ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3055/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Святошинського районного центру зайнятості м. Києва, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Святошинського районного центру зайнятості м. Києва від 17.01.2017 № 7 «Про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю».

07.12.2017 ухвалою суду замінено неналежного відповідача Святошинський районний центр зайнятості м. Києва на належного - Київський міський центр зайнятості.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано наказ Святошинського районного центру зайнятості м. Києва від 17.01.2017 № 7 «Про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції на норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.06.2016 ОСОБА_1 подано до Святошинського РЦЗ заяву про надання статусу безробітного. Згідно із заявою, з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного позивач ознайомлений. (а. с. 72)

Згідно з витягом з наказів Святошинського РЦЗ від 24.01.2017, ОСОБА_1 з 15.06.2016 надано статус безробітного, а з 22.06.2016 по 16.06.2017 призначено допомогу по безробіттю і розпочато її виплату. (а. с. 70)

04.10.2016, під час перебування на обліку по безробіттю, позивачем укладено цивільно-правовий договір про співробітництво з ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП» від 04.10.2016 № 3887122, предметом якого є надання консультантом ОСОБА_1 посередницьких послуг за винагороду (комісійні).

Згідно з п. 1.1 Положень та умов договору, консультант зобов`язується за завданням ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП» надавати посередницькі послуги зазначені в п. п. 1.1-1.4 цього договору, у рамках діяльності ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП», як страхового посередника на страховому ринку України, від імені і за дорученням страховиків, а ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП» зобов`язується виплачувати консультанту винагороду (комісійні) в порядку та на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 2.9 договору, прийняття результатів виконаних робіт здійснюється за актом виконаних робіт, яким, зокрема, підтверджується правильність нарахованих консультанту комісійних. (а. с. 79-80)

21.11.2016 за заявою ОСОБА_1 договір було розірвано. За період дії договору, з 04.10.2016 по 21.11.2016, дохід ОСОБА_1 не нараховувався та не виплачувався, що підтверджується довідкою від 12.12.2016 № 453, виданою ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП», а також відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, складеною ДПІ у Святошинькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2017 № 14106/Т/26-57-08-02. (а. с. 109-110)

12.12.2016 Святошинським РЦЗ отримано заяву ОСОБА_1 (вх. № 2596), в якій останній повідомив центр зайнятості про те, що для більш глибокого вивчення теми по страхуванню життя 01-02.10.2016 він взяв участь у семінарі, який проводило ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП», з якою 04.10.2016 був підписаний договір про співробітництво. При цьому, позивач зазначив, що з 21.11.2016 договір розірвано, за термін його дії жодних матеріальних чи фінансових благ ним отримано не було, роботи не виконувались, послуги не надавались, на підтвердження чого до заяви додано довідку від 12.12.2016 № 453. (а. с. 85)

12.12.2016, начальником відділу організації працевлаштування населення Зубрик Т. М., повідомлено заступника директора Святошинського РЦЗ про необхідність визначити шляхи подальшого проведення розслідування страхових випадків, у зв`язку з тим, що під час зіставлення первинних документів осіб з інформацією ПФУ, зокрема, щодо ОСОБА_1 , встановлено розбіжності, які полягають у наступному: особа, яка виконує роботи за договором ЦПХ, жовтень 2016. За даним фактом Святошинським РЦЗ ініційовано проведення перевірки надання послуг та отримання доходу ОСОБА_1 за вказаним договором. (а. с. 73)

Під час проведення розслідування, безпосередньо у роботодавця провідним інспектором з розслідування страхових випадків Аршениця Т.Ф. , встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП» укладено договір цивільно-правового характеру № 3887122 від 04.10.2016. За період дії договору, з 04.10.2016 по 21.11.2016, ОСОБА_1 не нараховувались комісійна винагорода, акти виконаних робіт відсутні. Наведені обставини зафіксовані у складеному, за результатом проведеного розслідування, акті від 04.01.2017 № 1. (а.с. 76)

Крім того, на акті розслідування, підпис позивача відсутній.

Надалі, на підставі акта розслідування, згідно з п. п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Святошинським РЦЗ прийнято рішення у формі наказу від 17.01.2017 № 7 про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю. (а.с. 91)

На виконання вказаного наказу, Святошинським РЦЗ проведено розрахунок суми коштів, що підлягає відшкодуванню позивачем і, згідно з довідкою-розрахунком від 17.01.2017 № 05-28/155 за період з 04.10.2016 по 04.01.2017, становить 17500,12 грн., та підготовлено повідомлення про відшкодування коштів від 18.01.2017 № 07-28/167, яке було отримано ОСОБА_1 особисто 20.01.2017. (а.с. 92, 93)

Так, підставою для повернення незаконно отриманих коштів відповідач зазначив ту обставину, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, відносився до категорії зайнятого населення, що підтверджується актом розслідування від 04.01.2017 № 1, а відтак, матеріальне забезпечення отримав незаконно.

23.01.2017 Святошинським РЦЗ листом № 06-28/297 повідомлено ОСОБА_1 про те, що за результатом розгляду його звернення від 12.12.2016 вх.№ 2596, на підставі акта розслідування від 04.01.2017 № 1, прийнято рішення про повернення коштів з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати особі забезпечення та надання соціальних послуг. (а.с. 89)

Згідно з витягом з наказів Святошинського РЦЗ від 24.01.2017 (а.с. 70-71), наказом від 24.01.2017 № НТ170124 ОСОБА_1 з 04.01.2017 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв`язку з припиненням реєстрації безробітного, відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. п. 1, 2 п. 37 Порядку від 20.03.2013 № 198; у зв`язку зі встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення відповідно до п. п. 8 п. 1 ст. 45 ЗУпЗН, п. п. 8 п. 1 ст. 31 ЗУпЗДССВБ, та п. п. 2 п. 1 ч. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Не погоджуючись із діями та рішеннями Святошинського РЦЗ, позивач скористався правом їх оскарження в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою на дії Святошинського РЦЗ до Київського міського центру зайнятості, та з доповненням до скарги, зареєстрованими за вх. № Т-11/11-13 від 26.01.2017 та № Т-11/11-13/1 від 01.02.2017 (а.с. 24-29). За результатом розгляду зазначеної скарги, Київським міським центром зайнятості прийнято рішення про відмову у її задоволенні, про що було повідомлено позивача листом від 09.02.2017 № 20-1299. (а.с. 163).

Вважаючи дії працівників Святошинського РЦЗ протиправними, а оскаржуваний наказ таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку зумовлюється укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду, а тому, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тож неповідомлення (несвоєчасне повідомлення) цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення;

- підставою для проведення перевірки є відповідний наказ керівника центру зайнятості, однак, всупереч вимогам чинного законодавства в межах спірних правовідносин, відповідний наказ керівником Святошинського РЦЗ не приймався, перевірка щодо позивача була проведена на підставі протоколу;

- в акті розслідування відсутні, як підпис позивача, так і відмітка спеціаліста центру зайнятості про відмову позивача від його підписання, що свідчить про те, що даний акт всупереч вимогам чинного законодавства для ознайомлення позивачу наданий не був;

- оскаржуваний наказ підписано Святошинським РЦЗ у спосіб, не дозволений чинним законодавством, зокрема із прийменником «за», внесеним рукописним способом, та без зазначення посади і прізвища особи, яка його підписала, що свідчить про порушення вимог законодавства щодо його оформлення.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі по тексту також - Закон № 1533-ІІІ).

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Відповідно до положень ст. 7 Закону № 1533-ІІІ, одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI, безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. (надалі по тексту також - Закон № 5067-VI)

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI, передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI, зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи.

Приписами ч. 1 ст.4 Закону № 5067-VI, визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи: працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно.

Згідно з нормами п. 1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до п. 1 розд. V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі: 1) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати); 2) припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку № 60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Отже, зважаючи на вищевикладені норми, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що виникнення підстав припинення реєстрації безробітних та припинення виплати допомоги по безробіттю пов`язується з днем початку зайнятості особи, зокрема, з днем укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг), а не з днем безпосереднього виконання роботи за таким договором та/чи днем отримання доходу, з огляду на що, припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку зумовлюється укладенням цивільно-правового договору, що, у свою чергу, є обставиною, яка впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю.

Тож, висновок суду першої інстанції про те, що під час перебування на обліку по безробіттю, позивачем 04.10.2016 укладено цивільно-правовий договір про співробітництво з ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП» від 04.10.2016 № 3887122, а про факт укладення цього договору позивач повідомив Святошинський РЦЗ 12.12.2016 більше ніж через 2 місяці з дня його укладення, що не узгоджується з п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI.

Щодо висновку Окружного адміністративного суду м. Києва про необхідність дотримання встановленої законодавством процедури проведення розслідування, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону №5067-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Так, згідно з п.2 Порядку № 60/62, розслідування, згідно з цим Порядком, здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

За змістом положень п. п. 3, 4, 5 Порядку № 60/62, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) зокрема у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Варто звернути увагу на п. п. 10 п. 9 розд. ІІІ, п. 4 розд. IV, п. 4 розд. V Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 № 1543, згідно яких, Центри зайнятості у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру, організовують та контролюють їх виконання

У свою чергу, п. п. 1, 3 Положення про Святошинський районний центр зайнятості, визначено, що Святошинський РЦЗ є підрозділом Київського міського центру зайнятості, без статусу юридичної особи, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до п. 5 Положення, центр має право: в установленому законодавством порядку призначати безробітним допомогу по безробіттю, припиняти, відкладати і скорочувати виплати (п. п.6); перевіряти достовірність даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю (п. п. 11); стягувати на користь Київського міського центру зайнятості відповідно до законодавства кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим, як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою. Відповідно до п.8 цього Положення керівництво Центром здійснює його директор, який видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

Отже, підставою для проведення перевірки є рішення щодо її проведення, прийняте керівником центру зайнятості у формі наказу.

Крім того, у разі встановлення у ході проведення звірки або перевірки факту недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, за її результатом оформлюється акт, який повинен бути наданий особі для ознайомлення, що засвідчується її власним підписом, а за умови відмови особи підписати акт розслідування, про це робиться відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Таким чином, акт розслідування, яким встановлено факт подання особою недостовірних даних, є підставою для прийняття керівником центру зайнятості відповідного рішення про повернення коштів у формі наказу.

Як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, по факту подання позивачем недостовірних даних, 04.01.2016 Святошинським РЦЗ проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безпосередньо у ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП» (роботодавця) шляхом звірки (перевірки) надання послуг та отримання доходу позивачем за вказаним договором, за результатом якого складено акт розслідування від 04.01.2017 № 1.

Згідно даних акта розслідування, підставою проведення звірки (перевірки) став протокол засідання комісії з розслідування страхових випадків Святошинського РЦЗ від 13.12.2016 № 26, на підставі чого, у подальшому, прийнято наказ від 17.01.2017 № 7 про відшкодування позивачем незаконно отриманих коштів, виплачених, як допомога по безробіттю.

Слід вказати, що підставою для проведення перевірки є відповідний наказ керівника центру зайнятості, проте, у даному випадку, наказ керівником Святошинського РЦЗ не приймався, а перевірка щодо позивача була проведена на підставі протоколу, що зазначено в акті перевірки. (а. с. 75)

Так, в акті розслідування, відсутні, як підпис позивача (надіслання у встановленому порядку), так і відмітка спеціаліста центру зайнятості про відмову позивача від його підписання, що свідчить про те, що даний акт для ознайомлення позивачу наданий не був, що вказує на порушення Святошинським РЦЗ встановленої чинним законодавством процедури проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним.

Крім того, відповідно до положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003) цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій) (п.1.1). Цей стандарт установлює, зокрема, склад реквізитів документів (п.1.2).

Відповідно до п 4.4 ДСТУ 4163-2003, документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Згідно з положеннями п.5.23 ДСТУ 4163-2003, підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.

У разі відсутності посадової особи, підпис якої зазначено в документі, документ підписує особа, яка виконує її обов`язки, або її заступник. У цьому випадку обов`язково зазначають посаду і прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом), наприклад: "Виконувач обов`язків", "Заступник".

Підписувати документ із прийменником «за» або ставити правобіжну похилу риску перед назвою посади не дозволено.

Аналогічні за змістом положення щодо підписання посадовими особами організаційно-розпорядчих документів містяться в п.57 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до положень п. п. 4.1.7 п.4.1 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» ДСТУ 2732:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 97 (ДСТУ 2732:2004), підпис (службового документа) - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили.

Згідно з п.3.12 ДСТУ 2732:2004 юридична сила (службового документа) - властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.

Так, наказ, як службовий документ, оформлений із порушенням встановлених чинним законодавством вимог, зокрема, щодо його підписання, не може бути законною підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання та (або) управлінські функції.

З матеріалів справи слідує, що згідно наказу від 17.01.2017 № 7, даний розпорядчий документ підписано Святошинським РЦЗ у спосіб, не дозволений чинним законодавством, зокрема із прийменником «З» та «Директора, внесеним рукописним способом, та без зазначення посади і прізвища особи, яка його підписала, що свідчить про порушення вимог законодавства щодо його оформлення.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини допущених Святошинським РЦЗ порушень вимог чинного законодавства в своїй сукупності свідчать про те, що Святошинський РЦЗ при проведенні розслідування щодо позивача та при прийнятті оскаржуваного наказу від 17.01.2017, діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, з огляду на що, оскаржуваний наказ Святошинського РЦЗ від 17.01.2017 № 7 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 01.07.2019.