Справа №203/3578/18

Провадження №2/0203/261/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивача ОСОБА_1 ;

-представниці відповідача Яланської Ю .П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сосенки» про зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

1. 11 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСББ «Сосенки» про зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач від травня 2016 року працював головою правління ОСББ «Сосновий Гай», правонаступником якого є відповідач. 24.03.2018 року відповідачем було проведено загальні збори, рішенням яких позивача було звільнено. Між тим, станом на 08.10.2018 року позивача не було офіційно повідомлено про його звільнення, численні запити на адресу відповідача залишились без відповідей. Під час роботи позивач не використав своє право на відпустку. Крім того, при його звільненні йому не було сплачено вихідну допомогу, передбачену Кодексом законів про працю (далі - КЗпП). Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про поновлення строку звернення до суду, зобов`язання правління відповідача вчинити дії з приведення у відповідність до трудового законодавства наказів та розпоряджень, що регулюють трудові відносини з позивачем, зобов`язання відповідача надати невикористану щорічну відпустку для працівників з ненормованим робочим днем за 2016 - 2018 роки та призначити відпустку за два роки на травень та червень 2018 року, зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату за травень та червень 2018 року як за час щорічної відпустки 2017, 2018 років, ухвалення рішення щодо законності та правомірності звільнення з посади, зобов`язання виплатити вихідну допомогу у разі визнання судом законного звільнення з посади, зобов`язання відповідача оплатити вимушений прогул у разі визнання судом незаконного звільнення з посади (а.с.а.с. 1 - 5, 35, 37 - 41).

2. 04 березня 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 111).

3. У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснивши, що від 12.12.2016 року за наказом №01, виданим на підставі рішення правління відповідача від 10.06.2016 року, він працював головою правління ОСББ «Сосновий Гай». 24.03.2018 року відповідачем було проведено загальні збори, рішенням яких позивача було звільнено. Збори було проведено з грубим порушенням процедури, визначеної статутом відповідача. Станом на 08.10.2018 року позивача не було офіційно повідомлено про його звільнення, численні запити на адресу відповідача залишились без відповідей. Під час роботи позивач не використав своє право на відпустку. Крім того, при його звільненні йому не було сплачено вихідну допомогу, передбачену Кодексом законів про працю України.

4. Представниці відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову, пояснивши, що позивача було звільнено у спосіб, визначений законом, оскільки його посада є виборною. Після обрання нового голови правління відповідача представники останнього намагалися вручити копію відповідного наказу про звільнення, проте останній відмовився від його отримання, про що було складено акт. Крім того, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Позивач після звільнення не передав новому керівникові кадрову та бухгалтерську документацію підприємства, тому всі необхідні розрахунки з позивачем були проведені, виходячи з мінімальної заробітної плати (у тому числі, компенсація за невикористану відпустку).

5. Заслухавши пояснення позивача, представниць відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

6. Судом встановлено, що 14.05.2016 року установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було ухвалено рішення (протокол №1) про створення ОСББ «Сосновий Гай» та обрання позивача головою правління (а.с.а.с. 13 - 15, 20, 21).

7. 01 червня 2016 року відомості про реєстрацію ОСББ «Сосновий Гай» та його керівника було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8).

8. 10 червня 2016 року на засіданні правління ОСББ «Сосновий Гай» було ухвалено рішення (протокол №01) про обрання позивача головою правління з місячним окладом у сумі 1 500,00 грн. (а.с.а.с. 16, 17).

9. 15 грудня 2016 року ОСББ «Сосновий Гай» було видано наказ №01 про призначення позивача на посаду голови правління (а.с.а.с. 18, 19).

10. 24 березня 2018 року загальними зборами співвласників ОСББ «Сосновий Гай» було ухвалено рішення (протокол №1) про обрання нового складу правління, зміну найменування ОСББ «Сосновий Гай» на ОСББ «Сосенки» (а.с.а.с. 181 - 190).

11. 11 квітня 2018 року на засіданні правління відповідача було ухвалено рішення (протокол №1) про обрання головою правління ОСОБА_2 (а.с.а.с. 191 - 195).

12. 05 травня 2018 року відомості про зміну найменування відповідача та його керівника було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.а.с. 148, 149).

13. Того ж дня правління відповідача письмово звернулося до позивача з вимогою про передачу усіх документів, фінансової звітності з оборотних та необоротних активів та запасів, стану розрахунків з дебіторами та кредиторами (а.с.а.с. 90 - 92).

14. 25 травня 2018 року на засіданні правління відповідача було ухвалено рішення (протокол №3) про звільнення позивача з посади голови правління згідно з пунктом 5 статті 41 КЗпП - у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, про що повідомити позивача; видати останньому трудову книжку та вжити заходів щодо витребування від позивача документів, пов`язаних з діяльністю відповідача (а.с.а.с. 85 - 88).

15. Того ж дня відповідачем було видано наказ №3 про звільнення позивача з посади голови правління на підставі рішення правління від 25.05.2018 року №3 згідно з пунктом 5 статті 41 КЗпП - у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи. Від одержання копії наказу позивач відмовився 04.06.2018 року у судовому засіданні, після чого того ж дня копію наказу було надіслано позивачеві поштою (а.с.а.с. 49, 50).

16. Того ж дня відповідач в особі голови ревізійної комісії повторно письмово звернувся до позивача з вимогою про передачу усіх документів, фінансової звітності з оборотних та необоротних активів та запасів, стану розрахунків з дебіторами та кредиторами (а.с.а.с. 99 - 101).

17. 31 травня 2018 року позивачеві було нараховано та сплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку за травень 2018 року загальною сумою 7 175,65 грн. У зв`язку з непереданням позивачем новому керівництву кадрових та первинних бухгалтерських документів нарахування вказаних коштів було здійснено, виходячи із встановленого законодавством мінімуму (а.с.а.с. 98, 159 - 161).

18. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

19. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

20. У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

21. За правилами, встановленими частиною 1 статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

22. Способи захисту порушеного права визначено частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

23. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

24. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципом диспозитивності, згідно з яким захист здійснюється виключно у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів і з суворим дотримання приписів статті 16 ЦК.

25. Судом встановлено, що позивач, серед іншого, звернувся до суду з вимогами про зобов`язання правління відповідача вчинити певні дії з приведення у відповідність до трудового законодавства наказів та розпоряджень, що регулюють трудові відносини з позивачем, зобов`язання відповідача надати невикористану щорічну відпустку для працівників з ненормованим робочим днем за 2016 - 2018 роки та призначити відпустку за два роки на травень та червень 2018 року, ухвалення рішення щодо законності та правомірності звільнення з посади.

26. Зазначені вимоги не входять до кола способів захисту порушеного права, визначеного приведеною вище нормою.

27. Вимоги про зобов`язання правління відповідача вчинити певні дії з приведення у відповідність до трудового законодавства наказів та розпоряджень, що регулюють трудові відносини з позивачем, а також ухвалення рішення щодо законності та правомірності звільнення з посади є до того ж абстрактними, не мають прикладного (конкретного) юридичного значення для позивача й не тягнуть за собою реальні виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових його прав.

28. Крім того, аналіз приведених норм процесуального закону доводить висновку про те, що суд під час розгляду цивільної справи обмежений у виборі способу захисту порушеного права (залежно від запропонованого позивачем), у застосуванні матеріального закону тощо, і таке обмеження обумовлене принципом диспозитивності.

29. Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач, незважаючи на відомий йому факт видання відповідачем наказу про його звільнення, не просить суд поновити його на посаді й скасувати виданий наказ, що додатково підтверджує висновок суду про невірне розпорядження позивачем способами захисту порушених прав.

30. Решта вимог (зобов`язання виплатити вихідну допомогу у разі визнання судом законного звільнення з посади, зобов`язання відповідача оплатити вимушений прогул у разі визнання судом незаконного звільнення з посади) має похідний характер, отже також підлягає залишенню без задоволення. При цьому суду зважає й на те, що ці вимоги сформульовано позивачем не в імперативній формі, а за умовою (provisum).

31. Розв`язуючи позов у частині вимоги про зобов`язання надати позивачеві відпустку, суд насамперед виходить з такого.

32. У розумінні статей 2, 4, 13 ЦПК, до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено. При цьому такий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, порушені.

33. Між тим, позивач не надав суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу тієї обставини, що його право порушене.

34. Так, частиною першою статті 3 Закону України від 15.11.1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» визначено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

35. Диспозиція приведеної норми свідчить про те, що обов`язковою передумовою для надання працівникові, якого звільнено, невикористаної відпустки є бажання такого працівника, яке за загальним правилом має бути виявлено у вигляді його конкретної активної дії - складення та подання роботодавцеві відповідної письмової заяви.

36. Доказів, що підтверджують таке звернення до відповідача позивачем надано не було.

37. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання виплатити позивачеві заробітну плату за травень та червень 2018 року, то суд також вважає її безпідставною, оскільки відповідачем було надано належні докази того, що після звільнення позивачеві було нараховано та сплачено всі належні при звільненні платежі (а.с.а.с. 98, 159 - 161).

38. При цьому суд критично ставиться до пояснень позивача щодо безпідставного нарахування вказаних виплат у межах встановленого законодавством мінімуму, оскільки позивач протягом усього часу розгляду справи не надав суду доказів передання ним новому керівництву кадрових та первинних бухгалтерських документів.

39. З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.

40. У порядку статті 141 ЦПК суд вважає за необхідне віднести судові витрати у справі на рахунок держави.

41. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА _1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; ^{АДРЕСА_2 ) у позові до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сосенки» (ідентифікаційний код - 40525407; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 129Б) про зобов`язання вчинити дії відмовити.}

^{Судові витрати віднести на рахунок держави.}

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 27 червня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян