ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/3477/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Ніколайчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року № 0000014120, №0000024120, № 0000034120,

за участю:

представник позивача: Кулик Д.А.,

представник позивача: Пилипенко Г.О.,

представника відповідача: Корнейчук О.Л.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Нафтогазвидобування» з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників ( правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року № 0000014120, № 0000024120, №0000034120.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ», ТОВ «СВС ГРУП» мали реальний характер - роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем, що підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Крім того, зауважує, що штрафні санкції за неподання первинних документів були застосовані відповідачем безпідставно, оскільки наявні у платника документи були надані податковому органу, можливість надати решту документів була відсутня у зв`язку з тим, що оригінали таких документів були вилучені правоохоронними органами, про що платник повідомив податковий орган.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року та Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» задоволено.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 03.11.2015 року заяву Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників задоволено частково, ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду України обгрунтована наступним.

На підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством валових витрат та податкового кредиту управління ДФС вказало, що позивач не надав первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій за угодами, укладеними з ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» і ТОВ «СВС ГРУП».

На підтвердження того, що документи, надані позивачем до суду після проведення перевірки, не є достатніми і такими, що підтверджують реальність господарських операцій за укладеними угодами, відповідач надав пояснення посадових осіб контрагентів, які заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

Відповідач також надав документи, які спростовують посилання позивача на вилучення первинних документів слідчими органами.

Задовольняючи позов і визнаючи право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, суди некритично віднеслися до оцінки наданих доказів з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Суди не врахували, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Зазначені доводи управління ДФС суд до уваги не взяв і не перевірив, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надав, хоча вони піддають сумніву висновки суду щодо неправомірності доводів управління ДФС і мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи наведене, висновки судів у справі, що розглядається, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, тому всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16.12.2015 року прийняти справу до свого провадження та призначити судове засідання 26 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 26.01.2016 року задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №826/3477/13-а до 15.02.2016.

Ухвалою суду від 01.04.2016 року призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу. Зупинено провадження у справі № 826/3477/13-а до одержання Окружним адміністративним судом міста Києва результатів експертизи.

Ухвалою суду від 30.05.2016 року поновлено провадження у справі №826/3477/13-а та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23 червня 2016 року.

Ухвалою суду від 23.06.2016 року зупинено провадження у справі до закінчення проведення судово-економічної експертизи та отримання її висновків.

Ухвалою суду від 13.02.2017 року поновлено провадження у справі №826/3477/13-а та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16 березня 2017 року.

Ухвалою суду від 16.03.2017 року задоволено клопотання представника позивача про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи у справі №826/3477/13-а та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судово-економічної експертизи та отримання її висновків.

Ухвалою суду від 23.01.2018 року поновлено провадження у справі №826/3477/13-а та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 22.03.2018 року задоволено клопотання представника ДП «НДПІ містобудування» про залучення фахівця вузької спеціалізації та зупинено провадження у справі до закінчення проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та отримання її висновків.

Ухвалою суду від 12.04.2019 року поновлено провадження у справі №826/3477/13-а та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16 травня 2019 року.

Відповідно до довідки суду від 16.05.2019 року у зв`язку зі зміною графіку проведення судових засідань, розгляд адміністративної справи № 826/3477/13-а відкладено.

Згідно протоколу судового засідання від 13.06.2019 року суд оголосив у судовому засіданні перерву до 20 червня 2019 року.

Відповідно до довідки суду від 20.06.2019 року за клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи внаслідок перебування представника в іншому судовому провадженні, розгляд адміністративної справи № 826/3477/13-а відкладено.

Згідно протоколу судового засідання від 21.06.2019 року суд оголосив у судовому засіданні перерву до 26 червня 2019 року.

Відповідно до протоколу судового засідання від 26.06.2019 року суд повернуся на стадію судових дебатів, у зв`язку з технічною можливістю, а саме відсутністю електронного підпису головуючого судді по справі.

27.06.2019 року в судове засідання з`явились представники позивача, представник відповідача. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі.

