Справа № 755/16527/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

при секретарі Красновій І.В.

справу розглянуто без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди ,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача Департаменту патрульної поліції - Бабатенко Г.П.

звернулася до суду з позивом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП мотивуючи вимоги тим, що 02.04.2016 року о 16 год. 48 хв. в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Тойота д.н. НОМЕР_1 по вул. Курнатовського 11-А, не був уважним , не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керуванням автомобілем в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді огородження, автомобіль отримав механічні пошкодження переднього бамперу та радіатора.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2016 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Тойота д.н. НОМЕР_1 , який станом на 02 квітня 2016 року належав на праві власності Департаменту патрульної служби МВС України та на підставі договору Позички №10 від 02.12.2015 року перебував у користуванні Департаменту патрульної поліції. З 17 грудня 2016 року Департамент патрульної поліції є власником транспортного засобу Тойота д.н. НОМЕР_1 .

Згідно Висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно - криміналістичного центру від 17 січня 2017 року № 19/12-3/76 вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Тойота д.н. НОМЕР_1 , в результаті ДТП, яка сталася 02 квітня 2016 року складає 68901,53 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідач ОСОБА_1 ухвалу суду від 03.12.2018 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження та позовну заяву з додатками не отримав, про що свідчить повернутий конверт за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.04.2016 року о 16 год. 48 хв. в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Тойота д.н. НОМЕР_1 по вул. Курнатовського 11-А, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керуванням автомобілем в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді огородження, автомобіль отримав механічні пошкодження переднього бамперу та радіатора.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2016 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Тойота д.н. НОМЕР_1 , який станом на 02 квітня 2016 року належав на праві власності Департаменту патрульної служби МВС України та на підставі договору Позички №10 від 02.12.2015 року перебував у користуванні Департаменту патрульної поліції. З 17 грудня 2016 року Департамент патрульної поліції є власником транспортного засобу Тойота д.н. НОМЕР_1 .

Згідно Висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно - криміналістичного центру від 17 січня 2017 року № 19/12-3/76 вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Тойота д.н. НОМЕР_1 , в результаті ДТП, яка сталася 02 квітня 2016 року складає 68901,53 грн.

З наданих стороною позивача документів суд вбачає, що відповідач ОСОБА_1 станом на 02.04.2016 року знаходився на службі в Департаменті патрульної поліції, оскільки право керування службовим транспортом має лише співробітник поліції під час виконання службових обов`язків, тобто перебував в трудових стосунках з позивачем.

Так, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля «Toyota Prius» державний номер д.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, є Департамент патрульної поліції.

Згідно ст.19 Закону «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п.23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затверджене постановою КМУ УРСР від.29.07.1991р. №114) особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

За правилами, встановленими в п.1-3,5,10 розділу 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджено Постановою Верховної Ради України 25.06.1995р. №243/95-ВР), яке поширюється також на осіб рядового та начальницького складу МВС України, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності осіб винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна, в тому числі пошкодженням майна, що спричинило додаткові витрати для його відновлення за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого в особисте користування, настає матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення. Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди настає у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (п.10,11 розділу ІІ цього ж Положення).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2015 року між Департаментом патрульної служби МВС та Департаментом патрульної поліції укладено договір позички № 10, за умовами якого останній отримав у безоплатне користування строком до 12 місяців 282 транспортних засоби, з метою забезпечення виконання заходів охорони громадського порядку в умовах реального несення служби, а друга сторона приймає вказані транспортні засоби.

Стороною позивача не було надано суду жодного доказу на підтвердження, що відповідач ОСОБА_1 на день дорожньо - транспортної пригоди перебував у трудових стосунках із Департаментом патрульної поліції, що передбачало б підстави застосування до відповідача положення ст.ст. 130,132,134,135 КЗпП України .

Так, як зважаючи на те, що Законом України «Про Національну поліцію», який є пріоритетним для застосування, не передбачена спеціальна норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення КЗпП України, які в розумінні вимог чинного законодавства України, мають застосовуватись у тому разі, коли нормами спеціального Закону не врегульовані спірні правовідносини.

Крім того доказів протиправного заволодіння службовим транспортом, а саме автомобілем Тойота д . н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 як фізичною особою, суду також надано не було, що передбачало б підстави застосування до відповідача положення ст.1166 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, суд прийшов висновку про залишення позову без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.1166 ЦК України 130,132,134,135 КЗпП України, ст. ст.76- 81, 89,94 263 258-259,265,274 ЦПК України , суд-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Департамент патрульної поліції адреса м. Київ вул. Федора Ернеста 3, Код ЄДРПОУ 40108646, р/р 31257201492745, МФО 820172.

Відповідач - ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безспосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: