Справа № 694/192/19

провадження № 2-а/694/92/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.07.2019 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Гончаренко Т.В.

за участі секретаря судових засідань Блискавки А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов даний адміністративний позов, в якому позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №4744/20500/18 від 19.09.2018 року за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. та поновити строк на оскарження, як такий, що пропущено з поважних причин ( а.с. 1-9 ).

Позивач мотивує свій позов тим, що 05.02.2019 року він отримав поштою не рекомендованою кореспонденцією постанову Звенигородського МРВ ДВС від 09.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження, зі змісту якої вбачається, що на підставі постанови №4744/20500/18 виданої 19.09.2018 р. відкрито виконавче провадження. У зв`язку з тим, що такий документ як «постанова №4744/20500/18 видана 19.09.2018 р.» станом на 05.02.2019 року йому був не відомий, з вказаною постановою ознайомлений не був, а тому з метою належного дотримання його прав звернувся 05.02.2019 р. до Звенигородського МВ ДВС із запитом про надання йому копії постанови №4744/20500/18 виданої 19.09.2018 р., на підставі якої було відкрито виконавче провадження, листом №1308 від 06.02.2019 р. йому було вручено копію постанови Волинської митниці ДФС. Тому, за вказаних обставин 10-денний строк оскарження постанови пропущений ним з поважних причин, яким є неотримання вчасно постанови Волинської митниці ДФС №4744/20500/18, виданої 19.09.2018 року, оскільки в період до 06.02.2019 року він не знав про винесення вищевказаної постанови, згідно якої його визнано винним та накладено адміністративне стягнення. При ознайомленні з її змістом встановлено, що постанова є незаконною, необгрунтованою та винесеною з грубим порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, 16.08.2018 року ним отримано поштою рекомендований лист Волинської митниці ДФС, поштовий номер 4500200659004, в якому містився лист Митного поста «Яготин» Волинської митниці ДФС №ФОП-9115/20/03-70-61/36 від 13.07.2018 року, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами митного поста проведена перевірка щодо законності перебування на митній території України транспортного засобу марки (LT) KMC247, р.н. НОМЕР_1 , кузов (шасі, номер рами) (VIN-код) № НОМЕР_2 , ввезеного ним на митну територію України 12.05.2018 р. В результаті проведення перевірки встановлені ознаки порушення митного законодавства України, передбачене ст.470 Митного кодексу України, запрошено його прибути о 10.00 год.28.08.2018 р. на митний пост Яготин Волинської митниці ДФС, в даному листі зафіксовано, що посадовими особами митного поста 13.07.2018 року виявлено в його діях адміністративне правопорушення, передбачене ст.470 МК України. У зв`язку з відсутністю коштів і скрутним матеріальним становищем він не зміг прибути на вищевказану вимогу на митний пост для складання адміністративного протоколу, тому протокол було складено без його присутності, що є грубим порушенням його прав. 11.09.2018 року ним отримано поштою рекомендований лист від Волинської митниці ДФС, поштовий номер 4500401666823, в якому містився лист Волинської митниці ДФС №3566/03-70-20-03-16 від 31.08.2018 р. та протокол від 28.08.2018 р. про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, складений старшим державним інспектором ВМО №2 М/П «Яготин» Волинської митниці ДФС Суляк М.С., з якого вбачається, що без участі свідків, за його відсутності без залучення адвоката та роз`яснення йому прав, передбачених ст.ст.494, 500 МК України та КУпАП. Вказаний протокол містить наступні недоліки: в порушення вимог п.1 ч. 2 ст.494 Митного кодексу України протокол не містить даних про місце його складення, адже не вказана адреса, за якою даний протокол складався, не зазначено чіткого місця його складення (адреса складення, якщо протокол складався не на вулиці – а надрукований текст точно не можна було б

скласти на дорозі, не вказано кабінет в якому здійснювалось складання адміністративного протоколу), отже, протокол не містить чітких даних про місце його складення; - в порушення п. 3 ч. 2 ст. 494 МК України протокол не містить необхідних даних для розгляду справи відомостей про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, адже в протоколі відсутні дані, які характеризують його особу та його майновий стан, а саме, у протоколі не зазначено, що він працює охоронцем в ПП «ЖИВУН», одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей; - в порушення п. 4 ч. 2 ст. 494 МК України, протокол не містить необхідних даних про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил, адже в протоколі відсутні відомості про місце вчинення правопорушення, відсутні дані про час вчинення правопорушення, відсутні дані про вид та характер правопорушення, дані про те, що 12.05.2018 р. о 10.03 год. він пересік на автомобілі митний пост «Яготин» не носять ознаки даного правопорушення, дані про те, що автомобіль ввезено відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України вказують на те, що автомобіль ввезено на території України з метою особистого користування, тобто, сам протокол містить чіткі дані про те, що автомобіль для особистого користування, а відповідно до положень ч. 3 ст. 470 МК України передбачено відповідальність тільки за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем; - зі змісту протоколу чітко вбачається, що порушення було виявлено 13.07.2018 року, про що позивача було повідомлено рекомендованим листом № ФОП-9115/20/03-70-61/36 від 13.07.2018 р.; в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 494 МК України не було зазначено посилання на статтю цього кодексу, якою було б передбачено відповідальність за вчинення ним порушення, адже як слідує зі місту самого протоколу та зазначених ним обставин, автомобіль ввозився для особистого користування і аж ніяк не являвся транспортом комерційного призначення, а ч.3 ст.470 МК України передбачено, що предметом вчинення правопорушення зазначеного в ч. 3 ст. 470 МК України є виключно транспорт комерційного призначення; -в протоколі було зазначено, що розгляд справи відбудеться 19.09.2018 р., але зважаючи на зміст протоколу та наявні невідповідності, він не сумнівався в тому, що посадова особа, яка розглядатиме справу винесе постанову про закриття справи; - в порушення п.7 ч.2 ст.494 МК України протокол не містить необхідних відомостей щодо транспортних засобів комерційного призначення, та таких відомостей і не може містити протокол, адже, жодних засобів комерційного призначення він не ввозив в Україну; - в порушення ч.4 ст.494 МК України до протоколу не внесені його пояснення, жодних даних, які б вказували на позицію щодо звинувачення його у вчиненні правопорушення протокол не містить;- в порушення ч.5 ст. 494 МК України йому не було роз`яснено права, передбачені ст.498 МК України та позбавлено можливості скористатися його правами; - в порушення ч.8 ст.494 МК України протокол йому не було направлено протягом трьох робочих днів, як передбачає закон, адже згідно зі штампом на конверті та роздруківкою відстеження пересилання рекомендованої кореспонденції Укрпоштою, конверт із протоколом було відправлено на його адресу тільки 06.09.2018 року, що є грубим порушенням його прав; - в порушення ч. 9 ст.494 МК України в протоколі де мається запис про те, що протокол складено за його відсутності – відсутній підпис посадової особи, хоча закон чітко передбачає необхідність підпису посадової особи, яка складає адміністративний протокол про необхідність підпису під записом про відсутність особи, відносно якої складається адміністративний протокол, крім того, в порушення ч. 9 ст. 494 МК України протокол не було направлено позивачу протягом трьох робочих днів, як того передбачає закон, адже згідно зі штампом на конверті та згідно із роздруківкою відстеження пересилання рекомендованої кореспонденції Укрпоштою, конверт із протоколом було відправлено на адресу позивача тільки 06.09.2018 року, що є грубим порушенням прав позивача. За вказаних численних порушень закону, на його думку, явно вбачається, що протокол є безпідставним, незаконним, необґрунтованим та складеним з явним грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Крім того, посадовими особами під час складення та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення допущено наступні порушення вимог закону, зокрема: - в порушення вимог ч.3 ст.509 МК України він не викликався повісткою чи телефонограмою для надання пояснень у справі; - посадовими особами в порушення вимог ст.510 МК України не витребовувались документи, а дані із АСМО «Інспектор ЄАІС ДФС ґрунтуються тільки на словах посадової особи, але аж ніяк не на документальній довідці, виписці та письмовій інформації витребуваній, отриманій та долученій до справи у встановленому законом порядку; - в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що в порядку ст. 521 МК України йому було б запропоновано компроміс у справі, що є грубим порушенням його прав; - в порушення вимог ч. 1 ст. 523 МК України, справа була розглянута не начальником Волинської митниці ДФС, а виконуючим обов`язки начальника, проте, закон не передбачає і не допускає розгляд справи не самим начальником, а особою яка виконує його обов`язки, адже, виконання обов`язків не передбачає наділення особи правами з розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 523 МК України відсутнє посилання на

те , що справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатись виконуючим обов`язки начальника митниці; -в порушення вимог ч.1 ст.525 МК України, справа про адміністративне правопорушення була розглянута з грубим порушенням термінів розгляду, встановлених законом, адже посадова особа повинна була розглянути дану справу в п`ятнадцятиденний термін, а по факту справа була розглянута через 21 день після складення адміністративного протоколу, що на 6 днів перевищує термін встановлений законом.

Постанова №4744/20500/18, видана 19.09.2018 року містить наступні недоліки: - згідно з даними мотивувальної частини постанови відсутня будь-яка інформації про те, що транспортний засіб, який був предметом правопорушення є комерційним, разом з цим, предметом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України є тільки комерційний транспорт; - в порушення вимог ст.285 КУпАП постанова не була йому вручена та надіслана; - в порушення вимог ст. 38 КУпАП в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацьким Є.С. було прийняте рішення про накладення адміністративного стягнення за межами строків, встановлених законом, так як згідно з положеннями ч. 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді), в даному випадку правопорушення, яке вбачають посадові особи Волинської митниці ДФС, було виявлене 13.07.2018 року, що підтверджується документально – листом №ФОП-9115/20/03-70-61/36 від 13.07.2018 р., та відображено як в змісті протоколу від 28.08.2018 р. так і в змісті постанови №4744/20500/18 виданої 19.09.2018 р., тобто адміністративне стягнення накладено через два місяці та шість днів з дня виявлення правопорушення, за вказаних обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягало закриттю у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Позивач підтверджує документально, що постанову №4744/20500/18 від 19.09.2018 р. ним отримано тільки 06.02.2019 р., тому вказує, що строк оскарження пропущено з поважних причин, що є підставою поновлення строку оскарження.

Ухвалою судді від 11 лютого 2019 року було прийнято зазначений адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Визнано поважними причини пропуску звернення до суду з адміністративним позовом та поновлено позивачу строк для звернення до суду з вказаним позовом (а.с.35).

12.03.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов /а.с.52-55/.

Ухвалою від 14.05.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, надали суду заяву, в яких просять суд розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Волинської митниці Державної фіскальної служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявне підтвердження, причини неявки суду не повідомив. Подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови в справі про порушення митних правил №4744/20500/18 від 19.09.2018 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.4 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн. Відповідно до обставин, зазначених в постанові №4744/20500/18 від 19.09.2018 р., Волинською митницею ДФС було проведено перевірку щодо виявлення транспортних засобів, які були ввезені громадянами – резидентами на митну територію України в митному режимі «транзит» та не вивезені в строки, встановлені ст.95 Митного Кодексу

України . В результаті вказаної перевірки за допомогою баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» ЄАІС ДФС встановлено, що 12.05.2018 року о 10:03 год. через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 було ввезено автомобіль марки SKODA FABIA д.р.н. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 та станом на 28.08.2018 його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вимоги ст. 69 КАС України передбачають, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 4 ст. 529 МК України скарга ( адміністративний позов ) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений КУпАП.

Статтею 289 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення.

Згідно наявних матеріалів справи про порушення митних правил № 4744/20500/18, на виклик посадових осіб Волинської митниці ДФС для надання пояснень стосовно причин та обставин не вивезення автомобіля марки (LТ) КМС247, р.н. НОМЕР_4 НОМЕР_5 , кузов (шасі, номер рами) (VIN-код) № НОМЕР_6 , ввезеного мною на митну територію України 12.05.2018 р., а також для вирішення питання щодо запровадження протоколу про порушення митних правил громадянину ОСОБА_1 було надіслано лист Митним постом "Яготин" Волинської митниці ДФС №ФОП-9115/20/03-70-61/36 від 13.07.2018 р. з проханням прибути о 10.00 год. 28.08.2018 р. на митний пост Яготин Волинської митниці ДФС, який було отримано особисто позивачем, однак останній не з`явився.

По даному факту 28.08.2018 р. старшим державним інспектором ВМО №2 М/П "Яготин" Волинської митниці ДФС Суляк М.С. скаледно адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 470 МК України та розгляд справи було призначено на 19.09.2018 року.

Примірник протоколу про порушення митних правил від 28.08.2018 року разом із супровідним листом був направлений рекомендованим листом ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією наявною в системі для перевірки поштових відправлень «Укрпошта», де вказано, що вищезазначений лист разом з протоколом позивач отримав особисто.

Позивач не був присутній 19.09.2018 року на розгляді справи про порушення митних правил, хоча був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 3 ст. 526 МК України, справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Від позивача не надходило жодних повідомлень про неможливість прибуття та клопотань про перенесення розгляду справи.

Так, 19.09.2018 року було винесено постанову в справі про порушення митних правил №4744/20500/18, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Примірник вказаної постанови у справі про порушення митних правил № 4744/20500/18 не було отримано ОСОБА_1 , і останній отримав примірник постанови тільки 06.02.2019 р. від Звенигородського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, що підтверджується документально.

Таким чином, відповідно до ч. 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови ), перебіг строку на оскарження позивачем постанови від 06.02.2019 року у справі про ПМП № 4744/20500/18

починається з 06.02.2019 року ( з дня отримання постанови про порушення митних правил, а останнім днем подання позову щодо оскарження є 16.02.2019 року, при цьому позов до суду позивачем подано 08.02.2019 року, тобто десятиденний строк на оскарження не пропущено.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 ч. 1 ст. 17 згаданого Кодексу України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно ч. 1 ст. 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Згідно ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

У ч. 2. цієї норми МК України визначено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Як було встановлено судом справа про порушення митних правил була розглянута у відсутності позивача.

У ч. 1 ст. 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 526 цього Кодексу справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Суд також враховує, що Митним Кодексом України встановлена адміністративна відповідальність за вчинення відповідних правопорушень, зокрема про такий вид відповідальності окремо зазначається у ст.ст. 458, 459, 498, 499, 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

У відповідності до ч. 1 ст. 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

У ст. 525 цього Кодексу передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними

обставинами . Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Суд вважає, що в.о.начальника Волинської митниці ДФС при розгляді справи про порушення митних правил позивачем за ч. 3 ст. 470 МК України було допущено порушення вимог ст.ст. 508-528 зазначеного Кодексу як щодо перевірки встановлених і наведених вище обставин, так і щодо процедури одержання особистих пояснень від позивача саме при розгляді справи, забезпечення прав позивача на використання правової допомоги, вирішення справи на умовах компромісу, строків притягнення до адміністративної відповідальності та застосування наслідків їх закінчення.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У ст. 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил №4744/20500/18 від 19.09.2018 року, через митний пост «Ягодин» Сабатовський Р.П, ввіз на митну територію України автомобіль марки (LТ) КМС247, р.н. НОМЕР_1 , кузов(шасі, номер рами) (VIN-код) № НОМЕР_6 .

Згідно автоматичної перевірки митного оформлення «Інспектор» цей транспортний засіб з митної території України станом на день перевірки не вивозився та у інший митний режим, ніж «Транзит», поміщений не був, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Тому, постановою в.о.начальника Волинської митниці ДФС Шелігацьким Є.С. відносно позивача ОСОБА_1 19.09.2018 року було винесено постанову в справі про порушення митних правил №4744/20500/18, якою останнього визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500гривень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності дій при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, в частині щодо розгляду справи за межами строків встановлених ст. 38 КУпАП, на спростування позову та встановлених судом обставин, не подали.

У зв`язку з чим, суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що не відповідає закону, порушує права позивача, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України не може бути здійснене на підставі пропущення строків притягнення особи до відповідальності передбачених

ст. 38 КУпАП та у на підставі неналежних доказів його вини і підлягає скасуванню.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем безпідставно було його притягнуто до адміністративної відповідальності, так як Митний кодекс України не був ним порушений, а навпаки спростовується наданими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В порушення вимог ст. 38 КУпАП в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацьким Є.С. було прийняте рішення про накладення адміністративного стягнення за межами строків встановлених ч. 1 ст. 38 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). В даному випадку правопорушення, посадовими особами Волинської митниці ДФС було виявлене 13.07.2018 року, що підтверджується документально – листом №ФОП-9115/20/03-70-61/36 від 13.07.2018 р., та відображено як в змісті протоколу від 28.08.2018 р., так і вбачається зі змісту постанови №4744/20500/18 виданої 19.09.2018 р., адміністративне стягнення накладене протиправно через два місяці та шість днів з дня виявлення правопорушення, проте, за вказаних обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягало закриттю у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №4744/20500/18 від 19.09.2018 р. у справі про порушення митних правил є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позов підлягає задоволенню. Необхідно визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №4744/20500/18 від 19.09.2018 р. у справі про порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. на користь держави.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по справі, суд враховує те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, оскільки звільнений від його сплати при поданні даної заяви до суду, відповідач теж не поніс судових витрат по даній справі, тому їх слід компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст.ст. 6-9, 72-77, 139, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, ст.ст. 7, 222, 251, 254, 258, 268, 288 КУпАП, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №4744/20500/18 від 19.09.2018 р. за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Судові витрати у виді судового збору по справі компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги

всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя