ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/1212/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Ратнівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Ратнівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо не оформлення паспорта ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ протиправними; про визнання дій Ратнівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ протиправними та зобов`язання територіального підрозділу ДМС, Ратнівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, оформити та видати бланк паспорта на ім`я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання та вести паспортний облік за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у тому числі за серією та номером паспорта), без внесення інформації про нього до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі його персональних даних.

Ухвалою судді від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач разом зі своїм сином ОСОБА_2 звернулися до відповідачів з приводу видачі неповнолітньому сину паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки без використання засобів Державного демографічного реєстру. Відповідачі листами відмовили у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, мотивуючи тим, що паспорт громадянина України видається виключно у формі карток. Позивач вважає, що відповідачі порушують права та інтереси її сина та не погоджується з такими діями відповідачів. Крім того, законодавством передбачена можливість видачі паспорта як у формі картки, так і у формі книжечки. З наведених підстав просить позов задовольнити.

22.05.2019 Управління Державної міграційної служби України у Волинській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому її вимоги заперечило, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначило, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Управління Державної міграційної служби України у Волинській області вказує, що заявники у поданій заяві повідомили, що не мають наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, не дають згоду на оформлення картки, що містить безконтактний електронний носій та просять оформити паспорт громадянина України у формі книжечки. Проте жодних правових підстав для оформлення паспорта у формі книжечки немає, оскільки видачу таких паспортів припинено згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, усі бланки паспортів у вигляді книжечки були передані Управлінню ДМС України у Волинській області для знищення.

Заявник для оформлення паспорта не подав усіх необхідних документів, не заповнив заяву встановленого зразка та звернувся за оформленням документа, видача якого припинена. За відсутності необхідних документів відсутня і протиправна відмова щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки заявникам, так само відсутні підстави для зобов`язання відповідача видати такий паспорт. Відповідач звертає увагу, що на звернення ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_1 було надано вичерпні відповіді згідно із Законом України «Про звернення громадян».

Вважає, що дії працівників Управління ДМС України у Волинській області та Ратнівського районного відділу Управління ДМС України у Волинській області відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2002 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.02.2002.

17.10.2018 ОСОБА_2 та його законний представник - мати - звернулись до Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки без використанні засобів Державного демографічного реєстру. До заяви додано дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження

Листом від 16.11.2018 № 0723/829 Ратнівське РВ УДМС України у Волинській області повідомило ОСОБА_2 про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта у формі книжечки.

02.01.2019 ОСОБА_2 та його законний представник - мати - звернулися до УДМС України у Волинській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки без використанні засобів Державного демографічного реєстру. До заяви додано дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження.

29.01.2019 УДМС України у Волинській області надіслало на адресу позивача лист, яким повідомило про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Позивач, вважаючи, що вказаними вище листами-відповідями відповідачі порушили права її сина, звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-XII).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Таким чином, Положенням № 2503-XII, передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки та у формі картки.

Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно з положеннями статті 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що вказаним Законом № 5492-VI також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас, Закон № 5492-VI не містить визначення поняття «документ». Статтею 21 Закону № 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відтак, відповідачі у листах на звернення позивача зобов`язані вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта неповнолітній ОСОБА_2 у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 Закону № 5492-VI є документом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого 26.06.1992 № 2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 зазначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом Особа 6 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у даній справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.

У справі № 806/3265/17, вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14.06.2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28.03.1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача діяло два нормативних акта: Положення № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Крім того, відповідачі у листах від 16.11.2018 та 29.01.2019 зазначили, що видача документу, що посвідчує особу не можлива без обробки персональних даних. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Однак, суд не погоджується з даними висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно частиною першою статті 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина п`ята, шоста статті 6 Закону № 2297-VI).

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Крім того, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що неповнолітня особисто не зверталася до підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідним переліком документів, оскільки вони спростовуються змістом заяв ОСОБА_2 та його законного представника до відповідачів, згідно яких вони просили оформити і видати паспорт громадянина у вигляді книжечки та додатком до яких зазначені дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см та копія свідоцтва про народження, що відповідає вимогам пункту 13 розділу 2 Положення № 2503-ХІІ. Крім того, відповідачі відмовляючи листами-відповідями у видачі паспорту у формі книжечки про такі мотиви не вказали.

Таким чином, на підставі викладеного та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій УДМС України у Волинській області та дій Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки є обґрунтованими, а тому, з урахуванням вимог статті 9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області та УДМС України у Волинській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до до Положення № 2503-ХІІ.

В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про зобов`язання Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області оформити та видати бланк паспорту на ім`я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки з проставленою відміткою місця проживання та вести паспортний облік за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі його персональних, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 12 Положення № 2503-XII видача та обмін паспорта проводяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

З урахуванням наведеного та враховуючи те, що права та законні інтереси неповнолітнього ОСОБА_2 порушені відповідачами, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503- XII.

При цьому, щодо позовних вимог позивача зобов`язання Ратнівського районного відділу Управління ДМС України у Волинській області вести паспортний облік за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у тому числі за серією та номером паспорта), без внесення інформації до ЄДДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі його персональних даних, суд уважає, що вони не підлягають задоволенню та є передчасними, оскільки в даному випадку процедура ведення паспортного обліку ще не відбулась. Відтак, позивач просить зобов`язати відповідача до вчинення дій у майбутньому, які ще не настали, що не відповідає завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права у майбутньому. Також суд враховує, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням №2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки при зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов`язаними між собою, позивач сплатила судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з квитанцією від 02.05.2019 № 24 (а. с. 44), тому зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 384,20 грн., по 192,10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Волинській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Визнати протиправною відмову Ратнівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Ратнівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 , 2002 року народження, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (43025, Волинська область , м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, ідентифікаційний код 37821586) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 192 (сто дев`яносто дві) гривні 10 копійок.

Стягнути з Ратнівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (44101, Волинська область, смт. Ратне, вулиця Каштанова, 15) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 192 (сто дев`яносто дві) гривні 10 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер