Провадження № 2/537/64/2019

Справа № 537/3060/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2019 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Дядечко І.І., за участі секретаря Грицькової Я.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сап`янової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом юридичної особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 29 810 грн. 24 коп. за кредитним договором №б/н від 01.11.2011 року та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 01.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Позивач свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим у порушення умов кредитного договору, зобов`язання за договором не виконав. Таким чином, станом на 30.05.2018 року відповідач має заборгованість в сумі 29 810,24 грн., яка складається з тіла кредиту – 10 956,79 грн.; відсотків за користування кредитом – 6 902,98 грн.; нарахованої пені – 10 054,74 грн.; штраф (фіксована частина) – 500,00 грн.; штраф (процентна складова) – 1 395,73 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх майнових прав, а відповідно поніс судові витрати на судовий збір.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.11.2018 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області постановлено перейти від розгляду в спрощеному позовному провадженні до загального позовного провадження в даній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.12.2018 року відкладено підготовче судове засідання для належного повідомлення позивача.

07.02.2019 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.04.2019 року розгляд справи відкладено, визнано явку представника позивача обов`язковою.

Представник позивача Лазоренко О.Ф. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 . проти задоволення позову заперечувала, у зв`язку з тим, що позовні вимоги не обґрунтовані.

22.10.2018 року представником відповідача надано відзив на позов. В обґрунтування якого зазначено про те, що позовна заява не обґрунтована, оскільки позивачем з метою підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору, надано суду «анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке», в якій не зазначено яку саме картку відповідач бажає оформити, не встановлено кредитного ліміту, тобто не зазначено суму кредитного ліміту, що свідчить про те, що відповідач не мав наміру оформляти кредит. Так, дана анкета містить лише персональні дані відповідача, які надавались банку під час оформлення дебетової персональної картки для перерахунку стипендії. Складання анкети не свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тексті анкети відсутні будь-які умови щодо відсотків, нарахування пені та штрафів, умови повернення коштів та строки повернення коштів, відомості про отримання відповідачем кредитної картки, її номер та строк дії, відомості про відкриття карткового рахунку на ім`я відповідача. До суду не надано розписки про отримання картки з встановленим кредитним лімітом у сумі 300,00 грн. Про наявність кредиту та певної суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками відповідач дізнався отримавши копію позовної заяви. Наданий розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки позивач вказує на те, що 01.11.2011 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт по картковому рахунку у розмірі 300,00 грн. Разом з тим, розрахунок починає відображати період з 12.04.2012 року, де відображається нарахування відсотків у сумі 155,00 грн., при цьому залишаться невідомим яка сума грошових коштів була отримана. Розрахунок не відображає номер карткового рахунку за яким можна перевірити відповідність вказаних грошових сум та періоди нарахувань. Крім того, взагалі не відомо якому банку належить даний розрахунок, тому як відсутній відбиток печатки банку, не відомо ким підписаний та складений даний розрахунок. Окрім того, відсоткова ставка протягом 2011-2018 років періодично змінювалась, але позивачем не доведено факт отримання відповідачем повідомлення про зміну процентної ставки, тарифів. Аналізуючи розрахунок не можливо встановити з якого періоду відбулось нарахування пені, адже стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Розрахунок не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилась по тілу кредиту та розрахунку відсотків. В ньому не зазначено дати та розміри погашення кредиту та відсотків по кредиту з посиланням на відповідні платіжні документи, не зазначені періоди за які нараховані відсотки, а також не зазначено в якому розмірі по кредитному ліміту отримав відповідач кошти за платіжною карткою: в повному обсязі чи в меншому розмірі. За таких обставин, представник відповідача вважає, що заявлені позовні вимоги безпідставні, не обґрунтовані та не знаходять свого відображення, підтвердження у наданих позивачем документах в якості доказів. Також зазначає, що надані позивачем довідки в якості доказів не відображають кредитних відносин між сторонами по заяві б/н від 01.11.2011 року, не свідчать про використання відповідачем кредитних коштів та не відображають кредитну заборгованість та її погашення відповідачем.

25.10.2018 року позивачем надано відповідь на відзив. В обґрунтування якої зазначено про те, що відповідач підписавши заяву б/н від 01.11.2011 року уклав договір про надання банківських послуг, на підставі чого отримав кредит у розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У даній заяві зазначено, що підписавши її, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підставі заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 - ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. Вважає, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Випискою з карткового рахунку прослідковується те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що він користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже і отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки, відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контрозрахунок не наданий, судово-економічної експертизи по справі не призначались. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Також зазначено, що позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності, оскільки строк випущеної картки до 08.2020 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно обґрунтовуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 01.11.2011 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якою він погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (т. 1 а.с. 12). В даній заяві зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорту, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, сімейний стан, освіту, соціальний статус: студент, дату заповнення підпис. При цьому, відсутня інформація про вид картки та розмір кредитного ліміту, що унеможливлює встановлення дійсних намірів відповідача щодо отримання визначеної суми коштів.

З листа АТ КБ «ПриватБанк» від 24.10.2018 року за вих. № 30.1.0.0/2-20180712/261 вбачається, що відповідач ОСОБА_4 , згідно кредитного договору б/н від 01.11.20141 року, отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 із строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2020 року (т. 1 а.с. 116).

Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua/terms/, а їх витяг містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 14-28). Як визначено у вказаних Умовах Банк: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.

Таким чином, надавши анкету-заяву від 01.11.2011 року відповідач ОСОБА_2 прийняв пропозицію позивача про укладення договору про надання банківських послуг. При цьому позивач зазначає в позові про укладення кредитного договору, на підставі якого видавались кредитні кошти відповідачу.

Окрім того, анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився з її змістом, а й отримав Умови та Правила надання банківських послуг, з якими він погодився, що має бути зазначено в документі.

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач згідно Умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Однак, зі змісту анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не вбачається жодної інформації, яка б свідчила про укладення саме кредитного договору, в ній не міститься інформації про його істотні умови. Вказана анкета-заява не містить відображення волевиявлення відповідача щодо оформлення кредитної картки Банку на відповідних умовах, а також суми кредитного ліміту, строку дії картки, тощо.

Позивачем надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», однак даний витяг містить умови кредитування щодо декількох видів кредитних карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD». Вказані тарифи не підписані відповідачем і з них неможливо зробити висновок щодо його волевиявлення про отримання будь-якого із видів цих карт. Окрім того, як вже зазначалось вище в заяві-анкеті відсутня інформація про вид картки.

Надана позивачем роздруківка фотознімку відповідача з пластиковою карткою (т. 1 а.с. 225-227), не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ, оскільки на фотознімку не відображено інформації щодо номера цієї картки, терміну дії та на підставі якого саме договору вона видавалась.

У підтвердження позову позивач надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 01.11.2011 року, укладеного між сторонами станом на 31.05.2015 року та 30.05.2018 року ( т. 1 а.с. 6-11), однак даний розрахунок не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Надана в матеріалах справи паперова копія електронної виписки по картковим рахунках (т. 1 а.с. 135-144), не посвідчена у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документи, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є : 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року встановлені вимоги до оформлення вищевказаних розрахункових документів.

Окрім того, з даної електронної виписки вбачається рух коштів по картковим рахункам, а саме: виписка основна карта № НОМЕР_5 за період з 01.11.2011 року по 24.10.2018 року кредитний ліміт: НОМЕР_6 (4149 НОМЕР_7 НОМЕР_8 НОМЕР_9 НОМЕР_5 ) (т. 1 а.с. 135-136); виписка основна карта № НОМЕР_9 за період з 01.11.2011 року по 24.10.2018 року кредитний ліміт: НОМЕР_6 (4149 НОМЕР_7 НОМЕР_8 НОМЕР_10 НОМЕР_11 НОМЕР_9 ). Однак, дана виписка не містить відомостей про встановлення кредитного ліміту в сумі 300,00 грн., отримання кредитних коштів відповідачем, з неї не можливо встановити чи користувався відповідач кредитними коштами та вносив власні грошові кошти саме на погашення заборгованості.

Таким чином, позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно заяви б/н від 01.11.2011 року та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.

Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.06.2018 року по справі № 364/737/17.

Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про умови кредитування відповідача з 2011 року по 2018 рік. При цьому, вимоги до відповідача пов`язані саме з невиконанням ним умов договору від 01.11.2011 року.

Зазначені позивачем у позовній заяві та надані до справи докази не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами саме кредитного договору від 01.11.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо суми кредиту, розміру та порядку сплати процентів за користування ним, строку дії договору, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору є необґрунтовані. З цих підстав суд приймає рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Згідно ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 610-612, 625, 629, 1048-1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову юридичної особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.07.2019 року

Суддя І.І. Дядечко