ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2019 року м. Дніпро Справа № 908/203/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Чус О.В.

секретар Манчік О.О.

за участю (в режимі відеоконференції):

від відповідача: Ігнатьєв Д.П., член виконавчого органу, що діє на підставі Статуту

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 року (повний текст підписано 19.04.2019 року)

у справі № 908/203/19 (суддя - Носівець В.В., м. Запоріжжя)

за позовом Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області

про внесення змін до договору №31 від 30.12.2016 року про надання послуг з водопостачання шляхом викладення його пунктів в редакції додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 року позов задоволено. Внесено зміни до договору № 31 від 30.12.2016 року про надання послуг з водопостачання, що укладений Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради та Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, шляхом визнання укладеною Додаткової угоди № 10 до договору в редакції, наведеній позивачем. Стягнуто з Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на користь Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не залишив позов без розгляду, а закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті. В судовому засіданні, яке відбулося 10.04.2019 року, господарським судом був визначений порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Однак, господарським судом безпосередньо в судовому засіданні не був досліджений жодний доказ, який міститься в матеріалах справи. Для введення в дію для КП "Бердянськводоканал" БМР як споживача послуг КП "Облводоканал" ЗОР нового тарифу позивача істотне юридичне значення має настання наступних юридичних фактів: прийняття НКРЕКП постанови про зміну тарифу; набрання чинності цієї постанови НКРЕКП; повідомлення позивачем відповідача про зміну тарифу. Постанова НКРЕКП про зміну тарифу позивача прийнята 21.12.2018 року та набрала чинності 01.01.2019 року. Позивач повідомив відповідача про зміну тарифів 29.12.2018 року. В зв`язку з чим юридичні факти, які необхідні для введення в дію для відповідача тарифів позивача настали, а тому в силу пункту 7.3 Договору та частини 6 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ввести в дію новий тариф КП "Облводоканал" ЗОР для КП "Бердянськводоканал" БМР можливо з 14.01.2019 року, тобто через 15 днів з дня отримання відповідачем повідомлення про зміну тарифу. Датою офіційного повідомлення НКРЕКП споживачів про зміну тарифу позивача слід вважати 29.12.2018 року, тобто дату публікації постанови НКРЕКП № 2003 в газеті "Урядовий кур`єр". Позивач ще до офіційного оприлюднення НКРЕКП постанови № 2003 та до набрання нею чинності почав її виконувати, а саме для повідомлення своїх споживачів про зміну тарифу та 22.12.2018 року розмістив повний текст постанови № 2003 року на своєму сайті. Такі дії позивача суперечать частинам 7, 9 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", а тому не мають юридичного значення. Суд не прийняв до уваги те, що безпосередньо відповідача про зміну тарифу позивач повідомив лише 29.12.2018 року, тобто в порядку, передбаченому пунктом 7.2 Договору. Разом з тим, відповідно до пункту 7.3 Договору при зміні тарифів введення їх в дію для сторін Договору проводиться в строк, передбачений Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до частини 6 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів. Думка суду першої інстанції про те, що у зв`язку з юридичною колізією частина 6 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин є помилковою. Вказаний Закон є спеціальним, фактично основним законом у сфері надання житлово-комунальних послуг, який регулює правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг і не застосовувати його до спірних правовідносин неправомірно. За наведених обставин, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що в силу вимог частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 року - без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності із приписами статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Представники позивача, які діяли на підставі довіреностей, були присутні в судовому засіданні 26.02.2019 року, але вони не мали статусу адвоката, тому не були допущені в судовий процес відповідно до вимог частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції відмовив скаржнику в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та самостійно не застосував частину 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та не залишив без розгляду позов без розгляду керуючись принципом верховенства права. Відповідно до наявних в справі письмових доказів постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2003 від 21.12.2018 року доводилась до відома споживачів шляхом: офіційного опублікування 29.12.2018 року в газеті "Урядовий кур`єр"; оприлюднення НКРЕКП на офіційному сайті 22.12.2018 року; розміщення позивачем на своєму офіційному сайті 22.12.2018 року; опублікування позивачем 27.12.2018 року у друкованому виданні - газеті "Запорізька правда" № 51-52. Таким чином, регулятор - НКРЕКП та позивач діяли в повній відповідності із статтею 3 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення". Суд першої інстанції при розгляді спору правомірно застосував пункт 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Розміщення інформації на сайті про факт прийняття постанови не є її виконанням, а лише виконанням порядку забезпечення доступу до інформації про розмір тарифів, встановленого законодавством. Вказана постанова НКРЕКП на час розміщення її тексту на сайті позивача була прийнята та оприлюднена на сайті регулятора. Скаржник також розмістив аналогічну інформацію про цю ж постанову на своєму сайті 27.12.2018 року, про що свідчить скрінкопія з офіційного сайту КП "Бердянськводоканал" БМР. Суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що стаття 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначає набрання чинності рішення Регулятора щодо встановлення цін (тарифів) з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо більш пізніший строк не встановлено цим рішенням. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не може змінювати час набрання чинності рішень компетентних органів (Регулятора) та зазначив, що Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", є спеціальним в даному випадку з огляду на суб`єктний склад сторін Договору і введений в дію пізніше, ніж діючий (на час розгляду спору) Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що рішення НКРЕКП, прийняте в межах повноважень, обов`язкове до виконання суб`єктами природних монополій з 01.01.2019 року, тому на скаржника, як споживача питної води за оптовим тарифом покупної води, що підлягає зміні, розповсюджуються положення діючого законодавства. Не можна погодитися із позицією скаржника щодо того, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" є спеціальним і фактично основним законом у сфері надання житлово-комунальних послуг. На думку позивача, Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" є спеціальним законом, та відповідно до преамбули визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні 18.06.2019 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року задоволено клопотання відповідача про участь в режимі відеоконференції з Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 27.06.2019 року.

27.06.2019 року на адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання мотивовано тим, що повноважний представник позивача не зможе прибути у судове засідання з поважних причин.

Розглянувши заявлене клопотання позивача колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог пункту 11 статті 270 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез`явлення в засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з вимогами статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Як вбачається із змісту клопотання позивача, в ньому не зазначено особу повноважного представника, яка не може з`явитися в судове засідання.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

30.12.2016 року між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (надалі - виробник) та Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (надалі - споживач) укладено договір № 31 про надання послуг з водопостачання (надалі – Договір).

Виробник зобов`язався надавати споживачу безперебійне надання послуг з питного водопостачання в обсягах, передбачених пунктом 2.1 Договору та якісними нормативами, передбаченими в пункті 2.3 Договору, а споживач зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

Тариф на послуги водопостачання на момент укладення Договору становить 5,58 грн. за 1 куб. м., в тому числі ПДВ (пункт 7.1 Договору).

Тариф на послуги водопостачання, вказаний в пункті 7.1 Договору змінюється на підставі рішення органу, уповноваженого встановлювати такі тарифи. Виробник при зміні тарифу зобов`язаний повідомити Споживача та надати копію такого рішення (пункт 7.2 Договору).

При зміні тарифів введення їх в дію для сторін цього договору проводиться в строк, передбачений Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 7.3 Договору).

Договір набирає чинності з 01 січня 2017 року та діє до 31 грудня 2019 включно, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 15.1 Договору в редакції додаткової угоди № 9 від 28.12.2018 року).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг постановою від 21.12.2018 року № 2003 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 року № 1141" затверджені нові тарифи КП "Облводоканал" Запорізької міської ради: на центральне водопостачання – споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 5,42 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ).

Пунктом 2 даної постанови встановлено, що ця постанова набирає чинності з 01 січня 2019 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр".

Офіційно постанову опубліковано у газеті "Урядовий кур`єр" 29.12.2018 року № 246.

Позивачем 29.12.2018 року на електронну та поштову адреси відповідача супровідним листом № 12/1566 направлено додаткову угоду від 29.12.2018 року до Договору № 31 від 30.12.2016 року щодо зміни пункту 7.1. Договору та введення нового тарифу в розмірі 5,42 грн. без ПДВ (6,504 грн. з ПДВ) за 1 куб. м. в дію з 01.01.2019 року.

Листом № 206 від 15.01.2019 року відповідачем надано відповідь, що дата введення в дію нових тарифів його не влаштовує та направлено протокол розбіжностей.

Позивач листом № 12/0094 від 23.01.2019 року повідомив відповідача про відхилення пропозиції, викладеної в протоколі розбіжностей.

Наведені обставини стали підставою для звернення 28.01.2019 року позивача до Господарського суду Запорізької області в порядку частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України з даним позовом щодо внесення змін до Договору.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України ззміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Таким чином, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни чи розірвання господарських договорів, за якими сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 2-4).

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених в цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок прийняття рішення уповноваженим органом щодо зміни тарифів, обов`язок додержання яких законодавчо встановлений підпунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у зв`язку з відмовою відповідача від підписання додаткової угоди про внесення змін до Договору, додаткова угода підлягає визнанню укладеною за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із внесенням уповноваженим органом (Регулятором) змін до діючих тарифів водопостачання та водовідведення та невідповідності Договору цим тарифам позивачем на електронну та поштову адреси відповідача супровідним листом від 29.12.2018 року № 12/1566 направлено додаткову угоду до договору № 31 від 31.12.2016 року щодо внесення змін до пункту 7.1 Договору.

Отримання цього листа відповідачем не заперечується. Відповідач в листі № 206 від 15.01.2019 року повідомив позивача, що з пропозицією підписання додаткової угоди погоджується, проте, з протоколом розбіжностей в частині дати введення в дію нового тарифу, а саме - не з 01.01.2019 року, а з 14.01.2019 року.

Розглянувши пропозицію відповідача, позивач листом від 23.01.2019 року № 12/0094 повідомив відповідача про відмову від підписання протоколу розбіжностей та звернення до суду задля врегулювання даного спору.

Матеріали справи свідчать, що терміни, встановлені статтею 188 Господарського кодексу України щодо передання спору на вирішення суду позивачем дотримано.

Якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору, вказаний спір може бути вирішено відповідно до вимог статті 187 Господарського кодексу України і предметом такого спору може бути зобов`язання сторони до укладання договору. Спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта, який видано компетентним органом. У разі ухилення суб`єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов`язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах.

Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про ціни і ціноутворення", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання в сфері комунальних послуг", постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, передбачено встановлення економічно обґрунтованих тарифів на комунальні послуги на рівні, що буде покривати всі витрати в собівартості цих послуг та інвестиційну складову.

Частиною 10 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

Позивач є підприємством, яке надає споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про природні монополії" така діяльність відноситься до сфери діяльності суб`єктів природних монополій.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про природні монополії" зведений перелік суб`єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб`єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб`єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

Згідно із затвердженим Антимонопольним комітетом України зведеним переліком суб`єктів природних монополій станом на 30.11.2018 року позивач внесений до переліку за № 175.

Позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі ліцензії АЕ № 288053, наданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 25.04.2014 року.

Відповідно до частини 6 статті 21 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензії на провадження видів господарської діяльності, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими.

Підпункт 11 пункту 2.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 22.03.2017 року, зобов`язує позивача здійснювати реалізацію обсягів централізованого водопостачання та/або водовідведення відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Згідно із частиною 5 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV (в редакції, чинній до 01.05.2019 року) виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 4 статті 5 цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів.

Відповідно до частини 1 вказаної статті залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно з частиною 2 зазначеної статті ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Сторони у даній справі є суб`єктами господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за першою групою порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 13 частини 1 статті 17 вищевказаного Закону встановлено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Відповідно до частини 7 статті 14 зазначеного Закону рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

Рішення Регулятора, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті Регулятора. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" (частина 8 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (частина 9 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про особливості доступу до інформації в сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" доступ споживачів до інформації відповідно до цього Закону забезпечується державними органами, органами місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, а також суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у зазначених сферах.

Стаття 4 Закону України "Про особливості доступу до інформації в сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" встановлює, що державні органи, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах постачання електричної енергії, природного газу. теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, забезпечують доступ споживачів до видів інформації, зазначених у пунктах 1, 2 (щодо цін/тарифів, їхніх складових для всіх категорій споживачів, зміну цін/тарифів), 5-8, 12, 14 частини першої статті 1 цього Закону, шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, у засобах масової інформації.

Таким чином, Закон визначає два види поширення інформації щодо цін (тарифів) або їх зміни відповідними органами: розміщення на офіційному веб-сайті у мережі Інтернет та у засобах масової інформації.

Відповідно до наявних в справі письмових доказів постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2003 від 21.12.2018 року доводилась до відома споживачів шляхом: офіційного опублікування 29.12.2018 року в газеті "Урядовий кур`єр"; оприлюднення НКРЕКП на офіційному сайті 22.12.2018 року; розміщення позивачем на своєму офіційному сайті 22.12.2018 року; опублікування позивачем 27.12.2018 року у друкованому виданні - газеті "Запорізька правда" № 51-52.

Таким чином, Регулятор (НКРЕКП) та позивач діяли в повній відповідності із статтею 3 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення".

Щодо доводів відповідача, що датою введення для відповідача, як споживача послуг позивача, нового тарифу має бути 14.01.2019 року, тобто через 15 днів з дня отримання повідомлення позивача про зміну тарифу, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із частиною 6 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги", на який міститься посилання в пункті 7.3 Договору № 31, не встановлює строк введення тарифів в дію, а лише зазначає про необхідність повідомлення про них споживачів.

Суд першої інстанції в своєму рішенні звернув увагу на наявність факту не приведення норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з нормами Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" щодо часу набрання чинності рішенням Регулятора про встановлення цін (тарифів) для споживачів. При цьому Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" було введено в дію пізніше ніж Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено набрання чинності рішення Регулятора щодо встановлення цін (тарифів) з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк не встановлено цим рішенням.

Постанова Національної комісії (Регулятора) щодо внесення змін до тарифів офіційно оприлюднена 29.12.2018 року, в пункті 2 цієї постанови зазначено про набрання нею чинності з 01.01.2019 року. В зв`язку з чим, доводи позивача про введення в дію нових тарифів з цієї дати є обґрунтованими.

Рішення НКРЕКП, прийняте у межах повноважень і обов`язкове до виконання суб`єктами природних монополій з 01.01.2019 року. Таким чином, на відповідача, як споживача питної води за оптовим тарифом покупної води, що підлягає зміні, розповсюджуються положення законодавства щодо дати введення в дію нових тарифів.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про внесення змін до договору № 31 від 30.12.2016 року про надання послуг з водопостачання шляхом визнання укладеною Додаткової угоди № 10 до Договору № 31 від 30.12.2016 року та викладення її в редакції позивача, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина 1). У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3).

Згідно із частиною 5 статті 188 Господарського процесуального кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та не застосував норми частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України керуючись принципом верховенства права.

Інші доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач не спростував вищенаведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого судом рішення.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 року у справі № 908/203/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.07.2019 року.

Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко

Суддя _________________ В.О. Кузнецов

Суддя _________________ О.В. Чус