СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. Справа № 480/631/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Гуйван О.П.,

представника відповідача - Заїки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/631/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК"

до Сумської міської ради

про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Приватне акціонерне товариство "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК", з адміністративним позовом до Сумської міської ради , у якій просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 року №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" в ч а с т и н і встановлення диференційованої ставки податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єктів господарювання.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.06.2018 Сумською міською радою було прийняте рішення, яким встановлено різні податки для однакових типів нерухомості залежно від місцезнаходження (місця реєстрації) власника нерухомості. Розміри ставок визначені у Додатку №1 до Рішення.

Позивач просить суд звернути увагу на те, що зазначені розміри ставок відрізняються залежно від коду найменування будівель, особи - платника податку (фізична чи юридична особа), місця розташування (зональності об"єкта) оподаткування у м.Суми та місця основної податкової р е є с т р а ц і ї (юридичної адреси).

Зокрема, для торгових центрів, універмагів та магазинів вказаним рішенням встановлено ставки в залежності від зонування.

ТРЦ "Мануфактура" віднесено до ІІ зони.

Так, ПрАТ "Універмаг "Луцьк" є власником роздрібної торгівлі торгівельно-розважального центру "Мануфактура", що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/2. При цьому, Місцезнаходження ПрАТ "Універмаг "Луцьк": Волинцька область, м. Луцьк, проспект Волі, 1.

Так як місцерозташування ПрАТ "Універмаг "Луцьк" - Волинська область, позивач змушений сплачувати податок на нерухоме майно у значно більшому розмірі за 1 кв.м ніж юридичні особи, що зареєстровані у м.Суми.

Так, позивач зазначає, що Сумська міська рада виокремила:

- торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) у м.Суми (код 1230.1 Додатку №1 Рішення), для яких встановила ставку податку за 1 кв.м. - 0,24% від розміру мінімальної заробітної плати (для юридичних осіб, чиє нерухоме майно розміщено у II зоні);

- та торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) з а ме ж а м и міста Суми (код 1230.1.1 Додатку №1 Рішення), для яких встановила ставку податку за 1 кв.м. у 6,25 разів в и щ е - 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати (для юридичних осіб, чиє нерухоме майно розміщено у II зоні).

Відповідно, суб`єкти господарювання, які є власниками однакового типу нерухомості і здійснюють діяльність на однакових товарних ринках, повинні сплачувати різну ставку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в залежності від місця власної податкової реєстрації (юридичної адреси).

Встановлення диференційованого податку для торгових центрів, універмагів та магазинів за принципом місцезнаходження або реєстрації власника, на переконання позивача, є незаконним і таким, що протирічить загальним принципам чинного законодавства. Так як місцезнаходження ПрАТ «УНІВЕРМАГ «ЛУЦЬК» - Волинська область, вказане рішення призводить до обмеження конкуренції з боку ПрАТ «УНІВЕРМАГ «ЛУЦЬК», порушує його права та створює несприятливі та дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що у зв"язку з порушенням своїх прав ПрАТ "Універмаг "Луцьк" вимушено було звернутися до Антимонопольного комітету України. Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в своїх рекомендаціях №02-08/211 від 28.01.2019р. встановлено наявність ознак порушення чинного законодавства України , а саме - Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій з боку органів місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні. Крім цього, даною ухвалою задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК" про поновлення строку звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення набрало чинності 01.01.2019.

29.03.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив (а.с.100-104), в якому вказує, що чинним законодавством України допускається диференціація ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки між суб`єктами господарювання однієї територіальної одиниці, які з великою вірогідністю потенційно можуть конкурувати між собою. На переконання відповідача, позивач помилково вважає, що Рішення СМР №3577-МР створює для нього дискримінаційні умови порівняно з іншими суб`єктами господарювання, за яких він не матиме змоги конкурувати з суб`єктами господарювання на ринку роздрібної торгівлі.

Посилання позивача на рекомендації Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладені у листі від 28.01.2019 №02- 08/211 (далі - Рекомендації АКУ) відповідач вважає безпідставними та просить суд не брати їх до уваги . Зокрема, відповідач просить суд врахувати, що органи Антимонопольного комітету України наділені повноваженнями надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють (п.14 ч.1 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають лише обов`язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані.

Так, про результати розгляду Рекомендацій АКУ Сумська міська рада повідомила Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 07.02.2019 №06.01-18/850.

При цьому відповідач звертає увагу суду, що у Рекомендаціях АКУ йде мова про «ознаки порушення», висновку, що дії Сумської міської ради є порученням законодавства, або чинять негативний вплив на позивача немає.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти вимог позивача, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

У судовому засіданні встановлено, що Приватне акціонерне товариство "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК" є юридичною особо, яка зареєстрована за адресою: проспект Волі, м. Луцьк, Волинська область.

З 12.01.2018 позивач є власником об`єкту нерухомості - Торгівельно-розважальний центр "Мануфактура" (далі - ТРЦ "Мануфактура"), що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 2/2, м. Суми, Сумська область (а.с.27-36).

20.06.2018 Сумською міською радою було прийнято рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" (а.с.11-26).

З оскаржуваного рішення свідчить, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлені Додатком №1 до Рішення (а.с.15-23).

Ставка податку визначається у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування, якою є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до Додатку 1 до спірного рішення, ставки податку для:

- торгових центрів, універмагів, магазинів крім вказаних в підпункті 1230.1.1.: зона 1 - 0,25; зона 2 - 0,24; зона 3 - 0,23; зона 4 - 0,2;

- торгових центрів, універмагів та магазинів, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми: 1 зона - 1,5; 2 зона - 1,5; 3 зона - 1,5; 4 зона - 1,5.

- ТРЦ "Мануфактура" віднесена до ІІ зони.

З урахуванням положень вищезазначеного рішення Сумської міської ради, розмір ставки податку, яка має бути сплачена позивачем становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м.

Отже, Сумська міська рада виокремила:

- торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) у м.Суми (код 1230.1 Додатку №1 Рішення), для яких встановила ставку податку за 1 кв.м. - 0,24% від розміру мінімальної заробітної плати (для юридичних осіб, чиє нерухоме майно розміщено у II зоні);

- та торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) з а ме ж а м и міста Суми (код 1230.1.1 Додатку №1 Рішення), для яких встановила ставку податку за 1 кв.м. у 6,25 разів в и щ е - 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати (для юридичних осіб, чиє нерухоме майно розміщено у II зоні).

Вбачаючи у вищезазначеному рішенні міської ради ознаки порушення прав суб"єкту господарювання щодо створення дискримінаційних умов порівняно з конкурентами, позивач 20.12.2018 вважав за необхідне звернутися до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою про ознаки порушення в діях Сумської міської ради, що полягають у прийнятті рішення від 20.06.2018 №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми".

На звернення позивача Сумське обласне територіальне відділення АМК України 28.01.2019 надав Міському голові м. Суми Лисенку О.М. рекомендації №02-08/211, у яких встановлено наявність ознак порушення норм чинного законодавства України, а саме Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим групам суб"єктів господарювання створюються дискримінаційні умови порівняно з конкурентами. Зокрема, територіальний орган АМК відмітив, що встановлення різних ставок податку в залежності від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єкта оподаткування чинним законодавством не передбачено. Також відзначив, що Сумська міська рада, встановивши різні ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в залежності від власної податкової реєстрації (юридичної адреси) власника нерухомості, ущімлює тих суб`єктів господарювання, які повинні сплачувати зазначений податок за вищою ставкою, та відповідно, нести більші втрати, порівняно з конкурентами.

Таким чином, Сумська міська рада за рекомендаціями Сумського обласного територіального відділення АМК повинна встановлювати розмір ставки вищезазначеного податку з урахуванням місця розташування (зональності) об`єкта нерухомості та типу об`єкта нерухомості.

З урахуванням викладеного, Сумській міській раді надано обов`язкові до розгляду рекомендації у місячний строк з дня отримання цих рекомендацій припинити дії, які містять ознаки порушення конкурентного законодавства, шляхом встановлення однакових ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2019 рік як для місцевих, так і немісцевих власників нерухомості (а.с.39-43).

Однак, у листі від 07.02.2019 №06.01.-18/850 Департамент забезпечення ресурсних платежів СМР відзначив, що граничний розмір встановленої спірним рішенням ставки не перевищено, а повноваження щодо встановлення таких ставок належить до виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад (а.с.110).

Позивач вважає спірне рішення незаконним (в частині, що стосується його інтересів - Додаток №1 до Рішення Сумської міської ради від 20.06.2018р. №3577-МР , пункт 1230.1.1.), таким що ставить його у нерівне конкурентне становище з платниками податку, що зареєстровані на території м. Суми, тому, звернувся до суду з вимогою про визнання даного положення рішення протиправним та нечинним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне:

Як встановлено судом, 20.06.2018 Сумська міська рада прийняла рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" (а.с.11).

Дане рішення стосується позивача, оскільки він є власником торгово-розважального центру "Мануфактура", що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 2/2, м. Суми (а.с.27-36).

У додатку 1 до вищевказаного спірного рішення встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема щодо об`єкту власності, що належить позивачу - торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми - зона 1 - 1,5; зона 2 - 1,5, зона 3 - 1,5; зона 4 - 1,5. При цьому, для власників торгових центрів, універмагів, магазинів, крім вказаних у підпункті 1230.1.1 - зона 1 - 0,25, зона 2 - 0,24, зона 3 - 0,23, зона 4 - 0,21 (а.с.18).

Об`єкт оподаткування ТРЦ "Мануфактура" віднесена до ІІ зони та віднесений відповідачем за класифікацією ДК БС - 1230.1.1.

Тобто, пункт 1230.1.1 у Додатку 1 до рішення СМР №3577-МР від 20.06.2018, встановлено ставку податку на нерухоме майно відмінне від землі, що знаходиться у ІІ зоні - 1,5 (а.с.18).