Згідно протоколу судового засідання від 27.06.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснено змісту та порядок його оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

Податковим органом у період з 22.11.2012 року по 12.12.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Нафтогазвидобування» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Експерт-Логістік» за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року та ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, ТОВ «СВС ГРУП» за період з 01 березня 2011 року по 31 травня 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 грудня 2012 року №1495/41-20/32377038, в якому встановлено порушення позивачем:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПрАТ «Нафтогазвидобування» податку на прибуток у сумі 3846081,00 грн, в тому числі: за І квартал 2011 року у сумі 3175543,00 грн, за ІІ квартал 2011 року у сумі 670538,00 грн;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 193.1 статті 193, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «Нафтогазвидобування» завищено податковий кредит у сумі 82546873,00 грн, в тому числі: за жовтень 2010 року у сумі 6833333,00 грн, за листопад 2010 року у сумі 9553333,00 грн, за грудень 2010 року у сумі 11516667,00 грн, за січень 2011 року у сумі 12708333,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 10882693,00 грн, за березень 2011 року у сумі 12566347,00 грн, за квітень 2011 року у сумі 11535167,00 грн, за травень 2011 року у сумі 6951000,00 грн;

- пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством не надано для перевірки документи.

25 січня 2013 року на підставі акту перевірки від 27 грудня 2012 року № 1495/41-20/32377038 Окружною Державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000014120, яким згідно із пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України ПрАТ «Нафтогазвидобування» збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510,00 грн;

- № 0000024120, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 193.1 статті 193, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПрАТ «Нафтогазвидобування» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 96498 541,00 грн, в тому числі: за основним платежем - в розмірі 82546873,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 13951668,00 грн;

- № 0000034120, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПрАТ «Нафтогазвидобування» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 3846082,00 грн, в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3846081,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами та прийнятими на підставі цих висновків рішеннями, вважає їх протиправними, такими, що порушують його права, свободи та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв`язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень була відсутність у позивача під час перевірки оригіналів документів, в тому числі бухгалтерських, які б свідчили про здійснення господарських операцій ПрАТ «Нафтогазвидобування» з його контрагентами.

Крім цього, відповідач обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним рішень посилався на наявність порушених кримінальних справ та їх матеріалів, що свідчать про фіктивну діяльність таких контрагентів та наявну податкову інформацію, що доводить такий факт.

З акту від 27 грудня 2012 року №1495/41-20/32377038 встановлено, що відповідачем від позивача двічі (запити № 1 від 22.11.2012 року та № 15370/10/41-248 від 03.12.2012 року) витребовувалися оригінали документів по взаємовідносинам з ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ», ТОВ «СВС ГРУП».

На вказані запити такі документи були частково надані разом з протоколом обшуку від 25.05.2012 року.

У зв`язку із зазначеними обставинами відповідачем направлено на адресу ГСУ МВС України запит від 07.12.2012 року № 1777/9/41-244 щодо надання копій документів або забезпечення до них доступу для проведення перевірки позивача.

Як встановлено з акту перевірки станом на 26.12.2012 року відповідь на вказаний запит не надійшла, а сам акт перевірки було складено без дослідження відповідних фінансово-господарських документів.

У той же час, представником відповідача під час розгляду справи було надано копії відповіді ГСУ МВС України від 26 грудня 2012 року № 13/10-15572, відповідно до якої орган досудового слідства підтверджував лише факт наявності в нього оригіналів податкових накладних позивача та ТОВ «СВС ГРУП», поінформувавши про відсутність інших документів.

Втім, суд не може прийняти до уваги вказаний лист, як доказ, що спростовує факт вилучення у позивача первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинах з ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ», ТОВ «СВС ГРУП» та безпідставне ненадання їх під час перевірки.

Так, зазначена інформація на адресу відповідача надійшла лише 08.01.2013 року, у той час як акт перевірки було складено 27.12.2012 року, отже вказаний лист не міг бути використаним під час перевірки

Відповідно до протоколу обшуку від 25.05.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи, за місцезнаходженням позивача було вилучено документи, комп`ютерна техніка та ін. При цьому, обшук проводився співробітниками ГУ МВС України у м. Києві, а не ГСУ МВС України, детальний опис вилучених документів не складався, про що внесено до протоколу відповідне зауваження заступника начальника організаційно-правового відділу позивача.

Окрім цього, матеріали справи містять копію протоколу виїмки від 12.10.2011 року, відповідно до якого співробітниками ГВ ПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було вилучено оригінали фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «СВС ГРУП».

Таким чином, суд приходить до переконання, що на час проведення перевірки позивач не міг надати оригінали первинних фінансово-господарських документів через їх вилучення співробітниками правоохоронних органів, а відтак їх відсутність не може вважатися такою, що сталася через вину позивача та підставою для складання висновків акту про порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Суд зазначає, що відповідальність платника податків за вказаною нормою закону можлива лише за умови наявної його вини щодо неналежного виконання обов`язку з забезпечення збереження документації чи надання її на вимогу контролюючого органу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року № 0000014120, яким позивачу нараховано штрафні санкції, згідно абзацу «а» пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Внаслідок звернень до правоохоронних органів, позивачем було вжито заходів щодо повернення вилучених документів та надано суду відповідні їх копії, зокрема:

- договір підряду (на виконання робіт по закачуванню інгібітору корозії в свердловини Семиренківського ГКР) від 23 червня 2010 року № 23/06/10-ІС, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ПП «Експерт-Логістік» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи на свій ризик, своїми силами та з використанням своїх матеріалів, відповідно, а замовник зобов`язується прийняти роботи, які відповідають умовам Договору та сплатити вартість таких робіт та матеріалів. Виконавець зобов`язується виконувати роботи по закачуванню в газові свердловини інгібітору корозії. Для виконання робіт виконавець зобов`язується виготовляти інгібітор корозії з власних матеріалів (хімічних реагентів), які б забезпечували неруйнівне середовище свердловини. Об`єкт та місце виконання робіт: свердловини ЗАТ «Нафтогазвидобування» Семиренківського газоконденсатного родовища;

- договір підряду (на виконання робіт по закачуванню інгібітору корозії в свердловини Мачухського ГКР) від 23 червня 2010 року № 23/06/10-ІМ, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ПП «Експерт-Логістік» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи на свій ризик, своїми силами та з використанням своїх матеріалів, відповідно, а замовник зобов`язується прийняти роботи, які відповідають умовам Договору та сплатити вартість таких робіт та матеріалів. Виконавець зобов`язується виконувати роботи по закачуванню в газові свердловини інгібітору корозії. Для виконання робіт виконавець зобов`язується виготовляти інгібітор корозії з власних матеріалів (хімічних реагентів), які б забезпечували неруйнівне середовище свердловини. Об`єкт та місце виконання робіт: свердловини ЗАТ «Нафтогазвидобування» Мачухського газоконденсатного родовища;

- договір підряду (на виконання робіт по підготовці пластової води в свердловини Семиренківського ГКР) від 23 червня 2010 року № 23/06/10-ПВС, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ПП «Експерт-Логістік» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи на свій ризик, своїми силами та з використанням своїх матеріалів, відповідно, а замовник зобов`язується прийняти роботи, які відповідають умовам Договору та сплатити вартість таких робіт та матеріалів. Виконавець зобов`язується виконувати роботи по підготовці пластової води для закачування в газові свердловини. Для виконання робіт виконавець зобов`язується: виготовляти хімічні реагенти з власних матеріалів, та які б забезпечували відповідність пластової води вимогам СОУ 11.1-30019775-004:2004 та СОУ 90.0-30019775-041:2005; використовувати матеріали, які не токсичні та не шкідливі оточуючого середовища. Об`єкт та місце виконання робіт: свердловини ЗАТ «Нафтогазвидобування» Семиренківського газоконденсатного родовища;

- договір на організацію робіт по будівництву свердловини № 52 Мачухського газоконденсатного родовища від 21 жовтня 2010 року № 5, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по будівництву свердловини № 52 Мачухського газоконденсатного родовища у відповідності з Проектом з метою пошуку покладів вуглеводнів із залученням спеціалізованих субпідрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього Договору;

- договір на організацію робіт по будівництву свердловини № 8 Семиренківського газоконденсатного родовища від 21 жовтня 2010 року № 7, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по будівництву свердловини № 8 Семиренківського газоконденсатного родовища у відповідності з Проектом з метою пошуку покладів вуглеводнів із залученням спеціалізованих субпідрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього Договору;

- договір на організацію робіт по будівництву свердловини № 17 Семиренківського газоконденсатного родовища від 21 жовтня 2010 року № 9, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по будівництву свердловини № 17 Семиренківського газоконденсатного родовища у відповідності з Проектом з метою пошуку покладів вуглеводнів із залученням спеціалізованих субпідрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього Договору;

- договір на організацію капітального ремонту свердловини № 4 Семиренківського газоконденсатного родовища від 18 листопада 2010 року № 10, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по капітальному ремонту свердловини № 4 Семиренківського газоконденсатного родовища, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками до нього. Роботи виконуються відповідно погодженого зі всіма необхідними контролюючими та зацікавленими третіми особами замовником Планів робіт на капітальний ремонт свердловин, які узгоджуються з оператором і затверджуються замовником;

- договір на організацію робіт по ліквідації свердловини № 62 Семиренківського газоконденсатного родовища від 01 січня 2011 року № 62Л-С, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по ліквідації свердловини № 62 Семиренківського газоконденсатного родовища, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками до нього. Роботи виконуються відповідно погодженого зі всіма необхідними контролюючими та зацікавленими третіми особами замовником Планів робіт на ліквідацію свердловини;

- договір на організацію робіт по капітальному ремонту свердловини № 5 Семиренківського газоконденсатного родовища від 01 січня 2011 року № 5КР-С, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «СВС ГРУП» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по капітальному ремонту свердловини № 5 Семиренківського газоконденсатного родовища у відповідності з Планом робіт по капітальному ремонту свердловини із залученням спеціалізованих підрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього Договору;

- договір на організацію робіт по будівництву УППГ Олефірівка, Миргородського району Полтавської області від 01 січня 2011 року № 1-УППГ, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «СВС ГРУП» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по будівництву УППГ Олефірівка Миргородського району Полтавської області і здати його замовникові відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим Договором строк, а замовник зобов`язується надати оператору будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконання робіт і матеріалів, а також сплатити оператору винагороду за виконану роботу. Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на оператора за виключенням випадків коли замовник забажає надати їх сам;

- договір на організацію робіт по капітальному ремонту свердловини № 51 Мачухського газового родовища від 01 квітня 2011 року № 51КРС/М, укладений між ПрАТ «Нафтогазвидобування» (замовник) та ТОВ «СВС ГРУП» (оператор), відповідно до умов якого оператор зобов`язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов`язаних з організацією робіт по капітальному ремонту свердловини № 51 Мачухського газового родовища у відповідності з Планом робіт по капітальному ремонту свердловини із залученням спеціалізованих підрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього Договору.

Договори підписані директорами ПрАТ «Нафтогазвидобування» та ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ», ТОВ «СВС ГРУП» та скріплені печатками підприємств.

Виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами: додатками до договорів, додатковими угодами до договорів, актами приймання-здавання виконаних робіт (послуг), податковими накладними, банківськими виписками, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд зазначає, що досліджені вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ПрАТ «Нафтогазвидобування».

Водночас, ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ», ТОВ «СВС ГРУП» у періоді, який перевірявся, були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб`єктністю.

Таким чином, з наданих документів вбачається, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

У той же час, як зазначалося, відповідач, без дослідження первинних фінансово-господарських документів, свої висновки обґрунтовував наявною податковою інформацією та матеріалами досудового слідства.

Зокрема, відповідач посилається на акти:

- від 05 квітня 2011 року № 678/23-2/37213307 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» за період січень 2011 року»;

- від 18 квітня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення з підприємствами ПП «Селтік-Юг» за грудень 2010 року та ТОВ «Соло-74» за жовтень, листопад 2010 року»;

- від 27 липня 2012 року № 209/22-6/37213307 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» щодо підтвердження господарських відносин із суб`єктами господарювання за період лютий 2011 року».

Як вбачається з вказаних актів, їх висновки складені без дослідження первинних документів взаємовідносин вказаного контрагента з позивачем, а під час розгляду справи відповідачем не доведено зв`язку зазначених в них суб`єктів господарювання із фінансово-господарськими операціями з позивачем.

Суд дійшов до висновку, що посилання відповідача на певну податкову інформацію не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання.

В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, послуги надано, сторони претензій одна до одної не мають.

Факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 815/3364/15.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарів (послуг) у контрагентів.

Доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України, а ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Факту наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

Надані суду письмові докази та наведені в судовому засіданні доводи підтверджують реальність господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, валові витрати та спростовують підстави збільшення грошових зобов`язань позивачу.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про не підписання договорів та фінансового-господарських документів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність законних висновків суб`єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Окрім цього, судом не береться до уваги посилання на акт від 28.04.2011 року №213/41-20/32377038 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Нафтогазвидобування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Експерт-Логістік» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року», оскільки він стосується іншого періоду взаємовідносин позивача з ПП «Експерт-Логістік».

Щодо посилань в акті перевірки відповідачем на покази директора ПП «Експерт-Логістік» та директора ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ», а також на постанови про порушення кримінальної справи від 12.10.2011 року та від 27.04.2011 року щодо створення фіктивних підприємств ТОВ «ДНІПРОБУД СТАЙЛ» та ПП «Експерт-Логістік» невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, суд зазначає, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Суд зазначає, що відповідач посилається на наявність кримінального провадження проти посадових осіб ПП «Експерт-Логістік» та посилається на покази ОСОБА_1 , яка призначила себе директором від 29.06.2010 року.

Разом із тим, між позивачем та ПП «Експерт-Логістік» було підписано договори підряду від 23.06.2010 року №23/06/10-ІМ, №23/06/10-ІС, №23/06/10-ПВС, на момент підписання яких, директором ПП «Експерт-Логістік» була ОСОБА_2 , яка і підписувала дані договори, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

В свою чергу матеріали справи не містять будь-які відомості, щодо непричетності до ведення господарської діяльності ОСОБА_2

Крім того, протокол допиту ОСОБА_1 датований раніше (21.04.2010 року), ніж остання набула частку у ПП «Експерт-Логістік» та стала директором контрагента позивача

Крім того, до суду надано висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи №01/2019 від 05.04.2019 року (т.22 а.с.2-67), в якому експерт підтверджує можливість виконання сторонами укладених договорів. Первинна документація оформлена з урахуванням особливостей, які притаманні виконанню будівельних робіт, зокрема, акти приймання-передачі виконаних робіт, приймання фронту робіт (газових свердловин), та передача об`єктів після капітального ремонту або будівництва є оформленими.

Фактично висновком експерта підтверджено виконання господарських операцій за договорами між позивачем та контрагентами.

Суд немає підстав сумніватися, що операції позивача з контрагентами є реальними, спрямовані на настання реальних наслідків, що підтверджується первинними та іншими документами.

Фактичний рух активів підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, всі сплачені контрагентам кошти були враховані як витрати, та сформували собівартість газових свердловин, як основних фондів підприємства. Свердловини обліковуються на балансі позивача та були введені в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством України, що підтверджується актами введення в експлуатацію.

Враховуючи позицію Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 03.11.2015 року про направлення справи на новий розгляд, суд ретельно дослідив доводи податкового орану та зазначає, що всі пояснення контролюючого органу спростовуються позивачем та наявними в матеріалах справи доказами. Крім того позиція відповідача спростована численною судовою практикою щодо подібних правовідносин та висновками Верховного Суду. Натомість, на противагу наведеним поясненням позивача, а також зазначеній судовій практиці відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів позитивну для позивача правову позицію у даній справі.

Крім того, враховуючи необхідність ретельного та детального дослідження обставин у даній справі, а саме реальності господарських відносин, судом було призначено проведення експертизи, результати якої разом із іншими встановленими обставинами справи, є підставою для задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року № 0000014120, №0000024120, № 0000034120, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000014120.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000024120.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000034120.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Нафтогазвидобування» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, к.42, код ЄДРПОУ 32377038)

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код 39440996)

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.07.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда