ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1651/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Соломко І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

У С Т А Н О В И Л А:

10.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, як правонаступника Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ;

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2017 по 16.04.2019 в розмірі 71544 грн. 70 коп. (сімдесят одну тисячу п`ятсот сорок чотири гривни ) грн. 70 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі та 30.10.2017 звільнена за згодою сторін. Позивач зауважує, що при звільненні розрахунок проведено не у повному обсязі, а саме: не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно на день звільнення. За відновленням порушених прав позивач звернулась до суду. Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 по справі № 620/3687/19 позов задоволено та стягнуто з Центрального міжрегіонального управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на її користь грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна у сумі 3904 (три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 86 коп.

16.04.2019 на картковий рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 3904,86 грн. Отже, з часу звільнення позивача, фактично остаточний розрахунок здійснено 16.04.2019. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач повинен здійснити їй нарахування та виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільнені в період з 31.10.2017 по 16.04.2019. На підставі викладеного, позивач вважає, що діями відповідача порушено її права, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою відкрито 13.06.2019 провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений в ухвалі суду строк, відповідач відзив не надіслав.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, письмові заперечення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з моменту прийняття присяги курсантом під час навчання і до моменту звільнення 30 грудня 2016 року з управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області, направлення для подальшого проходження служби до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, у зв`язку з реалізацією постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції" зі змінами) (надалі - Постанова № 348).

Відповідно до зазначеної Постанови № 348, міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї Постанови №348 (Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867327), є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються.

З 01.01.2017 позивач була призначена на посаду інспектора Новгород- Сіверського районного сектору з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, відповідно до наказу №7/ОС47 від 03.01.2017.

Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 03.01.2017 № 9/ОС-17, позивачу було надановідпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 02.01.2017 по 05.09.2017.

Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 28.08.2017 № 453/ОС позивач приступила до роботи після закінчення відпустки для догляду за дитиною, з 05.09.2017.

Наказом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.10.2017 №550/0С-17, позивач звільнена зі служби за п.7 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Відповідно до п. 2.1 вказаного наказу позивача з 01.11.2017 призначено на посаду інспектора Новозаводського РС Чернігівського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Згідно наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 18.06.2018 №189/ОС-18, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.01.2018 №180/к "Про внесення змін до штату Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції", позивача звільнено із займаної посади з 27.06.2018, у зв`язку з переведенням до ДУ "Центр пробації".

Окрім виплат визначених наказом про звільнення, позивач мала право на отримання компенсації за речове майно на день звільнення при остаточному розрахунку з роботодавцем.

На час звільнення зі служби, позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно.

Судом також встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 по справі № 620/3687/19 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на її користь з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна у сумі 3904 (три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 86 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2019 на картковий рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 3904,86 грн., що підтверджується випискою Приват Банку.

Таким чином, позивач вказує, що з часу його звільнення з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (30.10.2017) фактично остаточний розрахунок здійснено лише 16.04.2019.

Визначаючи щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У свою чергу, додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як встановлено судом, позивачу при звільненні 27.06.2018 відповідачем не виплачена компенсація за неотримане речове майно. Отже, в розумінні наведеної норми, вказана компенсація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення).

Відповідно до п. 22 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби.

Суд зазначає, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дійсно не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст. 116 та ст.117 Кодексів законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби з Державної кримінально-виконавчої служби України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №806/1183/16 адміністративне провадження №К/9901/9636/18.

Так, ст.116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Закону підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок із позивачем проведено 16.04.2019, у той час як день звільнення - 27.06.2018, тобто з затримкою проведення повного розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, як правонаступника Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Оскільки відповідачем не доведено відсутності своєї вини при проведенні розрахунку та виплати позивачу відповідних сум при звільненні в повному обсязі, та не надано доказів сплати позивачу середнього заробітку у зв`язку із затримкою при звільненні, то суд вважає, що належним способом відновлення прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 (дата звільнення 27.06.2018) по 15.04.2019 (дата остаточного розрахунку 16.04.2019).

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача відповідних сум з 30.10.2017, то суд вважає їх безпідставними, оскільки позивач звільнений з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 27.06.2018 (а.с. 22), тому в цій частині слід відмовити.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1373164786,1 від 05.06.2019, тому за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь представника позивача підлягає стягненню, сплачений при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 384,20 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Центрального міжрегіонального управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 27.06.2018.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 по 15.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь представника позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 384,20 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1373164786,1 від 05.06.2019.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2019.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Воздвиженська, 2, Подільський район, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40867327).

Суддя І.І. Соломко