328/2538/17

19.06.2019

2/328/41/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Ладики М.О., Гончарук В.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Маляр Н.В., ОСОБА_6, Проданчук О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітній дитині,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 просить стягнути з відділу освіти Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02136318) в якості компенсації за завдану матеріальну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 5 928,41 грн. та компенсацію за завдану малолітньому ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень; покласти на відділ освіти Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02136318) понесені позивачем судові витрати.

Позов обґрунтовує наступним.

Позивач є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2016-2017 навчальному році син позивача ОСОБА_4 був учнем 2-А класу Токмацької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області.

В другій половині березня 2017 року позивач почала помічати зміни в поведінці сина ОСОБА_4 - він став знервованим, декілька разів повідомляв їй, що не хоче йти до школи, просив забрати його раніше з уроків. Позивач сприйняла це як можливу перевтому сина в кінці навчального року. Згодом, 22.03.2017 року від мами одного з однокласників ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що в школі декілька однокласників били ОСОБА_4 . Після цього позивач поговорила з сином і він підтвердив, що у нього є триваючий конфлікт з однокласниками. 23.03.2017 року позивач в усній формі повідомила класного керівника 2-А класу ЗОШ № 2 ОСОБА_5 про ситуацію, що виникла, і просила її вжити заходів з метою недопущення порушення прав малолітнього сина позивача. Класний керівник ОСОБА_5 запевнила позивача, що вона буде докладати всіх необхідних зусиль в цьому напрямку.

З початком четвертої навчальної чверті 2016-2017 навчального року ситуація в школі, попри сподівання позивача, не виправилася. ОСОБА_4 продовжував бути знервованим, неуважним, став усамітненим, уникав розмов про справи в школі, його успішність з шкільних предметів погіршилася.

10.04.2017 року після школи у ОСОБА_4 декілька разів спостерігалася блювота, він скаржився на погане самопочуття, головний біль. Позивач подумала, що це може бути пов`язано з неякісним харчуванням в шкільному буфеті. Але 13.04.2017 року від матері однієї з однокласниць ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що 10.04.2017 року ОСОБА_4 в школі сильно побили декілька однокласників, при цьому він упав зі сходів між поверхами. З 14.04.2017 року ОСОБА_4 ЗОШ № 2 більше не відвідував, після закінчення навчального року позивач перевела його до ЗОШ № 4 м. Токмак.

14.04.2017 року позивач із сином звернулася до КУ «Токмацька ЦРЛ». Лікар-невролог встановила йому діагноз «Закрита черепна-мозкова травма». Струс головного мозку. Нестабільність шийного відділу хребта?». Після проходження рекомендованих досліджень первинний діагноз було підтверджено. Станом на 05.09.2017 року ОСОБА_4 було діагностовано пост-травматичну вегето-судинну дисфункцію, доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, астено-невротичний синдром. До теперішнього часу ОСОБА_4 знаходиться під лікарським спостереженням у зв`язку з періодично повторюваним головним болем, і таким, що з`явилося з серпня 2017 року почуттям страху. Прийом призначених лікарем фармакологічних препаратів продовжується до теперішнього часу.

18.04.2017 року позивач звернулася із заявою до директора ЗОШ № 2, в якій повідомляла про ситуацію з систематичним насильством між учнями 2-А класу вказаної школи. Відповіді на цю заяву позивачу надано не було.

25.04.2017 року позивач звернулася із заявою до начальника відділу освіти Токмацької міської ради, в якій повідомила про вищевикладені факти. Листом від 28.04.2017 року за вих. №254 начальник відділу освіти Токмацької міської ради повідомила позивача, що було проведено перевірку і викладені позивачем факти знайшли підтвердження. За результатами перевірки директор ЗОШ №2 ОСОБА_6 , класний керівник ОСОБА_5 , практичний психолог ОСОБА_7 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за неналежне виконання своїх обов`язків.

18.04.2017 року позивач звернулася до Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення злочину з приводу побиття малолітнього сина позивача однокласниками в школі. 21.06.2017 року слідчим відділенням Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017080350000715 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 30.06.2017 року вказане кримінальне провадження було закрите з мотивів недосягнення особами встановленого законом віку настання кримінальної відповідальності. Одночасно слідчий прийняв рішення направити копії матеріалів кримінального провадження до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області для вирішення питання про притягнення батьків малолітніх осіб до адміністративної відповідальності. 25.07.2017 року уповноваженою посадовою особою Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області складено висновок, згідно якого в діях батьків малолітніх осіб відсутні ознаки будь-якого правопорушення.

Кожна з викладених фактичних обставин і всі вони в сукупності підтверджуються письмовими доказами: свідоцтвом про народження малолітнього ОСОБА_4 , медичною документацією малолітнього ОСОБА_4 , матеріалами, що характеризують малолітнього ОСОБА_4 та позивача, скаргами позивача, заявами, відповідями і рішеннями відповідних органів і посадових осіб, інформацією, наданою на запит адвоката, документами, що підтверджують здійснення медичних досліджень та процедур, їх оплату, вартість, а також вартість придбаних медичних препаратів, транспортні витрати, показами свідків.

Малолітній син позивача ОСОБА_4 зазнав жорстокого поводження зі сторони своїх однокласників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Як було з`ясовано в результаті перевірки міського відділу освіти за скаргою позивача вказані малолітні систематично цькували ОСОБА_4 , у тому разі і з застосуванням фізичного насилля. При цьому син позивача, і названі малолітні особи під час описуваних подій знаходилися під наглядом загальноосвітнього навчального закладу - ЗОШ № 2. Отже саме на Відповідача-1 покладався обов`язок забезпечити як належну поведінку учнів під час перебування у школі, так і дотримання прав і свобод сина позивача ОСОБА_4 , у тому разі права на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Однак Відповідач-1 в особі своїх уповноважених працівників цих обов`язків не виконав, не організував належний виховний процес і нагляд за учнями під час перебування у школі, що призвело до систематичного порушення дисципліни малолітніми учнями і закінчилося завданням побоїв сину позивача, які потягли заподіяння тілесних ушкоджень.

При цьому, навіть після звернення позивача на ім`я директора відповідача-1 від 18.04.2017 року, вх. № 3, в супереч вимогам Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення (п. 16), жодних прямо передбачених законодавством заходів вжито не було. Врешті, винність працівників відповідача-1 у неналежному виконанні своїх обов`язків було встановлено перевіркою відділу освіти Токмацької міської ради, за результатами якої директор ЗОШ № 2 ОСОБА_6 , практичний психолог ОСОБА_7 та класний керівник ОСОБА_5 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності (п. 8).

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1178 ЦК України, на відповідача-1 покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану здоров`ю позивача малолітнього сина, а також і моральну шкоду. Моральна шкода полягає в переживанні сином позивача психотравмуючої ситуації, завдання йому побоїв, тілесних ушкоджень, необхідністю тривалого лікування у зв`язку з цим, вимушеною зміною загальноосвітнього навчального закладу і необхідністю у зв`язку з цим докладання додаткових зусиль для організації нових соціальних зв`язків. Крім того, на фоні конфлікту з однокласниками, якому працівники Відповідача-1 не змогли чи не захотіли запобігти, у сина позивача з`явилося почуття страху, він став дуже замкнутим, періодично без видимої причини починає плакати, чого раніше за ним ніколи не спостерігалося.

Необхідність залучення до справи Відповідача-2 обґрунтовується наступним: засновником Відповідача-1 є Токмацька міська рада Запорізької області. Управління Відповідачем-1, відповідно до п. 4.1 Статуту Відповідача-1, який буде надано позивачем до суду в порядку, передбаченому ст. 131 ЦПК України, здійснюється його засновником та відділом освіти Токмацької міської ради. Видатки на утримання Відповідача-1 здійснюється за рахунок коштів бюджету м. Токмака і частково за рахунок коштів державного бюджету. При цьому Відповідач-1 не є розпорядником бюджетних коштів і не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, його фінансування здійснюється через відділ освіти Токмацької міської ради, який за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування і в установленому законом порядку включений до вищеназваного Єдиного реєстру. Таким чином, незважаючи на наявність у Відповідача-1 статусу юридичної особи самостійних коштів він не має, розпорядження такими коштами не здійснює, натомість фінансування і утримання Відповідача-1 здійснює Токмацька міська рада через створену нею юридичну особу - Відділ освіти Токмацької міської ради, з якого і повинні бути стягнуті грошові кошти у випадку задоволення цього позову.

Позивач, як мати малолітнього ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України несе обов`язок утримувати свого сина. Отже саме позивач несе витрати, пов`язані із завданням шкоди здоров`ю сина ОСОБА_4 , у тому разі витрати на лікування, транспортні витрати тощо, а також судові витрати. Згідно ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Виходячи з викладеного позивач вимагає стягнення присуджених судом грошових коштів на користь позивача, але в інтересах малолітнього ОСОБА_4

13.12.2017 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, заяву обґрунтовує тим, за час, що минув з моменту подання позову до суду позивач, як мати малолітнього ОСОБА_4 , понесла додаткові витрати з придбання медичних препаратів для продовження призначеного лікування, а також транспортні витрати на поїздку в м. Запоріжжя для проведення консультації з дитячим психіатром за направленням лікаря-психіатра Токмацької ЦРЛ. Названі витрати склали загальну суму 1498,77 грн. Тобто загальний розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню, складає 5 928,41 грн.

Крім того, позивач бажає збільшити розмір позовних вимог в частині відшкодування завданої малолітньому ОСОБА_4 моральної шкоди. Так, в листопаді 2017 року сина позивача ОСОБА_4 було поставлено на диспансерний облік в КУ «Токмацька ЦРЛ» з діагнозом: «Фобічний тривожний розлад (соціальні фобії)». Хворобливий розлад психіки, викликаний важким стресом - глузуванням над хлопчиком та побиття його однокласниками в школі зі струсом головного мозку". На підставі встановленого діагнозу 21.11.2017 року лікувально-консультативною комісією КУ Токмацький ЦПМСД" ТМР видано довідку № 237, згідно якої ОСОБА_4 , 2008 року народження, рекомендоване індивідуальне навчання на дому на 2017-2018 навчальний рік.

Таким чином події, що мали місце навесні 2017 року під час перебування сина позивача в Токмацькій ЗОШ № 2, і які й стали підставою для звернення за судовим захистом, продовжують мати негативний вплив на стан фізичного та психічного здоров`я дитини позивача.

З метою визначення ймовірного розміру завданої моральної шкоди стороною позивача заявлялося клопотання про проведення судово-психологічної експертизи і вже після її висновку позивач мала намір збільшити або зменшити розмір позовних вимог в частині відшкодування завданої моральної шкоди. Але, як відомо, з 15.12.2017 року набуває чинності нова редакція ЦПК України, згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 49 якого позивач буде мати право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У зв`язку з цим може виникнути ситуація, коли після 15.12.2017 року позивач може втратити процесуальну можливість збільшити розмір позову в частині відшкодування моральної шкоди навіть за наявності для цього фактичних підстав.

З урахуванням наявних на теперішній час доказів, враховуючи факт погіршення психічного здоров`я сина позивача, яке, за висновками лікарів-психіатрів, є наслідком фізичного та психічного насилля зі сторони однокласників під час перебування в школі, позивач оцінює вимоги про компенсацію завданої моральної шкоди в 200 000 гривень.

Таким чином загальна ціна позову складає 205 928,41 грн., які позивач й просить стягнути з відділу освіти Токмацької міської ради.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 02.10.2017 року відкрито провадження по справі.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, допитана в якості свідка суду пояснила наступне.

13 квітня після уроків їй зателефонувала ОСОБА_12 , повідомила, що її сина ОСОБА_4 били у школі. 14 квітня 2017 року вона водила сина до лікаря-терапевта, оскільки в нього три дні боліла голова, вона думала, він отруївся. Лікар сказав, що у сина нестабільність між третім та четвертим хребцем, струс головного мозку, множинні удари. На медичному обстежені в м.Запоріжжя лікарі повідомилии, що потрібне тривале лікування. Зараз у сина погана пам`ять. На початку навчального 2018 року вона перевела сина до школи №4. В четвертій школі син спокійні, дружні діти, вони разом ходили до дитячого садочку, всі один одного знають. Після того, як вона написала заяву, її викликали до школи. Вона повідомляла, що розмовляла з учнями ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 , вони зізналися, що били її сина, а ОСОБА_10 не зізнався. У відділі освіти повідомили, що винесли догану вчителю, директору і психологу. ОСОБА_10 відібрав у її сина мобільний телефон, ОСОБА_10 ображав ОСОБА_4 , через те, що в нього немає батька. Термін лікування невідомий, у сина захворювання серця, тиск, кров з носу через травму, в голові доброякісна пухлина, яка пережимає аорту. До квітня таких симптомів не було, в нього навіть не було медичної картки. На відеозапису, який досліджено судом зображений колишній однокласник її сина ОСОБА_9 , який визнає, що у школі з іншими учнями неодноразово били її сина.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовано в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача Токмацької ЗОШ №2 ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив наступне. Він працює директором школи Токмацької ЗОШ №2, йому відомо, що класний керівник повідомляла позивачці про негативну поведінку певних учнів до її сина. Проводили бесіди з психологами, пізніше в квітні позивач звернулась до нього з письмовою заявою про негативну поведінку. 20 квітня у школі проводили зустріч чотирьох матерів учнів, представників служб у справах дітей, позивача для з`ясування претензій. Позитивно зустріч не закінчилась, позивач була незадоволена зустріччю, хоча інші матері навіть пропонували їй гроші. Далі методист відділу освіти проводила перевірку за скаргою позивача. Вони врахували, що напад відбувся 20.03.17 єдиний свідок був бібліотекар ОСОБА_13 , вона може дати пояснення. Інспектор відділу освіти говорив йому, що вони не змогли залагодити конфлікт на рівні школи і скарги пішли далі. Йому оголошено догану, він з нею не був згоден, але вважав не раціональним оскаржувати, бо в нього трудові відносини за контрактом. Були встановлені суперечливі обставини - позивач зазначала, що ОСОБА_11 нападник, а потім каже, що він потерпілий. Вважає, що в школі ОСОБА_4 не наносили побої, які спричинили такі тяжкі діагнози. Вина класного керівника в тому, що були конфлікти між учнями, штовхалися, ображали, можливо билися, потрібно залагодити конфлікт.

Представник відповідача Токмацької ЗОШ №2 адвокат Маляр Н.В. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що відсутні докази побиття сина позивача саме під час знаходження у школі.

Представник відповідача відділу освіти Токмацької міської ради в судовому засіданні суду пояснила наступне. Школа встановила, що конфлікт був 20.03.17 а в позові 10.04.17. Не доведено факт побиття ОСОБА_4 10.04.17 . Працівникам школи оголошено догани, бо конфлікт не було вирішено, конфлікт набув розголосу, викликав обурення, викладалася неправдива інформація, негативна реакція суспільства. 23.03.17 позивач звернулася усно до класного керівника, що 20.03 сталася сутичка, розслідування стосувалося фактів 20.03.17. Директором ОСОБА_6 було встановлено, що 20.03.17 відбулася сварка чотирьох учнів та ОСОБА_4 . Можливо удари руками, але на початку була лише сварка, їх розбороняла бібліотекар ОСОБА_13 . Про події у квітні позивач почала заявляти лише у вересні 2017 року. В своїй скарзі ОСОБА_4 не писала за події в квітні. Конфлікт, який стався 20.03.17 не можливо віднести до насильства, таке між учнями відбувається повсякденно.

Заслухавши пояснення учасників процессу, суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2016-2017 навчальному році син позивача ОСОБА_4 був учнем 2-А класу Токмацької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області.

В другій половині березня 2017 року позивач почала помічати зміни в поведінці сина ОСОБА_4 - він став знервованим, декілька разів повідомляв позивачу, що не хоче йти до школи, просив забрати його раніше з уроків. Згодом в березні-квітні 2017 року від батьків однокласників ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що в школі декілька однокласників били Її сина ОСОБА_4 . Після цього син Милайло підтвердив позивачці, що у нього існує триваючий конфлікт з однокласниками.

23.03.2017 року позивач в усній формі повідомила класного керівника 2-А класу ЗОШ № 2 ОСОБА_5 про ситуацію, що виникла, і просила її вжити заходів з метою недопущення порушення прав малолітнього сина позивача. З початком четвертої навчальної чверті 2016-2017 навчального року ситуація в школі, попри сподівання позивача, не виправилася. ОСОБА_4 продовжував бути знервованим, неуважним, став усамітненим, уникав розмов про справи в школі, його успішність з шкільних предметів погіршилася.

10.04.2017 року після школи у ОСОБА_4 декілька разів спостерігалася блювота, він скаржився на погане самопочуття, головний біль. Позивач вважала, що це може бути пов`язано з неякісним харчуванням в шкільному буфеті. Але 13.04.2017 року від матері однієї з однокласниць ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що 10.04.2017 року ОСОБА_4 в школі сильно побили декілька однокласників, при цьому він упав зі сходів між поверхами. З 14.04.2017 року ОСОБА_4 ЗОШ № 2 більше не відвідував, після закінчення навчального року позивач перевела його до ЗОШ № 4 м. Токмак.

14.04.2017 року позивач із сином звернулася до КУ «Токмацька ЦРЛ». Лікар-невролог встановила йому діагноз «Закрита черепна-мозкова травма». Струс головного мозку. Нестабільність шийного відділу хребта?». Після проходження рекомендованих досліджень первинний діагноз було підтверджено. Станом на 05.09.2017 року ОСОБА_4 було діагностовано пост-травматичну вегето-судинну дисфункцію, доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, астено-невротичний синдром. До теперішнього часу ОСОБА_4 знаходиться під лікарським спостереженням у зв`язку з періодично повторюваним головним болем, і таким, що з`явилося з серпня 2017 року почуттям страху. Прийом призначених лікарем фармакологічних препаратів продовжується до теперішнього часу.

18.04.2017 року позивач звернулася із заявою до директора ЗОШ № 2, в якій повідомляла про ситуацію з систематичним насильством між учнями 2-А класу вказаної школи.

