Справа № 369/6446/18

Провадження № 2/369/1243/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.

за участю секретаря Бугайової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, про визнання недійсним договору іпотеки, скасування заборони на відчуження земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, про визнання недійсним договору іпотеки, скасування заборони на відчуження земельної ділянки, посилаючись на те, що 13 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір іпотеки. Згідно умов вказаного договору позивачка передала в іпотеку наступне майно: земельну ділянку площею 3,0444 та, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 . Право власності на земельну ділянку, яка набута у власність іпотекодавця, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданим Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 26 липня 2006 року, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2006 року № 780, акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900150. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 902179432224. Цільове призначення земельної ділянки: 01.03- для ведення особистого селянського господарства; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; а також: земельну ділянку площею 3,0569 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 . Право власності на земельну ділянку, яка набута у власність іпотекодавця, підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 , виданим Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 25 грудня 2006 року, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 серпня. 2006 року N0 4729, акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N0 010632900362. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 902213532224. Цільове призначення земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. В цьому ж Договорі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. зроблено запис про накладення заборони відчуження вищезазначених земельних ділянок.

Однак, позивачка вважала, що згідно із ч. 4 ст. 133 ЗК України заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) може бути лише банк. Крім цього, спірні земельні ділянки не могли бути об`єктом оспорюваного договору іпотеки, оскільки їх цільове призначення - земля для ведення особистого селянського господарства, категорії земель сільськогосподарського призначення.

З врахуванням уточненої позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 13 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасувати заборону на відчуження на земельну ділянку площею 3,0444 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , та на земельну ділянку площею 3,0569 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , які належить ОСОБА_1 ..

В судове засідання позивач і представник позивача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи представник позивача повідомлявся належним чином, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до суду подала заяву про ротзгляд справи у відсутності третьої особи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, і представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Суд , з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши зібрані в справі докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обовязку в натурі.

Згідно вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами частин третьої статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. При цьому, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,0569 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_4 , виданий 25.12.2006 року Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 902213532224, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 29256295 від 14.04.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Крім цього, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,0444 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий 26.07.2006 року Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 902179432224, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 29255652 від 14.04.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №111633497 від 24 січня 2018 року.

13 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., реєстровий номер 2096.

Відповідно до вказаного договору було передано в іпотеку земельну ділянку площею 3,0569 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , яка належить позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_4 , виданий 25.12.2006 року, Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів, а також земельну ділянку площею 3,0444 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , яка належить позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий 26.07.2006 року Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів.

Вказане майно передано в іпотеку з метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики від 13 грудня 2016 року щодо повного повернення кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 207 700 доларів США у термін до 13 червня 2017 року.

Відповідно до п. 16.7 з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель (відповідач по справі) має право звернути втягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані, та задовольнити майнові вимоги іпотекодержателя в повному обсязі за рахунок Предмета іпотеки, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за позикою, суму відсотків, комісій, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги та зверненням стягнення на Предмет іпотеки, із вчиненням виконавчого напису, тощо.

Разом з укладенням Договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу накладено заборону відчуження на земельну ділянку площею 3,0444 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , яка яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий 26.07.2006 року Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів (номер запису про іпотеку - 18017633, номер запису про обтяження - 18018123), а також заборону відчуження на земельну ділянку площею 3,0569 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_4 , виданий 25.12.2006 року, Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів (номер запису про іпотеку - 18018467, номер запису про обтяження - 18018684).

Відповідно до вимог ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих. що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 576 Цивільного кодексу України застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 133 Земельного кодексу України заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

У свою чергу в пункті 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля- продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до умов п. 16.8 Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання Кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання.

Згідно умов п. 21 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 16.8.1, 16.8.2 цього договору, відповідно до розділу У Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя , що міститься в цьому договорі.

Однак, як вбачається з оспорюваного Договору іпотеки, в ньому відсутні пункти 16.8.1., 16.8.2.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про іпотеку» іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Згідно із частиною четвертою статті 133 Земельного кодексу України заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) може бути лише банк.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В правовому висновку, який викладений у Постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 року у справі № 6-2973цс16, зазначено, що відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Згідно із частиною четвертою статті 133 ЗК України заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) може бути лише банк. Тобто, вирішуючи спір, суди залишили поза увагою, що спірна земельна ділянка, яка передана в іпотеку на забезпечення зобов`язань за договором позики, укладеним між фізичними особами, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення та була надана позивачці для ведення фермерського господарства, та не з`ясували, чи фізична особа могла бути іпотекодержателем цієї земельної ділянки з урахуванням положень частини четвертої статті 133 Земельного кодексу України.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що іпотечний договір укладено між фізичними особами, а цільове призначення переданих в іпотеку земельних ділянок визначено - для ведення особистого селянського господарства, з категорії земель сільськогосподарського призначення, суд дійшов висновку, що зміст оскаржуваного правочину суперечить актам цивільного законодавства, зокрема ст.133 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки і скасування заборони на відчуження земельної ділянки підлягають задоволенню.

Крім цього, у відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути 704 грн. 80 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 15, 16, 203, 215, 576 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 133 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 142, 206, 247, 258, 259,263-265,268, 280, 282, 284 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, про визнання недійсним договору іпотеки, скасування заборони на відчуження земельної ділянки, задовольнити.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 13 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоєю Миколаївною, реєстровий №2096.

Скасувати заборону відчуження на земельну ділянку площею 3,0444 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , яка Належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий 26.07.2006 року Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів (номер запису про іпотеку - 18017633, номер запису про обтяження - 18018123).

Скасувати заборону відчуження на земельну ділянку площею 3,0569 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на прво власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_4 , виданий 25.12.2006 року, Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів (номер запису про іпотеку - 18018467, номер запису про обтяження - 18018684).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.