Отже, суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що Сумська міська рада виокремила:

- торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) у м.Суми (код 1230.1 Додатку №1 Рішення), для яких встановила ставку податку за 1 кв.м. - 0,24% від розміру мінімальної заробітної плати (для юридичних осіб, чиє нерухоме майно розміщено у II зоні);

- та торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) з а ме ж а м и міста Суми (код 1230.1.1 Додатку №1 Рішення), для яких н е о б г р у н т о в а н о та без будь-яких правових підстав встановила ставку податку за 1 кв.м. у 6,25 разів в и щ е - 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати (для юридичних осіб, чиє нерухоме майно розміщено у II зоні).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що таке рішення було прийнято Сумською міською радою за для того, щоб в подальшому юридичні особи, які на даний час не зареєстровані в м.Суми були би зацікавлені зареєструватися у даному регіоні, що призведе до збільшення надходжень грошових коштів до бюджету міста.

З урахуванням приписів ч.9 ст.264 КАС України, суд може визнати нормативно-правових акт протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що пункт 1230.1.1 спірного рішення відповідача є протиправним і має бути визнаний нечинним з урахуванням положень ч.2 ст.265 КАС України відповідно до якої нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Позиція суду ґрунтується на тому, що згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення податків і зборів передбачені п.12.3. ст.12 ПК України, згідно з яким сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України є виключною компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Податковий кодекс України у статті 4 встановлює основні засади податкового законодавства України. Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу податкове законодавство України ґрунтується в тому числі на наступник принципах:

- в рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку.

У своєму Рішенні Сумська міська рада порушила вказані принципи податкового законодавства, адже встановила явно дискримінаційні умови для суб`єктів господарювання залежно від місця походження капіталу, а саме місця реєстрації юридичної особи.

Окрім того, Рішенням порушено принцип нейтральності оподаткування, так як для однакових типів об`єктів нерухомості (торгові центри, універмаги та магазини) були встановлені різні ставки податку (для торгових центрів, власники яких мають місце основної податкової реєстрації за межами міста Суми ставка податку в 6,25 разів вища, ніж для торгових центрів, власники яких мають місце основної податкової реєстрації у м. Суми). Це неодмінно призведе до зменшення конкурентоздатності ПрАТ «УНІВЕРМАГ «ЛУЦЬК» на ринку та спотворення і обмеження конкуренції.

Таким чином, в результаті прийняття вказаного Рішення суб`єктам господарювання, які зареєстровані або мають юридичну адресу за межами м. Суми та мають торгові центри, універмаги чи магазини у м. Суми, Сумською міською радою створені дискримінаційні та несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами на ринку роздрібної торгівлі у м.Суми.

У відповідності до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пп.266.5.1. п.266.5. ст.266 ПК України передбачає лише верхню межу податку, яка не повинна перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до вимог ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПК України для відповідного місцевого податку чи збору.

Форму типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 р. №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (далі - Постанова КМУ від 24.05.2017 №483).

Постанова КМУ від 24.05.2017 №483 також диференціює розмір (ставку) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в залежності від зони адміністративно-територіальної одиниці, щодо якої приймається рішення, ставки встановлюються залежно від зони.

Отже, законодавець допускає диференціацію ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки між суб`єктами господарювання однієї територіальної одиниці (в нашому випадку м. Суми), які з великою вірогідністю потенційно можуть конкурувати між собою.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» у частині 2 статті 4 встановлено, що суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Абзацом 8 частини 2 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Обставини, встановлені під час розгляду даної справи свідчать про створення спірним пунктом рішення СМР переваг для власників об`єкта оподаткування в залежності від юридичної адреси (реєстрації та походження капіталу) платника місцевого податку.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з приміткою 2 додатку до Типового рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого постановою КМУ від 24.05.2017 №483, класифікація будівель та споруд, код та найменування зазначаються відповідно до ДК БС.

Поділ підкласу ДК БС 1230.1 відсутній.

Таким чином, відповідач протиправно визначив для торгових центрів, універмагів, магазинів код ДК БС 1230.1.1.

Слід відмітити, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Зокрема у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» , № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника». У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК" до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 року №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м.Суми" в ч а с т и н і встановлення диференційованої ставки податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єктів господарювання, а с а м е : щодо визнання протиправним та нечинним п у н к т у 1230.1.1. (найменування класифікації будівель та споруд - "Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми") Д о д а т к у 1 до рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20.06.2018 року, яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) в розмірі 1.5 відсотків для юридичних осіб, є обґрунтованими, правомірними і, відповідно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.265 КАС України резолютивна частині рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 264,264 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК" до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення в частині – задовольнити.

Визнати незаконним та нечинним рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 року №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" в ч а с т и н і встановлення диференційованої ставки податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єктів господарювання, а с а м е - визнати незаконним та нечинним п у н к т 1230.1.1. (найменування класифікації будівель та споруд - "Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми") Д о д а т к у 1 до рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20.06.2018 року, яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) в розмірі 1.5 відсотків для юридичних осіб.

Зобов`язати Сумську міську раду опублікувати резолютивну частину рішення суду від 19.06.2019 року по справі №480/631/19 у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 року №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.07.2019 року.

Суддя О.М. Кунець