РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2019 року

м. Рівне

№460/3227/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув, третьої особи позивача: представник не прибув,

відповідача: представники Фінкевич В.Г., Колюх М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області

до

Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Зоря"

про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року Головне управління ДФС у Рівненській області (далі – ГУ ДФС у Рівненській області, позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Колективного підприємства «Агрофірма «Зоря» (далі – Агрофірма «Зоря», відповідач) про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою. Позовні вимоги ГУ ДФС у Рівненській області обґрунтовує тим, що Управлінням Державної казначейської служби України у Рівненському районі було скеровано на його адресу подання від 22.11.2018 №11 для здійснення до КСП «Агрофірма «Зоря» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості основного боргу в сумі 195504150,49 грн. та пені в сумі 16602698,89 грн. Підставою виникнення вказаної заборгованості, як вказує позивач, є те, що 23.10.1992 між Державним експортно-імпортним банком та Агрофірмою "Зоря" був укладений кредитний договір №11/02-63 (з урахуванням додаткових угод), предметом якого стало надання кредиту у сумі 31334720 німецьких марок. Згідно з пунктом 9.1 вказаного Договору (в редакції, що діяла до підписання додаткової угоди від 25.05.1995 №6), сторонами погоджено, що Позичальник надає Кредитору гарантію Уряду України, за якою у разі якщо станом на настання строків погашення заборгованості за кредитом Позичальник не забезпечить наявність достатніх коштів на валютному рахунку, вступає в силу дія цієї гарантії і Кредитор має право на використання коштів Державного валютного фонду з метою виконання платежів по даному кредитному договору. Позивач вказує, що відповідно до пункту 49 Положення про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов`язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414, юридична особа-резидент, що одержала для забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення іноземних кредитів гарантії Кабінету Міністрів України, несе відповідно до законодавства України повну відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та інших угод і договорів застави з банком-агентом, а також угод з Мінфіном про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабінету Міністрів України, за виконання інших взятих на себе зобов`язань. Юридична особа-резидент, яка одержала гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов`язань щодо повернення іноземних кредитів, відповідає за повне і своєчасне погашення кредиту, відсотків за нього, а також сплату комісійних. У разі невиконання юридичною особою-резидентом чи її поручителем вимог цього Положення та прийнятих зобов`язань згідно із законодавством звертається стягнення на майно, передане в заставу, або подається позов до арбітражного суду. Крім того, позивач звернув увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414 були затверджені Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України, серед яких з метою повернення коштів кредиту в сумі 31334720 німецьких марок, наданих Агрофірмі "Зоря", передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р з метою здійснення вказаних заходів голову правління Укрексімбанку було уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою "Зоря" про переведення боргу на Спільне підприємство "АД-Зоря", що складається з основної суми 18800832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4923535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою "Зоря" витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України в сумі 11700000 німецьких марок. На виконання вимог вказаного Розпорядження, 04.10.1997 між Агрофірмою "Зоря", Державним експортно-імпортним банком та Спільним підприємством ЗАТ "АД-Зоря" укладений договір про перевід боргу. Крім того, 22.12.1997 між Державним експортно-імпортним банком від імені і за дорученням Кабінету Міністрів України та Спільним підприємством ЗАТ "АД-Зоря" була укладена кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 18800832 німецьких марок, що надаються шляхом виконання Кредитором зобов`язань Позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31334720 німецьких марок. Позивач вказує, що на даний час заборгованість за вище вказаною позикою відповідачем не погашена. За наведених обставин позивач просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що у жовтні 1992 року він дійсно уклав з Укрексімбанком кредитну угоду № 11/02-63 про надання кредитних коштів в сумі 41603464 німецьких марок. Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача перед Укрексімбанком за вказаною Кредитною угодою, Кабінет Міністрів України надав гарантію від 23.10.1992 №40-1987/96. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не було додано до позову жодного доказу, що підтверджував би виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань перед Укрексімбанком за Кредитною угодою від 23.10.1992 №11/02-63 на підставі гарантії від 23.10.1992 № 40-1987/96. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не заперечується, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р головою правління Укрексімбанку була підписана угода з Агрофірмою «Зоря» про переведення боргу на спільне підприємство «АД-Зоря», а міністром фінансів України підписана угода про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою «Зоря» витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України в сумі 11700000 німецьких марок. Із змісту угоди про перевід боргу від 04.10.1997, зокрема статті 4, слідує, що з моменту переходу до Спільного підприємства «АД-Зоря» зобов`язання щодо сплати боргу Укрексімбанку та Кабінету Міністрів України, зобов`язання відповідача за Кредитною угодою від 23.10.1992 №11/02-63 припиняються. З огляду на вказане, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на Кредитну угоду від 23.10.1992 №11/02-63 як на підставу позовних вимог щодо стягнення коштів за простроченою заборгованістю за державною позикою, позаяк, зобов`язання відповідача за вказаною Кредитною угодою були припинені ще у 1997 році. За наведених обставин, відповідач стверджує, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтовані, оскільки надані ним докази жодним чином не підтверджують підстави виникнення та існування у відповідача заборгованості за бюджетною позичкою в розмірі 212106849,38 грн., а тому просить відмовити в їх задоволенні повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що на органи ДФС не покладено обов`язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованість суб`єктів господарювання, зокрема, за бюджетними позичками, оскільки облік такої заборгованості ведеться органами Державної казначейської служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174. Натомість, в даній справі позивач реалізує свої повноваження щодо стягнення суми простроченої заборгованості в силу вимог підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України. Також, позивач вказав на помилковість твердження відповідача щодо припинення його зобов`язань за Кредитною угодою від 23.10.1992 №11/02-63 у зв`язку з укладенням Угоди про перевід боргу від 04.10.1997 та переведенням боргу на Спільне підприємство «АД-Зоря», оскільки згідно з пунктом 2.1 статті 2 Угоди про перевід боргу від 04.10.1997, відповідач перевів лише частину свого боргу, а іншу частину боргу, згідно з пунктом 2.6 статті 2 цієї ж Угоди, відповідач зобов`язувався погасити особисто.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив до суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області (далі – УДКС України у Рівненському районі Рівненської області, третя особа) пояснення щодо позову або відзиву до суду не подала.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

28.12.2018 позовна заява надійшла до суду.

29.12.2018 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Також, вказаною ухвалою у справі призначене підготовче засідання на 29.01.2019.

15.01.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

16.01.2019 ухвалою суду в задоволенні клопотання представника відповідача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

21.01.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

22.01.2019 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

23.01.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

24.01.2019 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі.

29.01.2019 представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

29.01.2019 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 22.02.2019 та доручено Херсонському міському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції з метою участі представника відповідача у вказаному підготовчому засіданні.

21.02.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив.

22.02.2019 позивач подав до суду клопотання про залучення третьої особи.

22.02.2019 ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.03.2019.

14.03.2019 представник відповідача подав до суду заяву про відвід судді.

14.03.2019 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 15.03.2019 та доручено Херсонському міському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції з метою участі представника відповідача у вказаному підготовчому засіданні.

15.03.2019 ухвалою суду провадження у справі зупинене до вирішення питання про відвід судді.

18.03.2019 ухвалою суду в задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді відмовлено.

21.03.2019 ухвалою суду провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 12.04.2019 та доручено Херсонському міському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції з метою участі представника відповідача у вказаному підготовчому засіданні.

12.04.2019 ухвалою суду в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

12.04.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 04.06.2019.

12.04.2019 ухвалою суду вирішено провести судове засідання, призначене у справі на 04.06.2019, в режимі відеоконференції з метою участі представника відповідача; забезпечення проведення відеоконференції доручено Херсонському міському суду Херсонської області.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подав клопотання про відкладення судового розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтовує тим, що не може прибути в судове засідання у зв`язку з участю в терміновій відео-селекторній на раді з ДФС України.

Розглянувши вказане вище клопотання, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вказані представником позивача причини не прибуття в судове засідання не можуть бути визнанні судом поважними. Так, на підтвердження обставин щодо участі у відео-селекторній нараді представником позивача не було надано суду жодних доказів. При цьому, на думку суду, позивач як суб`єкт владних повноважень не був позбавлений можливості направити в судове засідання для представництва свої інтересів іншого уповноваженого представника.

За наведених обставин, суд на підставі частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) прийшов до висновку про проведення судового розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення проти позову, викладені у відзиві, та просили відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

23.10.1992 року між Укрексімбанком та Агрофірмою «Зоря» укладено кредитний договір №11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993) стало надання кредиту в сумі 31334720 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992, укладеного між ErnstKomrowski&Co та Агрофірмою «Зоря».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414 затверджені Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України, серед яких з метою повернення коштів кредиту у сумі 31334720 німецьких марок, наданих Агрофірмі «Зоря», передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р голову правління Укрексімбанку уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою «Зоря» про переведення боргу на Спільне підприємство «АД-Зоря», що складається з основної суми 18800832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4923535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою «Зоря» витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України в сумі 11700000 німецьких марок.

04.10.1997 між Агрофірмою "Зоря", Державним експортно-імпортним банком України та Спільним українсько-англійським підприємством ЗАТ "АД-Зоря" укладена Угода про перевід боргу, згідно з пунктом 2.1. статті 2 якої Агрофірма «Зоря» переводить на Спільне українсько-англійське підприємство ЗАТ "АД-Зоря" частину свого боргу, який виник за Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63 у розмірі основної суми 18800832 марок ФРН, строк сплати якої ще не настав, та суми відсотків та комісійних, які нараховуються згідно з Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63. Також, на підставі пункту 2.6. статті 2 Угоди про перевід боргу Агрофірма «Зоря» зобов`язувалася погасити заборгованість перед державним бюджетом на суму 11700000 марок ФРН до кінця 1998 року згідно з окремою угодою між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, укладеною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414.

16.12.1997 між Міністерством фінансів України та Агрофірмою «Зоря» укладена Кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31334720 німецьких марок.

УДКС України у Рівненському районі Рівненської області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, скеровано на адресу ГУ ДФС у Рівненській області подання від 22.11.2018 №20 для здійснення до АФ "Зоря" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості основного боргу, пені станом на 01.11.2018 у сумі основного боргу 195504150,49 грн., пені 16602698,89 грн.

Після отримання вказаного подання, керуючись нормами Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з метою стягнення заборгованості з відповідача.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Наведений Порядок регламентує, зокрема, дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 5, 9 пункту 2 Порядку №174, боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою; бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Згідно з пунктами 6, 9, 10 Порядку №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

У пункті 15 Порядку №174 встановлено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Аналіз вищевказаних положень Порядку №174 дозволяє прийти до висновку про те, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Разом з тим, частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом; далі – Закон №996) закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону №996 визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначає первинні документи як письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону №996, оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

При цьому, суд зауважує, що за приписами частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем були надані суду непосвідчені копії Кредитної угоди від 23.10.1992 № 11/02-63 (з доповненнями), Угоди про перевід боргу від 04.10.1997, Кредитної угоди від 22.12.1997 № 11/14-154, Угоди про реструктурування від 26.10.1999 (а.с.12-36).

В судовому засіданні судом оглянуто матеріали справи №817/2324/15, де наявні посвідчені копії вказаних документів, а також і інших документів, які стосуються заборгованості Агрофірма «Зоря» по бюджетній позичці, зокрема і Кредитної угоди від 16.12.1997 між Міністерством фінансів України та Агрофірмою «Зоря» і посвідчені копії таких документів долучено до даної справи (а.с.187-236).

В даному випадку суд звертає увагу на те, що зобов`язання відповідача за Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63 були припинені на підставі статті 4 Угоди про перевід боргу від 04.10.1997 у зв`язку з переведенням останнім на Спільне підприємство ЗАТ "АД-Зоря" частини свого боргу, який виник за вказаною Кредитною угодою в розмірі основної суми 18800832 марок ФРН, строк сплати якої ще не настав, суми відсотків та комісійних, які нараховуються згідно з Кредитною угодою.

З огляду на вказане, Кредитна угода від 23.10.1992 № 11/02-63 не може вважатися належним доказом наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, позаяк, зобов`язання останнього за відповідною Кредитною угодою були припиненні ще у 1997 році.

Щодо Кредитної угоди від 22.12.1997 № 11/14-154 та Угоди про реструктурування від 26.10.1999, то вони також не можуть вважатися належними доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості за державною позичкою, оскільки вказані угоди укладалися без участі позивача. Тобто, відповідач не виступав стороною за Кредитною угодою від 22.12.1997 № 11/14-154, Угодою про реструктурування від 26.10.1999 та, відповідно, не брав на себе за такими угодами жодних зобов`язань.

Водночас, відповідно до пункту 2.6. статті 2 Угоди про перевід боргу Агрофірма «Зоря» зобов`язувалася погасити заборгованість перед державним бюджетом на суму 11700000 марок ФРН до кінця 1998 згідно з окремою угодою, укладеною з Міністерством фінансів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 414.

Так, 16.12.1997 між Міністерством фінансів України та Агрофірмою «Зоря» укладена Кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31334720 німецьких марок (а.с.219-220).

Вказана обставина встановлена постановою Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №817/2324/15, яка набрала законної сили, а тому на підставі частини четвертої статті 78 КАС України не потребує доказування (а.с.183-185).

Разом з тим, сама по собі Кредитна угода від 16.12.1997, укладена між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, не є достатнім доказом в розумінні статті 76 КАС України, що підтверджує наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою у розмірі: 195504150,49 гривень - основного боргу та 16602698,89 гривень – пені.

Так, предметом Кредитної угоди було надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, а з 01.01.1999 після переходу на євро німецька марка перестала бути самостійною валютою і залишалися законним платіжним засобом лише до 01.01.2002. На сьогоднішній день Національний банк України не встановлює офіційний курс української гривні до німецької марки. Позивач ні в позові, ні в додатках до нього, не навів жодного обґрунтованого розрахунку конвертації суми основного боргу за Кредитною угодою від 16.12.1997 в гривню. Що стосується пені, то в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував підстави її нарахування. Ні періоду нарахування, ні відсоткової ставки, ні валюти, яка використана для нарахування пені позивачем не повідомлено, а відтак перевірити розрахунок нарахованої відповідачу суми пені суд не може.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в ході судового розгляду справи позивачем не доведено обставини, наявність яких зумовлює можливість стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді простроченої заборгованості за бюджетною позичкою та пені.

Посилання позивача на те, що підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості є подання органу казначейської служби суд відхиляє, оскільки, як вже вказано вище, подання носять лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не можуть бути використані судом як доказ, що підтверджує стан розрахунків з бюджетом.

Крім того, відповідно до пункту дев`ятого статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

У підпункті 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом першим підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Всупереч викладеному, податковим органом не надано суду доказів надіслання відповідачу податкової вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач не забезпечив доказову базу, зокрема не довів обставин існування у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, не обґрунтував її розмірів, та не дотримався встановленої законом процедури, яка передує безпосередньо зверненню до суду.

За встановлених обставин суд вважає, що позовна вимога ГУ ДФС у Рівненській області про стягнення з Агрофірми «Зоря» коштів в сумі 212106849,38 грн. в рахунок погашення простроченої заборгованості за державною позичкою, не підтверджена належними й допустимими доказами, а тому, не підлягає задоволенню.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Головному управлінню ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023) в позові до Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Зоря" (код ЄДРПОУ 03776310, пл.Жовтнева,1, с.Зоря, Рівненський район, Рівненська область, 35314) про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212106849,38 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 червня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.