ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2019 року

м. Дніпро

справа № 1140/2803/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року, суддя першої інстанції Притула К. М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

від 08.10.2018 року № 0007451303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 15 754,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 938,52 грн.;

від 08.10.2018 року № 0007441303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 52 513,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13 128,38 грн.;

від 12.07.2018 року № 0005581303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець) та у відповідний звітний період був зареєстрований платником єдиного податку другої групи за спрощеною системою оподаткування, зокрема за видом господарської діяльності: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Облік доходів і складання звітності від підприємницької діяльності ведеться позивачем в порядку, передбаченому статтею 296 ПК України як платника єдиного податку.

Згідно з п. 165.1.36 ст. 1365, п. 297.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку не є платниками податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою, а також звільнені і від обов`язку подання податкової звітності з такого податку.

Враховуючи, що доходи, пов`язані зі здійсненням у 2015-2017 роках операцій з продажу ТЗ, отримані позивачем в межах його господарської діяльності, як платником єдиного податку (включені до обліку та доходу згідно податкової звітності платника єдиного податку), позивач не був платником податку з доходів фізичних осіб та військового збору, нарахованих за оскаржуваними рішеннями.

З урахуванням статті 53 ПК України при оподаткуванні вказаних доходів позивач діяв у відповідності до податкової консультації Кіровоградської ОДПІ від 19.11.2013 року № 13713/10/11-23-17-06.

Всі перелічені в акті операції продажу ТЗ здійснювались спеціальними суб`єктами господарювання (посередниками) або територіальними сервісними центрами МВС, з відповідним виконанням посередником функцій податкового агента стосовно сплати податків або визначення підстави не утримання (звільнення від такої сплати) податку, а також контролю їх сплати ТСЦ МВС.

Враховуючи здійснення операцій через податкових агентів, документи щодо сплати (неутримання сплати у джерела виплати) податків/зборів у позивача не зберігаються.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 08.10.2018 №0007451303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 15 754,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 938,52 грн.; від 08.10.2018 №0007441303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 52 513,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13128,38 грн.; від 12.07.2018 №0005581303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 510 грн.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року присуджено на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10675,00 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок) сплачені відповідно до квитанцій №0.0.1140574407.1 від 21.09.2018, №0.0.1177943000.1 від 06.11.2018, №0.0.1086775117.1 від 17.07.2018, № 0.0.1173565115.1 від 31.10.2018 та фіскального чеку 000293015 00077 від 26.12.2018.

В апеляційних скаргах відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що торгівля транспортними засобами (легковими, вантажними тощо) платникам єдиного податку заборонена, оскільки вказані транспортні засоби є підакцизними товарами.

Обов`язок посередників виконати функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації під час продажу майна, не звільняє від обов`язку продавця сплатити відповідні податки і збори та задекларувати їх.

Виняток становлять випадки, вказані в пункті 179.2 статті 179 Податкового кодексу України, зокрема, податкова декларація не подається, якщо платник податку отримував доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу та/або від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами за договорами купівлі-продажу транспортних засобів виступають фізичні особи, тобто особи, що не є податковими агентами, крім того, договори купівлі-продажу транспортних засобів укладені без нотаріального посвідчення, що також не звільняє позивача від обов`язку подати декларацію.

Вищевикладене свідчить про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також судом першої інстанції фактично не досліджено обґрунтованість заявлених позивачем сум витрачених на надання правової допомоги, їх співмірність зі складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом плуг та виконанням робіт тощо, тому вимога про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги задоволена з порушенням норм законодавства, підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що з урахуванням положень статті 53 Податкового кодексу України при оподаткуванні вказаних доходів позивач діяв у відповідності до податкової консультації Кіровоградської ОДПІ від 19.11.2013 року № 13713/10/11-23-17-06.

У відповідності до положень пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів. Такі товари, згідно з п.3 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути визначені у видах діяльності платників єдиного податку першої – третьої груп.

Між тим, відповідні операції вчинялись позивачем у межах своєї підприємницької діяльності за визначеним у Свідоцтві платника єдиного податку другої групи видом господарської діяльності: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами. Вказане свідоцтво видане відповідачем та не передбачає здійснення діяльності з торгівлі транспортними засобами підакцизної групи.

Всі перелічені у акті перевірки операції продажу транспортних засобів здійснювались спеціальними суб`єктами господарювання (посередниками) або територіальними сервісними центрами МВС, з відповідним виконанням посередниками функцій податкового агента стосовно сплати податків або визначення підстави не утримання (звільнення від такої сплати податку, а також контролю їх сплати ТСЦ МВС.

У відповідності до положень пункту 173.3 статті 173 ПК України у разі, якщо об`єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу), у т. ч. через нотаріуса, суб`єкта господарювання, який надає послуги з укладання біржових угод тощо, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, та який здійснює угоду за наявності документа про сплату до бюджету продавцем відповідного податку.

Тобто, саме на податкових агентів покладено зобов`язання щодо нарахування, утримання та сплату податку до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, подавати податкову звітність контролюючим органам а нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ПКУ. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та обов`язки, встановлені для платників податків.

Оскаржувані донарахування податкових зобов`язань переважно сплачені з указаних в акті перевірки угод продажу транспорту позивачем при тому, які у т. ч. фактично здійснювались в межах його підприємницької діяльності.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомлені.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні заперечують проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на їх безпідставність, просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку стану дотримання фізичною особою ОСОБА_1 , податкового законодавства України в частині нарахування та сплати податків (зборів), обов`язкових платежів під час продажу (обміну) об`єктів рухомого майна за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 384/11-28-13-03/2573603554 від 10.05.2018, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- пунктів 49.1 та 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті179 Податкового кодексу України, в частині неподання до контролюючого органу декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік.

- підпункту 163.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпунктів 164.1.1 та 164.1.3 пункту 164.1, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пунктів 173.1 та 173.2 статті 173 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 14000 грн., за 2016 рік на суму 26600 грн. за 2017 рік на суму 19413,5 грн.

- підпунктів 1.1 -1.6 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання військового збору за 2015 рік на суму 5700 грн. за 2016 рік на суму 7980 грн., за 2017 рік на суму 5824,05 грн.(а. с. 14-24)

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області під час проведення перевірки, зазначено, що на підставі інформації Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 27.12.2017 № 31/11-6484, від 26.02.2018 №31/11-1010, Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області від 05.03.2018 р.№31/14-807, Регіонального сервісного центру у Чернігівській області від. 21.02.2018 року 31/24/08-590 встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 здійснено відчуження рухомого майна, шляхом перереєстрації на інших власників - фізичних осіб, а саме:

протягом 2015 року - автомобіль марки Mitsubishi L200 (тип кузова пікап, значиться як вантажний), вартість згідно довідки-рахунку 130000 грн. та автомобіль марки Ford Ranger (тип кузова пікап значиться як легковий), вартість згідно довідки-рахунку - 280000 грн.;

протягом 2016 року - автомобіль марки Ford Ranger (тип кузова пікап для перевезення вантажів), вартість згідно довідки-рахунку - 250000 грн., автомобіль марки Volkswagen Caddy (тип кузова фургон-малотонажний-В для перевезення вантажів), вартість згідно договору - 130000 грн., автомобіль марки Volkswagen Caddy (тип кузова фургон-малотонажний-В для перевезення вантажів), вартість згідно договору - 152000 грн.;

протягом 2017 року - автомобіль марки IVECO STRALIS (тип кузова - сідловий тягач - Е), вартість - згідно договору - 58000 грн.; напівпричіп марки SCHMITZ SOI, вартість згідно договору - 38000 грн.; автомобіль марки IVECO STRALIS (тип кузова -сідловий тягач-Е), вартість згідно договору - 70000 грн.; напівпричіп марки Krone SDK 27, вартість згідно договору - 50000 грн.; причіп НР 400.01-2, вартість згідно договору - 4265 грн.; автомобіль марки IVECO STRALIS (тип кузова -сідловий тягач-Е), вартість згідно договору - 53257 грн.; автомобіль марки STRALIS (тип кузова -сідловий тягач-Е), вартість згідно договору - 55013 грн.; напівпричіп марки GENERAL TRAILERS-D-JD-SF3, вартість згідно договору - 34746 грн.; напівпричіп марки LANGENDORF SKA 18-26, вартість згідно договору - 24989 грн.

Позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік до контролюючого органу не подані, чим порушено вимоги пункту 49.1 та 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір платником не визначено та до бюджету не перераховано.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0007451303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 15754,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3938,52 грн.; від 08.10.2018 №0007441303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 52513,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13128,38 грн.; від 12.07.2018 №0005581303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 510 грн. (а.с. 10, 11, 12)

20.07.2018 позивачем було подано скаргу до ДФС України в межах процедури адміністративного оскарження.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.09.2018, скаргу задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.07.2018 № 0005571303 в частині сплати 7500 грн. податку на доходи фізичних осіб та 1875 грн. в частині застосованих штрафних санкцій, № 0005581303 в частині сплатим 3750 грн. військового збору та 937,50 грн. в частині застосованих штрафних санкцій, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення № 0005591303 залишено без змін (а.с.26-28).

13.10.2018 відповідним чином змінені нові податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2018 №0007451303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 15754,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3938,52 грн. та №0007441303 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 52513,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13128,38 грн. (а.с.12)

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України)

За приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу. (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України)

Приписами другого абзацу пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно зі Свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 , виданого суб`єкту господарювання ОСОБА_1 , позивач у 2015, 2016, 2017 роках є платником єдиного податку групи – 2, ставка єдиного податку 20%. (а. с. 28)

Позивач веде книгу обліку доходів та подає до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку. (а. с. 29- 35)

У Свідоцтві платника єдиного податку та у поданих позивачем податкових деклараціях платника єдиного податку за 2015, 2016, 2017 роки одним із видів підприємницької діяльності позивача визначено: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Згідно з пунктом 292.9 статті 292 Податкового кодексу України доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Також, пунктом 1.7 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

З огляду на викладене та, враховуючи, що позивач є платником єдиного податку із визначенням виду господарської діяльності за кодом КВЕД: 49.19, позивачем щорічно подавалась податкова декларація платника єдиного податку, докази щодо несплати єдиного податку матеріали справи не містять, відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для подання позивачем декларації про доходи фізичної особи та для нарахування позивачу податку на доходи фізичної особи, військового збору.

Доводи відповідача стосовно того, що торгівля транспортними засобами підприємцям – платникам єдиного податку заборонена, колегія суддів оцінює критично, оскільки видання свідоцтва платника єдиного податку належить до повноважень та здійснюється саме контролюючим органом.

У матеріалах справи, у якості доказу міститься копія Свідоцтва платника єдиного податку, виданого ОСОБА_1 , в якому визначено вид діяльності за КВЕД: 45.19 ОСОБА_2 іншими автотранспортними засобами.

При цьому, аргументуючи апеляційну скаргу забороною торгівлі транспортними засобами платників єдиного податку, відповідачем не надано будь-яких доказів щодо анулювання, скасування, відкликання свідоцтва платника єдиного податку позивача.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне у цій справі застосувати принцип податкового законодавства, визначений у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України стосовно презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо правомірності прийняття додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 КАС України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін (частина 5 статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з абзацом 1частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.(частина 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (частина 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

На підтвердження судових витрат в сумі 10675,00 грн. представник позивача надавав суду першої інстанції: копію договору про надання правової допомоги № 45/18 від 17.07.2018, акт про надання правової допомоги від 31.07.2018, акт про надання правової допомоги від 14.09.2018, акт про надання правової допомоги від 25.10.2018, акт про надання правової допомоги від 30.11.2018, акт про надання правової допомоги від 19.12.2018 та оригінали квитанції про оплату вказаних витрат: №0.0.1140574407.1 від 21.09.2018, 0.0.1177943000.1 від 06.11.2018, №0.0.1086775117.1 від 17.07.2018, № 0.0.1173565115.1 від 31.10.2018 та фіскальний чек 000293015 00077 від 26.12.2018.

Як вбачається з актів про надання правової допомоги, виконавцем надано послуги:

- попередній аналіз справи, 2 год., 600 грн.;

- підготовка скарги до ДФС, 2 год., 600 грн.;

- отримання та аналіз матеріалів перевірки, 3 год. умовні та 1 год. дорожня, 1000 грн.;

- технічна робота з документами помічника адвоката, 1,5 год. дорожніх, 150 грн.;

- підготовка матеріалів справи 2 год., 600 грн.;

- підготовка запитів до сервісних центрів МВС,, 2 год., 600 грн.;

- технічна робота з документами помічника адвоката, 1,5 год. дорожніх, 150 грн.;

- поштові витрати 75 грн.;

- аналіз відповідей Сервісних центрів на запити та рішення ДФс України, 1,5 год., 450 грн.;

- підготовка позовних матеріалів, запитів до посередників, 2,5 год., 750 грн.;

- підготовка позову, 9,5 год., 2850 грн.;

- технічна робота з документами помічника адвоката, 2 год. дорожніх, 300грн.;

- аналіз відзиву на позов, 0,5 год., 150 грн.;

- матеріали відзиву, запит до ОДПІ, 1,5 год. умовних, 1 год. дорожня, 550 грн.;

- технічна робота з документами помічника адвоката (направлення пошти), 1,5 год. дорожніх, 150 грн.;

- підготовка клопотання, участь у судовому розгляді, 1,5 год. умовних, 0,5 год. представницьких, 1 год. дорожня, 800 грн.;

- технічна робота з документами помічника адвоката (направлення пошти), 1 год. дорожня, 100 грн.;

- підготовка та участь у судовому розгляді 1 год. умовна, 1 год. представницька, 800 грн.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі підтверджено належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що понесені позивачем судові витрати у розмірі 10 675,00 грн. підлягають стягненню з суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року – залишити без змін.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 04.07.2019 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 04.07.2019.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров