ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. Справа№ 910/1998/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Солошенко С.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019

у справі № 910/1998/19 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп»

про стягнення 665 177,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 408 269,64 грн. пені за період з 31.07.2018 по 16.12.2018, 48 953,19 грн. 3% річних та 207 954,42 грн. інфляційних втрат за період з 31.07.2018 по 15.02.2019, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 2 977 986,00 грн., присуджену до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» про стягнення 3 770 456,63 грн., та становить суму перерахованих позивачем відповідачу на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 02/02/18-1 від 05.01.2018 грошових коштів в рахунок оплати за газ, який відповідачем позивачу поставлений не був.

Крім того, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 651,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 405 169,27 грн. пені, 48 953,19 грн. 3% річних, 207 954,42 грн. інфляційних втрат та витрати на правничу допомогу в сумі 11 597,46 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення 405 169,27 грн. пені, 48 953,19 грн. 3% річних, 207 954,42 грн. інфляційних втрат, витрат по сплаті судового збору в сумі 9 931,15 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 11 597 46 грн.

В апеляційній скарзі відповідач постався на те, що оспорюване рішення прийнято на підставі неповно досліджених доказів та неповно з`ясованих обставин, з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- з прийняттям рішення у справі № 910/8507/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» про стягнення 3 770 456,63 грн. права та обов`язки позивача як кредитора відповідача за договором купівлі-продажу природного газу № 02/02/18-1 від 05.01.2018 перестали існувати, що виключає стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання умов вказаного договору;

- оспорюваним рішенням неправомірно стягується пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за одне і те саме порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 02/02/18-1 від 05.01.2018, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18 до стягнення з відповідача на користь позивача, крім суми основного боргу, присуджено за порушення строків розрахунку штраф у розмірі 5 %, та штраф у розмірі 7 %, а відтак, за одне і те саме правопорушення зі сторони відповідача (порушення строків розрахунку) позивач просить стягнути п`ять санкцій: пеня, інфляційні втрати, 3 % річних та два рази штраф;

- суд першої інстанції не врахував, що відповідач не зміг вчасно виконати як зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 02/02/18-1 від 05.01.2018, так і рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/17 з незалежних від нього причин, оскільки судовими рішенням (ухвала слідчого судді Шевченківського району м. Києва Мєлешак О.В. від 24.06.2018 у справі № 761/15367/18 та ухвала слідчого судді Печерського району м. Києва Кирилюк І.В. від 30.07.2018 у справі № 757/36911/18-к) накладено арешт на грошові кошти відповідача, який скасовано лише 20.11.2018, а ухвалою Шевченківського району м. Києва Мєлешак О.В. від 11.07.2018 у справі № 761/25009/18 накладено арешт на майно відповідача, а саме природній газ у розмірі 1 986,426 тис.куб.м., який скасовано 20.11.2018;

- отже, відповідач отримав можливості користуватися своїми фінансовими коштами на банківських рахунках з 20.11.2018, проте 20.11.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. винесена постанова про арешт коштів відповідача відповідно до наказу Господарського суду міста Києва № 910/8507/18, що позбавило відповідача можливості і далі користуватися власними коштами.

До апеляційної скарги відповідачем додані додаткові документальні докази.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 справа № 910/1998/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

22.05.2019 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надішли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких позивач заперечує проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» та просить відмовити у відкритті апеляційного провадження з посиланням на те, що апеляційна скарга подана з порушенням строків на апеляційне оскарження, що апелянт не зазначає в апеляційній скарзі дату отримання рішення, що апелянтом не сплачено судовий збір, а також на відсутність у особи, яка підписала апеляційну скаргу, процесуальної дієздатності.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів про сплату судового збору в сумі 4 919,07 грн. та відповідної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення, з огляду на що ухвалою від 23.01.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків, а саме подання протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали до Північного апеляційного господарського суду доказів про сплату судового збору в сумі 4 919,07 грн. та відповідної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення

06.06.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію № ПН2852 від 06.06.2019 про сплату судового збору в сумі 4 919,07 грн. та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, який було порушено внаслідок тимчасової відсутності грошових коштів для сплати судового збору, пов`язаною з примусовим виконанням і стягненням з заявника понад 7 000 000 грн.

Ухвалою від 10.06.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19;

- встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 21.06.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19;

- призначено справу № 910/1998/19 до розгляду на 01.07.2019 о 10:00;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Крім того, у вказаній ухвалі розглянуті заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження.

21.06.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові;

- позиція скаржника щодо неможливості стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних внаслідок прийняття рішення у справі № 910/8507/18 не відповідає правовим позиціям Верхового Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин;

- одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій;

- арешт на майно скаржника накладено лише 11.07.2018, а відтак, скаржнику в період з 01.05.2018 по 11.07.2018 нічого не заважало виконати взяті на себе за спірним договором зобов`язання та передати позивачу оплаченим ним об`єм природного газу;

- окрім рахунків, на які був накладений арешт вказаними відповідачем ухвалами, у останнього був відкритий ще один рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Південний» та рахунок № НОМЕР_2 в Столичній філії АТ КБ «Приватбанк», на які арешт коштів не розповсюджувався,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, 21.06.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, в якому позивач, з посиланням на те, що наданий відповідачем на підтвердження повноважень адвоката Рафальського М.Л., який підписав апеляційну скаргу, ордер про надання правової допомоги від 06.05.2019, не відповідає п.п. 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, оскільки не містить точної назви органу, у якому надається правова допомога (вказаний ордер містить посилання на те, що правова допомога надається в органах судової влади всіх інстанціїй - примітка суду), просить закрити апеляційне провадження у справі № 910/1998/19 за апеляційною скаргою ТОВ «Дельта Актив Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає таке.

За приписами ГПК України:

- позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 2 ст. 162 ГПК України);

- сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 56);

- юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56);

- представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58);

- повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (ч. 1 ст. 60);

- повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 60);

- обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 2 ст. 61).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1);

- ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2);

- повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (ч. 3).

Згідно з п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Пунктом 15 вказаного положення зазначено про те, що ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням.

Наданий відповідачем ордер на надання правової допомоги серія ЧН № 061976 від 06.05.2019, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 12/03 від 12.03.2019, містить всі необхідні реквізити, в той час як зазначення в ордері, що правова допомога надається в органах судової влади всіх інстанцій, на думку колегії суддів, не може свідчить про те, що відповідач не уповноважив адвоката Рафальського М.Л. на представництво інтересів відповідача в Північному апеляційному господарському суді.

Колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що аналогічні за змістом заперечення були ним викладені у поданих до суду запереченнях проти відкриття апеляційного провадження, які були колегією суддів розглянуті в ухвалі від 10.06.2019.

За таких обставин, правові підстави для задоволення клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі № 910/1998/19 за апеляційною скаргою ТОВ «Дельта Актив Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 відсутні, в його задоволенні судом відмовляється.

Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги доказів колегія суддів зазначає таке.

Додані апелянтом судові рішення не можуть вважатися додатковим доказами, оскільки інформація щодо вказаних судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Спірний договір договору купівлі-продажу природного газу № 02/02/18-1 від 05.01.2018 та додаткова угода № 7 до нього від 25.04.2018 наявні в матеріалах справи, оскільки були подані позивачем до суду першої інстанції разом з позовом.

Щодо решти документальних доказів, а саме платіжного доручення № J0320F00F4 від 20.03.2019, а також копії документів виконавчого провадження № 57744532 (а.с. 164-174), слід зазначити таке.

Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Водночас відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтування неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції з урахуванням того, що всі документи виконавчого провадження № 57744532 були винесені до дати звернення позивача до суду з цим позовом, а платіжне доручення № J0320F00F4 від 20.03.2019 - до дати винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення.

Жодних пояснень щодо неможливості вчинити вказані дії з незалежних від відповідача причини ним не наведено, так само як і не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги платіжне доручення № J0320F00F4 від 20.03.2019 та копії документів виконавчого провадження № 57744532 (а.с. 164-174) як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Розпорядженням № 09.1-08/1819/19 від 27.06.2019, у зв`язку перебуванням судді Мартюк А.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та перебування судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 01.07.2019, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1998/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2019 справа № 910/1998/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 01.07.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 прийнято до свого провадження.

Станом на 01.07.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

05.01.2018 позивач як оптовий покупець та відповідач як оптовий продавець уклали договір купівлі-продажу природного газу № 02/02/18-1 (далі Договір) (а.с. 19-25), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача природний газ, приведений до стандартних умов ((t) = 20°C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)) (далі - газ), а позивач - прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Згідно з п. 2.2 Договору обсяг газу, що підлягає передачі відповідачем позивачу за цим договором (далі - договірний обсяг), а також ціна за 1 (одну) тисячу м. куб. газу, визначається та узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору.

