ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019

Справа № 910/2274/19

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос";

До

Київської міської ради;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація;

Про

визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача

Волкодав І.В., адвокат;

Від відповідача

Трохимчук В.С., представник з довіреністю від 24.05.2019 № 225-КМГ-2416;

Від третьої особи

Чербар В.А., представник за довіреністю від 09.01.2019 № 109/01/11-115;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 в частині включення до переліку об`єктів комунальної власності нежилого приміщення площею 35,2 кв м в житловому будинку № АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, яке порушує право власності позивача на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2274/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2019, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію.

28.03.2019 третя особа подала до суду письмові по суті спору, в яких висловлює незгоду з правовою позицією позивача, заперечує проти позову повністю, посилаючись з обізнаністю позивача про винесення Київською міською радою оскаржуваного рішення раніше, ніж вказано у позовній заяві, відсутність порушень майнових прав позивача та встановленням судовими рішеннями, що набрали законної сили, фактів, які виключають задоволення позову.

01.04.2019 від позивача судом було отримано заяву про закриття провадження у справі, заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву (надіслані 29.03.2019).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує повністю, вказуючи на відсутність у позивача права власності на нежиле приміщення площею 35,2 кв м в житловому будинку № АДРЕСА_1, що виключає можливість його захисту в судовому порядку та безпідставність позовних вимог.

У підготовчому засіданні 02.04.2019 судом було відмовлено відповідачеві у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та оголошено перерву до 18.04.2019. Мотивуючи відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарським судам та необхідності його розгляду в порядку приписів Кодексу адміністративного судочинства України суд керувався тим, що мотивами звернення позивача до суду з цим позовом є захист майнових прав на об`єкт нерухомого майна і заявлений спір не носить характеру адміністративного та не є таким, що виник з публічно-правових відносин в межах реалізації Київською міською радою розпорядчих повноважень. На переконання суду закриття провадження у цій справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" через те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства не відповідало б приписам п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

15.04.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив та заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

17.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.04.2019 було оголошено перерву до 14.05.2019.

14.05.2019 судом було прийнято від позивача додаткові пояснення у справі, завершено всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2019.

У судовому засіданні 28.05.2019 під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, визнавши незаконним та касувавши рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 в частині включення до переліку об`єктів комунальної власності нежилого приміщення площею 35,2 кв м в житловому будинку № АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на таке:

- своїми діями відповідач порушив право власності позивача на майно, набуте на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України;

- на момент винесення оскаржуваного рішення об`єкту нерухомості фактично не існувало, а тому його неможливо було включити переліку об`єктів комунальної власності;

- нежиле приміщення площею 35,2 кв м в житловому будинку № АДРЕСА_1 не було зареєстроване за відповідачем в установленому законодавством порядку, а тому відповідач не мав права включати його до переліку об`єктів комунальної власності;

- відповідачем було фактично привласнено приміщення, до створення та/або покращення якого він жодного відношення не мав.

У позовній заяві та запереченнях проти застосування строків позовної давності позивач стверджує, що загальний трирічний строк позовної давності для звернення до суду для захисту своїх майнових прав на вказане нежитлове приміщення він не пропустив, оскільки дізнався про рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 під час розгляду справи Господарського суду міста Києва № 910/2868/16, провадження у якій було відкрито 23.02.2016.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, вказуючи на правомірність включення нежилого приміщення площею 35,2 кв м в житловому будинку № АДРЕСА_1 до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста, на допущені позивачем порушення законодавства при вчиненні дій, спрямованих на набуття права власності на зазначене нежитлове приміщення та, відповідно, відсутність порушень майнових прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

У заяві про застосування строків позовної давності відповідач стверджує, що позивач тривалий час (більше ніж три роки) був обізнаний із наявністю рішення від 02.12.2010 № 284/5096, яке, до того ж в силу закону публічно оприлюднювалося.

Представник третьої особи підтримав правову позицію відповідача, проти задоволення позову заперечував, стверджуючи, що єдиним законним власником нежилого приміщення площею 35,2 кв м в житловому будинку № АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Крім того, відповідач та третя особа посилалися на факти, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили щодо відсутності правових підстав у позивача для тверджень про наявність правомочностей на зазначене нежиле приміщення.

Заслухавши виступи представників, дослідивши докази, суд оголосив перерву у засіданні до 11.06.2019.

11.06.2018 провівши судові дебати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2010 на VI сесії VI скликання Київською міською радою було винесено рішення "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 284/5096, яким було затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та, серед іншого, віднесено до такого переліку нежиле приміщення площею 35,20 кв м у жилому будинку № АДРЕСА_1, загальною площею 1073 кв м.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" вважає протиправним зазначене рішення в частині включення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва нежилого приміщення площею 35,2 кв м в указаному будинку, адже воно порушує його майнові права на це майно, набуті в порядку ст. 331 Цивільного кодексу України (право власності на новостворене майно). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на таке:

- з моменту змін форм власності в Україні після становлення її як суверенної держави та незалежності офіційні нормативні акти не містили відомостей про наявність у житловому фонді, до якого віднесений будинок № АДРЕСА_1, нежилого приміщення, яке рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 було включене до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва. Враховуючи історію становлення форм власності післярадянської доби та офіційне розмежування майна між власністю різних адміністративних одиниць та територіальних громад, факт зведення цього нежитлового приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос", відповідач не вправі був поширювати на нього правовий режим комунальної власності територіальної громади міста Києва. Зокрема, згадка про таке майно відсутня у рішенні виконавчого комітету Київської міської ради від 13.01.1992 № 26 "Про формування комунального майна міста та районів";

- у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою у місті Києві рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 було затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та районів міста, де, серед іншого значився житловий будинок № АДРЕСА_1 загальною площею 1073,0 кв м, що розташований по АДРЕСА_1 із нежилими приміщеннями площею 14,50 кв.м.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-29124/08 від 22.10.2008 рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 було повністю скасоване;

- позивач з 1999 року почав орендувати спірне нежиле приміщення, коли його площа складала ще 14,5 кв м;

- 14.07.2004 Шевченківською районною у м. Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" уклали договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 95/2, за умовами якого орендодавець передав у користування позивача приміщення площею 16,2 кв м;

- 25.03.2005 Шевченківська районна у м. Києві рада в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та позивач уклали договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 619/2, згідно з яким у тимчасове користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" було передане приміщення площею 19 кв м;

- 08.08.2005 між Шевченківською районною у м. Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 835/2, відповідно до якого у тимчасове користування позивача передано приміщення площею 35,2 кв м;

- 25.09.2006 між Шевченківською районною у м. Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району №1778/2, за яким позивач отримав у тимчасове користування приміщення площею 35,2 кв м;

- 16.08.2007 договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 505/2 був укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та позивачем щодо оренди приміщення площею 35,0 кв м;

- 11.09.2008 Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради і позивач уклали договір оренди нежилих нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 1231/2 щодо надання позивачеві в тимчасове користування приміщення площею 35,2 кв м;

- 09.09.2010 Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 642/2, відповідно до якого орендодавець передав у користування приміщення площею 35,2 кв м

- 19.01.2009 рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" визнано право власності на об`єкт новоствореного нерухомого майна, що введений в експлуатацію, а саме: нежитлове приміщення № 56 першого поверху, загальною площею 35,2 кв м по АДРЕСА_1. Також, рішенням цього ж Третейського суду зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" згідно із ст.ст. 182, 334 Цивільного кодексу України надати документи для державної реєстрації права власності до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на об`єкт новоствореного нерухомого майна - нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 першого поверху, загальною площею 35,2 кв м по АДРЕСА_1 та зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на об`єкт новоствореного нерухомого майна;

- у березні 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" звернулося до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна з заявою про реєстрацію права власності на нежиле приміщення, надавши ухвалу та виконавчий лист Ленінського районного суду міста Вінниці від 29.01.2009;

- 30.03.2009 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна зареєструвало за позивачем право власності на нежиле приміщення № АДРЕСА_1 першого поверху (в літ. Б), загальною площею 35,2 кв м по АДРЕСА_1;

- оскільки станом на час прийняття відповідачем спірного рішення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" було зареєстровано право власності на спірне майно, а тому Київська міська рада не мала правових підстав для включення вказаного майна до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 894 в додатку №10;

- у зв`язку з тим, що перший запис про нежиле приміщення № АДРЕСА_1, розташоване на першому поверсі житлового будинку № АДРЕСА_1 , датовано лише 30.05.2003, Київська міська рада не могла отримати його у свою власність ще 13.01.1992;

- до 2003 року відсутня технічна документація на вказане приміщення, розмір приміщення змінювався з 14,5 кв м до 16,2 кв м, приміщення в експлуатацію не вводилось та свідоцтво про право власності на вказане майно у цей період не отримувалось;

- у подальшому приміщення перебувало в процесі будівництва (площа змінювалась до 16,2 кв м та 35,2 кв м) та було введено в експлуатацію після завершення його будівництва саме позивачем;

- докази будівництва (створення) нежилого приміщення при житловому будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 14,5 м кв саме Київською міською радою відсутні, а тому в неї відсутнє право розпоряджатись майном та включати до свого балансу;

- обставини здійснення позивачем за власний кошт комплексу будівельних робіт з облаштування нежилого приміщення № АДРЕСА_1, що знаходиться в арочному просторі будівлі підтверджуються рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009;

- на підставі проведеного у 2005 році позивачем будівництва нежилого приміщення в житловому будинку № АДРЕСА_1, площа останнього змінилась та стала дорівнювати 35,2 кв м, а тому відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України до введення в експлуатацію позивачу належало право власності на матеріали та обладнання, які ним були використані в процесі забудови арочного простору та створення вказаного приміщення, що додатково підтверджує протиправність його включення до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста відповідачем.

У ході дослідження доказів судом було встановлено достовірність посилань позивача на факти перебування ним в орендних правовідносинах з уповноваженим органом місцевого самоврядування щодо спірного нерухомого майна протягом тривалого часу (договори для приєднання до матеріалів справи були подані відповідачем і третьою особою), а також достовірність посилань на наявність рішення третейського суду.

Проаналізувавши доводи позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та не вважає, що права позивача, про захист яких він просить, потребують судового захисту за заявленим позовом, зважаючи на таке.

Нормативні акти України до періоду незалежності, зокрема, Конституція (Основний закон) Української РСР передбачали, що на все майно в державі розподіляється на особисту власність громадян, колгоспно- кооперативну власність та державну.

Задля реалізації Декларації про державний суверенітет України 07.02.1991 Верховною радою УРСР було прийнято Закон Української УРСР "Про власність", яким встановлювалася рівноправність таких форм власності, як індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна та визначалося, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно- територіальних одиниць (комунальна власність). Під суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності визнавалася держава в особі Верховної Ради Української РСР, під суб`єктом права комунальної власності - адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Статтею 34 названого Закону визначалося, що загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Української РСР та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Під об`єктами права комунальної власності розумілося майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території (ст. 35).

05.11.1991 Кабінетом Міністрів Країни, з метою впровадження в дію приписів Закону України "Про власність", було прийнято Постанову "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" № 311, що заклало правові основи для розподілу майна, же в радянській період було виключно державним, на державне та комунальне.

Згідно з вказаною Постановою до переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), зокрема, міста Києва було передано, житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

У зв`язку з цим, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що відсутність посилань на житловий будинок № 129-Б на вул. Саксаганського у м. Києві у рішенні виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про формування комунального майна міста та районів" від 13.01.1992 № 26 свідчить про неналежність його до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста. Так, згідно з додатками до вказаного рішення до комунальної власності районів міста Києва передано весь житловий фонд з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями.

Згодом для деталізації переліків об`єктів комунального майна пунктами 1, 2 рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатком 1 та районів міста згідно з додатками 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11.

У позиції 823 таблиці 7 додатку 10 до вищевказаного рішення значиться житловий будинок загальною площею 1073,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 із нежилими приміщеннями площею 14,50 кв.м.

Після ліквідації районних у місті Києві рад рішенням Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста" від 02.12.2010 № 284/5096" будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1073,0 кв.м. із нежитловими приміщеннями площею 35,2 кв.м включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 894 в додатку № 10, який серед інших, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від № 1112 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/2868/16 задоволено позовні вимоги керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" та витребувано на користь територіальної громади міста Києва нежитлове приміщення №АДРЕСА_1 загальною площею 35,2 кв м по АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та постановою Верховного Суду від 23.01.2019 вказане рішення залишено без змін.

Зазначене рішення було мотивоване необхідністю захисту майнових прав територіальної громади міста Києва на нежиле приміщення площею 35,2 кв м по АДРЕСА_1 з огляду на незаконне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" цього приміщення за відсутності відповідних правових підстав.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підставами для звільнення від доказування за приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, відповідно до ч. 5 цієї ж статті обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При розгляді спору у справі № 910/2274/19 суд приймає як такі, що не потребують доказування, обставини і факти відсутності у позивача правового титулу законного власника нежилого приміщення площею 35,2 кв м по АДРЕСА_1, що були встановлені у рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/2868/16. Так, у рішенні № 910/2868/16, серед іншого, було встановлено таке: "19.01.2009 рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" (без зазначення номеру справи)

- визнано за ТОВ "ТД "Колос" право власності на об`єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення № АДРЕСА_1, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м по АДРЕСА_1, таким що введений в експлуатацію;

- зобов`язано ТОВ "ТД "Колос" згідно з ст.ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на об`єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення № АДРЕСА_1, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по АДРЕСА_1;

- зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна зареєструвати право власності ТОВ "ТД "Колос" на об`єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення № АДРЕСА_1, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по АДРЕСА_1.

ТОВ "Торговий дім "Колос" 23.03.2009 звернулось до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" із заявою про реєстрацію права власності на нежиле приміщення № АДРЕСА_1 .

Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" 30.03.2009 зареєструвало за ТОВ "Торговий дім "Колос" право власності на нежиле приміщення № АДРЕСА_1, І поверху (в літ. Б), загальною площею 345,2 кв. м. по АДРЕСА_1 (запис в реєстровій книзі № 129-П-162 за реєстровим № 697-П). Право власності було зареєстровано на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 та ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2009.

Рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 мотивоване тим, що ТОВ "Торговий дім "Колос" здійснило поліпшення орендованого ним у територіальної громади Шевченківського району м. Києва майна, внаслідок чого виник новостворений об`єкт нерухомості.

Однак, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096, а також договори оренди спірного майна від 11.09.2008 та від 09.09.2010, свідчать про те, що на момент звернення та розгляду вказаної вище справи постійно діючим Третейським судом при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" власником спірного майна була територіальна громада міста Києва…

За таких обставин, враховуючи ту обставини, що дійсний власник - Київська міська рада, не була учасником процесу у постійно діючому Третейському суді при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств", його рішення від 19.01.2009 не є підставою для виникнення у ТОВ "Торговий дім "Колос" права власності на нежитлове приміщення № АДРЕСА_1, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по АДРЕСА_1.

Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 в цивільній справі № 6-1203цс15.

Крім того, твердження відповідача про створення ним нового майна спростовуються укладенням 11.09.2008 договору № 1231/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, орендодавцем якого було Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, а відповідачем отримало в оренду нежиле приміщення 1 поверху що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,2 кв. м.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 (чинного на момент виникнення спірних відноси з реєстрації права власності) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Згідно з приписами ст. 55 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній станом на січень 2009 року), виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

За твердженням відповідача, 29.01.2009 Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист по справі № 280 за ухвалою про видачу виконавчого документу на виконання рішення Третейського суду від 19.01.2009.

Разом з цим, згідно з листом Вінницького районного суду Вінницької області № 3819 від 10.08.2015 (даний суд утворений у 2012 році внаслідок ліквідації Замостянського, Ленінського та Староміського районних судів міста Вінниці) суддею Ленінського районного суду м. Вінниці Вишарою І.Ю. ухвала про видачу ТОВ "Торговий дім "Колос" виконавчого листа по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Торговий дім "Колос" про розв`язання спору щодо договору підряду та визнання права власності на новостворений об`єкт нерухомості для виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 не видавалась, а також не видавався 29.01.2009 виконавчий лист за вказаною вище ухвалою.

Оскільки реєстрація є похідною дією від права власності, відсутність у ТОВ "Торговий дім "Колос" права власності на нежитлове приміщення № АДРЕСА_1, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по АДРЕСА_1 свідчить про недостовірність даних, внесених до реєстру прав власності 30.03.2009 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 та ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2009.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 09.09.2010 між відповідачем та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради було укладено договір № 642/2 оренди нежитлового приміщення № АДРЕСА_1, 1 поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по АДРЕСА_1.

14.02.2011 між ТОВ "Торговий дім "Колос", як орендарем з однієї сторони, та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", з іншої сторони укладено додаткову угоду № 1 до договору № 642/2 від 09.09.2010, згідно якої орендодавцем визначено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/6770/15-г, яке набрало законної сили) задоволено позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" до ТОВ "Торговий дім "Колос" розірвано договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 642/2 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 14.02.2011 року та № 2 від 15.08.2011 року); виселено ТОВ "Торговий дім "Колос" з нежитлового приміщення площею 35,2 кв. м., а саме: 1 поверху з орендованого площею 35,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене свідчить, що після реєстрації права власності на спірне майно, відповідач не вважав себе дійсним власником майна, а продовжував вчиняти дії як орендар, а не власник приміщення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів прийняття ні Київською міською радою, ні Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення щодо приватизації спірного приміщення.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 391 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Зважаючи на те, що дійсним власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 загальною площею 35,2 кв. м. є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, проте як встановлено судом з боку ТОВ "Торговий дім "Колос" вчинено неправомірні дії, спрямовані на реєстрацію права власності на спірне майно, що свідчить про незаконність заволодіння комунальним майном та позбавляє територіальну громаду можливості фактично володіти та розпоряджатися своїм майном, вказане приміщення підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ТОВ "Торговий дім "Колос" на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України на користь Київради як розпорядника майна територіальної громади міста Києва, оскільки у відповідача відсутні належні правові підстави для набуття у власність комунального майна".

Рішення у справі № 910/2868/16 ґрунтувалося, серед іншого, на наступних приписах законодавства:

- ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, де вказується, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, де закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом;

- ст. 41 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним;

- ст. 316 Цивільного кодексу України, де встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

- ст. 319 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд;

- ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;

- ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

- ст. 392 Цивільного кодексу України, якою визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З аналізу цих норм слідує, що такий спосіб захисту права власності як визнання, пов`язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення. Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності. У зв`язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов`язує виникнення права власності. Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Розглядаючи спір у справі 910/2274/19 суд зауважує, що звертаючись до суду зі своїм позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" не представило фактичних даних, які б дозволили встановити правомірність реєстрації ним права власності на спірне приміщення в міському бюро технічної інвентаризації у 2009 році або ж доказів набуття ним права власності на новостворене майно в установленому законодавством порядку. Крім того, підстав для застосування приписів ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України до заявленого позову у цій справі в ході її розгляду суд не встановив.

Відповідно до приписів ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Зважаючи на факти, встановлені рішення у справі № 9102868/16, які не спростовані на цей час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та погоджується з відповідачем відносно того, що позивач усвідомлював кому належить правовий титул власника на спірне нерухоме майно. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" тривалий час орендувало таке майно та самостійно вчиняло дії, спрямовані на його фізичну зміну та державну реєстрацію права власності на підставі рішення третейського суду, яке у дійсності не може слугувати підставою для визнання права власності.

Крім того, з аналізую змісту вказаних вище договорів оренди комунального майна територіальної громади міста Києва вбачається наявність права орендаря на проведення поточного та капітального ремонту об`єкту оренди за власний рахунок за погодженням з Орендодавцем. При цьому, капітальний ремонт, пов`язаний з переплануванням, перенесенням перегородок і т.д., що тягне необхідність зміни по поверхового плану здійснюється відповідно до проектно-кошторисної документації, розробленої та погодженої з орендодавцем та балансоутримувачем об`єкту оренди. Акт прийняття об`єкта оренди в експлуатацію після ремонту є невід`ємним додатком до договору оренди. Орендар, у разі перепланування об`єкта оренди замовляє за власний рахунок в КМБТІ по поверховий план об`єкта, який надає орендодавцю. При припиненні дії договору оренди поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок орендаря за згодою орендодавця, якщо вони не можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, залишаються у комунальній власності. Таким чином, орендар не набуває права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна.

Відмовляючи у позові, суд зазначає про відхилення наведених позивачем аргументів щодо скасування постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі № 22-а-29124/08 рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Так, позивач вказує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі № 22-а-29124/08 було визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 та рішення № 220/380 від 26.12.2002 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.12.2001 № 20/1642 та від 29.11.2001 № 151/1585.

Разом з тим, як вбачається з постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі № 22-а-29124/08 р. з урахуванням додаткового рішення цього ж суду у цій же справі від 26.02.0009 вбачається, що визнані незаконними та скасовані судом були вказані вище правові акти органу місцевого самоврядування в частині конкретно визначеного майна, а саме: у частині включення до переліку об`єктів комунальної власності допоміжних приміщень площею 330,80 м2 та 617 м2 будинку № АДРЕСА_2 за позовом фізичних осіб-громадян України як мешканців багатоквартирного будинку, більшість квартир в якому була приватизована. Постанова була мотивована необхідністю захисту майнових прав співмешканців на нежитлові приміщення, що мають належати їх на праві спільної власності. Тобто, описане судове рішення, окрім того, що стосується конкретного (іншого, ніж спірне цій справі) майна, так і спрямоване за захист майнових прав певних осіб та не стосується прав чи інтересів широкого кола осіб.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не довів суду обставин порушення його прав внаслідок прийняття Київською міською радою рішення від 02.12.2010 № 284/5096 в оскаржуваній частині, а тому позовні вимоги слід відхилити.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд погоджується з відповідачем відносно того, що позивачу було відомо та мало бути відомо про винесення оскаржуваного ним рішення більше, ніж три роки до часу звернення до суду з цим позовом, адже це рішення оприлюднювалося в установленому порядку, на його містилися посилання в договорі оренди, при розгляді пов`язаних справ в порядку господарського судочинства також це рішення було предметом дослідження. Тобто, розглядаючи заявлений спір, суд враховує пропуск позивачем загального строку позовної давності, проте не застосовує наслідки такого пропуску, встановлені у ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки підставами для відмови у позові суд визначає описані вище фактичні обставини, якими спростовуються посилання позивача на незаконність рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 в оскаржуваній частині, так само як і порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос".

Зважаючи на викладене, позовні вимоги судом відхиляються, а судові витрати зі сплати судового покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2019.

Суддя О.В. Мандриченко