Справа № 711/6333/17

Провадження № 2/175/786/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

за участю секретаря Лукієнко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної товариству його працівником, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні2017року ТОВ«Айболит» звернувсядо судуз позовомпро відшкодуванняшкоди,заподіяної товариствуйого працівником,в якомупросив стягнутиз ОСОБА_1 на їх,ТОВ «Айболит» користь, матеріальну шкоду у розмірі 257 509 грн. та судові витрати.

Представник ТОВ «Айболит» за довіреністю Печенко І.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача за довіреністю Кравченко Р.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі Договору оренди автомобілів укладеного 27 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Айболит», останньому належить тимчасове платне користування (оренда) автомобіля марки «Volkswagen», модель Т4, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий меддопомога-В, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , який був зареєстрований за орендодавцем в Черкаському ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Черкаській області 18 листопада 2008 року (том №1 а.с.4-5). Договір посвідчено державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренко Д.М. та зареєстровано за №2-4747. Право користування підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого Центром ДАІ 7101 06 травня 2015 року (а.с.6).

За умовами п. 5.2 вищевказаного Договору, ТОВ «Айболит» зобов`язаний за власний рахунок проводити поточний ремонт, усувати погіршення стану автомобіля, відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням автомобіля.

Наказом від 01 вересня 2016 року за №000000083-К-0000000297, відповідача ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів в структурний підрозділ товариства, який розташований в м. Дніпро (том №1 а.с.8), а наказом №34 від 02 вересня 2016 року (том №1 а.с.18) за відповідачем були закріплені автотранспортні засоби, зокрема автомобіль марки «Volkswagen», модель Т4, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий меддопомога-В, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , який був прийнятий останнім до експлуатації в робочому стані в повній комплектації на підставі акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02 вересня 2016 року (том №1 а.с.19).

05 жовтня 2016 року о 06-15 год. відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», модель Т4, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Дніпро по вул. Енергетичній, 3, не вжив заходів для об`їзду перешкоди або зупинки автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на бордюр та допустив перекидання автомобіля, чим порушив п.п.12.3, 1.3 Правил дорожнього руху України. Вина ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року (справа №204/6583/16-п, провадження № 3/204/1472/16) якою відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. (том №1 а.с.20) та постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року (справа №204/6583/16-п, провадження № 3/204/1471/16) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (том №1 а.с.21).

Згідно табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, 05 жовтня 2016 року о 06-15 год., перебував на роботі та виконував трудові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією водія автотранспортних засобів ТОВ «Айболит» (том №1 а.с.14-17). Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №362 від 31 жовтня 2016 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen», модель Т4, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий меддопомога-В, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП складає 257509 грн. (а.с.28-48).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз`яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Крім того, згідно ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

З письмових матеріалів справи, зокрема табелю обліку використання робочого часу (том №1 а.с.61), вбачається, що відповідач ОСОБА_1 5 жовтня 2016 року з`явився на роботу для здійснення трудових обов`язків. Факт порушення відповідачем ПДР України і вчинення ним адміністративного правопорушення за ст.ст. 124,130 КУпАП встановлений постановами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року. Отже, шкоду відповідач заподіяв ,перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В серпні 2018 року до суду надійшла заява відповідача, в якій він просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову (том №1 а.с.223а-226), яку також підтримав представник відповідача в судовому засіданні.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Встановлено, що 05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп`яніння. ТОВ «Айболит» звернувся до суду з позовом 01 серпня 2017 року, тобто річний строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено. Після надходження до Дніпропетровського райсуду Дніпропетровської області даної справи для розгляду за підсудністю, ухвалою судді справу було прийнято до свого провадження (том №1 а.с.210-211), оскільки питання про відкриття провадження в справі вже було вирішено ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року (том №1 а.с.51).

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов про відшкодування матеріального збитку в розмірі 257 509 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у розмірі 3 862 грн. 64 коп.

Керуючись ст.ст. 130, 134, 138, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 10, 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; паспорт НОМЕР_5 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 27 березня 2003 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит» (вул. Героїв Дніпра, буд. 51 кв. 73 м. Черкаси; код ЄДРПОУ 32941180; р/р НОМЕР_6 в АТ «Укргазбанк» МФО 320478) матеріальну шкоду у розмірі 257 509 грн., судовий збір у розмірі 3 862 грн. 64 коп., а всього стягнути 261 371 грн. 64 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.