19.10.2016р. - 940,383 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000038 від 19.10.2016р.; за договором поставки №ККЯ25/10-16-01Д від 25.10.2016р. - 24,350 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000041 від 25.10.2016р.; за договором поставки №ККЯ13/12-16-01Д від 13.12.2016р. - 74,800 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000068 від 14.12.2016р.; за договором поставки №ККЯ14/12-16-01Д від 14.12.2016р. - 281,490 тон ячменю, згідно видаткової накладної №РН-0000069 від 14.12.2016р., за договором поставки №ККЯ15/12-16-01Д від 15.12.2016р. - 600 тон ячменю, згідно видаткової накладної № РН-0000070 від 16.12.2016р.

Зі змісту перекладу коносаменту №1 від 03.03.2017р. (бюро перекладів «Тріс» від 02.04.2018р.) вбачається, що ТОВ «Вімексім Трейд» у порту завантаження - Кілія (Україна) було відвантажено на торгове судно Порада насипом фуражний ячмінь (врожаю 2016 року) у кількості 1.610,167 м.т. (вага нетто) порт розвантаження Фамагуста, Кіпр.

Із електронної декларації UA500540/2017/000006 ТОВ "Вімексім Трейд" (Відправник) було відправлено товар (ячмінь українського походження, врожаю 2016р.) у кількості 1,610,167 м.т. до CINAR HUBUBAT DIS TICARET LIMITED, Туреччина.

Між тим, колегія суддів відзначає, що зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №924/270/18 вбачається, що судами не досліджувалось питання належного виконання відповідачем зобов`язань за договором зберігання, а тому є неприйнятними посилання відповідача на судові рішення у справі №924/270/18, оскільки вказаними рішеннями обставини виконання (належного виконання) відповідачем зобов`язань за договором зберігання за складською квитанцією на зерно №19 від 16.12.2016 не були предметом дослідження та відповідно не встановлювались.

У судових рішеннях по справі №924/270/18 відсутні будь-які посилання на те, що ТОВ "Вімексім Трейд" надавало відповідачеві доручення на відвантаження товару, а саме 281,49 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого відповідачеві на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №18 від 14.12.2016, на торгове судно «Порада» у відповідності до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016.

Не надано таких доказів й відповідачем під час розгляду справи №916/271/18.

Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апелянтом не наведено.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019 р. у справі №916/271/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019 р. у справі №916/271/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2019 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.