Справа № 130/2517/18
Провадження № 22-ц/801/1421/2019
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2019 року
Справа № 130/2517/18
м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),
суддів Панасюка О. С., Якименко М. М.
секретар судового засідання Огородник В. О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Заярного А. М. у м. Жмеринка, дата складення повного тексту рішення 24 травня 2019 року,-
в с т а н о в и в:
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якому ставив вимогу визначити йому додатковий строк терміном три місяці для подання ним до Жмеринської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Вінницької області.
Обґрунтовуючи позов, зазначив що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4 після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою.
Позивач вказав, що протягом останніх трьох років він проживав окремо від своєї сім`ї в зв`язку з неприязними стосунками, що склались між ним та його матір`ю. У спадковому будинку проживає його дядько ОСОБА_2 , тому він вважав, що саме дядько єдиний спадкоємець вказаного майна. Проте у вересні 2018 року, після примирення з матір`ю ОСОБА_3 позивач від неї дізнався, що коли йому було 13 років бабуся ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала своє майно своєму сину - ОСОБА_2 та йому ( ОСОБА_1 ), в рівних частинах кожному. Стверджує, що інформацію про те, що він був спадкоємцем майна після смерті бабусі його мати від нього приховала, а про наявність заповіту він не знав. Крім того, його мати повідомила, що вона також звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття обов`язкової частки у спадщині, так як вона має інвалідність.
Дізнавшись про те, що він є спадкоємцем за заповітом звернувся до Жмеринської нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини (постанова державного нотаріуса Жмеринської державної нотаріальної контори Вінницької області № 1035 від 20 жовтня 2018 року).
Вважає, що його необізнаність про наявність заповіту, який був складений на його ім`я, коли він був ще неповнолітнім та не повідомлення його про наявність такого заповіту нотаріусом є поважною причиною пропуску строку.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю три місяці з дня набрання рішення суду законної сили, для подання до Жмеринської міської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк для прийняття спадщини попущено позивачем з поважних причин, зокрема у зв`язку з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту. Крім того, як встановлено судом першої інстанції державний нотаріус встановивши наявність заповіту не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення в газеті.
З таким рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 , 09 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність заповіту. Основною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, вважає, що позивач думав, що якщо у нього є заповіт, то йому не треба подавати заяву до нотаріуса. Стверджує, що у позивача з матір`ю хороші стосунки, у неї є оригінал заповіту, і що ОСОБА_1 був обізнаний про його існування, неодноразово пропонував ОСОБА_2 викупити його частку будинку за заповітом або віддати за неї автомобіль.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, доводи якого аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначає, що не знав про наявність заповіту. Поважною причиною пропуску строку та підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини вказує те, що нотаріус не здійснив виклику (повідомлення) його як спадкоємця за заповітом, а він про існування заповіту не знав.
Від ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу, впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надходив.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 25 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці Жмеринського районного управління юстиції у Вінницькій області (копія на а.с. 7).
09 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Жмеринської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , зі змісту слідує що ОСОБА_3 повідомила, про те що спадкоємцем за законом є син померлої ОСОБА_2 (на звороті а.с 47). Про свого сина, а відповідно онука покійної - ОСОБА_1 в заяві нотаріусу не повідомляла.
За заявою ОСОБА_3 державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа № 213/2016.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт зареєстрований в реєстрі 21 листопада 2006 року за № 1?1843, яким на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким належний їй житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належну їй земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою заповідала своєму сину ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_1 в рівних частинах кожному (а.с. 8, 11, 12).
Заповіт після смерті ОСОБА_4 зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 41148098, чинний (а.с.53).
20 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Жмеринської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного нотаріуса Жмеринської міської державної нотаріальної контори від 20 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, належних його рідній бабі ОСОБА_4 оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та у зв`язку з відсутністю доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 9).
Між сторонами виник спір з приводу надання додаткового строку для прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він не проживав зі спадкодавцем, не знав про існування заповіту, на момент його складення був неповнолітнім, а нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку і повідомлення його як спадкоємця за заповітом, про існування заповіту йому стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Судом установлено, що при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру встановила наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак не вчинила необхідних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, нотаріус при заведенні спадкової справи повинен перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Встановивши, що ОСОБА_1 на момент складення заповіту був неповнолітнім, нотаріус не здійснив належним чином повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, з огляду на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , були спадкоємці першої черги: діти покійної ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що також свідчить про об`єктивність твердження позивача що в нього за наявності спадкоємців першої черги не було підстав звертатися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 знав про існування заповіту раніше, є власним твердженням відповідача ОСОБА_2 та не підтверджені будь-якими доказами.
Відтак, апеляційний суд дійшов до переконання що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи.
Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча підпис Т. М. Шемета
Судді підпис О. С. Панасюк
підпис М. М. Якименко
Згідно з оригіналом
головуюча суддя Т. М. Шемета
Повний текст постанови складено 05 липня 2019 року.
