Провадження № 2/456/430/2019

РІШЕННЯ

іменем України

01 липня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Кміть Х.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» про порушення прав інтелектуальної власності (патент на винахід і корисну модель України), –

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позовну заяву до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 2 450 000 грн за порушення інтелектуальної власності.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликався на те, що відповідач свідомо порушує патент на винахід України №86485 «Спосіб лікування мінеральною водою захворювання поверхневих судин», що діє з 27.05.2009, що підтверджується рекламою в Інтернеті та відпуском лікувальних процедур по програмі лікування мінеральною водою. Також, відповідач порушує патент на винахід України №112260, що передбачає подачу мінеральної води з родовищ Моршина в резервуар, нагрів до температури застосування за призначенням лікаря мінеральної води з озоном (кисень), який знаходиться в атмосферному повітрі 24 відсотка. Відповідач немає патентного формуляру і звіту про патентні дослідження, не володіє власною ліцензією, дозволом МОЗ України, власними охоронними документами з інтелектуальної власності для застування в лікуванні пацієнтів. Відповідач не звертався до нього з метою отримання дозволу та угод з ним не укладав. Відповідач еквівалентно порушує ознаки формули винаходу.

Представник ДП «СКК «Моршинкурорт» подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.135-137), в обґрунтування якого покликаючись на те, що в своїй діяльності ДП «СКК «Моршинкурорт» не використовує винаходи (корисні моделі) № НОМЕР_1 від 12.12.2016 та №86465 «Спосіб лікування мінеральною водою захворювань поверхневих судин» із використанням озону, не здійснює жодних лікувальних процедур чи обстежень із застосуванням озону та не розміщує будь-якої інформації в Інтернеті з цього приводу. Позивачем не надано жодного доказу наявності такої інформації на офіційному сайті підприємства та використання відповідачем запатентованої позивачем методики. У ДП «СКК «Моршинкурорт» вихрові ванни для нижніх та верхніх кінцівок використовуються без застосування озону. Згідно з технологічними картами відпуску процедур, вихрова ванна – це водолікувальна процедура, при якій температурний та гідростатичний подразники води посилюються її монотонним рухом у ванні – завихренням. Мінеральні ванни застосовуються без використання озону. Згідно з технологічними картами відпуску процедур, мінеральна (хлоридно-натрієва) ванна – це водолікувальна процедура, при якій на пацієнта здійснює температурний, механічний і хімічний вплив хлоридно-натрієва мінеральна вода. Таку ванну наповнюють мінеральною водою, яка готується шляхом розведення розсолу свердловини №2-к (хлоридно-натрієвий) прісною водою до мінералізації 9,0-12,0 г/м3. Крім цього, представник відповідача у відзиві зазначив, що дія обох патентів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги,припинена на визначених законом підставах з дотриманням приписів чинного законодавства України.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.144-148), в обґрунтування якого покликаючись на те, що відповідач не заперечив наявність у позивача патентів №86485 та №112260. Власних охоронних документів на лікування мінеральною водою відповідач не має і не звертався до нього для придбання передбаченої законом ліцензії. Крім цього, відповідач не сплачує йому відповідної винагороди. Порушення прав на інтелектуальну власність позивача підтверджується технологічними картами, які не є юридичними чи медичними документами.

13.03.2019 позивач подав до суду доповнення до позовної заяви (а.с.164-167), в якому зазначив, що відповідач не володіє ліцензією на використання його інтелектуальної власності і за такою ліцензією до нього не звертався. Просить розглядати даний позов як стягнення моральної шкоди за порушення інтелектуальної власності, що призвело до ушкодження здоров`я та важкої невиліковної хвороби та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 1 762 000 грн.

23.04.2019 позивач подав до суду доповнення про стягнення моральної шкоди (а.с.192), в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 52 860 000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, скориставшись правом на подання відзиву.

Заяви , клопотання учасників справи.

Позивачем подано:

клопотання про усунення недоліків позовної заяви (а.с.25).

заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.118).

Представником відповідача подано:

клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.130).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 12.02.2018 позовну заяву залишено без руху (а.с.22).

Ухвалою від 27.02.2018 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.33-34).

Ухвалою від 29.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.126-127).

Ухвалою підготовчого засідання від 21.12.2018 розгляд справи відкладено (а.с.132).

Ухвалою підготовчого засідання від 12.02.2019 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.159).

Ухвалою судового засідання від 16.05.2019 розгляд справи відкладено (а.с.199).

Дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з`ясувавши всі фактичні обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Право на винахід «Спосіб лікування мінеральною водою захворювань поверхневих судин» належить ОСОБА_1 та є чинним з 27.04.2009. Формула винаходу: спосіб лікування захворювань поверхневих судин, що супроводжуються трофічними виразками нижніх кінцівок, який відрізняється тим, що на нижні кінцівки одягають герметичний полімерний чохол, який фіксують на тілі пацієнта, пацієнта занурюють у мінеральну воду, яка нагріта до 36-37° Цельсія, після зниження пульсу у пацієнта, через 12-15 хвилин у чохол подають озон, через 8-12 хвилин чохол знімають та накладають стандартні медичні пов`язки. Дана обставина підтверджується відповідним патентом на винахід №86465 (а.с.55, 56, 117).

Право на корисну модель «Спосіб лікування ішемічної хвороби серця» також належить ОСОБА_1 і є чинним з 12.12.2016. Формула корисної моделі: спосіб лікування ішемічної хвороби серця включає вживання пацієнтом мінеральної води та озону, при нормальній температурі тіла пацієнта, при нормальному артеріальному тиску, відсутності інших хронічних захворювань. Суміш, яка утворена з розчину мінеральної води, що знаходиться у підземних родовищах Трускавця, Моршина, Східниці та медичного газу (О3), після подачі в резервуари нагрівається до температури застосування за призначення лікарем. Процедури продовжуються, із незмінним озоновим розчином, для покращення кровообігу при важкій формі ішемічної хвороби серця або порушенні мозкового кругообігу. Дана обставина підтверджується відповідним патентом на корисну модель № НОМЕР_1 (а.с.57, 58, 116).

Згідно з медичними документами (довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №893773 від 03.02.2016 (а.с.52, 168, 174) та обстеженням КЕЕГ від 10.04.2018 (а.с.176) ОСОБА_1 має другу групу інвалідності; при його обстежені діагностовано наслідки ПМК, симптоматичну епілепсію та зроблено висновок про помірні дифузні зміни в б/а ГМ.

Відповідно до технологічних карт, затверджених 10.02.2010 та 15.07.2014, вихрова ванна – це водолікувальна процедура, при якій температурний та гідростатичний подразники води посилюються монотонним рухом у ванні – завихренням. Для відпуску процедури застосовується прісна вода (а.с.138, 139). Мінеральна (хлоридно-натрієва) ванна – це водолікувальна процедура, при якій на пацієнта здійснюється температурний, механічний і хімічний вплив хлоридно-натрієва мінеральна вода. Для відпуску процедури застосовується мінеральна вода, яка готується шляхом розведення розсолу з свердловини №2-к (хлоридно-натрієвий) прісною водою до мінералізації 9.0-12,0 г/дм^{3 за допомогою автоматичних систем (а.с.140).}

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з твердженням позивача щодо порушення відповідачем його права інтелектуальної власності.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (15 грудня 1993 року № 3687-XII).

Так, стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частиною 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором (ст. 422 ЦК України).

Частина 2 ст. 425 ЦК України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до частини 3 та 4 ст. 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 464 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 та 4 ст. 465 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

Стаття 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (15 грудня 1993 року № 3687-XII) передбачає значення термінів, які вживаються в даному законі:

винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології;

патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) – охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель);

патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід;

деклараційний патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід;

деклараційний патент на корисну модель – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель.

Відповідно до ст. 2 Закону законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із цього Закону, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 2 ст. 6 Закону об`єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Частина 4 ст. 6 Закону передбачає, що пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи.

Відповідно до частини 2 ст. 28 Закону використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов`язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Згідно з частинами 5, 6 та 7 ст. 28 Закону патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом. Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) – тільки за погодженням із Державним експертом. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 34 Закону будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що право позивача ОСОБА_1 на результати інтелектуальної власності засвідчені двома патентами, а саме: патентом на винахід №86465 «Спосіб лікування мінеральною водою захворювань поверхневих судин», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 27.04.2009, та патентом на корисну модель № НОМЕР_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.12.2016.

Відповідачем ДП «СКК «Моршинкурорт» надаються водні процедури – вихрова ванна для верхніх та нижніх кінцівок, а також мінеральна (хлоридно-натрієва) ванна.

Надаючи оцінку аргументам сторони позивача щодо порушення відповідачем його права інтелектуальної власності, а саме: права на винахід (згідно з патентом на винахід №8646) та права на корисну модель (згідно з патентом на корисну модель № НОМЕР_1 ), суд зазначає таке.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (15 грудня 1993 року № 3687-XII) є спеціальним законом, який визначає порядок та умови одержання патентів на винаходи і корисні моделі, права та обов`язки, що випливають з таких патентів, а також захист цих прав.

Так, даний Закон розрізняє два види об`єктів винаходу (корисної моделі), яким надається правова охорона в його межах – продукт та процес. До продуктів Закон відносить пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо, тобто об`єкти матеріального світу. Під процесом Закон розуміє спосіб, а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Частина 2 статті 28 Закону містить застереження щодо обов`язку доказування, який покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Однак, з системного аналізу статей 1, 6 та 28 Закону вбачається, що дане застереження стосується саме виготовлення продукту, а не процесу, і на запатентований процес (спосіб) таке застереження не поширюється.

З аналізу патенту на винахід №86485 та патенту на корисну модель №112260 випливає, що такими запатентовані способи (процеси) лікування, тому суд доходить висновку, що на питання обов`язку доказування поширюються загальні норми, визначені ЦПК України

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина 3 ст. 12 та частина 1 ст. 81 ЦПК України). З системного аналізу статей 12 та 81 ЦПК України випливає, що тягар доказування цілком покладається на сторони і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, за загальним правилом, позбавлений права самостійно (з власної ініціативи) збирати докази, що стосуються предмета спору. При цьому, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, суд повинен сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, зокрема і у разі неможливості самостійного подання ними певних доказів.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи встановлюються судом на підставі будь-яких даних (доказів), які, в свою чергу встановлюються певними засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд зауважує, що сторони у даній справі не були обмежені у праві подання доказів, в тому числі у поданні відповідних клопотань про витребування доказів чи забезпечення доказів у разі, якщо щодо самостійного їх подання у сторін виникли труднощі, а також клопотань про призначення відповідних експертиз.

Однак, не зважаючи на викладене, позивачем на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, не надано суду жодного доказу, який би, відповідаючи критеріям належності, допустимості та достатності, підтверджував: наявність зазначеної позивачем реклами в мережі Інтернет; застосування відповідачем процесів, що охороняються вищевказаними патентами, або пропонування їх для застосування в Україні.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги покликається на наявність доказів в мережі Інтернет, однак не зазначає жодного інтернет-ресурсу (з посилання на його місцезнаходження), на якому такі розташовані, що позбавляє суд можливості дослідити їх у судовому засіданні та надати їм відповідну оцінку.

Також, суд не погоджується з аргументами позивача щодо загальновідомої обставини – утворення озону як природного явища у лікувальній ванні з тих підстав, що загальновідомі факти – це обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об`єктивність їх існування очевидна. Однак, про обставину утворення озону у лікувальній ванні суду не відомо, оскільки така обставина виходить за межі професійних (спеціальних) знань суду і відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на очевидність її об`єктивного існування.

Крім цього, суд вважає помилковим покликання позивача на преюдиціальність фактів для даної справи, які встановлені ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31.05.2017 (а.с.59-61), оскільки такі встановлені стосовно патенту на корисну модель № НОМЕР_2 «Спосіб лікування озоном гінекологічних захворювань», власником якого є ОСОБА_1 , в той час, як предметом даного позову є обставини можливого використання відповідачем процесів, на які ОСОБА_1 видані патент на винахід №86485 «Спосіб лікування мінеральною водою захворювань поверхневих судин» та патент на корисну модель №112260 «Спосіб лікування ішемічної хвороби серця».

Аналізуючи ознаки, включені до формули винаходу (патент на винахід №86485), суд зауважує, що у даній формулі наявні ключові елементи, без застосування яких процес є неможливим, а саме: герметичний полімерний чохол, нагріта до 36-37° Цельсія мінеральна вода, озон (який подається в чохол), стандартні медичні пов`язки.

У формулі корисної моделі (патент на корисну модель №112260) також виділяються ключові елементи, без застосування яких процес є неможливим, а саме: вживання пацієнтом незмінного озонового розчину – суміші мінеральної води та озону (О_3).

_{Водночас, аналізуючи водолікувальні процедури (вихрові ванни для верхніх і нижніх кінцівок та мінеральну (хлоридно-натрієву) ванну), які надаються відповідачем, суд зазначає, що вихрові ванни для верхніх та нижніх кінцівок полягають у посиленні температурних та гідростатичних подразників води її монотонним рухом у ванні – завихреннями з використанням звичайної прісної води. Мінеральна (хлоридно-натрієвій) ванна полягає у зануренні пацієнта у мінеральну воду або приймання такої ванни сидячи згідно з призначенням лікаря.}

_{У вихрових ваннах не використовуються герметичний полімерний чохол, мінеральна вода і озон, а у мінеральній (хлоридно-натрієвій) ванні не використовуються герметичний полімерний чохол і озон.}

_{Щодо обставин вживання пацієнтами відповідача незмінного озонового розчину (суміші мінеральної води та озону (О3) взагалі відсутні будь-які докази того, що відповідачем надаються такі або схожі на них лікувальні процедури.}

_{Суд позбавлений можливості самостійно провести більш детальний (глибинний) аналіз спільного та відмінного у запатентованих позивачем процесах (способах) та процесах, які використовуються у лікувальних процедурах (в тому числі з використанням мінеральної води), що надаються відповідачем, оскільки для цього необхідні спеціальні знаннями в цій області, якими суд не володіє.}

_{З огляду на викладене, суд зазначає, що за відсутності доказів, які підтверджують викладені у позові обставини, аргументи сторони позивача набувають форми припущення, на яких не може ґрунтуватися доказування.}

Фактичних даних, які б давали суду підстави вважати, що відповідачем можуть використовуватися запатентовані позивачем процеси в інших лікувальних процедурах, судом не здобуто.

Аргументи позивача щодо відсутності у відповідача дозвільних документів щодо здійснення процедур (в тому числі водних) суд вважає необґрунтованими, оскільки такі спростовуються виданою ДП «СКК «Моршинкурорт» Міністерством охорони здоров`я України ліцензією на здійснення медичної практики, що, в свою чергу, свідчить про законність діяльності відповідача.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

З огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України та звільнення позивача від сплати судового збору (як особи з інвалідністю II груп), питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі статті 41, 54 Конституції України, статей 418, 420, 422, 425, 426, 462, 464, 465 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 6, 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та керуючись статтями 10, 19, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

Відмовити повністю в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» (місцезнаходження: Львівська область, м. Моршин, вул.Паркова площа,3, ідентифікаційний код 02649905) про порушення прав інтелектуальної власності (патент на винахід і корисну модель України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 01 липня 2019 року.

Головуючий

суддя

. М. Бораковський