25.04.2017 року позивач звернулася із заявою до начальника відділу освіти Токмацької міської ради, в якій повідомила про вищевикладені факти. Листом від 28.04.2017 року за вих. №254 начальник відділу освіти Токмацької міської ради повідомила позивача, що було проведено перевірку і викладені позивачем факти знайшли підтвердження. За результатами перевірки директор ЗОШ №2 ОСОБА_6 , класний керівник ОСОБА_5 , практичний психолог ОСОБА_7 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за неналежне виконання своїх обов`язків.

18.04.2017 року позивач звернулася до Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення злочину з приводу побиття малолітнього сина позивача однокласниками в школі. 21.06.2017 року слідчим відділенням Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017080350000715 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 30.06.2017 року вказане кримінальне провадження було закрите з мотивів недосягнення особами встановленого законом віку настання кримінальної відповідальності. Одночасно слідчий прийняв рішення направити копії матеріалів кримінального провадження до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області для вирішення питання про притягнення батьків малолітніх осіб до адміністративної відповідальності. 25.07.2017 року уповноваженою посадовою особою Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області складено висновок, згідно якого в діях батьків малолітніх осіб відсутні ознаки будь-якого правопорушення.

Кожна з викладених фактичних обставин і всі вони в сукупності підтверджуються письмовими доказами: свідоцтвом про народження малолітнього ОСОБА_4 , медичною документацією малолітнього ОСОБА_4 , матеріалами, що характеризують малолітнього ОСОБА_4 та позивача, скаргами позивача, заявами, відповідями і рішеннями відповідних органів і посадових осіб, інформацією, наданою на запит адвоката, документами, що підтверджують здійснення медичних досліджень та процедур, їх оплату, вартість, а також вартість придбаних медичних препаратів, транспортні витрати, висновками судових експертів.

Крім того, викладені позивачем обставини, узгоджуються з показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду пояснила наступне. ОСОБА_4 знає, діти навчались в одному класі, один раз її дочка ОСОБА_15 говорила, що після англійської мови на сходах ОСОБА_4 потягли за рюкзак і він впав зі сходів. Він про це говорив позивачу, їй не відомо чому батьки стали так негативно відноситися до такої події, можливо все владнати. Їй від дочки їй відомо, що ОСОБА_4 ображали багато разів, вона про це говорила ОСОБА_4 . Мама ОСОБА_4 говорила, що в нього була блювота, думала, що отруївся. Це почалося з навчального року, періодично продовжувалося, коли це було вона не пам`ятає, може в квітні 2017 року. Їй говорили, що вони в чотирьох вмокали його обличчям в калюжу. Дочка говорила, що він на це психував, але, щоб провокував, таке невідомо.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду пояснила наступне. Вона працює бібліотекарем в ЗОШ №2, після 4 уроку вона побачила в коридорі дітей 2 класу, в яких класний керівник є ОСОБА_5, вони розмовляли на підвищених тонах. Були присутні ОСОБА_4 і ОСОБА_8 , дівчата з 8 класу робили їм зауваження за поведінку. Вона також зробила їм зауваження, вони після дзвінка пішли на урок. Ніякого побиття не було, свідки були учні 8 класу, то було 20 березня.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні суду пояснила наступне. Вона працює в Токмацькій ЗОШ №2 є вчителем англійської мови, викладає англійську мову у класі, де був ОСОБА_4 . Коли вона вела своїх дітей до іншого кабінету йшли помірно, тихо, добре поводились, ніяких конфліктів не було ні під час уроків, ні під час коли вона їх вела до класу. ОСОБА_4 був в її підгрупі, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 були не в її підгрупі. Вони проходили з ними з класу в клас по сходам, ніколи ніхто не штурляв. 10.04.17 і пізніше ОСОБА_4 до неї з приводу поведінки ніколи не звертався. Після уроку вона веде дітей до їх класу на 3 поверх, вони самі ніколи не ходили.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснила наступне. Вона працює в Токмацькій ЗОШ №2, навчала ОСОБА_4 з 2016 року по 2017 рік. В кінці березня, коли закінчилась третя чверть, вона на вулиці зустріла ОСОБА_3 , яка розповіла, що ОСОБА_4 не пішов до школи, бо його побили. Вона сказала, що після канікул поговорить з батьками. Збиралися з двома батьками та позивачем, потім всі четверо батьків та позивач у директора. Визнали, що учні винні, але вони не визнавали вину, говорили, що просто хотіли, щоб він за ними побігав. Вона тоді спілкувалася щодня з більшістю батьків, вони забирали дітей. ОСОБА_4 не забирали, він ходив сам. Їй про конфлікти ніхто ніколи не говорив, ОСОБА_4 не скаржився. Вона вважає, що такого не було про систематичне побиття, то вигадка. Батьки її питали, чому вона нічого не казала, але до неї ніхто не звертався, ніяких конфліктів, поганої поведінки не було. В неї перша догана за 40 років, за, що вона не знає, вважає, що її вини не має.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні суду пояснив наступне. Він працює інспектором з юнівеніальної превенції Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області. Знає всіх по роботі, надходила заява від ОСОБА_4, що сину в Токмацькій ЗОШ №2 заподіяно тілесні ушкодження, він проводив перевірку і не знайшов підтвердження, що ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження. Батьків збирали у директора, він опитував батьків та працівників школи, факт тілесних ушкоджень в школі не підтвердився. Було проведено бесіду з учнями про необхідність дотримання поведінки. ОСОБА_4 заявила, що сина побили учні класу, з її слів у школі на перерві, але ніхто це не підтвердив. Він спілкувався з класним керівником, заступником директора, з учнями класу, кого називала ОСОБА_4 , і з іншими дітьми. Діти повідомляли, що ОСОБА_4 ходить до школи завжди неохайний, з цього приводу йому робили зауваження, його ображали, але, щоб доходило до бійки, такого не було. Матеріали перевірки не внесені до ЄРДР, другий раз внесли до ЄРДР, але слідчий припинив перевірку, підстави закриття не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні суду пояснила наступне. ЇЇ син ОСОБА_10 дружив з ОСОБА_4 , вони ходили у гості, разом до музикальної школи на баян, її син не конфліктний. Вона була з того приводу у директора, був класний керівник, ОСОБА_9 , мати ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , у них дружні стосунки. Було, що її син приходив та плакав, говорив, що ОСОБА_3 хапала його за одяг на перерві, заводила за кут та казала, що він дебіл, вона його посадить. Як казав син, таке було декілька разів. Вона з ОСОБА_3 не могла спілкуватися, бо вона відразу кричала. ОСОБА_4 казала, що її сина побили, але такого не було, вона сама його неодноразово била, ОСОБА_4 сам про це казав. Інколи їх діти цілу годину після уроків чекали перед музичною школою, всі бігали, ОСОБА_4 бігав, на питання відповідав, що його мама сильно побила. Сусіди їх підтверджували те, що часто він вдома кричав. ОСОБА_4 не хотів ходити до музичної школи весною, літом ходив на боротьбу, вона їх бачила в той час, як він їздив часто велосипедом. Вона писала заяву про те, що ОСОБА_4 ображала її сина, 03.05.2017 року вона зверталася до поліції, результат розгляду їй невідомий, заяву писали чотири мами. Прізвища свідків, сусідів, які казали, що ОСОБА_4 била свого сина, їй невідомі. ОСОБА_4 хватала її сина, та інших дітей.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні суду пояснила наступне. Знає ОСОБА_4 , діти навчалися в одному класі. ОСОБА_4 звернулася із позовом у квітні 2017 року, їх викликали до директора, обвинувачували в тому числі і її сина ОСОБА_9 . Був присутній працівник поліції ОСОБА_20. ОСОБА_4 їм нічого не пояснила, лише кричала, що подасть до суду. Коли вона поговорила з сином, пішла з сином до ОСОБА_4 у гуртожиток, діти пожали руки, помирилися. Вона їй сказала, що претензій не має, але в інтернеті побачила, ОСОБА_4 пише, що вона приходила просити пробачення. Від сина вона дізналася, протягом тижня ОСОБА_4 приходила до школи, погрожувала її сину і іншим дітям. Син в неї після цього питав, що таке інтернат і дитяча колонія. ОСОБА_4 ОСОБА_4 все літо приходив боротьбу, їздив на велосипеді, тому стан його здоров`я не погіршився. Від вчителів скарг на її сина не було. Вони звертались до поліції з приводу того, що про них писали в інтернеті. Наприкінці квітня 2017 року ніякої відповіді вони не отримали. Коли вона до них приходила ОСОБА_4 казала, що ОСОБА_4 вживає багато пігулок.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні суду пояснила наступне. Вона знайома з позивачем, як з мамою колишнього однокласника її сина, знає директора школи та юриста відділу освіти. Весною 2017 року начебто її син ОСОБА_8 з іншими дітьми побив ОСОБА_4 . ЇЇ викликала класний керівник з цього приводу, вона розмовляла про це з сином, той казав, що нікого не бив. Вона приходила до школи, була мама ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_9, директор, класний керівник. Мама ОСОБА_4 не хотіла з`ясовувати, що сталося, а лише наполягала, щоб всі були покарані. Її син добре спілкувався з ОСОБА_4 , син завжди зайнятий, після школи на тренування відразу йде, син завжди їй телефонує. За два тижні до того він був вдома у ОСОБА_4, близько години грали в приставку. ОСОБА_4 неодноразово висловлювався нецензурною лайкою, насміхався над дитиною, яка ходила в окулярах. ЇЇ син на ОСОБА_4 ніколи не скаржився, зауважень, щодо поведінки було лише, що непосидючий на уроках, щоб з кимось конфліктував - не було.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні суду пояснив наступне. Позивач є матір`ю його друга. 01.01.19 він йшов в м. Токмак по вулиці Центральній біля «АТБ» з ОСОБА_4 ОСОБА_23 і його братом ОСОБА_4 . Двоє хлопців почали нецензурно виражатися на адресу ОСОБА_4 ОСОБА_4 . ОСОБА_4 сказав, що то ті хлопці, які його били у школі. Ті хлопці в його присутності погрозливо звертались до ОСОБА_4 ОСОБА_4 : «знову хочеш струс, як того разу?». Він включив відео зйомку, щоб зафіксувати їх протиправні дії, погрози, він записав відео на телефон.

Судом досліджено наданий ОСОБА_22 мобільний телефон та розміщений на ньому відеозапис. На відеозапису, який досліджено судом, зображений малолітній хлопець, який визнає, що у школі з іншими учнями неодноразово жорстоко били ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_3 вказує, що на відео зображений ОСОБА_9 . Інші учасники процесу особу хлопця на відео не спростували.

Таким чином, судом встановлено, що малолітній син позивача ОСОБА_4 зазнав жорстокого поводження зі сторони своїх однокласників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Як було з`ясовано в результаті перевірки міського відділу освіти за скаргою позивача вказані малолітні систематично цькували ОСОБА_4 , у тому разі і з застосуванням фізичного насилля. При цьому син позивача, і названі малолітні особи під час описуваних подій знаходилися під наглядом загальноосвітнього навчального закладу - ЗОШ № 2. Отже саме на Відповідача-1 покладався обов`язок забезпечити як належну поведінку учнів під час перебування у школі, так і дотримання прав і свобод сина позивача ОСОБА_4 , у тому разі права на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Однак Відповідач-1 в особі своїх уповноважених працівників цих обов`язків не виконав, не організував належний виховний процес і нагляд за учнями під час перебування у школі, що призвело до систематичного порушення дисципліни малолітніми учнями і закінчилося завданням побоїв сину позивача, які потягли заподіяння тілесних ушкоджень.

При цьому, навіть після звернення позивача на ім`я директора відповідача-1 від 18.04.2017 року, вх. № 3, в супереч вимогам Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення (п. 16), жодних прямо передбачених законодавством заходів вжито не було. Врешті, винність працівників відповідача-1 у неналежному виконанні своїх обов`язків було встановлено перевіркою відділу освіти Токмацької міської ради, за результатами якої директор ЗОШ № 2 ОСОБА_6 , практичний психолог ОСОБА_7 та класний керівник ОСОБА_5 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами ч.1 ст. 1167 ЦК України закріплено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача матеріальної та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Вказані положення є загальними щодо відшкодування шкоди. Разом тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, ці заклади зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.

При цьому необхідно мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний моральний розвиток.

Ст.10 Закон України "Про охорону дитинства" передбачено право на захист від усіх форм насильства: кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею.

Закон України "Про загальну середню освіту" визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Відповідно до статті 4 названого Закону систему загальної середньої освіти становлять, крім інших закладів та установ, загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності та органи управління системою загальної середньої освіти.

Статтею 5 Закону визначені завдання середньої освіти, серед яких виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов`язків людини і громадянина.

Згідно статті 8 загальноосвітнім навчальним закладом є навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту. Відповідно до статті 9 до загальноосвітніх навчальних закладів, крім інших, належать школи I-III ступенів. Положення про загальноосвітні навчальні заклади затверджуються Кабінетом Міністрів України. Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 10 Закону загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою. За своїми організаційно-правовими формами загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Статус комунального має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності.

Статтею 17 Закону визначено, що виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними. Цілі виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах визначаються на основі принципів, закладених у Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах України.

Стаття 35 Закону встановлює, що управління системою загальної середньої освіти здійснюється, крім інших органів, також органами місцевого самоврядування.

Стаття 36 до основних завдань органів управління системою загальної середньої освіти відносить забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров`я та захисту прав, крім інших осіб, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів.

Статтею 37 Закону визначено повноваження органів місцевого самоврядування в системі загальної середньої освіти: органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти.

Згідно статті 38 загальноосвітній навчальний заклад, крім іншого, охороняє життя і здоров`я учнів (вихованців).

Статтею 43 Закону встановлено, що фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до цього Закону, законів України "Про освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів фінансуються за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів.

Згідно статті 47 Закону посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 27.08.2010 року.

Пункт 103: Фінансування закладу здійснюється його засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства.

Пункт 105: Джерелами фінансування закладу є: кошти відповідного бюджету (для державних та комунальних закладів) у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення навчального процесу в обсязі, визначеному Державним стандартом загальної середньої освіти.

Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення, затверджений спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України 19.08.2014 року № 564/836/945/577:

Згідно пункту 1 Розділу І "Загальні положення" кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного, сексуального, економічного та психологічного насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, а також вживає необхідних заходів для забезпечення прав дітей, які стали свідками у кримінальному провадженні.

Відповідно пунктів 1, 2 Розділу II "Порядок подання та реєстрації звернень та повідомлень" звернення про факти жорстокого поводження з дітьми або загрозу їх вчинення можуть подаватися до будь-якого суб`єкта, визначеного у пункті 2 розділу I цього Порядку, в усній або письмовій формі за місцем проживання (перебування) дитини самою дитиною, батьками, одним із батьків дитини або особою/особами, які їх замінюють, будь-якими фізичними та юридичними особами. Повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення (додаток 1), оформлюється суб`єктами, яким стало відомо про зазначені факти при виконанні своїх функціональних обов`язків, письмово та надсилається до служби у справах дітей і органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) дитини. Усі звернення та повідомлення з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози щодо його вчинення реєструються суб`єктами, до яких надійшла інформація, у журналі обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення (додаток 2) та протягом однієї доби направляються до служби у справах дітей і органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) дитини.

Розділом III Порядку визначено дії відповідних суб`єктів при розгляді звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення: координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або загрози його вчинення є служба у справах дітей. Якщо у зверненні (повідомленні) вбачається ознака кримінального правопорушення чи загроза щодо його вчинення, інформація терміново після її отримання передається органу внутрішніх справ для вжиття відповідних заходів. У разі необхідності суб`єкти організовують надання невідкладної медичної (викликають швидку допомогу), психологічної та інших видів допомоги дитині, яка постраждала від жорстокого поводження. Усі суб`єкти в межах компетенції долучаються до вжиття невідкладних заходів з ліквідації наслідків жорстокого поводження з дитиною або загрози його вчинення. У разі загрози вчинення жорстокого поводження з дитиною суб`єкти забезпечують ужиття необхідних заходів щодо її усунення.

Пунктом 4 Порядку визначено обов`язки закладу освіти, який повинен здійснювати приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини; терміново (протягом однієї доби) передавати повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи загрозу його вчинення; у межах компетенції вживати заходів щодо виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення в закладах освіти; організовувати роботу психологічної служби системи освіти з дітьми, які постраждали від жорстокого поводження; проводити роз`яснювальну роботу з батьками та іншими учасниками навчально-виховного процесу із запобігання, протидії негативним наслідкам жорстокого поводження з дітьми.

Як встановлено судом, факт заподіяння малолітній особі шкоди підтверджується наказами про оголошення доган №83К, №84К, №85К від 28.04.2017 року, поясненнями свідка ОСОБА_22 , медичними документами, зокрема висновком експертизи №5298/5299/18-27 від 20.03.2019 року, виписками із медичної картки хворого. Крім іншого, факт побиття ОСОБА_4 іншими учнями під час шкільних занять підтверджується дослідженим судом відеозаписом, на якому малолітній ОСОБА_9 підтверджує факт неодноразового побиття ним та іншими учнями їх класу ОСОБА_4 у школі. Відеозапис не викликає сумнівів у своїй достовірності. Позивач підтвердила, що на відео зображений саме однокласник її сина ОСОБА_9 , який був учасником конфлікту. Інші учасники процесу не спростували це твердження.

У зв`язку тим, що судом встановлено, що малолітньому ОСОБА_4 завдано шкоди, малолітніми особами з вини навчального закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за ними.

Згідно ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров`я чи іншого закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Згідно ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Матеріальна шкода в заявленому розмірі, а саме 5 928,41 грн. підтверджена дослідженими в судовому засіданні документами - копіями квитанцій про придбання медичних засобів, оплату медичних процедур, чеками про придбання автобусних квитків Токмак-Запоріжжя.

У зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги про стягнення з Відповідача - 2 матеріальної шкоди підлягають повному задоволенню.

