П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/5292/18

Категорія: 10.3Головуючий в 1 інстанції: Харченко А.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 26.02.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ООВК), (правонаступник Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

-визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії Одеського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, оформлене протоколом №4 від 29 травня 2018 року, в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій полковника ОСОБА_1 ;

- зобов`язання комісію ООВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій полковнику ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги,позивач вказував, що надані ОСОБА_1 документи містять відомості про його участь на о. Куба у складі військової частини (далі в/ч) № НОМЕР_1 у військово-стратегічній операції "Анадир" у період Карибської кризи. Також, острів Куба входить до переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії у період з липня 1962 року по листопад 1963 року, а відтак, рішення щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій, оформлене протоколом засідання комісії ООВК з розгляду питань пов`язаних із встановленням статусу учасника бойових дій №4 від 29 травня 2018 року, є протиправним, та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що архівна довідка Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 02 квітня 2018року №5/П- 27761 не містить у своєму складі відомостей щодо участі 270 багатопрофільного польового рухомого шпиталю (в/ч №48359) чи особистої участі ОСОБА_1 у бойових діях, чи їх забезпечення у зазначений період. Крім того, на думку відповідача, перебування у відрядженні в державі, у якій в цей період велися бойові дії, за відсутністю документального підтвердження участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів), не дає підстав для визнання такої особи учасником бойових дій

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського ОТЦ про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №4 від 29 травня 2018 року в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій, зобов`язання прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій полковнику ОСОБА_1 , задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення комісії ООВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, оформлене протоколом №4 від 29 травня 2018 року, в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язано Одеський ОТЦ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо визнання учасником бойових дій, з урахуванням окреслених у даному Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

В апеляційній скарзі Одеського ОТЦ ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-Одеський ОТЦ у даний час не має передбачених законодавством повноважень зі створення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій або проведення безпосереднього розгляду заяв про визнання осіб учасниками бойових дій;

-надана ОСОБА_1 архівна довідка Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 02 квітня 2018 року №5/П-27761 не містить у своєму складі відомостей щодо участі 270 багатопрофільного польового рухомого шпиталю (військової частини НОМЕР_1 ) чи особисто участі ОСОБА_1 у бойових діях чи в їх забезпеченні у зазначений період.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеського ОТЦ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Посвідчення серії НОМЕР_2 від 28 вересня 2001року.

Також, ОСОБА_1 є ветераном військової служби, про що свідчить наявна у справі належним чином засвідчена копія Посвідчення серії НОМЕР_3 від 02 березня 2018року.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 на військовій службі займав посаду старшого ординатора хірургічного відділення в/ч № НОМЕР_1 (270-й багатопрофільний польовий рухомий госпіталь, який перейменовано в 104 багатопрофільний подвижний госпіталь).

З урахуванням Наказу №104 багатопрофільного польового рухомого госпіталю №56 від 26 жовтня 1962року ОСОБА_1 у період з 13 вересня 1962року по 20 вересня 1963року знаходився в урядовому відрядженні за кордоном.

Згідно архівної довідки, виданої Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації від 02 квітня 2018року №5/П-2776 ОСОБА_1 проходив службу у складі військової частини № НОМЕР_1 у військовому званні лейтенант медичної служби на посаді старшого ординатора хірургічного відділення, перебуваючи у складі Радянських військ. Відповідно до даних архівної довідки, у період з 10 вересня 1962року по 30 жовтня 1963року в/ч № НОМЕР_1 приймала участь у військово-стратегічній операції "Анадир" в період Карибської кризи.

З метою підтвердження своєї безпосередньої участі в бойовому завданні, що полягало у забезпеченні бойової діяльності військ, позивачем - ОСОБА_1 до матеріалів справи також додано грамоту воїну-інтернаціоналісту за мужність і військову доблесть, проявлену під час виконання інтернаціонального обов`язку.

Так, полковник медичної служби у відставці, ветеран військової служби, пенсіонер МО, інвалід війни ІІ групи ОСОБА_1 звернувся до комісії ООВК із заявою щодо визнання його учасником бойових дій.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо визнання його учасником бойових дій, комісією ООВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій прийнято рішення щодо відмови полковнику ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій, котре викладено в Протоколі засідання комісії ООВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 29 травня 2018 року №4.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані ОСОБА_1 на розгляд Комісії Одеського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, документи містять відомості про участь позивача на о. Куба у складі військової частини № НОМЕР_1 у військово-стратегічній операції "Анадир" у період "Карибської кризи", о. Куба входить до переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців у період з липня 1962 року по листопад 1963 року, а тому рішення комісії ООВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, оформлене протоколом №4 від 29 травня 2018 року в частині щодо відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, є неправомірним, та відповідно підлягає скасуванню.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території.

Відповідно до вказаного Переліку о. Куба віднесений до держав, на території яких в період з липня 1962 року по листопад 1963 року проходили бойові дії.

Відповідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території острова Куба у зазначений вище період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року №16 "Про застосування п.2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).

Відповідно пп.1 п.1 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року №200 затверджено (далі Положення) Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_4 , військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Відповідно п.9 Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Відповідно до п.11 вказаного Положення комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Підставою для надання статусу учасника бойових дій є такі документи: 1) для військовослужбовців, які були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки: витяг із наказу (по особовому складу) Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача виду Збройних Сил України відповідно про призначення на посаду в частину, яка перебуває в складі національного контингенту; витяг із відповідного розділу особової справи військовослужбовця про проходження військової служби в складі національного контингенту чи персоналу; довідка про проходження військової служби в складі національного контингенту чи персоналу; 2) для військовослужбовців, які перебували у відрядженні в державах, де в той час велися бойові дії: рішення Міністра оборони України або начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про відрядження; витяг із наказу (по стройовій частині) відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження; копії посвідчень про відрядження з відповідними відмітками про вибуття та прибуття.

Згідно з п. 12 Положення за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.

Враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства судова колегія доходить висновку, що обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ на території о. Куба, зазначений в постанові Кабінету Міністрів України період.

Аналогічна правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 20 травня 2014 року у справі №21-94а14 та у постанові від 22 січня 2019 року у справі №822/3413/17.

Так відповідно до матеріалів справи, а саме архівної довідки, виданої Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації від 02 квітня 2018 року №5/П-2776 ОСОБА_1 проходив службу у складі військової частини № НОМЕР_1 у військовому званні лейтенант медичної служби на посаді старшого ординатора хірургічного відділення, перебуваючи у складі Радянських військ. Відповідно до даних архівної довідки, у період з 10 вересня 1962 року по 30 листопада 1963 року військова частина № НОМЕР_1 приймала участь у військово-стратегічній операції "Анадир" в період Карибської кризи.

Таким чином, факт проходження позивачем військової служби на о. Куба в період ведення там бойових дій є встановленим, однак докази безпосередньої участі позивача в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території о. Куба у вказаний період відсутні, а наявні в матеріалах справи довідки таких відомостей не містять, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є необґрунтованим.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим довід апелянта про відсутність у відповідача повноважень зі створення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій або проведення безпосереднього розгляду заяв про визнання осіб учасниками бойових дій. Так, пп.1 п.1 Положення передбачено, що Комісії створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_4 , військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах, однак на теперішній час законодавством України не передбачено самостійного розгляду ОТЦ питання щодо визнання особи учасником бойових дій

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 липня 2019 року.

Головуючий: Бітов А.І.Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук`янчук О.В.