КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 року № 320/6564/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду - 01.08.1994);

- зобов`язати відповідача провести розрахунок грошового забезпечення позивача, оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду - 01.08.1994).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.07.2018 звертався до відповідача із заявою з проханням оформити всі необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стверджує, що має відповідний стаж згідно зі статтею 12 Закону №2262-XII (в редакції Закону від 02.04.1994), якою було передбачено право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, для осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Зазначив також, що в період проходження ним служби в органах внутрішніх справ на посадах дільничного інспектора міліції та оперуповноваженого карного розшуку діяв пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393). Відповідно до пункту 1 Постанови № 393 (у редакції станом на 16.11.2001, чинній на час проходження позивачем служби в ОВС на посадах дільничного інспектора міліції та оперуповноваженого карного розшуку), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови №393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністром внутрішніх справ. У зв`язку з чим, на переконання позивача, останній має вислугу років на пільгових умовах 03 роки 04 місяці 22 дні та вважає, що вказаний пільговий стаж має зараховуватися до календарної вислуги років і має бути врахований відповідачем.

У зв`язку із невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 17.12.2018 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 09.01.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, в межах встановленого судом строку подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що на день звільнення стаж служби позивача складає 22 роки 06 місяців 06 днів, що є меншим ніж мінімальні вимоги норм, визначених Законом № 2262-ХІІ. Зазначив, що оскільки позивача було звільнено зі служби 29.09.2017, а станом на вказану дату вислуга років складає календарні 22 роки 11 місяців 20 днів, тому позивач не має права на призначення пенсії.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому він просив задовольнити свої позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 в період з 01.08.1994 по 27.06.1998 слухач в Українській академії внутрішніх справ Україні, та з 29.07.1998 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.

У період з 07.11.2015 по 15.06.2016 позивач проходив службу в ГУ НП в Київській області.

Наказом ГУ НП в Київській області від 15.06.2016 № 305 о/с позивача відповідно до підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби у поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з вислугою 21 рік 10 місяців 14 днів; вислуга років на пільгових умовах - 03 роки 04 місяці 22 дні; усього на день звільнення - 25 років 03 місяці 06 днів (а.с. 17).

20 жовтня 2017 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 по справі № 810/660/17, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 684 о/с були внесені зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.06.2016 № 305 о/с в частині дати звільнення позивача та змінено дату звільнення з 15.06.2016 на 08.02.2017 (а.с. 18).

Наказом ГУ НП в Київській області від 23.04.2018 № 216 о/с на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2018 у справі № 810/4068/17 доповнено наказ ГУ НП в Київській області від 20.10.2017 № 684 о/с та зазначено, що станом на день звільнення стаж служби позивача в поліції за вислугу років складає - 22 роки 06 місяців 06 днів; вислуга років на пільгових умовах - 03 роки 04 місяці 22 дні; усього на день звільнення - 25 років 10 місяців 28 днів (а.с. 19).

17 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с. 21-26) з проханням оформити всі необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначив, що має відповідний стаж згідно зі статтею 12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону від 02.04.1994), якою було передбачено право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, для осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

15 серпня 2018 року відповідач листом «Про надання інформації» № Д-1011 (а.с. 27-28) відмовив позивачеві у задоволенні прохань, викладених у заяві від 17.07.2018. Водночас, цим же листом відповідач повідомив, що умови призначення пенсії за вислугу років врегульовані пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема, відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» така пенсія призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, яких не менше ніж 12 років 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Відповідно до наказу від 23.04.2018 № 216 о/с вислуга років на день звільнення позивача станом на 08.02.2017 у календарному обчисленні становила 22 роки 06 місяців 06 днів.

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням відповідача позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами пункту «б» статті 1-2 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) особами, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону є особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Призначення і виплата пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулюється Порядком подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до Порядку № 3-1, через уповноважені структурні підрозділи Міністерства та інших органів подаються заяви про призначення пенсії за вислугу років особами, звільненими зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.

Пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначено умови призначення пенсій за вислугу років. Так, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону.

Виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-ХІІ, мінімальна необхідна вислуга для отримання пенсії позивачу становить 23 календарних років і більше.

Згідно з частиною другою статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

В свою чергу, відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Аналізуючи положенням вимог вищевказаного законодавства суд дійшов висновку, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ.

Разом з тим, на ГУ НП в Київській області, у випадку вирішення питання про призначення позивачеві пенсії відповідно до вказаного Закону, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.

ГУ НП в Київській області не уповноважений приймати рішення про призначення позивачеві певного виду пенсії, а зобов`язане лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України, оскільки саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з вимогами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Так, згідно зі статтею 12 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) мають право на пенсію за вислугою строків служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Разом із тим, відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI), пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Тобто, статтею 12 цього Закону після 07 липня 2011 року збільшено стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні із цією статтею, у попередній редакції, що звужує права позивача у розумінні Конституції України.

Проте, правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII (у редакції від 02.04.1994) поширюються не лише на працівників ОВС, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, а й тих, хто почав свою професійну діяльність на посадах в структурі МВС у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини суд вважає, що дії позивача, скеровані на забезпечення реалізації його права на соціальний захист.

За наведених обставин суд вважає, що з метою захисту конституційних прав позивача, відповідач зобов`язаний провести розрахунок грошового забезпечення позивача, оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду - 01.08.1994).

Пунктом 1 Постанови № 393 (у редакції станом на 16.11.2001, чинній на час проходження позивачем служби в ОВС на посадах дільничного інспектора міліції та оперуповноваженого карного розшуку), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно з підпунктом «в» пункту 3 Постанови № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністром внутрішніх справ. У зв`язку з чим, на переконання позивача, останній має вислугу років на пільгових умовах 03 роки 04 місяці 22 дні та вважає, що вказаний пільговий стаж має зараховуватися до календарної вислуги років і має бути врахований відповідачем.

У ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що також підтверджено письмовими доказами, зокрема, копією витягу з наказу від 23.04.2018 № 216 о/с «По особовому складу», що за період роботи позивач здобув стаж у розмірі 25 років 10 місяців 28 днів, з яких: 22 роки 06 місяців 06 днів - стаж служби в поліції та 03 роки 04 місяці 22 дні - вислуга років на пільгових умовах.

Згідно з вимогами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, вимогами статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Порядком № 3-1 передбачено, що через уповноважені структурні підрозділи Міністерства та інших органів подаються заяви про призначення пенсії за вислугу років особами, звільненими зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.

Згідно з вимогами пункту 12 Порядку № 3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 № 1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону № 2262-XII.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови позивачеві у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення йому пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених ним дій щодо відмови позивачеві у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення йому пільгової пенсії за вислугу років.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1409, 60 (квитанція № 10 від 06.12.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 123, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду - 01.08.1994).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду - 01.08.1994).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено та підписано 01.07.2019.

Суддя Панченко Н.Д.