Відповідно до висновку експерта №247/к від 19.09.2018 року за даними «Висновку спеціаліста» №18 на ім`я ОСОБА_4 , 2008 р.н. від 19.04.2017 р., під час первинного обстеження потерпілого встановлено, що «Рухи у кістково-м`язовій системі у повному обсязі. Будь яких тілесних пошкоджень на обличчі та тулубі не виявлено. При обмацуванні шиї та грудного відділу хребта відмічає помірну біль».

Згідно «Історії розвитку дитини» ОСОБА_4 із Токмакцької дитячої поліклініки відомо, що потерпілий був обстежений неврологом 14.04.2017 року. При цьому скаржився на головний біль, нудоту, знижений апетит, сонливість. Із анамнезу 10.04.2017 року у школі був побитий дітьми. Порушення свідомості по типу дезорієнтації, потемніння в очах, потім головний біль, нудота, блювота (2 рази). Об`єктивно: черепно-мозкові нерви - ністагм, косоокість по типу розходження за рахунок правого ока. Слабкість конвергенції. Тремор. Гіпергідроз долонь та стоп. Координаційні проби (поза Ромберга) виконує невпевнено відповідають «Клінічному протоколу надання медичної допомоги дітям зі струсом головного мозку». Крім того, проведена диференціальна діагностика із більш тяжкими видами черепно-мозкової травми, методами нейровізуалізації (МРТ).

Згідно вимог, вищевказаного протоколу обстеження та лікування дитини повинно відбуватися в стаціонарних умовах (у відділеннях нейрохірургії чи неврології), проте цього не було зроблено через відмову від госпіталізації, що відображена у карті розвитку дитини.

Згідно п.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995» з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Струс головного мозку не може бути нетравматичного походження і, зазвичай, розвивається за механізмом тупої травми, тобто від дії тупих твердих предметів в ділянку голови потерпілого. Описані випадки виникнення утворення струсу головного мозку без механічного впливу в голову, внаслідок стрімкого інерційного переміщення тіла (у тому числі при падінні), акустичній та баротравмі.

Протоколом визначена орієнтовна тривалість лікування дітей із струсом головного мозку близько 3 діб (у відділенні неврологій чи нейрохірургії) та до 8 діб, при наявності поранень м`яких тканин. В подальшому дитина виписується на амбулаторне лікування, яке в залежності від динаміки регресу неврологічної симптоматики, зазвичай, триває 1,5-2 тижні.

Таким чином, звичайна тривалість розладу здоров`я дітей із струсом головного мозку не перевищує трьох тижнів.

П.4.6. «Правил...» Судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об`єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичайних термінів.

В даному випадку тривале лікування струсу головного мозку, на думку експертної комісії пов`язано із тим, що обстеження та лікування потерпілого було розпочато не одразу після травми (згідно медичної документації пройшло принаймні чотири доби), та відбувалося без стаціонарного етапу лікування (через відмову від госпіталізації).

Струс головного мозку, сам по собі, не характеризує травмуючий предмет, через те, що із ним безпосередньо не контактує. Струс головного мозку виникає внаслідок дії кінетичної енергії, що перевершує можливості структур та тканини мозку до безтравматичного переміщення всередині черепної коробки.

Зважаючи на вищевикладене, в практиці судово-медичної експертизи характеристика травмуючого предмета визначається за особливостями ушкоджень в зоні контактної взаємодії, що, зазвичай, розташовується на шкірному покриві. В даному випадку під час первинного обстеження як лікарем неврологом, так і під час проведення первинної судово-медичної експертизи, будь-яких візуально визначаємих тілесних ушкоджень зафіксовано не було. Це в свою чергу не дозволяє достовірно визначити давність травмування, кількість локалізацію травматичних впливів (впливу) та характеристики травмуючого предмета (предметів). Щодо давності травмування слід зауважити, що 04.04.2017 року ОСОБА_4 проходив профілактичний огляд, за результатами якого визнаний «соматично здоровим», тобто на вказану дату дитина не виявляла ознак травми головного мозку.

Сам по собі струс головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (Згідно «Правил...»). П. 2.3.1. «Правил...» Ознаки легкого тілесного ушкодження: відповідають «Клінічному протоколу надання медичної допомоги дітям зі струсом головного мозку». Крім того, проведена диференціальна діагностика із більш тяжкими видами черепно-мозкової травми, методами нейровізуалізації (МРТ).

Згідно вимог, вищевказаного протоколу обстеження та лікування дитини повинно відбуватися в стаціонарних умовах (у відділеннях нейрохірургії чи неврології), проте цього не було зроблено через відмову від госпіталізації, що відображена у карті розвитку дитини.

Згідно п.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995» з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Струс головного мозку не може бути нетравматичного походження і, зазвичай, розвивається за механізмом тупої травми, тобто від дії тупих твердих предметів в ділянку голови потерпілого. Описані випадки виникнення утворення струсу головного мозку без механічного впливу в голову, внаслідок стрімкого інерційного переміщення тіла (у тому числі при падінні), акустичній та баротравмі.

Протоколом визначена орієнтовна тривалість лікування дітей із струсом головного мозку близько 3 діб (у відділенні неврологій чи нейрохірургії) та до 8 діб, при наявності поранень м`яких тканин. В подальшому дитина виписується на амбулаторне лікування, яке в залежності від динаміки регресу неврологічної симптоматики, зазвичай, триває 1,5-2 тижні.

Таким чином, звичайна тривалість розладу здоров`я дітей із струсом головного мозку не перевищує трьох тижнів.

П.4.6. «Правил...» Судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об`єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичайних термінів.

В даному випадку тривале лікування струсу головного мозку, на думку експертної комісії пов`язано із тим, що обстеження та лікування потерпілого було розпочато не одразу після травми (згідно медичної документації пройшло принаймні чотири доби), та відбувалося без стаціонарного етапу лікування (через відмову від госпіталізації).

Струс головного мозку, сам по собі, не характеризує травмуючий предмет, через те, що із ним безпосередньо не контактує. Струс головного мозку виникає внаслідок дії кінетичної енергії, що перевершує можливості структур та тканини мозку до безтравматичного переміщення всередині черепної коробки.

Зважаючи на вищевикладене, в практиці судово-медичної експертизи характеристика травмуючого предмета визначається за особливостями ушкоджень в зоні контактної взаємодії, що, зазвичай, розташовується на шкірному покриві. В даному випадку під час первинного обстеження як лікарем неврологом, так і під час проведення первинної судово-медичної експертизи, будь-яких візуально визначаємих тілесних ушкоджень зафіксовано не було. Це в свою чергу не дозволяє достовірно визначити давність травмування, кількість локалізацію травматичних впливів (впливу) та характеристики травмуючого предмета (предметів). Щодо давності травмування слід зауважити, що 04.04.2017 року ОСОБА_4 проходив профілактичний огляд, за результатами якого визнаний «соматично здоровим», тобто на вказану дату дитина не виявляла ознак травми головного мозку.

Сам по собі струс головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (Згідно «Правил...»).

П. 2.3.1. «Правил...» Ознаки легкого тілесного ушкодження:

А) короткочасний розлад здоров`я; П. 2.3.3. «Правил...» Короткочасним належить вважати розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).

Щодо виявлених ознак нестабільності шийного відділу хребта (С2-С5), то слід зауважити, що вказаний хворобливий процес є поліетіологічним, тобто має різні причини виникнення. Зазвичай, виділяють такі види нестабільності шийного відділу хребта -дегенеративні (пов`язані із патологічними процесами (захворюваннями)), диспластичні (пов`язані із структурними аномаліями тканин та суглобів), післятравматичні (у тому числі такі, що виникають під час пологів).

Зважаючи на вищевикладене, судово-медична експерта комісія, в межах наданої медичної документації, не може достовірно віднести виявлені ознаки нестабільності шийного відділу хребта до проявів чи наслідків травми.

За словами ОСОБА_4 в ділянку голови йому завдавалися безпосередні удари та головою об парту, він падав зі сходинок та вдарявся головою, крім того, в нього кидали бурульку, яка влучила у праву бічну поверхню голови. Можливість виникнення струсу головного мозку за механізмом, на який вказує потерпілий, не виключається, за умови достатньої (для утворення даної травми) величини кінетичної енергії в момент травматичного впливу (впливів) або кумуляції окремих підпорогових кінетичних енергій.

З заяви позивача вбачається, що вона не бачила механізму травмування ОСОБА_4 , а знає про них зі слів, тобто описання ОСОБА_3 не придатне для судово-медичної оцінки.

Відповідно до висновку експерта №5298/5299/18-27 від 20.03.2019 року у малолітнього ОСОБА_4 , 2008 року народження, зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і які виникли внаслідок впливу певних обставин, а саме стверджуючого позивачем застосування до нього насильства зі сторони однокласників в школі, заподіяння шкоди його здоров`ю, отримання тілесних ушкоджень підтверджуються результатами проведеного дослідження.

Згідно зазначеної ситуації психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_4 глибокий характер. Наслідки переживання застосування насильства до нього супроводжувалось інтенсивними емоціями - потрясінням, розгубленістю, тривогою, страхом, розчаруванням. Емоційно-вольова сфера дитини порушена саме в наслідок зберігання довготривалого переживання стресової ситуації.

Виявлені пригніченість, образа, депресивний настрій не дають можливості позбавитись ситуації, яка емоційно нестабільна для потерпілого на теперішній час, що призводить до необхідності продовжувати заняття зі спеціалістом-психологом , а також лікуватись і знаходитись на постійному контролі у лікарів, з метою повної соціальної адаптації та стабілізації психічного стану та здоров`я.

2.Ситуація що досліджується за справою, дійсно є психотравмувальною для малолітнього ОСОБА_4 , 2008 року народження. З психологічної точки зору малолітньому ОСОБА_4 , 2008 року народження, спричинені страждання у вигляді моральної шкоди.

3.Малолітньому ОСОБА_4 , 2008 року народження, спричинені страждання (моральна шкода) виключно за умов ситуації, що досліджуються у справі. Рекомендований розмір грошової компенсації завданої малолітньому ОСОБА_4 , 2008 року народження, моральної шкоди, може дорівнювати грошовому еквіваленту у 27 мінімальних заробітних плат.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом та підтверджується медичними документами, внаслідок отриманих травм ОСОБА_4 відчував фізичні болі, продовжує відчувати періодично головну біль, головокружіння, слабкість.

Наявність травми, як фізичної так і психологічної, свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань. Останні, зокрема, полягають у порушенні звичайного ритму життя потерпілого.

Суд встановив, що обставини заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди, викладені в позовній заяві підтверджуються наданими письмовими доказами, узгоджуються з показаннями свідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_4 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених ст. 3 ЦПК України.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань дитини, яких він зазнав та зазнає внаслідок отриманої травми, враховує, що фізіологічне становище потерпілого внаслідок тілесних ушкоджень не характеризується стійкими непоправними змінами у стані його здоров`я, та оцінюючи тяжкість вимушених змін у житті ОСОБА_4 , вважає за необхідне стягнути з Відповідача - 2 в користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі грошового еквіваленту 27 мінімальних заробітних плат, як визначено висновком експерта. Саме такий розмір буде необхідний та достатній для відшкодування завданної моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при зверненні в суд з позовом звільнений від сплати судового збору, враховуючи, що спір носить одночасно і майновий, і не майновий характер, з Відповідача - 2 на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розміру 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітній дитині задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Токмацької міської ради на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 5 928,41 гривень, компенсацію моральної шкоди в розмірі 112671 гривень та судові витрати в розмірі 11 080,43 гривень, а разом - 129679,84 гривні.

Стягнути з Відділу освіти Токмацької міської ради на користь держави судові витрати у розмірі 768,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Токмацька загальноосвітня школа I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, код:26292610, місцезнаходження: Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд.33

Відповідач - Відділ освіти Токмацької міської ради, код: 02136318, місцезнаходження: Запорізька область, м. Токмак, вул. В. Вишиваного, буд.272/79.

Повний текст рішення виготовлений 27.06.2019 року

Суддя: