Справа № 369/7771/18

Провадження № 2/369/548/19

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Середенко Б.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 А.П.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з названим позовом. Свої вимоги мотивовані тим, що 30.11.2016 року між ПРАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_3 було укладено договір Логовір добровільного страхування наземного транспорту № 933001/4610/0000877, предметом якого є страхування транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

10.10.2017 року в м. Києві по Столичному шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки УПП № 3017286377677790 та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 13.11.2017 року по справі № 752/21548/17, зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України.

Відповідно до рахунку-фактури ТзОВ «Саміт Моторз Україна» № СМУ 00025274 від 18.10.2017 року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 17 265, 52 грн.

27.10.2017 року на виконання договору страхування ПрАТ «СК Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО ТзОВ «Саміт Моторз Україна» в розмірі 11 665, 52 грн., иходячи з наступного розрахунку: 17 265, 52 грн. (вартість відновлювального ремонту) – 5 600, 00 грн. (франшиза – 0,50 % від страхової суми) + 11 665, 52 грн.

22.11.2017 року за вих. № 8615 ПрАТ «СК « УНІКА» звернулось до ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування, але станом на день звернення до суду збитки не відшкодовано.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПРАТ «СК «УНІКА» збитки в сумі 11 665, 52 грн. та сплачений судовий збір.

Представник позивача Біла ОСОБА_5 азначила, що підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач під час судового щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Суд вважає за можливе розглядати справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив обставини, що викладені нижче.

Судом встановлено, 30.11.2016 року між ПРАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_3 було укладено договір Логовір добровільного страхування наземного транспорту № 933001/4610/0000877, предметом якого є страхування транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

10.10.2017 року в м. Києві по Столичному шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.11.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 320 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до рахунку-фактури ТзОВ «Саміт Моторз Україна» № СМУ 00025274 від 18.10.2017 року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 17 265, 52 грн..

У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ПРАТ «СК «Уніка» відшкодувало 11 665, 52 грн. Розрахунок був здійснений за мінусом франшизи (5 600,00 грн.) передбаченої договором.

На час пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована.

Позивач 22.11.2017 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою добровільно відшкодувати, завдані ним збитки в ДТП, але ОСОБА_2 не задовольнив її в добровільному порядку

Таким чином, розмір збитків, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 , складає 11 665, 52 грн.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлюють такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до положень п. 1.12. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та вимог п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з вимогами п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Згідно з вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальних збитків у сумі 11 665, 22 грн. з відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 762 грн.

Керуючись п.п. 4, 6, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки», п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п.п. 1.4., 1.7., 1.12. ст. 1, ст. 6, п. 12.1. ст. 12, п. 22.1. ст. 22, ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 22, 979, 1187, п. 1 ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 1190, ст.ст. 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „УНІКА" матеріальну шкоду у розмірі 11 665, 52 грн. (одинадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 52 копійки) та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» - м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 20033533.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 09 квітня 2019 року.

Суддя Н.С.Пінкевич