Постанова
Іменем України
26 червня 2019 р.
м. Київ
Справа № 235/103/17
Провадження № 51-183км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050410002604 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Димитров Донецької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за ч .2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 судові рішення щодо якої не оскаржуються.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
26 жовтня 2016 року приблизно о 08.30 годині ОСОБА_6 разом зі своєю дочкою ОСОБА_7 зайшли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який належить ФОП ОСОБА_8 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де у цей час знаходилися продавець ОСОБА_9 , та відвідувачі магазину ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
Знаходячись у приміщенні магазину, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи групою осіб, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, почали висловлюватися на адресу продавця ОСОБА_9 грубою нецензурною лайкою, принижуючи її людську гідність. На вимоги припинити хуліганські дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 не реагували, виражаючи явну неповагу до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, висловлюючись грубою нецензурною лайко, ігноруючи елементарні правила поведінки, почали кидати у продавця ОСОБА_9 продукти харчування, які знаходилися на вітрині, чим власнику магазин ФОП ОСОБА_14 спричинили матеріальну шкоду на загальна суму 319 грн.
Після цього, продовжуючи свої дії, ігноруючи зауваження продавця й відвідувачів магазину та їх вимоги залишити приміщення, висловлюючись грубою нецензурною лайкою щодо відвідувача магазину ОСОБА_10 , ігноруючи елементарні правила поведінки, ОСОБА_13 умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, нанесла удар ОСОБА_10 кулаком по обличчю, спричинивши фізичний біль.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_13 вийшла з приміщення магазину слідом за його відвідувачем ОСОБА_12 , та, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, спричинила ОСОБА_12 фізичний біль, кинувши в нього порожню пляшку з-під пива, яка розбилася о лікоть його правої руки, а слідом кинула в його бік картонний ящик із порожніми скляними пляшками з-під пива, який не досяг до ОСОБА_12 та впав на землю біля нього.
Побачивши, що продавець ОСОБА_9 викликає працівників поліції, ОСОБА_6 вийшла з приміщення магазину та разом з ОСОБА_13 з місця вчиненого злочину втекли.
Хуліганські дії ОСОБА_6 і ОСОБА_13 тривали приблизно 15 хвилин, внаслідок цих дій був порушений нормальний режим роботи магазину,а його робота була припинена.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить судові рішення щодо неї скасувати, а провадження закрити. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що вона хуліганські дії не вчиняла, працівники магазину самі розкидали продукти харчування та обмовляють її з неприязних стосунків. Зазначає, що судом не встановлено точного часу вчинення злочину, оскільки виклик поліції зафіксовано о 10.00, тоді як суд встановив, що злочин вчинено о 8.30 годині. Зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту та упередженість судового розгляду, порушення правил підсудності, формальність розгляду провадження апеляційним судом.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Одночасно у касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначає про неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу вимог ст. 438 КПК України не є підставою для скасування чи зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом, а тому твердження засудженої ОСОБА_6 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту та однобічність судового розгляду не перевіряються.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 відповідає обставинам, з`ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Твердження, викладені у касаційній скарзі засудженої, про те, що потерпілі з неприязних стосунків обмовили її у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, є немотивованими.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який її засуджено, доведена, окрім іншого, показаннями потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , очевидців кримінального правопорушення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , а також свідка ОСОБА_16 , яка була понятою при проведенні огляду місця події, які є послідовними, логічними та такими, що не суперечать встановленим обставинам справи.
Як правильно встановив місцевий суд, жодних даних, що вказують на неправдивість показань зазначених осіб, які надавали показання будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, не має. Окрім того, як встановив суд першої інстанції, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , свідок ОСОБА_16 раніше не мали конфліктів і раніше не були знайомі з ОСОБА_6 .
У касаційній скарзі не наведено мотивованих доводів, які б спростовували ці висновки суду, з якими погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції ретельно перевірялися доводи ОСОБА_6 щодо невстановлення точного часу вчинення злочину, оскільки виклик поліції зафіксовано о 10 годині, тоді як стороною обвинувачення з`ясовано, що злочин вчинено о 08.30 годині. Суд, встановивши фактичні обставини, визнав доведеним, що злочин вчинено 26 жовтня 2016 року приблизно о 08.30 годині та з посиланням на відповідні докази надав мотивовану відповідь на вказані вище доводи сторони захисту, які визнані судом безпідставним.
Одночасно у скарзі відсутні мотивовані твердження, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та правильність кваліфікації її дій за вказаною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність.
Так, хуліганство відрізняється від інших злочинів спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.
При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.
Суб`єктивна ж сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. При цьому неповага до суспільства це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Вказана неповага з боку ОСОБА_6 була явною, тобто очевидною, безсумнівною як для неї, так і для очевидців її дій, що вказує на те, що вона була безпосереднім виконавцем хуліганських дій, вчинених групою осіб.
Отже, посилання у касаційній скарзі на наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченої особи та потерпілих до і під час події, що і було правильно враховано судами при постановленні судових рішень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.
Доводи ОСОБА_6 про порушення правил підсудності, у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_8 є чоловіком прокурора Покровської місцевої прокуратури, що, на думку засудженої, вплинуло на законність та обґрунтованість рішення у провадженні, не знайшли підтвердження.
Так, кримінальне провадження здійснювалося судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Клопотання про зміну підсудності сторонами провадження не подавалось. Також стороною захисту не порушувалося питання про відвід головуючого через сумніви в його неупередженості.
Навпаки, саме потерпілий ОСОБА_8 вважав, що судовий розгляд провадження здійснювався необ`єктивно та упереджено, у зв`язку з чим ним подавалось клопотання про відвід судді, який був залишений без задоволення (т. 3 а. п. 7-9).
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , повною мірою перевірив доводи, викладені в них, надав мотивовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг, постановивши ухвалу, яка відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд
у х в а л и в:
вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова є остаточною іоскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
