Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 664/2971/16-ц

провадження № 61-23080св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинвського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року у складі судді Никифорова Є. О., ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Колісниченка А. Г., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2010 року між сторонами у справі укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 3,76 га, яка розташована в адміністративних межах Новомаячківської селищної ради Херсонської області, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Цюрупинському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 червня 2011 року. Строк дії договору визначено сторонами у пункті 8 та становить 15 років.

Позивач вказує, що між нею та орендарем до укладення договору були погоджені його умови, в тому числі: договір укладається строком на п`ять років та відповідач повинен використовувати земельну ділянку в майбутньому так, щоб забезпечити збереження родючості ґрунту з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В порушення вказаних домовленостей договір було укладено строком на 15 років, а також відповідачем не розроблено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.Що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання договору відповідно до вимог частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 32 Закону України «Про оренду землі» (далі - ЗУ «Про оренду землі»).

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,76 га укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з боку відповідача відсутнє істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки, як підстава згідно зі статтею 651 ЦК України для його розірвання в односторонньому порядку, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів недотримання відповідачем як орендарем норм екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, недодержання ним державних стандартів, норм і правил.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 року № 1134, що набрала чинності 11 листопада 2011 року, тобто після укладення між сторонами договору оренди, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано правила статті 651 ЦК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі». Судами не надано оцінки пункту 8 договору, щодо строку дії договору. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про виклик свідків.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю НОМЕР_1 , на праві власності належить земельна ділянка площею 3,76 га, що розташована на території Новомаячівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області.

26 серпня 2010 року між ОСОБА_3 , яка діяла від імені орендодавця ОСОБА_1 на підставі довіреності, та відповідачем укладений договір оренди земельних ділянок загальною площею 15,56 га.

Згідно із актом прийому-передачі орендодавець передав в оренду ОСОБА_2 , належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 3,76 га, розміщену на території Новомаячівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області, строком на 15 років.

Договір оренди зареєстрований у Відділі Держкомзему у Цюрупинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис у розділі 4 Книги від 25 червня 2011 року за № 652500004000049.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктами 37, 38 зазначеного договору сторони погодили умови його припинення, де встановлено, що договір припиняється після завершення строку його дії або дострокового розірвання договору за згодою сторін чи на вимогу однієї із сторін, у разі невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

У пункті 39 договору встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Установлено, що пунктом 8 договору оренди передбачено, що зазначений договір укладено строком на п`ятнадцять років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, враховуючи те, що позивачем не доведено, що ОСОБА_3 , яку позивач уповноважила, на підставі довіреності, підписати вказаний договір оренди, діяла поза межами повноважень наданих їх довіреністю від 30 червня 2010 року, чи з їх перевищенням, або внаслідок зловмисної домовленості представника з другою стороною, суди правильно прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також, на думку касаційного суду, висновки судів попередніх інстанцій про те, що розробка проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, не є обов`язком, покладеним на орендаря договором чи законом, а тому підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та обставинах справи. При цьому позивач не надала жодних належних та допустимих доказів недбалого ставлення до орендованих земель, зниження родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки.

Що стосується доводів позивача у касаційній скарзі про відсутність доказів щодо виплати орендної плати, то вони не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки невиплата орендної плати відповідачем не зазначалась у позовній заяві як підстава для розірвання договору оренди землі. Тому посилання позивача на зазначені обставини не має відношення до предмета доказування.

При таких обставинах, установивши недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі з наведених позивачем підстав.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило