ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11365/18 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Коротких А.Ю.

Федотова І.В.

при секретарі Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ПРОФІ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «ІН ПРОФІ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 2341204/26-15-12-04-19 від 30 березня 2018 року про виключення ТОВ «ІН ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 41277162) з Реєстру платників єдиного податку з 31 березня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві включити ТОВ «ІН ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 41277162) до Реєстру платників єдиного податку з 11 квітня 2017 року, з дати дії реєстрації платника єдиного податку, та виключити з реєстру платників єдиного податку в електронному кабінеті ТОВ «ІН ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 41277162) обліковий запис « 31 березня 2018 року» у графі «Дата виключення з реєстру».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 2341204/26-15-12-04-19 про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30 березня 2018 року; зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві поновити реєстрацію ТОВ «ІН ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 41277162) як платника єдиного податку третьої групи, з 31 березня 2018 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві, подав апеляційну скаргу, у якій зазначаючи про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів, - в останній день другого із двох послідових кварталів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість вимог апеляційної скарги. Зокрема, стверджує, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення від 30 березня 2018 року № 2341202/26-15-12-04-19 відповідач не інформував позивача про наявність податкового боргу та не вручав останньому податкову вимогу. Крім того, позивач стверджує, що ним було виконано зобов`язання з єдиного податку у розмірі визначеному самостійно у деклараціях за 2, 3 та 4 квартал 2017 року.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ІН ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 41277162) було зареєстровано платником єдиного податку третьої групи, дата обрання/переходу на спрощену систему оподаткування - 11 квітня 2017 року, що вбачається з наявних у справі копій витягів з Реєстру платників єдиного податку, датованих 25 квітня 2017 року та 30 січня 2018 року.

Заступником начальника Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення від 30 березня 2018 року № 2341204/26-15-12-04-19 про виключення ТОВ «ІН ПРОФІ» (податковий номер 41277162 ) з реєстру платників єдиного податку, відповідно до якого платника єдиного податку (позивача) виключено з Реєстру платників єдиного податку з 31 березня 2018 року. В тексті цього рішення від 30 березня 2018 року зафіксований висновок наступного змісту: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що обліковувався у платника єдиного податку по єдиному податку з юридичних осіб (код платежу 18050300) та станом на 30 березня 2018 року складає 112388 грн 62 коп. У відповідності до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 та абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку підлягає анулюванню - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Копія рішення від 30 березня 2018 року була надіслана позивачу разом із супровідним листом № 13341/10/26-15-12-04-18 від 02 квітня 2018 року.

Згідно даних з Електронного кабінету платника на сайті ДФС України до Реєстру платників єдиного податку були внесені відомості про дату виключення ТОВ «ІН ПРОФІ» із зазначеного Реєстру, - 31 березня 2018 року.

Не погоджуючись із правомірністю рішення відповідача від 30 березня 2018 року № 2341204/26-15-12-04-19, ТОВ «ІН ПРОФІ» подало скаргу до Державної фіскальної служби України (вих. №0405/01 від 04 травня 2018 року), у якій просило скасувати дане рішення з мотивів відсутності факту виникнення податкового боргу.

Рішенням ДФС України від 19 червня 2018 року № 20857/6/99-99-12-03-05-15 скарга позивача залишена без задоволення.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення від 30 березня 2018 року № 2341204/26-15-12-04-19 є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п 180.1 ст.180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 цього розділу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регламентована главою 2 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, положення цієї глави застосовується в цій постанові в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 Податкового кодексу України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями п. « 3» п. 299.10. ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. « 8» пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення від 30 березня 2018 року підставою для його прийняття були відомості, які містяться в інтегрованих картках платників податку - ТОВ «ІН ПРОФІ» та ТОВ «Еленмар».

Тобто, оскаржуване рішення податкового органу прийнято на підставі того, що позивач має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що підтверджується інтегрованою карткою платника податку.

При цьому, контролюючим органом до винесення оскаржуваного рішення всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України жодна перевірка не проводилася, акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку станом на 30 березня 2018 року не складалось.

Відповідно до наданих сторонами доказів вбачається, що ТОВ «ІН ПРОФІ» задекларувало у поданих до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкових деклараціях платника єдиного податку третьої групи (реєстр. № 9150825182 від 01 серпня 2017 року, № 9211427583 від 12 жовтня 2017 року, № 9297782489 від 02 лютого 2018 року, № 9059889266 від 05 квітня 2018 року) податкові зобов`язання до сплати, а саме: за звітний період півріччя 2017 року - 2 212 грн 55 коп., за 3-й квартали 2017 року - 32 342 грн 98 коп., за 2017 рік - 77 833 грн 09 коп., за 1-ий квартал 2018 року - 122 127 грн 00 коп.

У період з 09 серпня 2017 року по 06 квітня 2018 року ТОВ «ІН ПРОФІ» перерахувало зі свого рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» до бюджету на казначейський рахунок № 31410698700011, отримувач - УДКС у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача - 37995466, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку - 820019, згідно платіжних доручень № 423 від 09 серпня 2017 року, № 448 від 13 жовтня 2017 року, № 483 від 07 лютого 2018 року, № 504 від 06 квітня 2018 року загальну суму коштів 234 517 грн 90 коп. в оплату задекларованих сум єдиного податку (в т.ч. за період з 09 серпня 2017 року по 07 лютого 2018 року позивачем було перераховано коштів, всього у розмірі 112 390 грн 00 коп.).

З текстів платіжних доручень ТОВ «ІН ПРОФІ» вбачається, що позивачем у графах «Платник» і «Код» були наведені відомості щодо цієї юридичної особи (а саме: вказано коротке найменування «ТОВ «ІН ПРОФІ» та належний ідентифікаційний код - « 41277162»). Водночас у графі «Призначення платежу» позивачем помилково були вказані відомості про ідентифікаційний код « 38870477», що призначений іншій юридичній особі - ТОВ «Еленмар».

При цьому, відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи копій банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ «ІН ПРОФІ» № 26001567465, ініційовані позивачем перекази коштів згідно перелічених вище платіжних доручень були в ті ж дні проведені банком. За даними листа ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22 травня 2018 року № 14569/10/26-59-07-01-17 кошти згідно платіжних доручень № 423 від 09 серпня 2017 року, № 448 від 13 жовтня 2017 року, № 483 від 07 лютого 2018 року, № 504 від 06 квітня 2018 року були зараховані на рахунок 31410698700011 «єдиний податок з юридичних осіб» за кодом класифікації доходів бюджету « 18050300».

Проте, у зв`язку з допущенням ТОВ «ІН ПРОФІ» вказаної вище помилки при заповненні графи «Призначення платежу» у таких платіжних дорученнях, суми сплачених позивачем коштів в оплату єдиного податку спочатку були відображені в інтегрованій картці іншого платника єдиного податку - ТОВ «Еленмар». У зв`язку з чим в інтегрованій картці платника єдиного податку - ТОВ «ІН ПРОФІ» станом на 19 серпня 2017 року утворилась недоїмка на суму 2212 грн 55 коп. Відповідно до наведеної відповідачем у тексті відзиву на позовну заяву динаміки формування податкового боргу, за позивачем у період з 01 жовтня 2017 року по 01 квітня 2018 року обліковувався податковий борг по єдиному податку, а саме: станом на 01 жовтня 2017 року у сумі 2212 грн 55 коп., 01 листопада 2017 року - 2 212 грн 55 коп., 01 грудня 2017 року - 34555 грн 53 коп., 01 січня 2018 року - 34 555 грн 53 коп., 01 лютого 2018 року - 34 555 грн 53 коп., 01 березня 2018 року - 112388 грн 62 коп. і на 01 квітня 2018 року - 112 388 грн 62 коп.

14 травня 2018 року в інтегрованій картці платника єдиного податку - ТОВ «ІН ПРОФІ» проведено зарахування коштів, сплачених ним на підставі платіжних доручень № 423 від 09 серпня 2017 на суму 2 213 грн 00 коп., № 448 від 13 жовтня 2017 року на суму 32343 грн 00 коп., № 483 від 07 липня 2018 року на суму 77834 грн 00 коп. (всього на загальну суму 112 390 грн 00 коп.) відповідно внутрішнього висновку контролюючого органу від 11 травня 2018 року № 3457/8, про що зазначено у рішенні Державної фіскальної служби України від 06 лютого 2019 року № 5886/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ «ІН ПРОФІ».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що помилкове зазначення в призначенні платежу відомостей про ідентифікаційний код іншої юридичної особи, за умови, що решта реквізитів платежу відповідають реквізитам позивача не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку з сплати податків з огляду на положення Бюджетного кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III

Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У даному випадку, на підставі встановлених обставин справи, невірне зазначення платником призначення платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету.

Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету. Помилкове зазначення у призначенні платежу коду іншої юридичної особи не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 813/1373/16.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що вже після прийняття оскаржуваного рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку Головне управління ДФС у м. Києві провело камеральну перевірку з питання своєчасності сплати ТОВ «ІН ПРОФІ» єдиного податку з юридичних осіб, за результатами якої склало акт від 01 листопада 2018 року № 1532/26-15-12-04-19/41277162.

В тексті акту камеральної перевірки контролюючий орган зафіксував несвоєчасну сплату (14 травня 2018 року) ТОВ «ІН ПРОФІ» задекларованих у поданих податкових декларацій реєстр. № 9150825182 від 01 серпня 2017 року, № 9211427583 від 12 жовтня 2017 року, № 9297782489 від 02 лютого 2018 року у сумах 2 212 грн 55 коп., 32343 грн 00 коп. та 77833 грн 05 коп. відповідно. На підставі акта камеральної перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року № 08664411204, яким застосувало до платника (ТОВ «ІН ПРОФІ») штраф 22477 грн 72 коп. (що становить 20% від несвоєчасно сплаченої суми єдиного податку 112388 грн 60 коп.).

В подальшому ДФС України скасувало дане податкове повідомлення-рішення в порядку процедури адміністративного оскарження, з мотиву відсутності фактів несвоєчасної сплати ТОВ «ІН ПРОФІ» вказаних сум єдиного податку.

Отже, центральним органом фіскальної служби під час розгляду скарги платника (позивача) були спростовані обставини щодо несвоєчасного надходження сплачених ТОВ «ІН ПРОФІ» сум єдиного податку, та, як наслідок, про наявність у ТОВ «ІН ПРОФІ» у період з 01 жовтня 2017 року по 30 березня 2018 року податкового боргу з названого податку, що якраз була покладена в основу висновку відповідача про наявність підстав для виключення ТОВ «ІН ПРОФІ» з 31 березня 2018 року з Реєстру платників єдиного податку відповідно.

З огляду на зазначені вище обставини справи та вказані правові норми, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 2341204/26-15-12-04-19 про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30 березня 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з цим відповідач зобов`язаний поновити реєстрацію ТОВ «ІН ПРОФІ» як платника єдиного податку третьої групи, з 31 березня 2018 року.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи № 826/11365/19 у суді апеляційної інстанції.

Для підтвердження здійснення вказаних витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: договору від 25 червня 2019 року № ІП-01/25-06/19 про надання правничої допомоги, додаткової угоди від 25 червня 2019 року № 1 до договору від 25 червня 2019 року № ІП-01/25-06/19, рахунку-фактури № 1 від 25 червня 2019 року та платіжного доручення від 26 червня 2019 року № 646 про сплату коштів за договором у розмірі 7000 грн.

Обґрунтовуючи розмір заявленої суми позивач посилався на те, що відповідно до умов договору ним, станом на 26 червня 2019 року, понесені наступні витрати на професійну правничу допомогу:

- 2000 грн 00 коп. за вивчення матеріалів справи, ознайомлення та аналіз документів, наданих клієнтом у справі № 826/11365/18 за адміністративним позовом ТОВ «ІН ПРОФІ»;

- 1500 грн 00 коп. за підготовку до судового засідання, яке відбудеться 26 червня 2019 року о 14 год. 10 хв. в Шостому апеляційному адміністративному суді, складення в інтересах клієнта заяви пор розподіл судових витрат;

- 3500 грн 00 коп. за представництво клієнта під час розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у справі № 826/11365/18.

Надаючи правову оцінку заяві позивача про розподіл судових витрат колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу ст. ст. 134, 139 КАС України вбачається, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Під час вирішення питання про компенсацію позивачу витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів враховано обсяг фактично наданих адвокатом послуг, який пов`язаний з забезпеченням участі в судовому засіданні адвоката Мороз Т.Л., предмет доказування у цій справі та зміст і характер вимог заявленого позову немайнового характеру.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення представників позивача з матеріалами справи, які були здійснені на виконання вказаного вище договору, судом апеляційної інстанції не витребовувались та позивачем не надавались до суду додаткові докази, підтверджуючі правомірність позовних вимог, а сума заявлених позивачем витрат не співмірна з складністю справи та обсягом виконаних представником позивача робіт та наданих послуг.

Разом з тим, враховуючи забезпечення участі в судовому засіданні адвоката Мороз Т.Л. якою під час судового засідання надано пояснення, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити подану представником позивача заяву про розподіл судових витрат та стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ТОВ «ІН ПРОФІ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року - без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ПРОФІ» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 41277162, адреса: вул. Дорогожицька, 1, м. Київ, 04112) судові витрати у розмірі 3000 (три тисячі гривень) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2019 року.