ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 Справа № 908/1058/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Енергодарські телевізійні системи», АДРЕСА_1

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Татаренко А.М., довіреність № б/н від 30.05.2019; в минулому судовому засіданні - Кузьменко В.Ю., довіреність № б/н від 28.01.2019;

від відповідача: не з`явився.

суть спору

03.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м. Енергодар до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Енергодарські телевізійні системи", Запорзька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості в розмірі 340,02 грн, з яких: безпідставно набутого майна - грошові кошти в сумі 335,46 грн, втрати від інфляційних процесів в сумі 3,02 грн та 3% річних в розмірі 1,54 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019, справу № 908/1058/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 06.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1058/19, присвоєно справі номер провадження 15/97/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.05.2019.

Ухвалою суду від 28.05.2019 розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відкладено на 12.06.2019.

Ухвалою суду від 12.06.2019 розгляд справи відкладено у порядку спрощеного позовного провадження на 01.07.2019.

Підставою для звернення з позовом зазначено порушення відповідачем приписів Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» та самовільне використання двох стойок (опор) (№ 1 та № 4) об`єкту інв. № 10334 «Зовнішнє освітлення санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар», що перебуває на балансі ВП ЗАЕС, шляхом розміщення на них оптичного кабелю зв`язку у кількості двох ліній, що завдало позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 335,46 грн. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та нараховану суму втрат від інфляційних процесів в сумі 3,02 грн та 3% річних в розмірі 1,54 грн. Обґрунтовуючи позов посилався на ст.ст. 11, 14, 22, 316, 319, 321, 386, 509, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.07.2019 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові № 28-23/9079 від 25.04.2019 та відповіді на відзив № 28-23/13567 від 24.06.2019.

Відповідач в судові засідання призначені на 28.05.2019, 12.06.2019 та 01.07.2019 не з`явися, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву № 07/19 від 11.06.2019. Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що відповідач ніколи фактично не отримував доступ до об`єктів інфраструктури позивача, розташованих на території Санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодара (опори вуличного освітлення № 1 та № 4 інв. № 10334) і ніколи не розміщував на зазначених опорах власні телекомунікаційні кабелі. Крім того вважає неправомірним стягнення суми грошових коштів, розрахованих відповідно до Закону України «Про доступ до об' єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», у якості майна, яке ТОВ «ТРК «ЕНТС» набуло/зберегло в натурі, оскільки відсутні всі необхідні умови для виникнення такого зобов`язання, а саме:відсутній факт набуття або збереження майна відповідачем, набуття/збереження майна жодним чином не могло відбутися за рахунок позивача, відсутність шкоди у вигляді зменшення або не збільшення майна у позивача, збільшення/збереження майна у набувача не може бути обумовлено зменшенням/відсутністю збільшення такого майна у позивача. Зазначає, що відповідач з 2013 розглядав можливість прокладення телекомунікаційного кабелю на опорах вуличного освітлення № 1 та № 4 інв. № 10334, розташованих на території Санітарно - епідеміологічної станції м. Енергодара, і здійснював пошук власника цих опір шляхом направлення на адресу позивача запиту, на який позивач посилається у позові. Між тим, через складні фінансові умови та вимушене згортання перспективних проектів, реалізація яких потребувало прокладення телекомунікаційного кабелю по зазначеним опорам, відповідач відмовився від проекту розміщення кабелів на зазначених об`єктах інфраструктури і не приступав до реалізації такого проекту. Крім того, як зазначає відповідач за наявною у нього інформацією, прокладені по належним позивачу опорам вуличного освітлення № 1 та № 4 інв. № 103342 на території СЕС м. Енергодара телекомунікаційні кабелі, про які мова йде у позовній заяві, належить іншому суб`єкту господарювання - ТОВ «Тенор», з яким ВП ЗАЕС укладений відповідний договір і за яким ВП ЗАЕС отримує плату за доступ до об`єктів інфраструктури. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 01.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 04.07.2019.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані докази, суд установив наступне.

На балансі Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - ВП ЗАЕС) обліковується об`єкт інв. № 10334 «Зовнішнє освітлення санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар», що складається з 14 залізобетонних стійок (опір).

Під час огляду вищезазначеного об`єкту працівниками ВП ЗАЕС виявлений телекомунікаційний кабель невідомого походження, прокладений по двом стійкам (опорам) (№ 1 та № 4).

Листом № 02-25/5475 від 05.03.2018 ВП ЗАЕС (позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Енергодарські телевізійні системи» (відповідач, ТОВ «ТРК «ЕНТС») з приводу перебування виявленого кабелю у його володінні.

22.03.2018 на адресу ВП ЗАЕС надійшов лист ТОВ «ТРК «ЕНТС» № 140 від 21.03.2018, відповідно до якого, оптичний кабель зв`язку у кількості двох ліній, який прокладений по опорам освітлення на території Санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар, належить ТОВ «ТРК «ЕНТС» і був прокладений у 2013 році з метою організації каналу зв`язку між окремими обладнаннями головної станції ТОВ «ТРК «ЕНТС» та каналоутворюючим обладнанням розподільчої мережі. Також, зазначений лист містив пропозицію до ВП ЗАЕС щодо укладання з ТОВ «ТРК «ЕНТС» договору про надання послуг з доступу до об`єктів інженерної інфраструктури.

У відповідь на вищевказаний лист ВП ЗАЕС листом № 32-29/14080 від 25.06.2018 направив на адресу ТОВ «ТРК «ЕНТС» Технічні умови щодо надання доступу до об`єктів інженерної інфраструктури для розміщення та експлуатації технічних засобів та повідомив останнє про необхідність розроблення та надання на погодження ВП ЗАЕС проектної документації з доступу.

13.07.2018 листом № 75-58/15526 на адресу ТОВ «ТРК «ЕНТС» направлений оформлений з боку ВП ЗАЕС договір № 75/173-18 від 25.06.2018 про надання послуг з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» у двох примірниках, для належного оформлення та повернення до ВП ЗАЕС для подальшої реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом».

Вказані екземпляри договору були отримані ТОВ «ТРК «ЕНТС» 16.07.2018, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженого представника ТОВ «ТРК «ЕНТС» на листі ВП ЗАЕС № 75-58/15526 від 13.07.2018.

Листом № 75-58/18237 від 16.08.2019 ВП ЗАЕС звертався до ТОВ «ТРК «ЕНТС» з приводу підписання договору, проте, договір № 75/173-18 від 25.06.2018, оформлений з боку ТОВ «ТРК «ЕНТС», до ВП ЗАЕС не повертався.

28.09.2018 на адресу ВП ЗАЕС надійшов лист ТОВ «ТРК «ЕНТС» № 177 від 24.09.2018, згідно з яким, на даний момент на опорах освітлення на території Санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар відсутні кабелі, належні ТОВ «ТРК «ЕНТС».

Згідно зі ст. 19 ГПК України ВП ЗАЕС направив на адресу ТОВ «ТРК «ЕНТС» претензію № 28-23/2795 від 06.02.2019 з вимогою впродовж семи днів з моменту отримання цієї претензії сплатити ВП ЗАЕС 335,46 грн. за самовільне використання двох стойок (опор) (№ 1 та № 4) об`єкту інв. № 10334 «Зовнішнє освітлення санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар», що перебувають на балансі ВП ЗАЕС.

Вказана претензія отримана ТОВ «ТРК «ЕНТС» 21.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в зв`язку з чим, останнє повинно було виконати зобов`язання щодо повернення грошових коштів ВП ЗАЕС в строк до 01.03.2019.

19.03.2019 на адресу ВП ЗАЕС від ТОВ «ТРК «ЕНТС» надійшла відповідь на претензію № 15 від 14.03.2019 з повідомленням про відмову в задоволенні претензійних вимог.

Станом на дату складання позовної заяви, грошові кошти в сумі 335,46 грн на поточний рахунок позивача не надходили, що стало підставою звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача зазначеної суми в примусовому порядку. (Розрахунок наведено у додатку до позову).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі - Закон), дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об`єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об`єкта доступу.

Відповідно до ст. 1 Закону, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

власник (володілець) інфраструктури об`єкта доступу (далі - власник інфраструктури об`єкта доступу) - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об`єкта доступу або окремі її елементи;

замовник доступу до інфраструктури об`єкта доступу (далі - замовник) - суб`єкт господарювання (оператор, провайдер телекомунікацій або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об`єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об`єкта доступу або який уклав договір з доступу;

об`єкт доступу - об`єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв`язку, будинкова розподільна мережа.

Доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 16 Закону).

Частиною 1 ст. 14 Закону встановлено, що власник інфраструктури об`єкта доступу має право: вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури відповідного об`єкта доступу; визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону, замовник зобов`язаний, в тому числі: розміщувати свої технічні засоби телекомунікацій відповідно до договору з доступу; не допускати самовільного розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єкта доступу; своєчасно сплачувати плату за доступ до інфраструктури об`єкта доступу.

Відповідно до п. 2 абз. 1 ч. 7 ст. 17 Закону, розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об`єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 17 Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 1 ст. 190 Цивільного кодексу України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Порушення відповідачем приписів Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» та самовільне використання двох стойок (опор) (№ 1 та № 4) об`єкту інв. № 10334 «Зовнішнє освітлення санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар», що перебуває на балансі ВП ЗАЕС, шляхом розміщення на них оптичного кабелю зв`язку у кількості двох ліній підтверджено матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів у розмірі 335,46 грн обґрунтована та задовольняється судом.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1,54 грн за період з 01.03.2019 по 25.04.2019 та суму інфляційних втрат в розмірі 3,02 грн за період 01.03.2019 по 25.04.2019. (Розрахунок наведено у позові).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1,54 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 3,02 грн такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно договору № 75/172-18 від 08.10.2018 про надання послуг з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», укладеного між ВП ЗАЕС та ТОВ «Тенор».

Оскільки закон не містить заборони щодо розміщення на об`єкті доступу технічних засобів телекомунікацій декількох замовників, власник інфраструктури об`єкта доступу зобов`язаний укласти договір з доступу з усіма замовниками за відсутності підстав, передбачених ч. 4 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

В зв`язку із зверненням ТОВ «Тенор» до ВП ЗАЕС щодо укладення договору з доступу та за відсутності підстав, передбачених ч. 4 ст. 16 Закону, між вказаними сторонами був укладений договір № 75/172-18 від 08.10.2018 про надання послуг з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 1.1 договору № 75/172-18 від 08.10.2018, елементи інфраструктури об`єкта доступу: опори вуличного освітлення у кількості двох одиниць № 1; № 4, які належать ВП ЗАЕС інв. № 10334 «Зовнішнє освітлення санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар», які розташовані у м. Енергодар по вул. Молодіжна, 16г.

Відповідно до листа ТОВ «Тенор» № 02/09-18 від 19.09.2018, по двом опорам освітлення, встановленим на території СЕС м. Енергодар, ТОВ «Тенор» у листопаді 2015 прокладені телекомунікаційні оптичні кабелі у кількості п`яти одиниць.

Враховуючи вищезазначене, твердження відповідача про те, що телекомунікаційні кабелі, про які йде мова у позовній заяві, належать ТОВ «Тенор», не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідач фактично користуючись двома стійками (опорами) (№ 1 та № 4) об`єкту інв. № 10334 «Зовнішнє освітлення санітарно-епідеміологічної станції м. Енергодар», що перебуває на балансі ВП ЗАЕС, шляхом розміщення на них оптичного кабелю зв`язку у кількості двох ліній, без достатньої правової підстави за рахунок власника зберегло у себе грошові кошти в сумі 335,46 грн., які мало заплатити за користування вищевказаними опорами, в зв`язку з чим зобов`язано повернути ці кошти ВП ЗАЕС.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 202 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Енергодарські телевізійні системи» (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи 38131833) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133; ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) безпідставно набуте майно - грошові кошти в сумі

335,46 грн (триста тридцять п`ять гривень 46 коп.), втрати від інфляційних процесів в сумі 3,02 грн (три гривні 02 коп.), 3 % річних в сумі 1,54 грн (одна гривня 54 коп.), суму судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 липня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов