ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2019 року

Київ

справа №825/1343/16

адміністративне провадження №К/9901/10074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року (у складі головуючого судді Соломко І.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.)

у справі №825/1343/16

за позовом ОСОБА_1

до Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

про стягнення заробітної плати

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городнянської районної державної

адміністрації Чернігівської області про стягнення заробітної плати.

2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та

ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. ОСОБА_1 працював в Городнянській районній державній адміністрації Чернігівської області на посаді заступника голови райдержадміністрації та був звільнений 21 червня 2010 року, що підтверджується копію трудової книжки НОМЕР_3 .

5. 2 червня 2010 року позивачем була подана заява на ім`я голови Городнянської райдержадміністрації про надання іншого дня відпочинку (відгули) за відпрацьовані вихідні дні, а саме: 17 січня 2010 року, 07 лютого 2010 року, 27 березня 2010 року, 11 квітня 2010 року, 17 квітня 2010 року, 02 травня 2010 року, 08 травня 2010 року, 09 травня 2010 року, 16 травня 2010 року, 22 травня 2010 року, 29 травня 2010 року.

6. З 7 червня 2010 року по 21 червня 2010 року позивач відповідно до його особистої

заяви від 02 червня 2010 року знаходився у відгулах.

7. Він вважає, що зазначені дні, за які йому надано відгули, протиправно не оплачені роботодавцем, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення заробітної плати.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачу час роботи у вихідні дні було компенсовано наданням інших днів відпочинку, що підтверджується його особистою заявою, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що він, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, працював у вихідні дні, однак при звільненні з роботи Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області не компенсувала йому заробітну плату за роботу у ці дні. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

10. В запереченнях до позовної заяви відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 роботу у вихідні дні було компенсовано шляхом надання інших днів відпочинку за його особистою заявою, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

12. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

13. Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі

чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання

виробничих, трудових і соціально - економічних відносин і узгодження інтересів

трудящих, власників та уповноважених ними органів.

14. Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов 'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання компенсації працівникам за їх роботу у вихідний день врегульовано п.3.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Городнянської районної державної адміністрації, реєстровий №14 від ЗО квітня 2010 року.

16. Так, пунктом 3.4 вказаного Колективного договору робота у святкові, неробочі та вихідні дні, якщо вона не компенсується іншим часом відпочинку, а також в понадурочний час оплачується у подвійному розмірі. При вирішенні інших питань оплати праці Адміністрація керується положеннями КЗпП і Закону України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

17. У разі залучення працівників до чергування у вихідний чи святковий день, працівникові повинен бути наданий відгул протягом найближчих 10 днів, за чергування у нічний час надавати працівникові 0.5 робочого дня у день чергування та 1 день у день наступного після чергування (пункт 4.5 Колективного договору).

18. Згідно з статтею 72 КЗпП України робота у вихідний може компенсуватись за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

19. Таким чином, спосіб компенсації за роботу у вихідний день визначається за згодою сторін трудового договору, на підставі наказу (розпорядження) про залучення працівників до роботи у вихідний день та з урахуванням положень Колективного договору.

20. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108 роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

21. Частиною другою статті 65 К КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

22. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

23. Наказом Державного комітету статистики України від 25.12.2009 №489 затверджені типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю робочого часу.

24. Відтак, враховуючи вищевказані нормативні акти, підставою для нарахування заробітної плати є дані табелю обліку використання робочого часу.

25. При цьому відмітки у табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином.

26. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі робиться відмітка "Ін" - інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.

27. Верховний Суд вважає за необхідне також зазначити, що обов`язковою умовою надання іншого дня відпочинку за раніше відпрацьований вихідний день є волевиявлення такого працівника, що знаходить своє відображення в подачі відповідної заяви, адже керівник підприємства, установи та організації позбавлений можливості примусово надавити співробітнику день відпочинку за раніше відпрацьований день.

28. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у своїй постанові

№808/8308/13-а від 18 квітня 2018 року.

29. Таким чином, за наявності заяви ОСОБА_1 про надання іншого дня відпочинку (відгули) за відпрацьовані вихідні дні, відповідач діяв у межах та у спосіб визначений законодавством.

30. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі надання працівнику днів відпочинку за роботу у вихідні дні, грошова компенсація за роботу у ці дні виплаті не підлягає.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

32. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі 825/1343/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду