Справа № 639/803/19

Провадження № 2/639/937/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Труханович В. В.,

за участю секретаря – Кричевської В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/803/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ «ПУМБ», треті особи: Приватний нотаріус Київського МНО Хара Н. С., Приватний виконавець округу м. Києва Вольф Т. Л., в якому просить суд визнати виконавчий напис від 30.05.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., зареєстрований в реєстрі за № 4531, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.12.2012 року між нею та ПАТ «ПУМБ» укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого їй надано кредит в розмірі 5000 грн строком на 24 місяці – до 17.12.2014 року. Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського МНО Хари Н. С., яка вчинила виконавчий напис № 4531 від 30.05.2018 року про стягнення на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 40887,81 грн. Про вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач дізналася у січні 2019 року з постанови приватного виконавця Вольф Т. Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 57969748 від 10.01.2019 року, яку ОСОБА_1 отримала за місцем роботи. Відповідно до спірного виконавчого напису стягнення нотаріусом проведено за 4 роки та 5 місяців. Позивач вважає, що приватний нотаріус не мав законних підстав для вчинення виконавчого напису у зв`язку з тим, що банком не надано документів, які б підтверджували безспірність заявленої до стягнення суми заборгованості та пропуском останнім встановленого законом трирічного строку для звернення з такою вимогою, оскільки останній платіж за кредитом було здійснено у січні 2015 року шляхом перерахування Банком коштів з зарплатного рахунку позивача на кредитний рахунок за попереднім місцем роботи. При укладенні кредитного договору, строк дії картки становив 2 роки – до 17.12.2014 року. Саме з цього моменту, на думку ОСОБА_1 , у відповідача виникло право на стягнення заборгованості та з цього саме моменту почав спливати строк позовної давності за кредитним договором. Крім того, впевнена позивач, при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Хара Н. С. не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який, на думку позивача, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Крім того, нотаріусом не перевірено, чи пропущена позовна давність, спеціальна позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), чим порушено норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 звернулася до суду.

13.02.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання. Одночасно, задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Приватного нотаріуса Київського МНО Хари Н. С. належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 30.05.2018 року, зареєстрованого за № 4531, включаючи належним чином завірені копії документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису(а.с. 22-23).

Окрім того, ухвалою суду від 13.02.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаній цивільній справі. Зупинено стягнення за виконавчим провадженням № 57969748, яке перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Хари Н. С., який вчинено 30.05.2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 4531, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» у розмірі 40887,81 грн(а.с. 26-28).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кундіус Г.В., яка діє на підставі ордеру Серії ХВ № 1388 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися, надали заяву з проханням справу розглянути у їх відсутність, позов задовольнити в повному обсязі.

Третьою особою - приватним нотаріусом Київського МНО Харою Н. С. подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутності з урахуванням фактичних відносин та постановлення рішення згідно чинного законодавства (а.с. 42, 74, 94). Письмових пояснень нотаріусом суду не надано.

Окрім того, 14.03.2019 року на адресу суду на виконання ухвали від 13.02.2019 року нотаріусом надано належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 30.05.2018 року , зареєстрованого за № 4531, включаючи належним чином завірені копії документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису (а.с. 44-66).

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи третя особа – приватний виконавець округу м. Києва Вольф Т. Л., згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, письмових пояснень суду не надавала.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 7 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

За змістом ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначає п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачі, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року № 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Судом встановлено, що 17.12.2014 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 260579464, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 17543,21 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних, строком на 48 місяців – до 17.12.2018 року (а.с. 63).

Також судом встановлено, що 30.05.2018 року представник ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського МНО Хари Н. С. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій зазначив, що станом на 15.05.2018 року боржник не виконала своїх зобов`язань, період за який здійснюється стягнення: з 15.05.2017 року по 15.05.2018 року (а.с. 61).

До заяви про вчинення виконавчого напису відповідач долучив оригінал кредитного договору; засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи стягувача та представника стягувача за довіреністю (а.с. 46-47, 48-55, 56, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64-65, 66).

Як передбачено ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.2, 3.5 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та органі - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно з даним Переліком для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком: а саме оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

30.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4531, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором № 260579464 від 17.12.2014 року, укладеним із ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», заборгованість за Кредитним договором № 260579464 від 17.12.2014 року. Строк платежу за Кредитним договором № 260579464 від 17.12.2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.05.2017 року по 15.05.2018 року. Сума заборгованості складає 40887,81 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 12855,63 грн.; прострочена заборгованість за комісією – 0 грн.; прострочена заборгованість за процентами – 22605,81 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту – 4687,58 грн.; строкова заборгованість за комісією – 0 грн.; строкова заборгованість за процентами – 738,89 грн. (а.с. 44, 45).

10 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. в ході примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Хари Н. С. № 4531 від 30.05.2018 року винесено постанову в рамках виконавчого провадження № 57969748 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 13-14).

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок про те, що позивач посилається у своєму позові на інший кредитний договір, ніж той на якому нотаріус здійснив виконавчий напис та який вказаний у постанові про відкриття виконавчого провадження, а саме: позивач посилається на договір від 17.12.2012 року, за яким надано кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. строком на 24 місяці – до 17.12.2014 року, а нотаріус здійснив виконавчий напис на договорі від 17.12.2014 року, за яким сума кредиту становить 17543,21 грн., строк дії договору 48 місяців – до 17.12.2018 року.

Таким чином, позивачем не подано будь-яких належних доказів наявності спірної заборгованості, напроти таке твердження спростовується відсутністю жодних документів, які б свідчили про факт повернення позики ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», зокрема відміток на договорі позики про повернення грошей або розписки про повернення грошей, заяви про повний розрахунок, довідки про закриття кредитної лінії.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість позивача перед відповідачем саме за кредитним договором № 260579464 від 17.12.2014 року станом на день вчинення виконавчого напису була безспірною, доказів наявності порушень нотаріусом ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» позивачем не надано, та не встановлено судом під час розгляду справи, а отже, виконавчий напис вчинено з додержанням вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом справедливості та добросовісності, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь позивача не стягується.

Окрім того, у відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 76, 77, 80-82, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 16 Цивільного кодексу України, Конституцією України, Законом України «Про нотаріат», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.02.2019 року у вигляді зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 57969748, яке перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, який вчинено 30.05.2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 4531 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у розмірі 40887,81 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.07.2019 року.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний виконавець округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, АДРЕСА_3 15.

Суддя В. В. Труханович