ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року

Справа № 160/2530/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Боженко Наталії Василівни

розглянувши порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інженерні Світлотехнічні Технології” (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 12.02.2019 року № UA100000/2019/000027/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00100;

- стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що декларантом подано ВМД від 11.02.2019 року та загальна вартість товару визначена в сумі 18 368,00 USD (долари США) за основним методом, а саме, за ціною, що передбачена договором. Однак, оскаржуваним рішенням Київської міської митниці ДФС було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення на 20 767,10 USD (долари США), яка вплинула на збільшення на 146 096,65 грн. відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю, в т.ч. на збільшення ПДВ на 118 001,14 грн., на збільшення ввізного мита на 28 095,51 грн. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару були надані всі необхідні додаткові документи. Позивачем звернуто увагу на те, що винесене відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості, зокрема, не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. До того ж, незважаючи на свій обов`язок, у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо. Також, на думку суб`єкта господарювання, відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. Вказано, що наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, на думку позивача, не може бути достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. А тому, позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

10 квітня 2019 року ухвалою суду було призначено судовий розгляд справи № 160/2530/19 в режимі відеоконференції.

22 квітня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що декларант не надав наявні в нього документи, які дійсно могли б підтвердити здійснення розрахунків між сторонами за придбаний товар, а саме: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару. Крім того, за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів, оскільки з наданих документів неможливо зрозуміти будь-які умови оплати, ні в інвойсі, ні в договорі, також не було надано відповідних платіжних доручень. В тому числі, відповідач вважає не належними доказами протиправності прийнятого рішення додаткову угоду №2 від 20.12.2019 року до контракту від 04.06.2018 року та експертний висновок від 11.03.2019 року, оскільки додаткова угода не була надана до митниці, а експертний висновок відсутній станом на 12.02.2019 року.

17 травня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій останнім було підтримано аналогічну правову позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, зокрема, що всі подані декларантом документи не містять жодної обставини (розбіжності), за допомогою яких відповідач намагається спростувати достовірність числових значень складових митної вартості придбаних позивачем товарів та їх ціни. Спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, ще не свідчить про наявність порушення, а лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої вартості. Також, додатково відзначив, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" (недоліки) в інвойсі та Договорі (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Додаткових витрат на транспортування та страхування товару позивач не поніс. А також відповідач не зазначив про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково. У рішенні про коригування митної вартості товарів відсутня докладна інформація та пояснення відносно коригувань та обсяги партії товарів, ціна яких була взята відповідачем за основу для коригування. Будь-яке платіжне доручення свідчить про факт переказу коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бут сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартість товару немає. Обов`язок щодо спростування митної вартості, заявленої декларантом, лежить на органі доходів і зборів. Рішення, що оскаржується не містить обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 160/2530/19 до судового розгляду по суті на 06 червня 2019 року.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи 06 червня 2019 року був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, до суду не з`явився, заяви чи клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Представники відповідача під час судового засідання призначеного на 06 червня 2019 року надали свої пояснення по суті справи та просили в задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки рішення прийнято правомірно.

В судовому засіданні, яке призначене на 06 червня 2019 року оголошену перерву для надання представником відповідача додаткових доказів на 18 червня 2019 року.

Представник позивача під час судового засідання призначеного на 18 червня 2019 року надав свої пояснення по суті справи та просив задовольнити адміністративний позов, з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача під час судового засідання призначеного на 18 червня 2019 року надав пояснення по суті справи.

В судовому засіданні, яке призначене на 18 червня 2019 року оголошену перерву до 21 червня 2019 року.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи 21 червня 2019 року був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи 21 червня 2019 року був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяви чи клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерні Світлотехнічні Технології” (ТОВ “ІСТ”, далі - Покупець) та іноземною компанією TAIZHOU SHANGYUAN PLASTIC ILLUMINATION CO., LTD., Китай (далі – Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу № SYUR3-W1801.

За умовами даного Договору купівлі-продажу:

п. 1.1. – Продавець постачає, а Покупець купує освітлювальні прилади (у подальшому тексті як Товари), які поставляються партіями під час терміну дії Договору згідно з узгодженими та вказаними у рахунках асортиментом, кількостями та цінами на умовах, перелічених в даному Договорі;

п. 2.1 - Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця;

п. 2.2. – Покупець перераховує грошові кошти авансовим платежем у розмірі не менш 30 % від вартості рахунку-платформи;

п. 2.3 – Валюта платежу – долар США;

п. 3.5. – Вартість упаковки включена до вартості Товарів;

п. 4.1. – Товар постачається на умовах FOB-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010р.);

п. 4.2. – Поставка Товарів здійснюється партіями;

п. 6.1. – Ціна за одиницю товару зазначається в рахунках на кожну партію Товару відповідно;

п. 6.2. – Загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором;

п. 10.2. – Всі додатки, зміни або доповнення до даного договору вважаються його невід`ємною складовою частиною, але вони є дійсними лише за умови їх редакції у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Додатковою угодою № 1 до оззначеного договору купівлі-продажу від 18.12.2018 року, доповнено договір п. 4.3, а саме: Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. Інші пункти залишились без змін.

Додатковою угодою № 2 до оззначеного договору купівлі-продажу від 20.12.2018 року, змінено пункт 2.2 договору та викладено в наступній редакції: "Товар, який поставлено Покупцеві згідно з дійним договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору. Умови оплати можуть бути змінені за згодою Сторін та вказані у комерційній пропозиції". Інші пункти залишились без змін.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію (МД) № UA100030/2019/397471 від 11.02.2019 року, в якій митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод № 1) у відповідності до ст. ст. 57, 58 МК України на наступні товари:

- освітлювальні електричні прилади для внутрішнього освітлення приміщень з підвищеним рівнем пилу та вологи, закріплюються на стелі/стіні, виготовлені з полімерних матеріалів, з металевими елементами, для використання з світлодіодними лампами: світильник, арт. LED IP65 GS2x600 - 1280 шт., арт. LED IP65 GS 2х1200 - 4400 шт., арт LED IP65 GS.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації:

- пакувальний лист (Packing list) - зокрема, PACKING LIST № SYUR3-W1801-1/4 від 24.12.2018 (код документу 0271 у графі 44 ВМД),

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - зокрема, INVOICE № SYUR3-W1801-1/4 від 24.12.2018 року (код документу 0380 у графі 44 ВМД),

- коносамент (Bill of lading) - зокрема, BILL OF LADING № GBLEG1812125 від 04.01.2019 року (код документу 0705 у графі 44 ВМД),

- автотранспортна накладна (Road consignment note) - зокрема, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 014275 від 08.02.2019 року (код документу 0730 у графі 44 ВМД),

- документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, INVOICE SYUR3-W1801-1/4 від 24.12.2018 року (код документу 0862 у графі 44 ВМД),

- документ, який підтверджує заявлену митну вартість (комерційна пропозиція) - зокрема, COMMERCIAL OFFER б/н від 18.12.2018 року (код документу 3022 у графі 44 ВМД),

- страховий поліс - зокрема, CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY № 8063869663358 від 03.01.2019 року (код документу 3530 у графі 44 ВМД),

- зовнішньоекономічний договір (Контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів - зокрема, Договір купівлі-продажу № SYUR3-W1801 від 04.07.2018 року (код документу m4104 у графі 44 ВМД),

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) - зокрема, Додаткова угода № 1 від 18.12.2018 року до Договору купівлі-продажу № SYUR3-W1801 (код документу 4103 у графі 44 ВМД),

- рахунок-проформа (Proforma НОМЕР_1 ) - зокрема, PROFORMA-INVOICE № SYUR3-W1801-1/4 від 24.12.2018 року,

- інші некваліфіковані документи - зокрема, лист № 3/1 від 11.02.2019 (код документу 9000 у графі 44 ВМД),

- інші некваліфіковані документи - зокрема, лист б/н від 12.02.2019 року (код документу 9000 у графі 44 ВМД).

Київською міською митницею ДФС при проведені митного оформлення за МД №UА100030/2019/397471 АСАУР сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за кодами, зокрема:

“ 105-2” контроль правильності визначення митної вартості товарів;

“ 203-1” проведення повного митного огляду - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації;

“ 911-1” забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

Згідно Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.02.2019 року було проведено митний огляд транспортного засобу № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , що тривав з 20 год. 00 хв. до 20 год. 50 хв. 11.02.2019 року.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості при перевірці митної декларації № UA100030/2019/397471 від 11.02.2019 року відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ банківські платіжні документи щодо попередньої оплати, тоді як пунктом 2.2 контракту від 04.07..2018 року № SYUR3-W1801 передбачено, що покупець перераховує грошові кошти авансовим платежем у розмірі не менше 30% від вартості рахунку-проформи; в інвойсі від 24.12.2018 року № SYUR3-W1801-1/4 не зазначено умови оплати за товар, тоді як пунктом 2.2 контракту від 04.06.2018 року № SYUR3-W1801 передбачено, що покупець перераховує грошові кошти авансовим платежем у розмірі не менше 30% від вартості рахунку-проформи; відповідно до п. 3.5 контракту від 04.06.2018 року № SYUR3-W1801 вартість упаковки включена до вартості товарів, а відповідно до інвойсу від 24.12.2018 року № SYUR3-W1801-1/4 товар поставляється на умовах CIF-Одеса (міжнародний торговий термін (умова) CIF “вартість, страхування та фрахт” означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, і укласти договір страхування та сплатити страхові внески, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт) - до ціни товару відповідно до пункту 3.5 контракту не включено витрати на транспортування та страхування товарів до названого порту призначення; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого порту призначення.

У складі документів, які необхідно додатково надати, відповідач, з посиланням на ст.53 Митного кодексу України, перелічив наступні документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи виробника товару);

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З метою надання додаткових документів позивачем було подано лист №2/1 від 11.02.2019 року про бажання надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

12.02.2019 року декларант повідомив, що не має можливості надати додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД №UA 100030/2019/397471.

На підставі зазначеного, відповідачем 12.02.2019 року було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00100 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000027/2.

За змістом рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000027/2 від 12.02.2019 року повідомлено про наступне: “Митна вартість товару визначена відповідно до статті 60 МКУ із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2б).

Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 МКУ; методи 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МКУ). Митна вартість була скоригована на підставі ВМД від 28.01.2019 року № UA500060/2019/2042.

Товари, митна вартість яких скориговано згідно оскаржуваного рішення випущено у вільний обіг за МД №100030/2019/397609 від 12.02.2019 року на підставі ч.7 ст. 55 Митного кодексу України шляхом надання гарантій.

Сума наданих гарантій згідно зі ст. 55 Митного кодексу України становить 146 096,65 грн., зокрема: мито - 28 095,51 грн. та ПДВ 118 001,14 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року (надалі - МКУ або Митний кодекс України).

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, встановлені розділом III МКУ і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII.

Відповідно до ст.49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 50 МКУ, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 320 Митного кодексу України, передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно розділів V, VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.15 №684, аналіз, виявлення та оцінка ризиків, розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками, аналіз результатів та коригування вжитих заходів здійснюються митними органами та їх структурними підрозділами в межах компетенції за напрямами контролю:

-правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

-правильності визначення країни походження товарів;

-правильності визначення митної вартості товарів;

-дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України;

-дотримання законодавства з питань захисту прав інтелектуальної власності;

-достовірності декларування;

та здійснюється реалізація (практична) заходів з управління ризиками під час митного контролю та оформлення.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару в порядку ст. 54 Митного кодексу України відповідачем встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

В порядку ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачем було запропоновано позивачу надати додаткові документи для визначення митної вартості товару.

Як визначено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття VII ГАТТ та Угода регламентують порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються. Водночас, питання контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зазначеними нормами не регулюється.

При цьому ст.17 Угоди передбачено, що ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істині або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки.

Тому, кожна країна зберігає за собою право встановлювати власну систему контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий обов`язок контролюючого органу є абсолютним.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари, а саме: жодного платіжного документу з МД декларантом не подавалось.

При цьому, як вбачається в ВМД та наданих представником відповідача пояснень Додаткову угоду №2 від 20.12.2019 року до договору купівлі-продажу, згідно якої відбулися зміни пункту 2.2 договору купівлі-продажу до митного органу під час митного оформлення надано не було.

Таким чином, в порушення п.2 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, позивачем не були надані всі додатки до зовнішньоекономічного договору, що підтверджують митну вартість.

В інвойсі також не було зазначено умов оплати товару.

Відповідно до пункту 3.5 договору купівлі-проваджу вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу INVOICE № SYUR3-W1801-1/4 від 24.12.2018 року товар поставляється на умовах СІF-Одеса (умови поставки СІF означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар навантажено на транспорт в порту відправлення, а продажна ціна товару включає вартість товару, фрахт та вартість страхування) - до ціни товару відповідно до пункту 3.5 контракту не включено фрахт та вартість страхування.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

З урахуванням вказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. За умовами п. А.6 умов поставки СІF згідно Інкотермс, продавець зобов`язаний нести витрати на транспортування та страхування товару до міста Одеса, які включаються до ціни товару. Однак, фактично ціна спірного товару, яка вказана у інвойсі включає в себе вартість товару та упаковки, про що вказано у п. 3.5 договору.

За таких обставин, декларантом заявлено неповну інформацію про ціну товару та її складові.

Суд звертає увагу, що обґрунтування незгоди з висновками митного органу обумовлені посиланнями на умови укладеного зовнішньоекономічного контракту та додатками до нього, яким погоджені істотні умови, до складу яких належить в тому числі і ціна товару та умови поставки, а також інвойсу.

Так, сторони вільні в укладанні цивільно-правових, господарсько-правових та інших договорів (контрактів, угод), проте на вимогу контролюючого органу, в межах наданих йому повноважень, митна вартість задекларованого товару має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, надання таких доказів до суду не підтверджує їх надання при митному оформленні товару.

З наданих позивачем пояснень та долучених доказів вбачається, що всіх належних документів на підтвердження митної вартості товару, декларант на момент митного оформлення не подавав.

Щодо позиції представника позивача, що висновок експерта Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 11.03.2019 року № ГО-653 є достатнім та беззаперечним доказом того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах СIF-Одеса, слід зазначити, що у відповідності до Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” Торгівельно-промислова палата в Україні має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість (ч.1 ст.11). Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України (ч.2 ст.11). При цьому, за відсутності інших підтверджень, методичні та експертні матеріали, не можуть бути єдиними підставами визначення митної вартості товару. В тому числі, необхідно зазначити, що під час митного оформлення даний висновок був відсутній оскільки складний вже після митного оформлення та не надавався до митниці під час прийняття рішення, що є предметом оскарження.

Також, суд зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Враховуючи наведену позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, на яку серед іншого посилається позивач, суд зазначає, що в даних правовідносинах, митним органом наведені беззаперечні доводи (з посиланням на документи позивача, надані до митного оформлення) щодо неправомірності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. При цьому, виключно умови плати безпосередньо ціни товару, такі висновки митного органу не формували.

По суті встановлених відповідачем розбіжностей позивачем не надано жодних належних спростувань.

Правом на надання додаткових документів за запитом відповідача та/або з власної ініціативи, позивач не скористався.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про незрозумілість вимоги щодо необхідності надання означених митним органом додаткових документів, оскільки запропонований митним органом перелік додаткових документів, має орієнтовний характер та в силу індивідуальності господарсько-правових відносин не може бути сталим. Крім того, надати такі документи позивачу запропоновано у разі їх наявності, окреслюючи питання відносно яких існують сумніви (з яких підстав виникла необхідність надання додаткових документів), в той час як обов`язок підтвердити заявлену митну вартість товару за положеннями митного законодавства покладено саме на декларанта.

Щодо тверджень позивача про те, що неподання додатково витребуваних документів, за відсутності обґрунтування, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості суд зазначає, що підставою для коригування митної вартості оскаржуваним рішенням слугувала сукупність обставин, які хронологічно викладені вище, як то встановлення митним органом обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, реалізація права митного органу згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України на витребування додаткових документів, аналіз наданих/відсутніх додаткових документів, обрання методу визначення митної вартості з урахуванням їх черговості. Вказані обставини в порядку їх появи були висвітлені в ході проведення консультації та детально описані у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товару.

Митним кодексом України чітко визначено обов`язок декларанта надати документи на підтвердження митної вартості товару, що позивачем у свою чергу зроблено не було ані шляхом подання документів одночасно з МД ані шляхом подання додаткових документів.

Як передбачено ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МКУ).

Водночас, згідно положень ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст.53 МКУ).

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ. п.2. ст.58 МКУ.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі ціни договору та відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же якості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювальні товари.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару на підставі митних оформлень за митною декларацією від 28.0.2019 року №UA500060/2019/002042 із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2б).

Відповідно до ч. 2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Посилання на послідовність застосування методів визначення митної вартості зазначено відповідачем у графі 33 Рішення.

Також слід зазначити, що згідно ч. 1 ст.33 Митного кодексу України, інформаційні ресурси органу доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товару, транспортних засобів, та інших документах.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 р. затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження випробовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

При цьому, суд зазначає, що методичні рекомендації мають науково-інформаційний та рекомендаційний характер та чинне законодавство не містить заборон щодо його застосування при здійснені повноважень митними органами.

Так, матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала наявність розбіжностей в документах, що були подані позивачем до митного органу.

Вказані розбіжності під час судового розгляду справи не спростовані.

Твердження позивача про недотримання митним органом процедури винесення спірного рішення та застосування ним методу визначення митної вартості товару, не відповідають фактичним обставинам та вимогам Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. Отже, і митниця, здійснюючи свої повноваження відповідно до ст. 544 Митного кодексу України, і декларант, виконуючи свої обов`язки відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, повинні керуватися нормами чинного законодавства, що позивачем, в даному випадку, дотримано не було.

З огляду на суперечність та розбіжність поданих декларантом документів у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності зазначення митної вартості товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин, зокрема щодо ненадання позивачем додатково витребуваних документів, та правового регулювання спірних правовідносин, є підстави вважати, що митний орган мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту). У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано другорядний метод.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Судом при вирішенні справи враховано положення п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати за наслідками розгляду даної справи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складний 21 червня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко