ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 712/5434/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пересунька Я.В.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04 квітня 2019 року, винесену в.о. заступника начальника відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Черкаської митниці ДФС України в адміністративній справі № 46/90200/19.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом не доведено того факту, що позивач мав прямий умисел на вчинення порушення митних правил, оскільки він не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року адміністративний позов залишено без задоволення, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що використовуючи автомобіль у жовтні 2018 року на митній території України, позивач став суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, оскільки використовував товар, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось в період дії Закону України № 2612-VII, який дає підстави для звільнення від відповідальності за умови проведення митного оформлення транспортного засобу, що є обмеженням його прав з огляду на приписи статті 64 Конституції України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дана справа надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою позивача 17.06.2019, апеляційне провадження було відкрито 18.06.2019 і розгляд справи призначено на 26.06.2019 року.

26.06.2019 до суду надійшло клопотання представника апелянта про відкладення судового засідання через неможливість прибуття до суду у зв`язку з відрядженням. Клопотання було задоволено і розгляд справи відкладено на 01.07.2019 в межах десятиденного терміну розгляду цієї категорії справ, передбаченого частиною п`ятою статті 286 КАС України.

До судового засідання 01.07.2019 до суду знову надійшло клопотання від представника позивача про перенесення судового засідання у зв`язку з його участю в іншому судовому процесі.

Колегія суддів залишає клопотання без задоволення, оскільки термін розгляду справи сплив, участь особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою і такою судом не визнавалась, при цьому, матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обгрунтованого рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 27 червня 2017 року UAB «Moldas» в особі директора Lozovan Marina видало довіреність, якою уповноважило ОСОБА_1 , на керування, користування та розпорядження належним вказаній фірмі автомобілем «Audi A6» (VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва).

29 червня 2017 року через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС громадянином-нерезидентом Russu Grigorii було ввезено на митну територію України по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «тимчасове ввезення» строком до 1 року з метою особистого користування наведений вище транспортний засіб.

22 листопада 2018 року до Черкаської митниці ДФС надійшли матеріали від ГУ НП в Черкаській області, відповідно до яких 09 жовтня 2018 року вищенаведений автомобіль під керуванням позивача потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в місті Черкаси.

27 березня 2019 року посадовою особою Черкаської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 46/90200/19, відповідно до якого 9 жовтня 2018 року громадянин-резидент України ОСОБА_1 здійснив неправомірне використання на митній території України автомобіля «Audi A6» (VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, чим ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на суму 225 636, 67 грн, отже, порушив ст. 485 МК України.

Постановою від 04 квітня 2019 року, винесеною в.о. заступника начальника Черкаської митниці ДФС Добровольським І.Б., позивача визнано винним у порушенні ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 676 910, 01 грн.

Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв правомірно, оскільки 29 червня 2018 року сплинув річний строк пільгового митного режиму «тимчасове використання», отже, використовуючи автомобіль у жовтні 2018 року на митній території України, позивач став суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Статтею 105 Митного кодексу України визначено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 276 Митного кодексу України платниками мита є: особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

За змістом пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга -

передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом г) пункту 30.9 цієї ж статті Податкового кодексу України встановлено, що податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що використання транспортного засобу особистого користування (який є товаром в розумінні пункту 57 частини першої статті 4 Митного кодексу України) іншою особою, крім тієї, яка здійснила ввезення такого транспортного засобу (тобто здійснила поміщення його в режим «тимчасового ввезення» і є відповідальною за його дотримання), становить порушення режиму тимчасового ввезення, яке, зокрема, виявляється у використанні відповідного товару в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими надано пільги щодо оподаткування.

При цьому, суб`єктом відповідальності за таке протиправне використання товару (транспортного засобу особистого користування) є особа, яка здійснює таке використання.

Доводи позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні ним суті правопорушення і характеру спірних правовідносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2018 року у справі 295/16296/16.

Щодо посилання апелянта на Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 № 2612-VIII, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 9-3 вищенаведеного закону установлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".

Проте, вказані норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач не надав доказів на виконання умов, які могли стати підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта про намір здійснити митне оформлення транспортного засобу в межах строку, наданого Законом № 2612-VIII, судова колегія залишає поза увагою, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, 29 червня 2018 року сплинув річний строк пільгового митного режиму «тимчасове використання», на який транспортний засіб було ввезено на митну територію України.

Відтак, невивезення транспортних засобів, що перебувають в режимі тимчасового ввезення, за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Враховуючи те, що факт виявлення правопорушення мав місце 27 березня 2019 року спірна постанова винесена в межах встановленого законом шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий -суддя: Л.В. Губська

Судді : О.В. Епель

А.Г. Степанюк