Додатковою угодою № 7 від 25.04.2018 (а.с. 26) сторони погодили передачу газу у звітному місяці - травні 2018 року в обсязі 3 166,300 тис. куб. м. за ціною 8 675,04 грн. (з ПДВ) за 1 000 куб. м. газу, загальною вартістю 27 467 779,15 грн. (з ПДВ).

Пунктом 2.3.2 Договору передбачено, що обсяги переданого газу у відповідному місяці передачі газу визначаються в актах приймання-передачі газу (обсяг газу).

Право власності на газ переходить від відповідача до позивача в пункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі газу та комерційного акту приймання-передачі. (п. 3.3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018, повний текст якого складений 24.10.2018, у справі № 910/8507/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» про стягнення 3 770 456,63 грн. позов задоволено повністю до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 2 977 986,00 грн. основного боргу, 148 899,30 грн. штрафу в розмірі 5%, 208 459,02 грн., штрафу в розмірі 7%, 297 798,60 грн. штрафу в розмірі 10%, 126 299,24 грн. пені, 11 014,47 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 556,85 грн. Стягнення фінансових санкцій відбулось за період з 16.06.2018 по 30.07.2018.

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що на виконання умов Договору, а саме додаткових угод №№ 1-7, позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 37 156 802,00 грн., в той час як відповідач передав позивачу природний газ у обсязі, загальна вартість якого є меншою, ніж сплачено позивачем (30 678 816,00 грн.), та повернув частину сплачених останнім грошових коштів в загальному розмірі 3 500 000,00 грн., а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 977 986,00 грн. (37 156 802,00 грн. - 30 678 816,00 грн. - 3 500 000,00 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, вказаним рішенням встановлено правомірність стягнення з відповідача передбачених п. 6.3 Договору пені за невиконання відповідачем зобов`язання, щодо повернення грошових коштів, сплачених позивачем, штрафу в розмірі 5% від суми неповернутих позивачу грошових коштів, штрафу у розмірі 7 % від суми неповернутих позивачу грошових коштів за прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів та передбаченого п. 6.6 Договору штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого газу та зазначено про те, що одночасне стягнення штрафу в розмірі 5%, штрафу в розмірі 7% та штрафу в розмірі 10% з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, є правомірним та не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки не є повторним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За змістом ч 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судове рішення у справі № 910/8507/18 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/1998/19, не можуть їм суперечити та є преюдиційними і не потребують доведення у даній справі.

За приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18 в апеляційному та касаційному порядку не переглядалось, а відтак, воно набрало законної сили у встановленому ГПК України порядку.

Отже, факти встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18, зокрема, наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу переховані за Договором грошові кошти в сумі 2 977 986,00 грн., які становлять вартість оплаченого, проте не поставленого газу, а також правомірність вимог про стягнення пені, нарахованої на вказану суму, не потребують доведення.

При цьому посилання відповідача на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18 до стягнення з відповідача на користь позивача, крім суми основного боргу, присуджено за порушення строків розрахунку штраф у розмірі 5 %, та штраф у розмірі 7 %, а відтак, за одне і те саме правопорушення зі сторони відповідача (порушення строків розрахунку) позивач просить стягнути п`ять санкцій: пеня, інфляційні втрати, 3 % річних та два рази штраф, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказаним відповідач фактично не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18 яке не може бути предметом апеляційного перегляду при апеляційному перегляді рішення в іншій справі - № 910/1998/19.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що станом на дату подання вказаного позову відповідач обов`язок щодо сплати грошових коштів в сумі 2 977 986,00 грн. не виконав, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача 408 269,64 грн. пені за період з 31.07.2018 по 16.12.2018, 48 953,19 грн. 3% річних та 207 954,42 грн. інфляційних втрат за період з 31.07.2018 по 15.02.2019.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді спірний товар позивачу відповідачем не поставлений.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом ч. 2 п. 5.5 Договору, якщо сума здійсненої відповідачем попередньої оплати перевищує вартість обсягу газу, вказану у комерційному акті приймання-передачі, надлишок перехованих грошових коштів зараховується за наявності письмового звернення позивача як попередня оплата газу на наступний місяць передачі та/або повертається позивачу за його вимогою впродовж п`яти банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18 встановлений обов`язок відповідача саме повернути позивачу переховані за Договором грошові кошти в сумі 2 977 986,00 грн., які становлять вартість оплаченого, проте не поставленого газу.

Матеріли справи не містять доказів виконання відповідачем вказаного обов`язку до дати звернення позивача до суду з цим позовом (18.02.2019 - примітка суду).

Вказаний факт відповідачем не заперечується та фактично визнаний в апеляційній скарзі, в якій відповідач зазначає про виконання ним вказаного обов`язку 20.03.2019.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем зобов`язання з поставки позивачу газу у встановлений Договором строк та прострочення виконання зобов`язання з повернення передплати, є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що:

- у разі невиконання відповідачем зобов`язань щодо передачі обсягів газу, за умови відсутності у позивача заборгованості за Договором, відповідач зобов`язується повернути у термін по 15 число місяця, наступного за місяцем передачі, на поточний рахунок позивача, зазначений у розділі 11 Договору, грошові кошти, сплачені позивачем на користь відповідача, за обсяг газу у відповідному місяці передачі;

- у випадку невиконання відповідачем свого зобов`язання, щодо повернення грошових коштів, сплачених позивачем, відповідач сплачує позивачу неустойку за кожний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми неповернутих/несвоєчасно повернутих оптовому покупцю грошових коштів та додатково - штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від суми неповернутих/несвоєчасно повернутих оптовому покупцю грошових коштів.

Отже, виходячи за змісту п. 6.3 Договору, грошові кошти за непоставлений в травні 2018 року газ відповідач мав повернути в строк до 15.06.2018, а відтак, з 16.06.2018 є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГПК України).

Позивачем при розрахунку пені, дотримано, встановлений ч. 6 ст. 232 ГПК України шестимісячний строк нарахування пені.

За розрахунком суду, загальний розмір пені за період з 16.06.2018 по 16.12.2018 становить 531 468,31 грн., з яких у справі № 910/8507/18 стягнуто 126 299,24 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені за уточненим розрахунком суду в сумі 405 169,27 грн. (531 468,31-126 299,24). Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач не зміг вчасно виконати як зобов`язання за Договором, так і рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/8507/18, з незалежних від нього причин, оскільки судовими рішенням (ухвала слідчого судді Шевченківського району м. Києва Мєлешак О.В. від 24.06.2018 у справі № 761/15367/18 та ухвала слідчого судді Печерського району м. Києва Кирилюк І.В. від 30.07.2018 у справі № 757/36911/18-к) накладено апешт на грошові кошти відповідача, який скасовано лише 20.11.2018, а ухвалою Шевченківського району м. Києва Мєлешак О.В. від 11.07.2018 у справі № 761/25009/18 накладено арешт на майно відповідача, а саме природній газ у розмірі 1 986,426 тис.куб.м., який скасовано 20.11.2018, а 20.11.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. винесена постанова про арешт коштів відповідача відповідно до наказу Господарського суду міста Києва № 910/8507/18, що позбавило відповідача можливості і далі користуватися власними коштами, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спірний газ він мав відповідачу поставити протягом травня 2018 року, а грошові кошти повернути до 15.06.2018, тобто до дат накладення арешту як на кошти, так і на майно.

Колегія суддів зазначає й про те, що відповідачем не надано доказів того, що у спірний період він не мав інших рахунків, ніж ті, на які був накладений арешт.

Посилання відповідача на те, що з прийняттям рішення у справі № 910/8507/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» про стягнення 3 770 456,63 грн. права та обв`язки позивача як кредитора відповідача за Договором перестали існувати, що виключає стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання умов вказаного договору, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки наявність судового рішення, яким присуджено до стягнення заборгованість за відповідним правочином не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених як умовами Договору, так і ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 953,19 грн. 3% річних та 207 954,42 грн. інфляційних втрат за період з 31.07.2018 по 15.02.2019 визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

При цьому, колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а відтак, підлягають стягненню з боржника не залежно від його вини.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 11 597,46 грн., оскільки орієнтовний розрахунок вказаних витрат позивачем наведено в позовній заяві, відповідні докази подані до винесення судового рішення, а з заявою про зменшення розміру вказаних витрат відповідач до суду не звертався.

Понесення вказаних витрат підтверджується наданими позивачем копіями: укладеного з адвокатом Солошенко Сергієм Васильовичем договором про надання правничої допомоги №02-06/18 від 20.06.2018, додаткової угоди № 3 від 14.02.2019 до вказаного договору, звіту про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.2019 та платіжного доручення № 341 від 28.03.2019, згідно з якими вартість наданих послуг склала 11 651,77 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/1998/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1998/19.

Повний текст постанови складено: 01.07.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов