Справа № 501/490/19

2/501/766/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.,

за участі :

секретаря судового засідання - Кочкіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу

за позовом позовом Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, місцезнаходження: 68000, Одеська область, м.Чорноморськ, проспект Миру, буд. 33, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, місцезнаходження: 68000, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. проспект Миру, буд. 33

предмет та підстави позову: про позбавлення матері батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,

учасники справи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

18.02.2019 року Виконавчий комітет ЧМР Одеської області (далі позивач) звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідачі) з вимогою про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачі дитини для вирішення питання про форму подальшого влаштування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 є матір`ю двох малолітніх дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 записано батька зі слів матері, батько ОСОБА_3 мешкає окремо від дитини. Від 2015 року неодноразово розглядалася на засіданні комісії з питань захисту прав дитини неналежна поведінка матері - ОСОБА_2 щодо неналежного ставлення до дітей, фізичного насильства щодо дітей, невиконання батьківських обов`язків, зловживання спиртними напоями. Дитина ОСОБА_4 має стійку протиправну девіантну поведінку, постійно скоює крадіжки за місцем навчання, б`ється з однокласниками, має схильність до правопорушень, та мати не має впливу на поведінку дитини, він ігнорує ї зауваження. З 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у службі в справах дітей, як дитина, що опинилася в складних життєвих обставинах. Розпорядженням № 120 від 13.04.2018 року малолітній ОСОБА_1 був вилучений з сім`ї. 16.04.2018 року ОСОБА_1 був влаштований в притулок для дітей «Світанок».рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05.07.2018 року ВК ЧМР Одеської області, як органу піклування було відмовлено в задоволенні позову про відібрання ОСОБА_1 з сім`ї матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, дитину повернули в сім`ю матері. Мати на час відібрання навідувала дитину постійно працювала з психологом, але результатів реабілітація не дала. Від 16.11.2018 року ОСОБА_1 поставлений на облік у лікаря - нарколога, як дитина, що зловживає спиртними напоями. Тому, враховуючи наведені факти, безвідповідальність та бездіяльність матреі ОСОБА_2 щодо належного виховання сина ОСОБА_1 , не усвідомлення критичності ситуації, яка склалася з дитиною, та небажання матері брати на себе відповідальність за вчинки ОСОБА_1 , позивач просить суд:

Позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, як органу опіки та піклування, у розмірі ј частини усіх видів прибутку, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття;

Передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для вирішення питання про форму його подальшого влаштування.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, вона не відмовляється від виконання свої батьківських обов`язків, просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 69-93).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача надав заяву, просив задовольнити позов та слухати справу за його відсутності (а.с.96-97).

Відповідач у заяві зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, вона не відмовляється від виконання свої батьківських обов`язків (а.с. 69-93).

Представник третьої особи позивача надав до заяву від 04.07.2019 року, просив суд задовольнити позов та проводити слухання справи без його участі (а.с. 95-96).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 01.03.2019 року було відкрито провадження та призначено до розгляду (а.с.55).

Судом на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.7).

Відповідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно ч.1 ст. 35 СК України, зазначено, що батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 записано ОСОБА_5 зі слів матері (а.с. 8).

Згідно наказу № 24 від 22.08.2017 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 поставлено на облік, як дитину, що потрапила в складні життєві обставини (а.с. 11).

Відповідно витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Іллічівської міської ради від 13.05.2015 року вирішено продовжити супровід сім`ї ОСОБА_6 , надати психологічну допомогу, та допомогу в підвищенні виховного потенціалу. (а.с.12).

Згідно доповідного листа № 48/1-4680 від 26.07.2017 року ГУНП в Одеській області Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції вказано про виїзд за адресою; АДРЕСА_1 за заявою про плач дитини від 15.07.2017 року, виявили двох дітей, залишених самих більше доби, голодних, діти були доставлені до Чорноморського ВП. Від 25.07.2017 року у відношенні ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ст.. 184 ч.1 КУпАП, та проведена бесіда. В ході перевірки до сектору ювенальної превенції Чорноморського ВП надійшла інформація про те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями та залишає своїх малолітніх дітей самих (а.с.14).

Відповідно листа №48/1-7986 від 01.11.2017 року, ГУНП в Одеській області Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції зазначено, що ОСОБА_2 не одноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме; 20.04.2015 р. - ч. 1 ст.. 173-2 КУпАП, 08.05.2015 р.- ч.1 ст. 184 КУпАП, 12.05.2016 р. - ч.1 ст. 184 КУпАП, 24.04.2017 р. - ч.1 ст. 178 КУпАП, 25.07.2017 р. - ч.1 ст. 184 КУпАП, 06.09.2017 р. - ч.2 ст. 184 КУпАП, 14.09.2017 р. ч.2 ст. 184 КУпАП, 31.10.2017 р. - ч.2 ст. 184 КУпАП (а.с. 15).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 06.09.2017 року сім`ї ОСОБА_2 , відмічено, що діти здорові, в квартирі чисто, охайно, діти всім необхідним забезпечені. В приміщенні відчувається стійкий запах перегару (а.с.17).

Відповідно листа № 48/1-1926 від 14.03.2018 року, ГУНП в Одеській області Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції сповіщено начальника служби у справах дітей ЧМР Одеської області проте, що станом на 14.03.2018 року на профілактичному обліку в Чорноморському ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області перебуває малолітній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р .н . учень 6-го Б класу ЗОШ №1 м. Чорноморськ. Мати дитини не приділяє належної уваги його вихованню з 2015 року по теперішній час, та не має впливу на сина. В ході роботи з ОСОБА_4 встановлено, що він схильний до скоєння крадіжок і бродяжництва (а.с.18).

Згідно подання №72/01-17 від 30.03.2018 року директора ЗОШ№1 зазначено неодноразові прогули шкільних занять та вчинення бійок учнем 6-Б класу - ОСОБА_1 , про некеровану поведінку, що становить загрозу життю та здоров`ю оточуючих, мати вплив на дитину не має, просить вжити заходів службу у справах дітей ЧМР Одеської області (а.с.19, 21-26).

Відповідно витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Іллічівської міської ради від 14.03.2018 року вирішено продовжити супровід сім`ї ОСОБА_1 , надати психологічну допомогу, та допомогу в підвищенні виховного потенціалу, рекомендовано звернутись за консультацією до лікаря психіатра та психолога, попереджено мати про наслідки невиконання батьківських обов`язків (а.с.20).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Іллічівської міської ради від 11.04.2018 року вирішено підготувати розпорядження про відібрання малолітнього ОСОБА_1 з сім`ї матері без позбавлення її батьківських прав (а.с. 28).

Відповідно заяви ОСОБА_2 від 13.12.2017 року просить влаштувати сина ОСОБА_1 до центру соціально-психологічної реабілітації дітей м.Одеси (а.с.30).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 11.01.2018 року просить службу у справах дітей відізвати свою заяву про влаштування її сина ОСОБА_1 до центру соціально-психологічної реабілітації дітей м.Одеси (а.с.29).

Відповідно розпорядження голови ЧМР Одеської області від 13.04.2018 року визнано за доцільне відібрати дитину ОСОБА_1 (тимчасово) із сім`ї матері ОСОБА_2 до вирішення питання про відібрання дитини без позбавлення її батьківських прав в судовому порядку (а.с. 32).

Згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05.07.2018 року в задоволення позову щодо відібрання дитини ОСОБА_1 із сім`ї матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовлено (а.с.33-34).

Відповідно довідки № 336 від 10.12.2018 року надано лікарем - психіатром ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» вказано, що з 16.11.2018 року малолітній ОСОБА_1 поставлений на облік у лікаря-нарколога у зв`язку з вживанням алкоголю (а.с.35).

Згідно подання №05.03/126 від 13.11.2018 року директора ЗОШ №1 зазначено неодноразові прогули шкільних занять, мати вплив на дитину не має, просить вжити заходів службу у справах дітей ЧМР Одеської області (а.с.36-38).

Відповідно акту ВВС України та закладу охорони здоров`я про знайдену дитину та її доставку від 26.11.2018 року було знайдено в маршрутці №70 Чорноморськ - Одеса, ОСОБА_1 та доставлено в КЗ «Обласний притулок «Світанок».

Згідно запиту №01-22/319 від 27.11.2018 року завідувач притулку витребував у служби у справах дітей ЧМР Одеської області шкільну особову справу ОСОБА_1 для подальшого навчання його в Одеській ЗОШ № 120 (а.с.42).

Листом №01-12/610 від 03.12.2018 року Іллічівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на адресу служби у справах дітей ЧМР надано інформацію щодо ОСОБА_2 , про спілкування протягом пів року лише телефоном, на запрошення батьківського клубу не з`являлась, за тривалу роботу з родиною, змін не відбулося (а.с.43).

Відповідно витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Іллічівської міської ради від 12.12.2018 року вирішено запропонувати ОСОБА_2 надати згоду на обстеження її сина ОСОБА_1 в умовах стаціонару, в разі відмови матері підготувати позов про позбавлення її батьківських прав щодо її сина ОСОБА_1 (а.с.45).

Відповідно листа №48.1-10629 від 12.12.2018 року, ГУНП в Одеській області Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції зазначено, що ОСОБА_2 не одноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме; 20.04.2015 р. - ч. 1 ст.. 173-2 КУпАП, 14.09.2017 р. ч.2 ст. 184 КУпАП, 31.10.2017 р. - ч.2 ст. 184 КУпАП, 13.11.2017р. - ч.4 ст. 184 КУпАП, 17.04.2018 р. - ч. 1,2 ст. 184 КУпАП, 16.11.2018 р. - ч.1, 2 ст. 184 КУпАП (а.с. 46).

Згідно заяви від 18.12.2018 року ОСОБА_2 надала згоду на проведення обстеження її сина ОСОБА_1 (а.с. 47).

Відповідно заяви від 18.12.2018 року ОСОБА_2 просила орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей ВК ЧМР Одеської області не позбавляти її батьківських прав відносно її сина ОСОБА_1 (а.с. 47 зворот).

Згідно листа № 01/15-115 від 21.01.2019 року ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» надала відомості щодо ОСОБА_2 про перебування її на обліку на тлі зловживання алкоголю з 21.04.2015 року по 11.01.2019 року, на час лікування ОСОБА_2 виконувала всі рекомендації, регулярно відвідувала кабінет, та з 11.01.2019 року знята з обліку в зв`язку з закінченням терміну спостереження (а.с.50).

Як вбачається з заяви відповідачки, вона цікавиться життям сина, відвідує з ним дельфінарій, цікавиться спортивним життям дитини, заперечує проти позбавлення батьківських прав (а.с. 68-90).

Відповідно відзиву відповідач ОСОБА_7 заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.68-91).

V. Оцінка Суду.

А. Загальні принципи.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.

1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».

Досліджуючи питання чи передбачено втручання у право відповідача «законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

2). Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини ОСОБА_4 і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

В такій ситуації Суд звертає увагу, що позивач в судовому засіданні не змогла обґрунтувати мету, яку вона прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини (див. пункт 4), проте виходячи з особливостей даної справи вказані обставини будуть враховані Судом при дослідженні питання про пропорційність втручання у право відповідача.

3). Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).

Визначаючи, чи був захід по втручанню у право відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).

Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що «основні інтереси дитини» є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

Ще більш змістовний підхід для реалізації принципу «якнайкращих інтересів дитини» було вироблено Комітетом ООН з прав дитини на підставі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Так, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Розкриваючи зміст даного принципу і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

?Погляди дитини;

?Індивідуальність дитини;

?Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

?Піклування, захист і безпеку дитини;

?Вразливе положення;

?Право дитини на здоров`я;

?Право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою

оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

Отже, повертаючись до обставин даної справи Судом встановлено, що відповідачу, як матері малолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК), що зазначив і позивач в позовній заяві (а.с.2-6).

Основним твердженням позивача є те, що відповідач не має впливу на виховання дитини. З своєї сторони Суд не може покласти вказане твердження в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки остання хоч і притягувалася до відповідальності щодо невиконання своїх батьківських обов`язків, просить суд не позбавляти її батьківських прав та усвідомлює відповідальність за виховання дитини, тому зазначене позивачем ще не є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Зокрема, Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК).

Відповідно до положень частини першої статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

Не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу та акт органу самоорганізації населення, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитини і не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.

Далі продовжуючи аналіз необхідності позбавлення відповідача батьківських прав для Суду є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуація в бік покращення «положення дитини» та сприятиме реалізації її інтересів.

Так, позивач не навів відповідних обставин та дійсної мети позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи особу відповідача Суд звертає увагу, що він має постійне місце роботи, в матеріалах справи відсутні докази того, що він притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї

Суд наголошує, що проблема виховання дітей і взаємовідносин з батьками виходить за рамки «правової категорії» і може охоплюватись соціальною, етичною, педагогічною та іншими сферами.

Аналогічно в пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини».

З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучених, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.

Таким чином, в даній конкретній ситуації, Суд співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, Суд знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і матері для належного спілкування і розвитку дитини.

Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяв уваги дитині, що вимагає від нього зміни свого ставлення до її виховання і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і охоплюється компетенцією Суду (див. пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.

Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо виховання дитини, яка буде знаходитись під постійним контролем органів опіки та піклування і у випадку, якщо вона цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

Окремо Суд звертає увагу, що розуміє складність ситуації, при якій особа, яка протягом тривалого часу не виконувала належним чином своїх батьківських обов`язків щодо впливу на поведінку дитини, у зв`язку із чим в такому випадку важлива роль покладається на державу в особі її компетентних органів в контексті виконання позитивних обов`язків, які повинні забезпечити систему послідовних кроків в такому напрямку, щоб зашкодити негативному впливу на дитину, а тому на них і було покладено обов`язок по контролю за поведінкою відповідача.

Беручи до уваги всі наведені вище міркування, Суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування обов`язок по контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265 Цивільно процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

В задоволені позову Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської областідо ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області В.В.Смирнов